Пʼятий день першої Апостольської подорожі Папи Лева XIV, другий день перебування в Лівані, розпочався паломництвом до гробу одного з найвідоміших ліванських святих.
«Ми добре знаємо – і святі нагадують нам про це – що не може бути миру без навернення сердець. Тому нехай же святий Шарбель допоможе нам звертатися до Бога і просити дару навернення для всіх нас», – сказав Папа Лев XIV, відвідуючи в понеділок, 1 грудня 2025 р., монастир святого Марона в місцевості Анная, що в місті Джебейль поблизу Бейрута, столиці Лівану, де похований святий Шарбел Маклуф.
Ліванський маронітський чернець і пустельник, який жив у 1828-1898 роках, святий Шарбель вів життя, сповнене аскетизму і відданості Богу. Сьогодні він відомий також завдяки численним чудам оздоровлень, які приписують його заступництву і які принесли йому шану не тільки серед християн і католиків, але й серед мусульман та представників інших релігій. Щороку мільйони людей відвідують його могилу, і тепер, вперше, це зробив також Наступник святого Петра. Цим паломництвом розпочався його другий день перебування у Лівані, п’ятий день його першої Апостольської подорожі.
Прибувши до каплиці, Святіший Отець запалив лампадку та зупинився на приватну молитву перед гробом святого. Далі з вітальним словом звернувся Генеральний настоятель Маронітського Ліванського Ордену, після чого промовив Лев XIV, який насамперед склав подяку Богові за те, що дав йому можливість здійснити це паломництво. «Мої попередники, особливо маю на думці святого Павла VI, який його беатифікував і канонізував, напевно дуже цього прагнули»,– сказав він.
Послання для всіх християн
Папа поділився деякими думками про те, чого сьогодні навчає нас святий Шарбель, «який нічого не написав», провівши мовчазне та укрите життя, але слава про якого поширилася на ввесь світ. Він підсумував це так: «Святий Дух сформував його таким чином, щоби він навчав молитви тих, хто живе без Бога, тиші тих, хто живе серед гамору, скромності тих, хто живе для того, щоб показати себе, вбогості тих, хто шукає багатства. Це все моделі поведінки, що йдуть проти течії, але саме тому вони нас приваблюють, як свіжа і чиста вода тих, хто мандрує пустелею». За словами Єпископа Риму, саме рукоположеним священнослужителям святий Шарбель нагадує про «євангельські вимоги» їхнього покликання, хоча «його настільки радикальна й водночас покірна послідовність є посланням для всіх християн».
Єдності – для Церкви, миру – для світу
Як підкреслив Папа, святий Шарбель ніколи не перестав заступатися за нас перед Небесним Отцем, «джерелом усілякого добра й кожної благодаті». Вже за життя чимало людей приходили до нього, шукаючи Господньої втіхи, прощення та поради, а після смерті все це помножилося немов «ріка милосердя». «Сестри й браття, сьогодні ми хочемо ввірити заступництву святого Шарбеля потреби Церкви, Лівану та світу. Для Церкви ми просимо сопричастя, єдності: починаючи від сімей, малих домашніх церков, а далі в парафіяльних і дієцезіальних спільнотах, аж до вселенської Церкви. Сопричастя, єдності. А для світу ми просимо миру. Особливо ми благаємо про нього для Лівану та всього Леванту», – сказав Лев XIV, нагадуючи, що мир вимагає навернення сердець, а тому підніс молитву до святого Шарбеля, щоб він допомагав нам звертатися до Бога.
Відвідини монахинь
Напередодні, після зустрічі з владою, громадянським суспільством та дипломатичним корпусом, що відбулася в Президентському палаці, Папа Лев XIV здійснив позаплановий візит до монастиря сестер-кармеліток Богородиці в Гарісcі. Привітавшись з кожною з них окремо, він у своєму слові нагадав про значення трьох слів, що лежать в основі їхнього покликання, – покора, молитва і жертва, – і завершив зустріч, що тривала приблизно півгодини, спільним проказуванням молитви «Отче наш» та благословенням.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Папа здійснив паломництво до святого Шарбеля: мир потребує навернення сердець – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2025-12/papa-palonmytstvo-do-svyatogo-sharbelya.html
ЛЕВ XIV ПРЕДСТАВНИКАМ РЕЛІГІЙ ЛІВАНУ – БУДУВАТИ МИР ЧЕРЕЗ СВІДЧЕННЯ ВІРИ.
Звертаючись до учасників екуменічної і міжрелігійній зустрічі, яка відбулася на центральній площі Бейрута, Папа Лев XIV наголосив, що ліванський народ, який сповідує різні релігії, є потужним прикладом того, що страх, недовіра і упередження не мають останнього слова, а єдність, примирення і мир завжди можливі.
У понеділок, 1 грудня 2025 р., пополудні Папа Лев XIV взяв участь в екуменічній і міжрелігійній зустрічі, яка відбулася на Площі Мучеників в Бейруті. Ця площа названа на честь ліванців, страчених османами у період Першої світової війни. Після того, як Папа прибув на площу, його зустріли Сирійсько-католицький патріарх, Маронітський патріарх, Великий сунітський імам і представник шиїтів. У зустрічі взяли участь також представники інших християнських конфесій та релігій.
«Я глибоко зворушений і безмежно вдячний за те, що сьогодні можу бути серед вас, на цій благословенній землі, – наголосив Папа Лев, розпочинаючи свою промову, – на землі, звеличеній пророками Старого Завіту, які знаходили в її величних кедрах символи праведної душі, що розквітає під невсипущим поглядом неба; землі, де відлуння Логосу ніколи не затихало, а продовжує, століття за століттям, кликати тих, хто бажає відкрити своє серце живому Богові».
Покликання Церкви вести діалог з іншими релігіями
Лев XIV процитував Апостольське напоумлення Папи Бенедикта XVI Ecclesia in Medio Oriente (Церква на Близькому Сході), яке він підписав у Бейруті 2012 року. У цьому документі Папа Ратцінґер наголошував, що «природа і універсальне покликання Церкви вимагають, щоб вона вела діалог з членами інших релігій. Цей діалог на Близькому Сході ґрунтується на духовних та історичних зв’язках, які об’єднують християн з євреями та мусульманами. Цей діалог, який не продиктований передусім прагматичними міркуваннями політичного чи соціального характеру, ґрунтується насамперед на богословських засадах, що стосуються віри» (п. 19).
Глава Католицької Церкви зауважив, що у місці, де вони перебувають, мінарети мечетей та дзвіниці церков стоять поруч одні з одними, здіймаючись до неба. Він побажав, щоб на цій землі кожен дзвін і кожен адхан [ред. – заклик до молитви у мусульман, який виголошує муедзин із мінарету] зливалися в єдиний гімн, піднесений для прославлення Бога і «для щирого благання про божественний дар миру».
Любов – основа для мирного і справедливого співіснування
Папа Лев XIV пригадав про складні і тривалі конфлікти, якими позначений Близький Схід протягом багатьох років, а особливо останніми роками. Він зазначив, що навіть серед протистоянь можна знайти надію і заохочення, якщо зосереджуватися на тому, що нас об’єднує: «на нашій спільній людяності та вірі в Бога любові і милосердя». «В епоху, коли співіснування може здаватися далекою мрією, – наголосив він, – народ Лівану, сповідуючи різні релігії, є потужним прикладом: страх, недовіра і упередження тут не мають останнього слова, а єдність, примирення і мир завжди можливі. Ось місія, яка залишається незмінною в історії цієї улюбленої землі – свідчити неминущу істину, що християни, мусульмани, друзи та безліч інших можуть жити разом, будуючи країну, об’єднану пошаною та діалогом». Папа згадав про Декларацію Другого Ватиканського Собору Nostra Aetate, в якій підкреслюється, що справжній діалог і співпраця мають коріння в любові, що є єдиною основою миру, справедливості та примирення.
Смиренність і пошана як складові міжрелігійного діалогу
Як зауважив Лев XIV, попри те, що публічна діяльність Ісуса відбувалася переважно в Галилеї та Юдеї, в Євангеліях читаємо також про випадки, коли він відвідував регіон Десятимістя, а також околиці Тиру і Сидону, де Він зустрів сирійсько-фінікійську жінку, «чия непохитна віра спонукала його зцілити її дочку» (пор. Мк 7, 24-30). Тому, як підкреслив Папа, ця земля «стає місцем, де смиренність, довіра і наполегливість долають усі бар’єри і зустрічають безмежну любов Бога, яка охоплює кожне людське серце». Саме в цьому і полягає сутність міжрелігійного діалогу: відкриття присутності Бога поза будь-якими кордонами і запрошення шукати Його разом із пошаною та смиренністю.
Кедр і оливкове дерево – символи Лівану
Папа зазначив, що Ліван славиться своїми величними кедрами, але й оливкове дерево також є важливою частиною його культурної спадщини. Оливкове дерево є вічним символом примирення та миру, а його довге життя та надзвичайна здатність рости навіть у найскладніших умовах символізують стійкість і надію. «Як коріння кедрів і оливкових дерев проникає глибоко і широко розростається по землі, так і ліванський народ розкиданий по всьому світу, але об’єднаний непохитною силою і невмирущою спадщиною вашої батьківщини», – сказав Папа, наголошуючи, що у світі, який є дедалі більше взаємопов’язаним, вони покликані бути будівничими миру: «протистояти нетерпимості, долати насильство і викорінювати виключення, освітлюючи шлях до справедливості і злагоди для всіх через свідчення своєї віри».
Богородиця, яка обіймає всіх
На завершення Глава Католицької Церкви пригадав, що 25 березня у Лівані на державному рівні відзначається свято Благовіщення Пречистої Діви Марії. Особливим місцем відзначення цього свята є Марійський санктуарій в Гаріссі, що неподалік Бейрута, де розташована велична статуя Богородиці, Покровительки Лівану з розпростертими руками. «Нехай ці люблячі і материнські обійми Діви Марії, Матері Ісуса і Цариці Миру, – побажав Папа, – провадять кожного з вас, щоб у вашій батьківщині, на всьому Близькому Сході і в усьому світі дар примирення і мирного співіснування розливався “як потоки, що з Лівану ринуть”» (пор. Пісня Пісень 4, 15), приносячи надію і єдність усім».
Світлана Духович – Ватикан
Лев XIV представникам релігій Лівану: будувати мир через свідчення віри – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2025-12/papa-v-livani-mizhreligijna-ekumenichna-zustrich.html
ПАПА ЦЕРКВІ В ЛІВАНІ – БУДЬТЕ БУДІВНИЧИМИ НАДІЇ ТА АРОМАТОМ БОЖОЇ ЛЮБОВІ.
В Марійському санктуарії в Гаріссі Папа Лев XIV зустрівся із католицькими єпископами й душпастирями Лівану, що представляли обрядове багатство місцевих християн. Він подякував їм за свідчення Божої любові серед випробувань, пов’язаних зі злиднями, збройними конфліктами та міграцією.
Церква в Лівані, об’єднана в розмаїтті своїх обличь, є іконою слів: «Блаженні миротворці», що є гаслом цього етапу Апостольської подорожі. Про це говорив Папа Лев XIV, зустрічаючись у санктурії Матері Божої, покровительки Лівану, в Гаріссі з єпископами, священниками, монашеством і душпастирськими співробітниками Лівану.
Християни становлять до приблизно половину населення Лівану, а найбільшу частку тут становлять католики-мароніти, які мають свій патріархат. Крім того, саме в Лівані має свій осідок Патріарх Вірменської Католицької Церкви, тут є спільноти візантійського, сиро-католицького, халдейського та латинського обрядів, в країні служать майже півсотня католицьких єпископів різних обрядів. Санктуарій в Гаріссі, яким опікуються ченці Згромадження Ліванських Місіонерів маронітського обряду, є одним з найважливіших санктуаріїв Близького Сходу.
З Марією під Христовим хрестом
Зустріч відбувалася у формі Літургії слова, під час якої також прозвучали свідчення осіб, задіяних у різних формах душпастирства, а Папа виголосив проповідь після прочитання євангельського уривка. Розпочавши із ствердження, що Церква в Лівані є іконою блаженства миротворців, він нагадав слова святого Івана Павла ІІ, який 1984 року закликав ліванців: «Творіть там, де ви живете і працюєте, братерську атмосферу. Без наївності, вмійте довіряти іншим і будьте креативними, щоб перемогла регенеративна сила прощення і милосердя». «Свідчення, які ми почули – дякую кожному з вас! – говорять нам, що ці слова не були марними, а навпаки, знайшли відгук і відповідь, бо тут триває будування сопричастя в любові», – сказав Лев XIV, зауваживши, що коріння цієї наполегливості символізують тиха печера, в якій святий Шарбель молився перед іконою Богородиці, та цей величний санктуарій.
«Саме в перебуванні з Марією біля Ісусового хреста (пор. Ів 19, 25) наша молитва, невидимий міст, що поєднує серця, дає нам силу і далі надіятися та працювати, також і тоді, коли навколо гримить гуркіт зброї, а потреби щоденного життя стають викликом», – пояснив він, додаючи, що з цього коріння, «міцного й глибокого, як коріння кедрів», любов зростає та з Божою допомогою «оживають тривалі й конкретні діла солідарності».
Зростаючи завдяки взаємній любові
Далі Папа коментував свідчення, які прозвучали під час молитовної зустрічі. Отець Юганна говорив по душпастирство в малому селі, де мирно співіснують і допомагають одні одним християни і мусульмани, ліванці та біженці, живучи в крайній убогості та під постійною загрозою бомбардувань. Святіший Отець наголосив, що в любові «кожен з нас має, що дати, і що отримати», а взаємне дарування «збагачує всіх і наближає нас до Бога». «Тільки так ми не будемо розчавлені несправедливістю та зловживаннями, навіть коли, як ми чули, нас зраджують люди та організації, які безсовісно спекулюють на відчаї тих, хто не має альтернативи. Тільки так можна знову надіятися на завтрашній день, незважаючи на суворість сьогодення, з яким важко впоратися», – сказав він, наголошуючи в цьому контексті на важливості залучення молоді, надаючи простір і цінуючи внесок, щоб «навіть серед руїн світу, якому не бракує болісних поразок, давати їм конкретні та здійсненні перспективи відродження та зростання заради майбутнього».
Поділяти хліб, страх і надію
Філіппінка Лорен, що є іммігранткою і працює для допомоги мігрантам, розповіла історію своїх підопічних – молодої подружньої пари Джеймса та Лейли з Судану, представивши наслідки, які «війна викликає в житті численних невинних людей». «З одного боку, їхня хоробрість говорить нам про Боже світло, яке, як сказала Лорен, сяє навіть у найтемніші моменти; з іншого боку, те, що вони пережили, зобов’язує нас докласти зусиль, щоб ніхто більше не мусив втікати зі своєї країни через безглузді й жорстокі конфлікти, і щоб ті, хто стукає у двері наших громад, ніколи не почувалися відкинутими», – сказав Святіший Отець, перейшовши у цьому контексті й до свідчення сестри Діми, директорки школи, яка в контексті спалаху насильства не залишила своє місце служіння, зробивши школу місцем прийняття біженців та ефективним освітнім осередком.
«У цих кабінетах, крім надання допомоги та матеріальної підтримки, вчаться і навчають поділяти “хліб, страх і надію”, любити серед ненависті, служити навіть серед втоми і вірити в інше майбутнє, яке перевищує будь-які очікування», – підкреслив Папа, похваливши Церкву в Лівані за постійне дбання про освіту й заохочуючи підтримувати це служіння, «виходячи насамперед назустріч тим, хто перебуває у скруті та не має засобів, тим, хто перебуває у крайніх обставинах» і дбати про те, щоб «із формуванням умів завжди будо поєднане виховання серця».
Бог, Який не втомлюється прощати
Врешті, о. Шарбель, говорячи про досвід в’язничного душпастирства, сказав, що саме там, де світ бачить лише стіни та злочини, в очах ув’язнених, «іноді розгублених, іноді просвітлених новою надією», можемо побачити «лагідність Отця, Який не втомлюється прощати». «І це дійсно так: ми бачимо обличчя Ісуса, відображене в обличчях тих, хто страждає, і тих, хто лікує рани, завдані життям», – сказав у цьому контексті Святіший Отець.
З нагоди візиту, згідно з давнім звичаєм, Лев XIV подарував для святині золоту троянду, що, як пояснив він, є заохоченням дбати про те, щоб «наше життя випромінювало Христовий аромат».
З Гарісси Папа вирушив до Апостольської нунціатури в Бейруті, де запланована приватна зустріч із католицькими патріархами східних Церков і спільний обід, до якого також долучаться місцеві некатолицькі патріархи.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Папа Церкві в Лівані: будьте будівничими надії та ароматом Божої любові – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2025-12/papa-zustrivsya-iz-dukhovenstvom-livanu-svidchennya-nadiji.html
ЛЕВ XIV МОЛОДИМ ЛІВАНЦЯМ – ЗРОСТАЙТЕ МІЦНИМИ, ЯК КЕДРИ, І НЕСІТЬ СВІТОВІ НАДІЮ.
«Господь завжди буде з вами, і будьте впевнені в підтримці всієї Церкви у вирішальних викликах вашого життя та в історії вашої улюбленої країни», – запевнив ліванську молодь Лев XIV під час зустрічі з ними в рамках своєї Апостольської подорожі в Ліван. Після зворушливих свідчень деяких молодих людей Папа сказав: «Їхні розповіді говорять про відвагу серед страждання, про надію серед розчарування, про внутрішній спокій серед війни».
Після завершення екуменічної та міжрелігійної зустрічі у Бейруті, що пополудні 1 грудня 2025 р. відбулася на Площі Мучеників, Папа Лев XIV вирушив до Бкерке, населеного пункту неподалік Бейрута, де розташований осідок Маронітського Патріарха Антіохії. Тут відбулася зустріч з молоддю, на яку прибуло понад чотирнадцять тисяч молодих осіб не лише з Лівану, але й із Сирії, з Іраку та з інших країн світу, куди емігрували ліванці. Перед тим, як до учасників зустрічі промовив Святіший Отець, деякі з них поділилися своїми свідченнями.
Любов більша за страх
Ентоні і Марія, молоді волонтери, які допомагали постраждалим від вибухів у порту Бейрута 4 серпня 2020 року, розповіли про те, що вони разом з іншими молодими людьми прибирали вулиці, ремонтували пошкоджені домівки, супроводжували поранених і підтримували всіх, хто пережив травму. Вони зауважили, що тоді ніхто не запитував нікого: «Звідки ти?» або «До якої спільноти ти належиш?». «Кожна людина була просто людиною, яка допомагала іншій людині, ліванці стояли пліч-о-пліч». Вони також підкреслили, що виконуючи це служіння, вони відчували, що Бог був присутній серед них і що їхню надію живила «віра у Воскресіння Христа та впевненість, що світло перемагає темряву, а життя перемагає смерть». Молоді волонтери підкреслили, що їхня любов до країни виявилася сильнішою за страх, і саме вона не дала їм втекти, навіть після того, як вони стали свідками величезних страждань. «Так само, як Церква ніколи не покидає нас у часи випробувань, ми, молоді люди, відмовляємося покидати нашу Церкву, наш народ і нашу землю», – наголосили вони.
„Я не виїду, поки бачу, як Бог діє на цій землі”
Наступною своїм свідченням поділилася Елі, яка розповіла про те, що попри всі труднощі і незважаючи на те, що мала можливість виїхати до родичів у Францію, вона вирішила залишитися в Лівані. «Поки моя країна страждає, виїжджати звідси ніколи не здавалося мені правильним. Поки я бачу, як Бог діє на цій землі, виїжджати здавалося неможливим. Моє рішення залишитися – це питання відповідальності, лояльності та відданості моєму народу», – наголосила вона, зазначаючи, що такий самий вибір зробили багато молодих ліванців. І їхнє рішення спричинене не впертістю. «Ми залишилися через віру в те, що Бог хоче, щоб ми були тут, сьогодні, щоб запалювати надію, підтримувати людську гідність і нагадувати кожному ліванцю, що ця країна ще жива, навіть попри всі труднощі. Жодна нація не виживе без молоді, яка вірить у неї. Ми вирішили вірити, бо попри все, що сталося і все, що продовжує відбуватися, Ліван залишається місцем, про яке варто мріяти», – сказала Елі.
Бог присутній, коли серця зустрічаються і люблять одне одного
Ще одне свідченням поділилася християнська дівчина Жоель, яка розповіла, що влітку 2024 року вона провела два місяці у Франції у спільноті Тезе. Там вона познайомилася з двома ліванськими дівчатами-мусульманками. Вона дуже зблизилася з однією з них на ім’я Асіль. Коли вони повернулися до Лівану, війна почала загострюватися. І вона постійно підтримувала зв’язок зі своєю подругою мусульманкою, яка тим часом повернулася до Франції, щоб продовжити навчання. Жоель пропонувала їй свій дім, якщо її сім’я потребуватиме прихистку. І одного для, коли на півдні країни, де мешкала сім’я Асіль, посилилися обстріли, вони скористалися цією пропозицією. «З того дня, – сказала Жоель, – я зрозуміла щось дуже важливе: Бог не живе лише в стінах церкви чи мечеті. Бог присутній, коли серця зустрічаються і люблять одне одного, як брати і сестри. Під тим спільним дахом народилася нова надія, яка показує, що Ліван може перетворити відмінності на силу, і що такі зустрічі розкривають справжнє значення співіснування».
Ви – теперішнє, і в ваших руках вже будується майбутнє!
«Їхні розповіді говорять про відвагу серед страждання, про надію серед розчарування, про внутрішній спокій серед війни, – наголосив Лев XIV, промовляючи до молоді. – Вони немов яскраві зірки в темну ніч, в якій вже бачимо проблиски світанку». Він додав, що історія Лівану наповнена як славними сторінками, так і глибокими ранами, причини яких «виходять за межі національних кордонів і переплітаються з дуже складними соціальними та політичними динаміками». «Дорога молоде, – наголосив Папа, – можливо, ви відчуваєте смуток, що успадкували світ, розтерзаний війнами і спотворений соціальною несправедливістю. Проте у вас живе надія, дар, який ми, дорослі, здається, втратили. Ви маєте час! Ви маєте більше часу, щоб мріяти, організовувати і творити добро. Ви – це теперішнє, і в ваших руках вже будується майбутнє! І ви маєте ентузіазм, щоб змінити хід історії! Справжній опір злу – це не зло, а любов, здатна зцілити власні рани, лікуючи рани інших».
Добро, яке бачимо, є результатом прихованої і чесної праці багатьох
Лев XIV запевнив ліванську молодь, що їхня батьківщина «відродиться красивою і сильною, як кедр, символ єдності і родючості народу». «Ми добре знаємо, що сила кедра полягає в його коренях, які зазвичай мають такі ж розміри, як і гілки, – сказав він. – Кількість і сила гілок відповідає кількості і силі коренів. Так само все те добро, яке ми сьогодні бачимо в ліванському суспільстві, є результатом смиренної, прихованої і чесної праці багатьох людей, які чинять добро, багатьох добрих коренів, які хочуть, щоб зростало не лише гілля ліванського кедра, а все дерево в усій його красі».
Фундаментом нового життя є надія, що приходить згори – Христос
Наступник святого Петра відповів також на два запитання, які йому поставили представники молоді. Перше запитання звучало так: «Ми живемо в країні, позбавленій стабільності, як у плані безпеки, так і в економічному плані. Щодня ми живемо в страху перед невідомим, перед небезпекою, перед війною, яка може спалахнути в будь-який момент, не знаючи, де і коли. Як ми, молоді люди, можемо сьогодні зберегти внутрішній спокій і силу віри, і залишатися “непохитними в надії”, як закликає нас Євангеліє?». «Справжньою засадою нового життя є надія, що приходить згори, – відповів Папа, – це Христос! Він помер і воскрес для спасіння всіх. Він, Живий, є основою нашої віри; Він є свідком милосердя, яке визволяє світ від усякого зла. Як нагадує святий Августин, повторюючи слова апостола Павла, “у Ньому – наш мир, і від Нього походить наш мир”».
Міцні та плідні стосунки будуються на «назавжди»
Друге запитання молоді стосувалося того, що в сучасному світі стосунки формуються і руйнуються з великою швидкістю. Багато сімей розпадаються, а дружні стосунки стають поверхневими, порожніми, а іноді і чисто віртуальними. «Як у цій реальності ми можемо зберегти наші стосунки, щоб вони залишалися щирими, справжніми і ґрунтувалися на справжній любові?». «Якщо в центрі дружніх або романтичних стосунків стоїть наше “я”, то ці стосунки не можуть бути плідними», – відповів Лев XIV, зауважуючи, що не можна по-справжньому любити, якщо розраховувати лише на певний термін, доки триває почуття. Навпаки, дружба є справжньою, коли вона ставить «ти» перед «я». Такий шанобливий і привітний погляд на іншого дозволяє нам будувати більше «ми», відкрите для всього суспільства, для всього людства. А любов є справжньою і може тривати вічно лише тоді, коли вона відбиває вічне сяйво Бога, який є любов (пор. 1 Ів 4, 8). Міцні та плідні стосунки будуються разом на взаємній довірі, на цьому «назавжди», яке пульсує в кожному покликанні до сімейного життя та релігійного посвячення. Дружба, за його словами, є справжньою, коли ми ставимо “ти” вище, ніж власне “я”. Цей шанобливий і приймаючий погляд на іншого, як підкреслив Святіший Отець, дозволяє будувати “ми”, що є більшим і відкритим на суспільство, на все людство. «А любов є автентичною і може тривати назавжди тільки тоді, коли відображує вічне сяйво Бога, який є любов (пор. І Ів 4,8)», – сказав Папа, додаючи, що міцні та плідні стосунки будуються разом на взаємній довірі, на цьому «назавжди», яке пульсує в кожному покликанні як до сімейного, так і до богопосвяченого життя.
Бути милосердними і знаходити час на молитву
Лев XIV наголосив, що любов і милосердя найбільше виражають присутність Бога у світі. «Милосердя говорить універсальною мовою, бо звертається до кожного серця», – зауважив він, пояснюючи, що воно не є ідеалом, а історією, яка відкрилася в житті Ісуса та святих. «Справжнє оновлення, якого прагне молоде серце, починається з щоденних вчинків: з прийняття ближнього і далекого, з простягнутої руки другові і біженцю, з важкого, але необхідного прощення ворога», – сказав Папа.
Святіший Отець вказав на приклад багатьох молодих блаженних і святих, серед яких двоє італійців, які були канонізовані цього року – П’єр Джорджо Фрассаті та Карло Акутіс. Він пригадав також геройські чесноти ліванських святих: витривалість у болі, якою відзначалася свята Рафка, та допомогу найбільш відкринутим блаженного Якова Ель-Гаддада. Папа також вказав на святого Шарбеля, що став одним із символів Лівану і якого завжди зображують із заплющеними очима. «У світі, сповненому відволікаючих факторів і марнославства, щодня знаходьте час, щоб заплющити очі і дивитися тільки на Бога, – закликав Папа молодь. – Він, хоч іноді здається мовчазним або відсутнім, відкривається тим, хто шукає Його в тиші. Докладаючи зусиль, щоб робити добро, прошу вас бути споглядальними, як святий Шарбель: моліться, читайте Святе Письмо, беріть участь у Святій Месі, в адорації».
Надія, яку Бог дарує, стає плідною для світу
Папа Лев XIV пригадав відому молитву святого Франциска з Ассізі: «Господи, вчини мене знаряддям твого миру…». «Нехай ця молитва, – побажав він, – зберігає у вас радість Євангелія, християнський ентузіазм. “Ентузіазм” означає “мати Бога в душі”: коли Господь живе в нас, надія, яку Він нам дарує, стає плідною для світу». Святіший Отець додав, що надія є бідною чеснотою, бо вона приходить з порожніми руками: вони вільні для того, щоб відкрити двері, які здаються зачиненими втомою, болем і розчаруванням.
«Господь завжди буде з вами, – наголосив на завершення Святіший Отець, – і будьте впевнені в підтримці всієї Церкви у вирішальних викликах вашого життя та в історії вашої улюбленої країни. Я ввіряю вас захисту Матері Божої та Нашої Пані, яка з вершини цієї гори дивиться на це нове цвітіння. Молоді ліванці, зростайте міцними, як кедри, і несіть світу надію!».
Світлана Духович – Ватикан
Лев XIV молодим ліванцям: зростайте міцними, як кедри, і несіть світові надію – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2025-12/papa-zustrich-z-livanskoju-moloddyu.html
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid0q5GD7oSkNHkoBB15GXxHyxhvcsaKQ3RV8cHZTPw1XGra64snZm25YYw2Xh4P7qG7l
о. Петро Фостик
