Хорхе Маріо Бергольйо, більш відомий як Папа Франциск, вже увійшов в історію не лише Католицької Церкви. Він став першим Наступником апостола Петра, що походить не з Європи: за двохтисячолітню історію ніхто із західної півкулі не досягав таких висот. Він є першим єзуїтом на чолі усієї Католицької Церкви. І водночас саме він як 266 єпископ Риму вперше обирає ім’я Франциск, надихаючись святим із Асізі та відразу виражаючи своє бажання наслідувати його у простоті та смиренні. Сьогодні йому вже 86 років. Та, це не зупиняє його у несенні Доброї Новини до усіх периферій світу, у служінні найбільш відкинутим і забутим, у будуванні світу, наповненого братерством та щирим діалогом.
Хто ж він такий, цей Папа Франциск?
Майбутній очільник Католицької Церкви з’явився на світ 17 грудня 1936 року у Флорес, одному із кварталів Буенос-Айреса. Його мати Регіна Марія Сіворі була домогосподаркою, що виховувала п’ятьох дітей, найстаршим із яких був Хорхе. А батько Маріо Бергольйо був залізничним чиновником, що у 1928 році відплив із порту у Генуї (Італія) у пошуках щастя в Аргентині. Тому родина Бергольйо має п’ємонтське коріння.
Отримавши диплом хіміка, щоб підтримати свою родину, молодий Хорхе змінює одну роботу іншою: він прибиральника і аж до охоронця у клубі в Кордові. За його словами, у цей час він також зустрічався із дівчиною. Однак, все змінює один порух серця, у якому він розпізнав покликання до священства. Це приводить його у стіни семінарії на Віллі Девото. На завершення трирічного періоду інтенсивного навчання і формації, 11 березня 1958 Хорхе Бергольйо приймає історичне для себе рішення — розпочати новіціат у Товаристві Ісуса. Це відбувається у Чилі, де на початку 1960-их років він приймає перші обіти: послуху, чистоти та убогості.
Жадібний до знань, Хорхе Бергольйо повертається до Буенос-Айреса задля того, щоб закінчити філософію в коледжі Сан-Джузеппе у 1963 році. Після навчання він відразу береться за викладання літератури та психології в коледжі Непорочного Зачаття у м. Санта-Фе, а в 1966 році — потрапляє у коледж Христа Спасителя. 13 грудня 1969 року архиєпископ Рамон Хосе Кастеллано висвячує його на священника. На цей час йому було 33 роки.
Своє священниче служіння отець Хорхе поєднує із формацією новиків на Віллі Баріларі та обов’язками ректора факультету теології та філософії в м. Сан-Мігелі. 22 квітня 1973 року він складає довічні обіти як член Товариства Ісуса. Вже за кілька місяців, 31 липня 1973 року, його обирають провінціалом єзуїтів Аргентини. Цей період історії аргентинського народу був позначений військовим переворотом, який очолив генерал Хорхе Рафаель Відела. Під час брудної війни (1976–1983) через переслідування правлячого режиму від 10 до 30 тисяч людей були оголошені зниклими безвісти. Як провінційний настоятель єзуїтів, Хорхе Бергольйо був змушений втрутитися у справу насильницьких зникнень і тортур, яких зазнали в ESMA (Escuela de Mecánica de la Armada) священники-єзуїти Орландо Йоріо та Франсіско Ялічс. Крім того, ним була створена таємна мережа, яка організувала втечу до Бразилії переслідуваних владним режимом. Наприкінці цього темного для всієї Аргентини періоду, з 1980 по 1986 рік, він виконував обов’язки ректора коледжу Сан-Джузеппе, а також парафіяльного священника у м. Сан-Мігелі. Після завершення періоду диктатури майбутній папа двічі свідчив у судах про злочини проти людяності за позовом проти ESMA.
У березні 1986 року отець Хорхе їде до Німеччини, щоб завершити свою докторську дисертацію. Після повернення у 1990 році служить духовним керівником і сповідником церкви Товариства Ісуса в місті Кордова.
20 травня 1992 року, порадившись із правлячим єпископом Буенос-Айреса кардиналом Антоніо Куаррачіно, папа Іван Павло ІІ призначає отця Хорхе Маріо Бергольйо титулярним єпископом Ауки та єпископом-помічником Буенос-Айреської дієцезії. 27 червня відбувається єпископська хіротонія, яку отець Хорхе приймає безпосередньо з рук кардинала Куаррачіно. Своїм єпископським девізом нововисвячений єпископ обирає фразу: «Miserando atque eligendo», що означає «подивився на нього з милосердям», а на гербі поміщає символ свого рідного Товариства. 3 червня 1997 року його проголошують єпископом-коад’ютором, а вже через дев’ять місяців він стає правлячим архиєреєм Буенос-Айреської дієцезії.
21 лютого 2001 року папа Іван Павло ІІ, проводячи звичайну публічну консисторію, призначив єпископа Буенос-Айресу Хорхе Маріо Бергольйо кардиналом з титулом Сан Роберто Белларміно. Як кардинал він відразу вступає до різних дикастерій та відомств, таких як Папська комісія для Латинської Америки, Конгрегація у справах духовенства, Папська рада у справах сім’ї, Конгрегація Божого культу та дисципліни таїнств, Конгрегація Інститутів богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя. Як архиєпископ Буенос-Айреса, він здійснює служіння очільника Конференції католицьких єпископів Аргентини протягом двох періодів з листопада 2005 року по листопад 2011 року. Будучи архиєпископом і кардиналом, майбутній папа Франциск відзначався скромністю, доктринальним консерватизмом та відданістю соціальній справедливості. Він також постійно сприяв діалогу та звертався до різних груп, як католицьких, так і не католицьких.
11 лютого 2013 року у Ватикані сталося дещо неочікуване: на консисторії з нагоди канонізації мучеників Отранто Папа Бенедикт XVI несподівано оголошує про свою відставку, яка набуває чинності вже 28 лютого. Кардинали із усього світу збираються на конклав, щоб обрати нового Наступника святого Петра, і під час п’ятого голосування обирають кандидата із далекої Аргентини. Відразу після здивування його походженням настає ще більше здивування вибором імені на честь святого Франциска з Асізі.
Проте, ще більше здивування новий Папа Франциск приготував далі своїм стилем життя. Після обрання понтифіком він особисто пішов оплатити рахунок, залишений у римській резиденції, де він мешкав під час конклаву. Порушуючи традицію, він не оселяється в Апостольському палаці, а вирішує проживати у резиденції Святої Марта. Він також відмовляється від лімузина та водія на користь громадського транспорту й старенького Fiat та сам час від часу куховарить. Згодом у нього з’являється свій профіль в Instagram та Twitter. Будучи аргентинцем, він продовжує любити оперу, танго і футбол. Зокрема, він є фанатом аргентинської футбольної команди «Сан-Лоренцо де Альмагро» і навіть має членський квиток.
Прокидається Папа о 4:30 ранку, дрімає після обіду і засинає о десятій вечора. У подорожах завжди носить із собою в чорній папці бревіарій, молитовник і бритву. Борючись із хвилюванням, слухає музику Йоганна Себастьяна Баха. У мистецтві захоплюється художніми роботами Марка Шагала та любить читати книги Шарля Пеггі та Хорхе Луїса Борхеса, а також класичних авторів, починаючи з Алессандро Мандзоні. Натомість із газет читає лише одну — «La Repubblica», і то лише десять хвилин вранці. Серед фільмів найбільше йому сподобався фільм Федеріко Фелліні «Дорога», а також «Рим, відкрите місто» та «Бенкет Бабетти». Папа Франциск вільно володіє іспанською, італійською та німецькою мовами. Крім того, він володіє базовими знаннями англійської, французької та португальської мов.
Перша енцикліка Папи Франциска «Lumen fidei» є продовженням розпочатої праці попередником і присвячена темі віри як божественного дару, який потрібно живити та зміцнювати. Далі він випустить «Laudato si» (червень 2015 року), присвячену навколишньому середовищу та екології, і «Fratelli tutti» (жовтень 2020), спрямовану на братерство та соціальну дружбу. Серед здійснених апостольських подорожей згадується перша подорож до Лампедузи, щоб привернути увагу до тяжкого становища мігрантів, а також поїздка до Канади, де він прагнув стати знаком примирення із місцевими аборигенами, попросивши у них прощення за надужиття Церкви в минулому.
Про що мріє теперішній очільник Католицької Церкви?
Понтифікат Папи Франциска позначений відразу кількома важливими темами, які резонують у сьогоднішньому світі. Деякі із цих тем є продовженням напрацювань попередника папи Бенедикта XIV, інші — є даниною своєму покровителеві Франциску з Асізі, а ще інші — наслідок походження та життєвого досвіду самого Папи Франциска. Неможливо детально зупинитися на усіх основних тематиках Папи Франциска, тому спробуймо подивитися лише на п’ять із них.
- Безперервний заклик до миру
«Війна — це божевілля», — безперервно повторює теперішній Папа Франциск. 2021 рік відкрився та завершувався закликом до миру, перш за все завдяки двом апостольським подорожам: у березні — до Іраку та в грудні — до Кіпру та Греції. Під час обох поїздок прозвучав заклик Франциска боротися проти всіх форм насильства та повернутися до джерел людяності та братерства. На «божевілля війни» Франциск запрошує нас завжди відповідати «божевіллям любові», тієї євангельської любові, яка «наповнює серце і все життя тих, хто зустрічається з Ісусом». Стилістичний код його Понтифікату полягає саме в цьому: нести надію Доброї Новини на крайні периферії землі, щоб її проголошення могло досягти кожного, звільняючи його від гріха і даруючи їм радість Христа. У цьому контексті також звучить конкретний заклик до відмови від ядерної зброї. Папа Франциск наголошує, що навіть зберігання цієї зброї масового знищення вже є гріховним.
Навіть зараз, у ці важкі дні війни в Україна, Папа Римський не шкодує себе для праці над мирним урегулюванням війни. Свідченням цього є його особистий візит до посольства Російської Федерації при Святому Престолі, так і телефонний дзвінок Президенту України Володимиру Зеленському вже у перші дні повномасштабного вторгнення. Зусилля Папи продовжуються і до сьогодні через щотижневі нагадування про молитву за Україні, а також через постійне посередництво у визволенні полонених.
- Відповідь на пандемію та побудова братерства
2021 рік також тісно пов’язаний із 2020 роком через пандемію Covid-19, яка змушує наляканий світ зупинитися. Папа постійно закликає до лібералізації патентів на вакцини, щоб вакцина була доступною для всіх без диспропорцій. Залишаючись поруч із вірними за посередництвом молитви, він підбадьорює світ, запрошуючи його довірити себе Господу. «Прийняти Його Хрест, — каже Франциск у незабутньому посланні „Urbi et Orbi“ під час молитви 27 березня 2020 року на подвір’ї Ватиканської базиліки, — означає дозволити нові форми гостинності, братерства, солідарності». А братерство — це той самий термін, який міститься у «Fratelli tutti», третій енцикліці Понтифіка, підписаній 3 жовтня 2018 року в Асізі, на гробі святого Франциска.
Слово братерство звучить також у 2019 році, коли 4 лютого в Абу-Дабі Папа та Великий імам Аль-Азхар Ахамад аль-Тайіб підписали документ «Людське братство заради всесвітнього миру та спільного співіснування». Текст засуджує насильство та тероризм, сприяє взаємоповазі та міжрелігійному діалогу, а також представляє фундаментальний етап у відносинах між християнством та ісламом.
- Увага до бідних через милосердя
Слово «бідні» найбільше резонувало у 2017 році. Саме п’ять років тому відзначався перший «Всесвітній день», присвячений їм. «Наближення до тих, хто бідніший за нас, — каже Папа Франциск, — нагадує нам про те, що справді важливо: любити Бога і ближнього». А рік перед тим, у 2016 році Папа Апостольським листом «Misericordia et misera» проголошує Ювілейний рік Божого Милосердя. Зосереджений на темі «Будьте милосердні, як Отець», цей захід має «широкий» характер, тобто він надає можливість відкрити Святі Двері в кожній церкві світу, таким чином конкретизуючи увагу до передмість, які так любить теперішній Понтифік.
Серед бідних особливо яскраво виділяються мігранти. Увага до мігрантів завжди поєднана із боротьбою проти «глобалізації байдужості», символом чого стала історична поїздка на Лампедузу, перша поїздка Папи, яка відбулася 8 липня 2013 року, та два візити на острів Лесбос у квітні 2016 року та грудні 2021 року.
- Інтегральна екологія та соціальна справедливість
Безсумнівно, головною темою 2015 року є збереження створіння. Дві події характеризують цей рік: підписання 24 травня енцикліки «Laudato si», що присвячена турботі про спільний дім і встановлення Всесвітнього дня молитви за піклування про створення, який відзначатиметься щороку 1 вересня. Обидві події закликають до сприяння інтегральній екології, яка об’єднує не лише турботу про навколишнє середовище, але й соціальну справедливість та справедливість для бідних. Крім того, Франциск нагадує, що покликання бути охоронцями, а не господарями творіння об’єднує всіх християн і тому має екуменічний характер. Варто зазначити, що будування інтегральної екології Папа Франциск перейняв від свого попередника, адже вже Папа Бенедикт XVI неодноразово підіймав питання кліматичних змін через загарбницьку діяльність людини.
- Реформа Церкви задля синодальності
Нинішній Понтифікат багато уваги приділяє реформі Церкви: проєкт Франциска, вже вказаний у 2013 році в Апостольській адгортації «Evangelii Gaudium», полягає в оновленні церковних структур, щоб вони були ще більш місіонерськими. За ці дев’ять років Папа заснував нові керівні органи, зокрема Дикастерію комунікації та Секретаріат економіки, започаткувавши постійні процеси вдосконалення також в економічній та фінансовій сферах. Він також підписав документ про боротьбу з корупцією, запровадивши конкретні положення щодо прозорості в управлінні державними фінансами.
Другим аспектом є увага до синодальності: на сьогоднішній день Франциск фактично скликав і головував на чотирьох Синодах. Йдеться про два Синоди на тему сім’ї, у 2018 році відбувся Синод про молодь, а наступного року — спеціальний Синод про Амазонію. Результати обидвох містяться в двох Апостольських повчаннях — «Christus vivit» і «Querida Amazonia». Але найважливіші новини щодо синодальності у Церкві очікуються на 2023 рік. Тоді, у Ватикані має відбутися XVI Звичайна Генеральна Асамблея, присвячена темі «Для синодальної Церкви: сопричастя, участь і місія». Саме зараз їй фактично передує трирічний шлях слухання, розпізнавання, консультацій і розділений на три фази: єпархіальна, континентальна, вселенська.
Очевидно, що важливими темами Понтифікати Папи Франциска, про які ми не згадали, також є захист неповнолітніх та боротьба із сексуальними надуживання зі сторони католицького духовенства, особлива увага до осіб старшого віку, яким був присвячений цикл катехиз по середах, центральна роль сім’ї у переданні віри, чому були присвячені два Синоди 2014 та 2015 років, екуменізм та особливе піклування про єдність християн, виражені через зустріч і спільну декларацію із Патріархом Кирилом, очільником Російської Православної Церкви, подарунок мощей апостола Андрія для делегації від Вселенського Патріарха Варфоломія та прохання про прощення за минулі надужиття католиків у стосунку до православних перед очільником Грецької православної церкви Єронімом ІІ.
Упродовж усього свого Понтифікату Папа Франциск намагається завдяки допомозі Святого Духа здійснювати розпізнання «знаків часу» та адекватно на них відповідати. Саме у такій співдії із Богом розгортається особиста історія 266-ого очільника Католицької Церкви, саме у такому щирому діалозі розвивається душпастирство та служіння Католицької Церкви у теперішньому часі, сповненому тривог та успіхів, радощів та надії.
https://synod.ugcc.ua/data/papa-frantsysk-hto-vin-i-chogo-pragne-10919/
Іван Вихор,
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
о. Петро Фостик
