Свідчення одного з українських солдатів, який беручи участь у військових діях на сході України був чудесно врятований від смерті. Цей солдат пожертвував для Санктуарію Матері Божої Салетинської свій молитовник, який зупинив кулю снайпера, рятуючи йому життя.
Я солдат, але не тому, що мене хтось змусив. Коли Росія вторглася в Україну, я сам пішов до війська, бо на мою батьківщину напали. Я не міг сидіти вдома і спокійно дивитись на все це. Можливо, важко повірити, але я зробив це також і заради інших. Якби ми тоді не повстали, якби не почали стріляти, то росіяни окупували б всю Україну і прийшли б під польський кордон. Ми їх зупинили і будемо тримати.
У мене є дружина і двоє дітей, я багато про них думаю. У мене немає семи життів, війна – це не комп’ютерна гра. Я бачив смерть моїх друзів, я бачив відчай багатьох сімей – але у нас немає вибору. Якщо я помру, то заради моєї родини, аби жила у вільній Україні.
Я віруюча людина. Я можу розповісти свою історію, тому що Бог оберігає мене. Він врятував мене, хоча я міг вже не раз загинути. Найбільшим доказом того, як Він піклується про мене, є цей молитовник.
З тих пір, як я його отримав, він завжди був зі мною, я носив його в нагрудній кишені. У жовтні 2017 року ми пішли в бій. Було відомо, що це буде нелегко – стільки можу сказати. Я пакував обладнання: набої, медичні пов’язки тощо. Я хотів мати все під рукою і також поклав молитовник в рюкзак. Я не дуже про це думав, просто кинув і ми пішли. Це було непросто: ми були під сильним обстрілом, снайпери не давали нам спокою. Двоє наших отримали важкі поранення, нам довелося їх виносити. Я йшов передостаннім. В якомусь моменті я відчув удар по спині, але не дуже болісний. Я думав, що друг вдарив мене прикладом гвинтівки. Однак удар був настільки сильним, що я впав. Друг почав сміятися. Я встав і продовжував іти. Прийшовши до табору, мій друг сказав, що в мене є дірка в рюкзаку. Я дивився і відчував жар. Я почав все виймати із рюкзака, аж ось знайшов молитовник, а в ньому застрягла куля. Я не мав права вижити, якби не ця книжечка в котрій затрималась куля снайпера. Я повинен був померти … Я плакав.
Я зрозумів, що мені подароване життя. Якщо у мене досі були сумніви щодо існування Бога, то вони зникли. Зрештою, це Бог врятував мене. Я вирішив, що цей молитовник повинен бути в храмі. Я хотів пожертвувати його як подяку за врятування мого життя. В середині молитовника є іконка Божої Матері. Вона також мене врятувала …
Ця подія відбулася близько 13 жовтня 2017 р., у день 100-ї річниці останнього об’явлення Божої Матері у Фатімі. У молитовнику, пронизаному кулею снайпера, є зображення Фатімської Богородиці, яка розмовляє з дітьми. 11 лютого 2021 року цей молитовник був пожертвуваний Марії у святині Матері Божої з Ля Салет у Лановичах як вотум вдячності Їй за порятунок життя.
Джерело: Санктуарій Матері Божої Салетинської
о. Петро Фостик
