У восьмому епізоді рубрики, присвяченої спадщині Другого Ватиканського Собору, йдеться про те, що означає натхнення Святого Письма Святим Духом, яке чинить Боже слово діяльним у житті Церкви.
Догматична конституція Dei Verbum навчає нас, що божественно об’явлені істини, які викладені у Священному Писанні, були записані під натхненням Святого Духа. З цієї причини слова, які містяться у Святі Письмі, є Божими словами, даними нам задля спасіння. У цьому епізоді поміркуймо над особливостями божественного натхнення Святого Письма.
Взаємозв’язок між Божим словом, Святим Письмом і Об’явленням
«Людина повинна прийняти Духа, щоб зрозуміти слово Духа», – навчав відомий іспанський бібліст о. Луїс Алонсо Шьокель, SJ (+1998). Його студенти згадують, що свої лекції у Папському Біблійному інституті в Римі він починав словами апостола Павла: «Про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, – духовні речі духовними словами подаючи» (1 Кор. 2,13). Для того, щоб почути Боже слово, необхідна віра. Можна читати Біблію без віри, але без віри неможливо почути Боже слово. Саме Святий Дух вчиняє Боже слово «Святим Письмом». На противагу біблійному фундаменталізму, який вважає Біблію тотожною з Божим словом, католицька віра допомагає розрізняти ці два поняття, не розділяючи їх.
Як ми вже знаємо, Боже Слово – це саме об’явлення Бога людині, жива й дієва реальність, яка знаходить своє остаточне сповнення в Ісусі, Який є водночас і посередником, і повнотою Божого Об’явлення. Тому Боже слово перевищує Святе Письмо і не вичерпується в ньому, хоча міститься в ньому. Об’явлення означає сукупність слів та діянь Бога для людини, тобто реальність, про яку повідомляє нам Святе Письмо. Як зазначає Йозеф Ратцінґер-Папа Бенедикт XVI, Об’явлення виходить за межі Святого Письма тією ж мірою, якою реальність виходить за межі новини, яка повідомляє нам про неї. Іншими словами, Святе Письмо є матеріальним принципом Об’явлення.
Це надзвичайне таїнство, через яке Господь забажав об’явити Себе людям, водночас приховуючи справжнє обличчя перед тими, хто не бажає до Нього наближатися та відповідати Йому «послухом віри». Можна володіти Святим Письмом, навіть не маючи Об’явлення, яке стає реальністю тільки і завжди там, де є віра. У невіруючої людини існує наче покрівець на очах, про який пише апостол Павло (пор. 2 Кор. 3). Вона може читати Святе Письмо і знати, що воно містить, може навіть концептуально розуміти, що воно має намір сказати і в чому полягає логіка, узгодженість його тверджень, проте ця особа не бере участь в дії Об’явлення. Боже Об’явлення реалізується лише там, де, окрім матеріальних тверджень, його інтимна реальність також набула чинності у формі віри. Боже Об’явлення не можна покласти в кишеню і носити з собою, як носимо книжку, адже воно є живою реальністю, яка вимагає віри та залученості всієї людини.
Роль агіографів у появі книг Святого Письма
У Слові Божому Господь промовляє до людини зрозумілою їй мовою. Тому Святе Письмо містить Боже слово, яке написане священними авторами (агіографами) під натхненням Святого Духа. Раніше вважалося, що агіографи були лише ретрансляторами того, що Бог продиктував їм через Святого Духа. Поширеною була думка, що кожне написане ними слово було дослівно продиктоване Богом, без жодних змін. Коли ж з’ясувалося, що одна й та сама подія Старого чи Нового Заповіту по-різному викладена двома чи більше священними авторами, принцип прямого натхнення похитнувся. Тому Догматична конституція про Боже Об’явлення Dei Verbum ІІ Ватиканського Собору поклала край уявленню про те, що агіографи були свого роду «роботами», тобто пасивними виконавцями. «Для творення Священних Книг Бог вибрав людей і Сам діяв у них та через них, щоб вони, послуговуючись власними здібностями і силами, як справжні автори, передали на письмі усе те й лише те, що Він бажав», – навчає Догматична конституція про Боже Об’явлення. Хто наближається до Святого Письма, повинен чути те, що там сказано, не як сказано людьми, але як сказано Богом через них. Тому виникає також потреба побачити спосіб, у який священні автори передали на письмі Боже слово.
«Оскільки Бог у Писанні говорив через людей і на людський лад, то тлумач Святого Письма, – щоб збагнути, що саме Бог хотів передати, – мусить уважно дослідити, що насправді агіографи намірялися виразити і що через їхні слова Бог зволив відкрити», – зазначає документ Dei Verbum. Кожен священний автор має свій власний намір, який відрізняється від намірів інших агіографів. З цієї причини тлумач повинен шукати сенс, який висловив священний автор. Чим більше ми заглиблюємося в авторський задум кожного уривка і Святого Письма, тим більше ми здатні зрозуміти його значення. У такий спосіб дійдемо до кращого розуміння Божого слова. Тому важливо з’ясувати середовище, в якому жили агіографи та способи висловлювань, притаманні для їхніх часів. Священні автори не були пасивними засобами, а вірними учнями Божого слова, яке вони проживали у спільноті та письмово для нас закарбували.
Боже слово не сходить безпосередньо з небес на землю, а завжди проходить через людські слова. Священні автори, однак, не писали від себе, а були обрані Богом, щоб передати на письмі те, що Він сам бажав. Іншими словами, вони отримали унікальний дар, який деколи ще називають харизмою. Коли ми зустрічаємо людину з непересічними якостями, то зазвичай кажемо: «У нього/неї є харизма!». Термін харизма (χάρισμα) походить від грецького слова, яке означає «благодать» або «дар». Кожен людський автор книг Святого Письма отримав харизму пророцтва – дар Святого Духа для особистої та спільної користі (пор. 1 Кор. 12,7). Харизма пророцтва «спонукає» автора-людину писати те, що Святий Дух повідомляє йому для інших. Тому священні автори відзначались своїми дарами і здібностями задля спільного блага, щоб зрозумілою мовою передати християнській громаді Боже слово.
Риси божественного натхнення
Як у мистецтві натхнення митця задає напрям і дозволяє реалізувати картину, так і Святий Дух провадить священних авторів, щоб Святе Письмо перетворилося на Боже слово. Натхненне Святим Духом, слово стає Божим словом, яке здатне змінювати й перетворювати. У злитті Святого Духа й Писання ми стаємо свідками перетворення букви на Слово, а Слова – на подію. Коли Дух перетворює Священне Писання на «слово віри» (Рим. 10,8), воно перестає бути просто словом, а стає здійсненим словом, повним дії Святого Духа. Тому апостол Павло навчає, що для християн Боже слово є духовним мечем (пор. Еф. 6,17). Слово Боже «живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця» (Євр. 4,12).
Основою божественного натхнення Святого Письма є дія Святого Духа. Його силу можна порівняти з вітром, який необхідний для корабля. У такий спосіб Дух Божий провадить Церкву, яка є наче кораблем з Біблією на борту. Недаремно у Септуагінті, грецькому перекладі Старого Завіту, для позначення дії Духа використовується слово πνεῦμα, яке з грецької мови можна перекласти як «дух», «вітер», «подих» тощо. Пояснюючи дію Святого Духа, Ісус каже до Никодима: «Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить» (Ів. 3, 8). Ми чуємо вітер на деревах, відчуваємо його на своїх обличчях, а при нашій спробі схопити і утримати його, він щезає. Так само і з Божим Духом. Як і повітря, залишаючись невидимим для нас, Дух діє як середовище, крізь яке ми бачимо і чуємо інші речі, не виявляючи Свого власного обличчя, а завжди обличчя Христа.
Окрім натхнення тексту Священного Писання та священних авторів, існує також натхнення того, хто чує Боже слово. Воно пов’язане з дією того самого Духа, Який надихнув священних авторів. Тому Догматична конституція про Боже Об’явлення стверджує, що Святе Письмо слід читати і тлумачити у світлі того ж Духа, яким воно було написане. Натхнення читача так само важливе, як і натхнення священних авторів й тексту, оскільки Святий Дух продовжує діяти в читачеві. Завдяки цій дії віруючий читає Священне Писання, щоб зрозуміти ширину, довжину, висоту і глибину Христової любові (пор. Еф. 3, 16-19). Сприймаючи Боже слово вірою, пізнаючи Його розумом та у любові перебуваючи, читач стає учасником Божого Об’явлення.
Єдність Святого Письма і Священного Передання
У книгах Святого Письма ми зустрічаємось із різноманіттям мов вираження Божого слова. Деякі уривки нам легше зрозуміти, інші потребують додаткового пояснення. Саме тому необхідно бути поєднаними зі спільнотою Церкви. «Я знаю з досвіду, що багато речей з Божого слова, які я не міг зрозуміти сам, я зміг зрозуміти, перебуваючи серед братів. Таким чином, завдяки Божому дару, моє розуміння Святого Письма зростає, коли я навчаю вас того, чого навчаю; і нерідко я разом з вами слухаю те, про що говорю», – ділився святий Григорій Великий. Коли християни читають Святе Письмо, то дуже важливо читати його в єдності з Божим людом. Догматична конституція Dei Verbum стверджує, що Священне Писання не може існувати без Священного Передання: вони «тісно пов’язані між собою і взаємодіють», походять з «того самого божественного джерела» і «прямують до тої самої мети». Тому, «що вірно видобути сенс священних текстів, слід також із неменшою пильністю звертати увагу та зміст і єдність усього Писання, враховуючи живе Передання всієї Церкви».
Коли людина, яка ніколи не читала Біблію і не чула про християнську віру, відкриває Біблію, то їй буде важко правильно зрозуміти сенс послання. Пригадаймо як етіопський вельможа з книги Діянь Апостолів почав читати уривок з книги пророка Ісаї, однак не міг зрозуміти його значення. Тому Святий Дух промовив до апостола Пилипа, щоб він пояснив вельможі Писання, внаслідок чого той визнав свою віру в Ісуса Христа й охрестився (пор. Ді. 8,27-39). Отож, читання Святого Письма повинно відбуватися в Церкві, із засвоєнням Передання – того, як упродовж віків, від апостольських часів, Церква розуміла і застосовувала Священне Писання в житті Божого люду.
Бібліографія:
ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція про Боже Об’явлення «Dei Verbum» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі, Свічадо, Львів 2014, 9, 11-12.
A. PITTA, L’ispirazione (Quaderni del Concilio, vol. 4), Shalom editrice, 2022, 12-13, 25,30,49-51.
K. RAHNER, J. RATZINGER, Rivelazione e Tradizione, Morcelliana, Brescia, 2006, 36-37.
о. Яків Шумило, ЧСВВ
Віра Церкви (8): богонатхненність Святого Письма – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-02/vira-tserkvy-8-bohonatkhnennist-pysannya.html
ВІРА ЦЕРКВИ (8). БОГОНАТХНЕННІСТЬ СВЯТОГО ПИСЬМА. – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=DGCvouaR1Jk
Віра Церкви (1). Унікальність християнської віри. – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-01/vira-tserkvy-1-unikalnist-viry.html
ВІРА ЦЕРКВИ (1). УНІКАЛЬНІСТЬ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ВІРИ. – О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=VLCZwqOIGLQ
Віра Церкви (2). Бог об’являє Себе в історії через Слово – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-01/vira-tserkvy-2-bog-obyavlyayetsya-cherez-slovo.html
ВІРА ЦЕРКВИ (2). БОГ ОБ’ЯВЛЯЄ СЕБЕ В ІСТОРІЇ ЧЕРЕЗ СЛОВО. – О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=PRCS5ij5UCU
Віра Церкви (3). Слово Боже у зустрічі з культурою – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-01/vira-tserkvy-3-bozhe-slovo-i-kultura.html
ВІРА ЦЕРКВИ (3). СЛОВО БОЖЕ У ЗУСТРІЧІ З КУЛЬТУРОЮ. – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: – https://www.youtube.com/watch?v=aIq4rx9rAtQ
Віра Церкви (4). Слухання Божого Слова та відповідь Божого люду – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-01/vira-tserkvy-4-slukhannya-bozhogo-slova.html
ВІРА ЦЕРКВИ (4). СЛУХАННЯ БОЖОГО СЛОВА ТА ВІДПОВІДЬ БОЖОГО ЛЮДУ – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: – https://www.youtube.com/watch?v=BxfJG66SdOc
Віра Церкви (5): Традиція – жива пам’ять для сьогодення – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-02/vira-tserkvy-5-tradytsija-zhyva-pamyat.html
ВІРА ЦЕРКВИ (5). ТРАДИЦІЯ – ЖИВА ПАМ’ЯТЬ ДЛЯ СЬОГОДЕННЯ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: – https://www.youtube.com/watch?v=5aVVU2cli1c
Віра Церкви (6): Священне Передання – скарб для Божого люду – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-02/vira-tserkvy-6-skarb-peredannya.html
ВІРА ЦЕРКВИ (6). СВЯЩЕННЕ ПЕРЕДАННЯ – СКАРБ ДЛЯ БОЖОГО ЛЮДУ. – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: – https://www.youtube.com/watch?v=eGhaFmo6I3w
Віра Церкви (7): Живе Передання, у якому міститься Боже слово – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-02/vira-tserkvy-7-peredannya-scho-mistyt-slovo.html
ВІРА ЦЕРКВИ (7). ЖИВЕ ПЕРЕДАННЯ, У ЯКОМУ МІСТИТЬСЯ БОЖЕ СЛОВО. – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=8CKrR9MLgEM
о. Петро Фостик
