Під час загальної аудієнції Папа Франциск пояснив, чому здійснив Апостольську подорож до невеликої країни з мусульманською більшістю. Ділячись думками про важливість культури зустрічі, він згадав про «безумство війни, жертвою якої є багатостраждальна Україна».
Згідно зі звичаєм, повернувшись із Апостольської подорожі, Папа Франциск наступну свою зустріч з паломниками присвятив підбиттю її підсумків. Тож під час загальної аудієнції в середу, 9 листопада 2022 р., він насамперед подякував усім, хто супроводжував молитвами його візит у Бахрейн. «Спонтанно виникає запитання: чому Папа хотів відвідати цю невелику країну, зі значною ісламською більшістю? Є багато християнських країн: чому він не їде до тієї чи іншої? Хочу відповісти на це за допомогою трьох слів: діалог, зустріч і подорож», – сказав він.
Діалог є киснем миру
Святіший Отець розповів, що нагодою для подорожі стало запрошення Короля Бахрейну взяти участь у форумі на тему діалогу між Сходом і Заходом. За його словами, Бахрейн, як архіпелаг, що складається із багатьох островів, допоміг зрозуміти, що «потрібно жити не ізолюючись, а наближаючись». Цього вимагає справа миру, бо діалог є «киснем миру», починаючи від домашнього миру. Цитуючи конституцію Другого Ватиканського Собору «Gaudium et spes», Папа зазначив, що будування миру вимагає, аби люди розширили свої уми та серця за межі своїх націй, відкидаючи національний егоїзм і амбіції вищості над іншими націями, «підтримуючи глибоку пошану до всього людства».
«У Бахрейні я відчув цю необхідність і закликав, аби в усьому світі релігійні та політичні провідники зуміли поглянути за межі своїх кордонів, своїх спільнот, аби піклуватися про сукупність. Лише так можна буде давати собі раду з деякими загальними темами, такими як забуття про Бога, трагедія голоду, оберігання створіння, мир», – сказав Наступник святого Петра, зазначивши, що Бахрейнський форум закликав обирати дорогу зустрічі та відкидати дорогу сутички. «Як же ми цього потребуємо! Як же ми потребуємо зустрічатися! Маю на думці безумну війну, жертвою якої є багатостраждальна Україна, а також численні інші конфлікти, які ніколи не вирішаться за допомогою інфантильної логіки зброї, а лише лагідною силою діалогу», – наголосив він.
Зустріч, що запобігає ідеологічним протистоянням
Далі Святіший Отець підкреслив, що діалог неможливий без зустрічі. За його словами, у Бахрейні відчувалося прагнення, аби помножувалися зустрічі між християнами і мусульманами, щоби встановлювалися тісніші стосунки. Наголосивши на тому, що «без прийняття іншого діалог залишається порожнім, примарним, залишається питанням ідей, а не дійсності», Єпископ Риму виокремив зустрічі з Великим Імамом Ахмадом Аль-Таїбом та з молоддю в школі Пресвятого Серця, де разом навчаються мусульмани і християни. «Потрібно пізнавати одні одних ще з молодості, з підліткового віку, з дитинства, тоді братерська зустріч запобігає ідеологічним поділам», – сказав він, додаючи, що також і старші дали свідчення братерської мудрості, маючи на думці зустріч з Мусульманською Радою Старійшин.
Елемент тривалої мандрівки
Врешті, третім аспектом, на якому зупинився Папа, є шлях. За його словами, подорож до Бахрейну не слід сприймати як ізольований аспект, бо вона є частиною мандрівки, яку започаткував святий Іван Павло ІІ, коли поїхав до Марокко. «Таким чином, перший візит Папи в Бахрейн був новим кроком на шляху між віруючими християнами та мусульманами: не для того, щоби змішуватися чи розчинять віру, діалог не розводнює, але щоби заключати братерські союзи в ім’я батька Авраама, який був паломником на землі під милосердним поглядом єдиного Бога небес, Бога миру», – сказав він.
Покликані розширити горизонти
Святіший Отець також зауважив, що «діалог, зустріч і подорож» здійснилися також і між християнами. Він згадав про зустріч з Вартоломеєм І, про екуменічну молитву, а також те, що «брати і сестри у вірі» живуть у Бахрейні в стані подорожі, адже в більшості є трудовими мігрантами, «прямуючи вперед з радістю, з упевненістю в тому, що Божа надія не розчарує». «І сьогодні хочу передати вам їхню справжню, просту і прекрасну радість. Зустрічаючись і молячись разом, ми почувалися одним серцем і однією душею. Роздумуючи про їхній шлях, про їхній щоденний досвід діалогу, всі ми почуваємося покликаними розширити горизонти» – підсумував Папа, наголосивши на тому, що «мандрівка братерства та миру, аби рухатися вперед, потребує всіх і кожного».
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1555104011601456
о. Петро Фостик
