В інтервʼю для ватиканських медіа Тетяна Ставничи, президентка Карітасу України, розповіла про нещодавню зустріч з Папою Левом XIV, поділилася думками про джерело сили і надії, які допомагають вистояти українцям та про те, як змінилося її служіння в ці важкі часи.
В словах Тетяни Ставничи, президентки Карітасу України, звучить глибока віра в те, що надія – це не абстракція, а конкретна дія, яку кожен з нас може втілювати через підтримку ближнього. Саме ця взаємна підтримка допомагає українцям вистояти. Пані Тетяна розповідає, що духовним дороговказом для Карітасу України у часи війни стало Апостольське напоумлення Папи Лева XIV Dilexi te, яке вчить бачити Христа в кожній людині, що потребує допомоги. Саме служіння бідним і потребуючим стає практичним проявом надії. Наша співрозмовниця розповідає, як важливо відчувати єдність у часи розпачу, як молитва дає сили, а любов до ближнього стає основою служіння, що допомагає вистояти в найважчі моменти.
Пані Тетяно, я рада вітати Вас у студії української редакції Радіо Ватикану. Дякую за те, що Ви до нас завітали. Дякую за те, що Ви робите в Україні, і за те, що Ви є голосом українців за кордоном.
Я дуже рада бути з вами. Дякую, що запросили, щоб ми могли трошки разом побути і поговорити про ситуацію в Україні, про те, що ми переживаємо і що робимо.
Пані Тетяно, сьогодні [у пʼятницю, 21 листопада] Ви разом з членами Представницької ради Caritas Internationalis мали зустріч з Папою Левом XIV. Поділіться, будь ласка, своїми враженнями від цієї зустрічі.
Попри те, що для мене це не перша нагода бути на аудієнції з Папою для такої більшої групи людей, сьогодні, я би сказала, був унікальний момент, тому що всі ми вперше мали нагоду зустрітися саме з цим Папою. І завжди в таких подіях є два моменти. З одного боку, це спільнотний момент, тобто відчуття, що ми є частиною чогось більшого, відчуття, що ми є частиною великої солідарності, великої спільноти, якою є Католицька Церква. А з другого боку, є присутня індивідуальна увага до кожної людини. Після загального представлення, після молитви, є нагода підійти до Папи, і він з кожним вітається. І це також такий особливий момент для кожного з нас, індивідуальна увага, бо він кожному подивиться в очі, і кожен має нагоду щось сказати йому, чимось поділитися – відбувається зустріч. В Карітасі ми керуємося духовністю, яку називаємо духовністю зустрічі. Зустріч між двома людьми дуже цінна в тому, що ми робимо. І аудієнція з Папою – це був, я би сказала, вияв такої зустрічі.
Ви подарували Святішому Отцеві копію перекладу українською Апостольського напоумлення Dilexi te. Цей документ Лева XIV, присвячений темі служіння бідним, був представлений на початку жовтня цього року, і вже через місяць Карітас України організував презентацію українського перекладу, хоча неофіційного. Що вас спонукало зробити це в такий короткий час?
Відразу, як ця адгортація вийшла, ми вирішили зробити формаційну зустріч для всіх наших колег у Карітасі. І ми два тижні тому організували цю зустріч, на яку запросили Блаженнішого Святослава, Апостольського Нунція архиєпископа Кулбокаса та директора Карітас-Спес отця В’ячеслава Гриневича. Ми провели роздуми та панельну дискусію саме на тему цього документа, про його важливість для нас. І ми також представили цей неофіційний переклад, щоб уже користуватися аргументацією, яку Папа нам дав і над якою він хотів, щоб ми думали. Цей документ дуже глибоко торкається нашого служіння, тому що насправді служіння, яке відбувається в Карітасі, є відображенням Dilexi te, воно є відображенням практичної любові до ближнього. На мою думку, адгортація для нас особливо цікава в тому, що на початку повномасштабного вторгнення всі інтуїтивно розуміли, що нам потрібно, де є наша сила. Сила була саме в практичній любові один до одного, і на цьому тримається вся Україна.
І не лише віруючі люди…
Так, всі. Бо це ж божественна сила любові, і вона має глибоке значення, і воно глибоко торкає кожну людину. І якраз ця адгортація допомагає нам нагадати собі чіткіше, що саме нам допомогло вистояти в тих перших моментах і що нам потрібно зараз плекати, щоб справитися з сьогоднішніми викликами.
Міста і села України постійно потерпають від російських обстрілів. Як Ви особисто даєте собі раду з напруженням, пов’язаним з повітряними тривогами, з втомою та стресом, беручи до уваги, що Ви, як президентка Карітасу України, є відповідальною за таку велику організацію?
Тут знову можемо звернутися до Апостольського напоумлення Dilexi te, в якому Папа говорить про вміння бачити Ісуса в іншій людині, яка потребує. І це не обов’язково має бути бідна людина, в класичному розуміння, тобто, наприклад, бездомна людина. Йдеться про кожну людину, яка перебуває в потребі. А зараз в Україні можна сказати, що ми всі потребуємо: потребуємо один одного, потребуємо любові, потребуємо підтримки. І я би сказала, що саме так ми даємо собі раду. Може, не все ідеально, але кожен ранок ми поновлюємо намір прожити цей день з увагою до інших, з любов’ю. В Карітасі ми розробили стратегію на наступні три роки – хоча планувати так далеко заздалегідь є викликом – і ми для себе визначили три основні принципи. Один з принципів ми назвали “Не втратити людину”. Тобто потрібно старатися не втратити розуміння людини, яка стоїть перед тобою, чи це хтось, кому ми допомагаємо, чи це співробітник, чи це підлеглий, чи, може, керівник. Щоб ми не втратили цей образ людський, щоб ми постійно його плекали, шукали його одні в одних. І мені здається, що це якраз те завдання, яке стоїть перед нами, тому що любов має велику силу.
Мабуть, в час війни багато українців знайшли в собі сили, про які перед тим не знали. І ці сили йдуть саме від того, що люди допомагають одні одним, що бачать Христа в іншій людині. І це допомагає вистояти.
Це свідчення Божої присутності і досвідчення любові. Коли є темнота і коли виявляється любов, то ми немовби запалюємо свічку. І коли є багато запалених свічок, то творяться простори світла, які тримають нас. Я б також сказала, що те, що мене тримає, це також недільна Літургія. Я завжди любила ходити в неділю до церкви на Службу Божу, але зараз це невід’ємний момент мого життя, де я відчуваю, що ця любов Бога, яка виявляється в Літургії, в Святих Тайнах, в тій спільній молитві, якось мене кожен раз відновлює і дає свіжу силу.
Чи після початку повномасштабної війни щось змінилося у способі виконання Вашого служіння як президентки Карітасу України?
Тут можна говорити про різні аспекти лідерства. З одного боку, я пам’ятаю, що до того я не завжди почувалася впевнено, коли потрібно було чи виступати, чи давати інтерв’ю. А коли почалося повномасштабне вторгнення, то не було часу думати: ти просто йдеш і говориш від серця. І це, напевно, одна з таких змін. Ще один момент стосується того, що раніше, можливо, було більше бажання щось планувати набагато наперед. Звичайно, ми і тепер плануємо, але без надмірної зосередженості на тому, що цього потрібно дотриматися за будь-яку ціну. Мені здається, що це час, коли треба вибирати пріоритети, бо стає досить очевидним, що є насправді необхідне, а що є другорядне і можна відкласти на пізніше. Отже, визначення пріоритетів, напевно, загострилося. І я би сказала, що плекання культури організації і культури взаємин – ставитися одні до одних з розумінням – також стало дуже важливим. Ще один момент стосується способу прийняття рішень: коли ми щось обговорюємо, над чимось працюємо, то дуже важливо почути голос різних людей, тому що кожен дивиться на проблему з іншого боку. І якраз це комплексне бачення є сильніше, ніж бачення тільки з однієї точки зору. І це уміння оцінити і залишити простір для того, щоб почути від інших – це, на мою думку, така тенденція, розвиток, який відбувається в нашому суспільстві загалом. Тобто це глибоке розуміння, що ми всі пов’язані в цій ситуації разом, і разом ми маємо знайти вихід.
Ви народилися в США, в українській сім’ї, але вирішили жити в Україні, і не виїхали, коли розпочалася повномасштабна війна. Вам не страшно?
Бувають моменти, коли страшно. А з другої сторони – це велика можливість, щоб діяти, щоб робити добро, щоб допомагати людям. Ми повертаємося до першої теми нашої розмови: це дуже потужна внутрішня сила. Вона якось наповнює, наповнює серце і допомагає жити.
Ви Україну знали досить добре вже до повномасштабної війни, бо переїхали туди ще на початку 2000-х років. Чи під час війни Ви відкрили для себе щось нове про Україну?
Я просто її ще більше полюбила, і особливо людей, які навколо мене, які кожного дня стають і служать. Це мене надихає.
Вночі з 13 на 14 листопада Тернопіль зазнав жорстокого російського обстрілу, внаслідок якого, як відомо на даний час, загинуло 34 людини, і десятки отримали поранення. Якими є дії Карітасу в такі моменти?
Наш Карітас відразу виїхав на місце прильоту, де допомагав людям з першими необхідними речами. Також були присутні наші психологи, які могли підтримати людей, надаючи першу психологічну допомогу. Також Карітас має притулок, де міг прийняти людей, які потребують тимчасового місця для проживання, поки вони не вирішать ситуацію з помешканням. Інші форми допомоги, які надаються, включають психо-соціальний супровід і кейс-менеджмент, щоб допомогти людям вирішити їхні особливі ситуації. Бо в Україні момент масової допомоги вже частково минув, і зараз дуже важливо, коли людина переживає травматичні події або особливу ситуацію, спричинену війною, застосовувати саме індивідуальний підхід, або, як його називають, кейс-менеджмент. Це дуже потужний інструмент, тому що він надає особливу увагу кожній людині та допомагає вирішити проблеми, які стоять перед нею, з метою допомогти їй знову стати на ноги і продовжити рухатися далі.
Війна триває вже дуже довго. Іноді приходить момент, коли людям навіть важко знаходити в собі сили шукати джерело віри, джерело надії. Що б ви хотіли сказати українцям про надію?
Хочу сказати, що ми є всі разом, ніхто не є наодинці. Саме це разом – це наша сила, і надія народжується в дії. Я знаю, що коли мені стає тяжко через якісь чергові події, обстріли, які в особливий спосіб вражають, спочатку приходить певне нерозуміння, куди рухатися, з’являється запитання: “А що далі?”. А потім встаєш, телефонуєш комусь, і разом починаєте думати: “А що ми можемо зробити?”, помолишся… Знаєте, я часто маю нагоду розмовляти з людьми поза Україною, і я завжди кажу: “Навіть якщо ви не відчуваєте, що ви зараз можете зробити щось практично, ви завжди можете помолитися. Завжди”. Я пам’ятаю ті перші місяці війни: я переконана, що саме молитва нас тримала “на плаву”. Насправді, я просто пригадую ті перші місяці, коли я дивувалася: “Як так, що ми діємо? Що нам допомагає стояти?”. І я думаю, що це була потужна молитва, яка лунала в сторону України. І я би заохочувала молитися якнайбільше, а вже під час молитви серце підкаже, що можна зробити. Можна комусь подзвонити, запитати, як вони, можна з кимось порадитися, як допомогти. Завжди щось знайдеться. І якраз ця сила від дії… Навіть якщо подумати, то частинка слова “надія” – це “дія”. І в нас воно так. Ще одне місце, звідки я беру свою силу і натхнення, – це коли я відвідую наші локальні організації, наші місцеві організації, я спілкуюся з нашими працівниками, які практично доносять допомогу людям. Я завжди захоплююся цими нашими місцевими організаціями. Там є, власне, така енергія добра, і завжди ці розмови з нашими колегами мене надихають. Я їм дуже вдячна, що ми всі разом творимо цей ланцюжок, а вони беруть оцю всю любов, яка вкладається протягом планування проекту та його втілення, і тому доносять цю любов практично до тієї людини, яка її потребує. І за це ми всі їм дуже вдячні.
Світлана Духович – Ватикан
Любов у дії: Тетяна Ставничи про сулужіння Карітасу України в час війни – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-11/tetyana-stavnychy-pro-suluzhinnya-karitasu-ukrayiny-v-chas-viyny.html
Українська передача 27.11.2025 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2025/11/ukrainian-programme-27-11-2025.html
ЛЮБОВ У ДІЇ – ПРО СУЛУЖІННЯ КАРІТАСУ УКРАЇНИ В ЧАС ВІЙНИ – ІНТЕРВʼЮ ДЛЯ ВАТИКАНСЬКИХ МЕДІА ТЕТЯНИ СТАВНИЧИ, ПРЕЗИДЕНТКА КАРІТАСУ УКРАЇНИ – (IІ). – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=iilXzy-rrKc
Українська передача 24.11.2025 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2025/11/ukrainian-programme-24-11-2025.html
ЛЮБОВ У ДІЇ – ПРО СУЛУЖІННЯ КАРІТАСУ УКРАЇНИ В ЧАС ВІЙНИ – ІНТЕРВʼЮ ДЛЯ ВАТИКАНСЬКИХ МЕДІА ТЕТЯНИ СТАВНИЧИ, ПРЕЗИДЕНТКА КАРІТАСУ УКРАЇНИ – (І). – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=rHvK34kxarI
«Ось, що є серцем нашої стійкості, — те, що Бог тебе полюбив»: У Києві презентували переклад першого Апостольського повчання Папи Лева XIV – Джерелo: https://ugcc.ua/data/os-shcho-e-sertsem-nashoy-stiykosti-te-shcho-bog-tebe-polyubyv-u-kyevi-prezentuvaly-pereklad-pershogo-apostolskogo-povchannya-papy-leva-xiv-7776/
Презентація першого Апостольського Повчання Папи Лева XIV «Dilexi Te» про любов до бідних – Джерелo: https://zhyve.tv/video/8327-prezentatsiya-pershogo-apostolskogo-povchannya-papy-leva-xiv-dilexi-te-pro-lyubov-do-bidnyh/
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02vDWiM8AgxU6s8zH3nGeoivwtHrS5resscmJFL1kmAqHhDXunmYm9hJcqzaneKjRAl
о. Петро Фостик
