Під час катехизи на тему жадібності Папа Франциск нагадав, що ми лише паломники і чужинці на цій землі, володарем якої є Господь. Дари, які Він нам дає, призначені для того, щоб ми ставати благословенням для ближніх, а не для того, щоб стати причиною нашої погибелі.
«Ми продовжуємо наші катехизи про пороки та чесноти і сьогодні поговоримо про скупість, тобто про ту форму прив’язаності до грошей, яка заважає людині бути щедрою», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свої роздуми, якими в середу, 24 січня 2024 р., поділився з учасниками загальної аудієнції. Він відразу підкреслив, що не йдеться про гріх, який стосується лише людей, які мають великі багатства, але про «всезагальний порок, який часто не має нічого спільного із залишками на розрахунковому рахунку». «Це хвороба серця, а не гаманця», – підкреслив Святіший Отець.
Пам’ятати про смерть
Як зауважив Наступник святого Петра, отці пустелі звертали увагу на те, що це лихо може уразити також і монахів, які зрікшись від величезних спадків, в самотності своєї келії могли бути прив’язаними до дрібничок, не бажаючи їх позичати, ділитися ними, ні тим більше, подарувати. «За такою претензією приховуються хворобливі стосунки з реальністю, які можуть вилитися у форми компульсивного нагромадження або патологічного накопичення», – сказав він, зазначивши, що для лікування від цієї недуги монахи пропонували «різкий, але дуже ефективний метод», яким є «роздумування про смерть». «Скільки б людина не накопичувала благ у цьому світі, в одному ми абсолютно впевнені: в труну вони не помістяться», – сказав Папа, зазначивши, що саме в цьому виявляється безглуздя цього пороку: володіння є примарним, бо ми не є панами світу, адже ця земля, яку ми любимо, насправді не є нашою, ми тут як чужинці та паломники.
Примарні гарантії
«Ці прості міркування дають нам уявлення про безумство жадібності, а також про її глибинну причину. Це спроба прогнати страх смерті: вона шукає гарантії, які насправді розсипаються в ту саму мить, коли ми їх беремо в руки», – вів далі Святіший Отець, вказуючи на Ісусову притчу про безумного багача, в якого вродив добрий врожай, і він переймався лише тим, як збільшити свої клуні. Все «розрахував усе, запланував майбутнє, але не врахував найпевнішої перемінної життя, якою є смерть». В інших випадках розбити ці гарантії можуть злодії, згадок про яких не бракує в Євангеліях. У розповідях отців пустелі також є розповіді про монахів, яких зненацька застали злодії, забравши те трохи, що вони мали. А пробудившись, монах ішов слідами злодія, але не для того, щоб домагатися повернення вкраденого, але принісши все що залишилося, мовивши: «Ти забувся ще це взяти…».
Можливість стати благословенням для всіх
«Брати і сестри, ми можемо бути господарями речей, якими володіємо, але часто трапляється навпаки: вони з часом заволодівають нами. Деякі багатії більше не вільні, вони не мають часу навіть на відпочинок, їм доводиться озиратися через плече, бо накопичення статків вимагає і того, щоб їх оберігати. Вони завжди тривожні, тому що статки будуються в поті чола, але можуть зникнути в одну мить», – підсумував Папа, підкреслюючи, що євангельська проповідь не вважає багатства гріхом, але вказує на відповідальність, яка з ними пов’язана. Бог не є вбогим, Він – володар усього, але, як пише святий Павло, «ви знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли». «Ось чого не розуміє скупий. Він міг би бути джерелом благословення для багатьох, але замість цього він звернув у глухий кут нещастя», – сказав Святіший Отець.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Джерелo: January 24 2024 General Audience Pope Francis – https://www.youtube.com/watch?v=6CNUpTTXzWc
о. Петро Фостик
