Папа Лев XIV закликав християн подолати «скандал розділень» та відновити свою відданість єдності, а також міжконфесійному братерству та діалогу.
28 листопада Папа Лев XIV відзначив 1700-річчя Першого Нікейського собору в турецькому місті Ізнік, історично відомому як Нікея. Про це пише католицький інтернет-ресурс «The Tablet».
HIGHLIGHTS Iznik, Türkiye, Ecumenical Prayer Meeting, November 28, 2025, Pope Leo XIV – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=WgnJ51KU8g8&t=12s
Він виступив під час екуменічної молитовної зустрічі, що відбулася на археологічній ділянці стародавньої базиліки Святого Неофіта на березі озера Ізнік, на південний схід від Стамбула. Ця зустріч стала одним із найсимволічніших моментів його апостольського візиту до Туреччини, який був зосереджений на екуменічній та міжрелігійній роботі.
«Ми всі запрошені подолати скандал розділень», — сказав він, закликаючи християн плекати «бажання єдності, за яку молився Господь Ісус і віддав своє життя».
Папу Лева та Вселенського Патріарха Константинополя Варфоломія I, якого вважають першим серед рівних серед східних православних єпископів, привітали два високопоставлених православних єпископа, перш ніж вони вийшли на платформу біля затоплених руїн базиліки. Двоє лідерів стояли перед іконами Христа та Собору і разом запалили свічки.
Ізнік розташований приблизно за 130 км на південний схід від Стамбула. Залишки ранньохристиянської базиліки, присвяченої святому Неофіту, молодому мученику, убитому в 303 році нашої ери під час гонінь Діоклетіана, були вперше ідентифіковані в 2014 році після того, як аерофотознімки показали обриси затопленої церкви. Базиліка обвалилася під час землетрусу в 740 році, і її руїни зараз видно з берега.
У своїй проповіді Папа Лев сказав, що річниця є «дорогоцінною можливістю запитати себе, ким є Ісус Христос у житті чоловіків і жінок сьогодні, і ким він є для кожного з нас особисто». Він застеріг від зведення Христа до «своєрідного харизматичного лідера чи надлюдини», нагадуючи про заперечення Арієм божественності Христа та захист собором повної людськості та повної божественності Ісуса.
«Якщо Бог не став людиною, як можуть смертні істоти брати участь у його безсмертному житті?» — запитав Папа, наголошуючи на тому, що було поставлено на карту в дебатах четвертого століття.
Святіший Отець сказав, що Нікейський Символ віри залишається основою єдності серед християн у всьому світі. Цитуючи Символ віри, він підкреслив проголошення Христа як «єдиносущного Отцю», описуючи його як «глибокий зв’язок, що вже об’єднує всіх християн». Посилаючись на святого Августина, він додав: «Хоча нас, християн, багато, в одному Христі ми одне».
Примирене християнство, продовжив він, може «нести достовірне свідчення Євангелія» та запропонувати «проголошення надії для всіх».
Папа також поширив свій заклик до братерства за межі християнського світу, наполягаючи на тому, що справжнє визнання Бога як Отця вимагає шанування всіх людей як братів і сестер. Він застеріг від використання релігії «для виправдання війни, насильства чи будь-якої форми фундаменталізму чи фанатизму» та закликав натомість до «братерської зустрічі, діалогу та співпраці».
У програмі Папи Лева XIV у Туреччині заплановано низку екуменічних заходів, серед яких підписання спільної декларації з Патріархом Варфоломієм I 29 листопада у Патріаршому палаці. Його поїздка також включає міжрелігійний вимір. Раніше в п’ятницю він зустрівся з головним рабином Туреччини, обговорюючи візит як знак миру та підтримки всіх релігійних громад. У суботу він відвідає мечеть Султана Ахмеда.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
«Свідчити Євангеліє через примирення»: Папа Лев XIV та Патріарх Варфоломій спільно відзначили 1700-ліття І Вселенського Собору в Нікеї – Джерелo: https://synod.ugcc.ua/data/svidchyty-evangelie-cherez-prymyrennya-papa-lev-xiv-ta-patriarh-varfolomiy-spilno-vidznachyly-1700-littya-i-vselenskogo-soboru-v-nikey-18489/
ЛЕВ XIV У НІКЕЇ – ХРИСТОС СТАВ ОДНИМ ІЗ НАС, ЩОБ МИ СТАЛИ УЧАСНИКАМИ БОЖОЇ ПРИРОДИ.
Під час молитви з представниками різних християнських конфесій на місці проведення Нікейського собору, Святіший Отець наголосив на шляху єдності між християнами, який характеризується братнім спілкуванням, діалогом та співпрацею.
«У цей драматичний час, коли люди потерпають від незліченних загроз їхній гідності, 1700-а річниця Першого Нікейського собору є цінною нагодою замислитися над тим, ким є Ісус Христос у житті сучасних жінок і чоловіків, ким Він є для кожного з нас», – сказав Папа Лев XIV під час екуменічної молитовної зустрічі в Нікеї (сучасний Ізнік), що відбулася біля стародавньої базиліки святого Неофіта.
До Ізніка, розташованого 130 кілометрів на південний схід від Стамбула, Папа Лев XIV прибув гелікоптером. На вертолітному майданчику його зустрів Константинопольський православний патріарх Вартоломей І, звідкіля вони від’їхали до археологічної зони на місці давньої базиліки святого Неофіта. Там зібралися представники православних, давньосхідних православних Церков і протестантських церковних спільнот, а також екуменічних організацій. Вони почергово зачитували молитви своїми мовами. Після прочитання євангельського уривка до присутніх промовив Папа Лев XIV.
Віра, яка об’єднує християн
Святіший Отець зауважив, що питання про ідентичність Ісуса Христа по-особливому торкається християн, адже існує ризик применшити Ісуса Христа до якогось харизматичного лідера або надлюдини, «що в кінцевому підсумку призводить до сум’яття і замішання». Свого часу Арій, заперечуючи божественну природу Христа, «зводив його до простого посередника між Богом і людьми» та, ігноруючи факт Його воплочення, розділяв Його божественну і людську природу. «Але якщо Бог не став людиною, як смертні можуть брати участь у Його безсмертному житті? – запитав Лев XIV. – Це було предметом дискусії в Нікеї і є предметом дискусії сьогодні: віра в Бога, який в Ісусі Христі став одним з нас, щоб ми “стали учасниками Божої природи (2 Пт 1,4)”». За словами Папи, це основоположне віросповідання має ключове значення на шляху до повної єдності між християнами, які використовують Нікео-Константинопольський Символ віри, у якому сповідується віра «в єдиного Господа, Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками… єдиносущного з Отцем». «Виходячи з усвідомлення того, що ми вже пов’язані цим глибоким зв’язком, через шлях дедалі повнішого прийняття Божого Cлова, об’явленого в Ісусі Христі, і завдяки проводу Святого Духа, у взаємній любові та діалозі, ми всі покликані подолати скандал поділів, які, на жаль, досі існують, і плекати бажання єдності, за яку молився і віддав своє життя Господь Ісус», – наголосив Святіший Отець.
Вселенська єдність між Божими дітьми
За словами Лева XIV, примирення між різними християнськими конфесіями є своєрідним закликом від усього людства, яке страждає від конфліктів і насильства; бажання повної єдності також супроводжується бажанням братерства між людьми. «У Нікейському Символі віри ми сповідуємо свою віру в єдиного Бога Отця; проте було б неможливо звертатися до Бога як до Отця, якби ми відмовилися визнавати інших чоловіків і жінок, що також створені за образом Божим, своїми братами і сестрами. Існує універсальне братерство і сестринство, незалежно від етнічної приналежності, національності, релігії чи поглядів. Релігії за своєю природою є носіями цієї істини і повинні заохочувати людей, групи людей і народи визнавати її і втілювати в життя», – зазначив Папа. У цьому контексті «використання релігії для виправдання війни та насильства, як і будь-якої форми фундаменталізму та фанатизму, слід рішуче відкидати і засуджувати», натомість необхідно ступати шляхами братнього спілкування, діалогу та співпраці.
Святіший Отець подякував Вселенському патріархові Вартоломею та іншим Главам і представникам християнських спільнот, які погодилися взяти участь у спільній екуменічній молитві, побажавши, щоб відзначення 1700-річчя Нікейського собору принесло «багаті плоди примирення, єдності та миру».
Опісля на запрошення патріарха Вартоломея учасники екуменічної молитви разом проказали англійською мовою Нікейсько-Константинопольський Символ віри. Далі грецький хор заспівав гімн «Єдинородний Сину», прозвучала ектенія, молитва «Отче наш», після чого представники Церков разом прочитали кінцеву молитву благословення.
З Ізніка Папа Лев XIV вирушив до Стамбула. Другий день його Апостольської подорожі завершиться приватною зустріччю та вечерею з католицькими єпископами Туреччини, що відбудуться в колишній Апостольській делегатурі в Стамбулі, що стала резиденцію Святішого Отця під час перебування в Туреччині.
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
Лев XIV у Нікеї: Христос став одним із нас, щоб ми стали учасниками Божої природи – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2025-11/papa-iznik-ecumenichna-molytva-do-jednosti-spilni-pidvalyny.html
ПАПА ЦЕРКОВНІЙ СПІЛЬНОТІ ТУРЕЧЧИНИ: СИЛА ЦЕРКВИ ПОЛЯГАЄ НЕ В КІЛЬКОСТІ.
Під час молитовної зустрічі з єпископами, священниками, дияконами, богопосвяченими особами та душпастирськими співробітниками в Стамбулі Папа підкреслив, що плоди церковної місії походять не від структур чи економічної могутності, а від Святого Духа. Він також вказав на виклики, якими є неоаріанство та необхідність передавати віру зрозумілими поняттями.
Сила Церкви не в її ресурсах чи структурах, плоди її місії не вимірюються кількісною підтримкою, економічною міццю чи суспільним впливом. Церква живе світлом Агнця і зібрана навколо Нього, спонукувана виходити на вулиці світу силою Святого Духа. Думками про це Папа Лев XIV поділився з єпископами, священниками, дияконами, богопосвяченими особами, та душпастирськими співробітниками католицьких структур Туреччини. Цією зустріччю, яка вранці у п’ятницю, 28 листопада 2025 р., відбулася в римо-католицькому катедральному соборі Стамбула у формі Літургії Слова, розпочався другий день його першої Апостольської подорожі.
В даний час структура Католицької Церкви в Туреччині включає латинські архидієцезію Ізміра та Апостольські вікаріати Анатолії та Стамбула, архиєпархії вірменського та халдейського обрядів та екзархати візантійського й сирійського обрядів. Католики становлять лише 0,04% населення.
Дорога малості
Вітаючись із місцевими душпастирями, Святіший Отець зазначив, що радіє з нагоди цієї зустрічі, що відбувається у «святій землі», де зустрілися Старий і Новий Завіти й де були написані сторінки історії численних соборів. Саме тут розташоване місто Антіохія, де учнів вперше названо християнами й звідки розпочинав свої місійні подорожі святий Павло. Папа також згадав про велике візантійське минуле та місіонерський імпульс Константинопольської Церкви. «Сьогодні ви є спільнотою, покликаною плекати насіння віри, передане нам Авраамом, апостолами та отцями. Історія, що передувала вам, не є просто чимось, що слід згадати, а потім скласти в архів славного минулого, змирившись із тим, що католицька Церква стала чисельно меншою. Навпаки, ми запрошені застосувати євангельський погляд, просвітлений Святим Духом», – сказав Лев XIV, зауваживши, що коли поглянемо «Божими очима», то відкриємо, що Він «обрав дорогу малості, щоби зійти до нас». І це «Господній стиль, який ми покликані свідчити». «Церква, яка існує в Туреччині, є невеликою спільнотою, яка, однак, залишається плідною, як насіння і закваска Царства. Тому я заохочую вас плекати духовну поставу довірливої надії, що ґрунтується на вірі та єдності з Богом», – додав він.
Знаки надії
Наступник святого Петра наголосив на необхідності «з радістю свідчити Євангеліє та дивитися з надією в майбутнє». У цьому контексті він звернув увагу на деякі знаки надії, виокремивши той факт, що чимало молодих людей «стукають до дверей Католицької Церкви, приносячи свої запитання та тривоги». Папа закликав вислуховувати та супроводити молодь, а також дбайливо трудитися в тих сферах, в яких Церква в Туреччині покликана докладати особливі зусиллі – екуменічному та міжрелігійному діалозі, передаванні віри місцевому населенню, душпастирській опіці мігрантів і біженців. «Цей останній аспект заслуговує на рефлексію. Значна присутність мігрантів і біженців у цій країні ставить перед Церквою виклик прийняття і служіння тим, хто є найбільш вразливими. Водночас ця Церква складається з іноземців, і багато з вас – священників, черниць, душпастирських співробітників – походять з інших країн; це вимагає від вас особливого зусилля в інкультурації», – мовив Папа, наголошуючи, що передавання Євангелія відбувається саме через неї.
Суть християнського покликання
У контексті перебування на землі, де відбулися перші вісім вселенських соборів, зокрема, перший у Нікеї, Святіший Отець поділився думками про деякі виклики, першим з яких він назвав важливість «збагнути сутність віри та буття християнами». Він нагадав, що навколо нікейського Символу віри Церква віднайшла єдність. «Отже, йдеться не просто про доктринальну формулу, а про заохочення завжди шукати, хоч і в рамках різних чутливості, духовності та культур, єдність і сутність християнської віри навколо центральності Христа та навколо Традиції Церкви», – мовив він, підкреслюючи, що потрібно дати відповідь на запитання про те, ким Ісус є для нас, і що означає бути християнами. Критерієм розпізнання, за його словами, є Символ віри. Роздуми про зв’язок між вірою та діянням стали нагодою для Папи подякувати міжнародним благодійним організаціям за підтримку служіння милосердя місцевої Церкви.
Відкривати Отче обличчя
Другим викликом, за словами Наступника святого Петра, є нагальність відкривати в Христі обличчя Бога Отця. Він нагадав, що Нікейський собов ствердив божественність Ісуса та його єдиносущність з Отцем. Таким чином, «в Ісусі ми знаходимо справжнє обличчя Бога та його остаточне слово щодо людства». З цим також пов’язаний інший виклик, який Папа назвав «поверненням аріанства», що присутнє в сучасній культурі, але трапляється й серед віруючих, коли дивимося на Ісуса «з людським захопленням, навіть і з релігійним духом, але не сприймаємо Його як живого та істинного Бога між нами». «Його буття Богом, Господом історії, певною мірою затьмарюється, і ми обмежуємося тим, що вважаємо Його великою історичною постаттю, мудрим вчителем, пророком, який боровся за справедливість, і нічим більше. Нікея ж нагадує нам: Ісус Христос не є постаттю минулого, Він є Божим Сином, присутнім серед нас, Який провадить історію в майбутнє, яке нам обіцяв Бог», – підкреслив Лев XIV.
Віра і зрозуміла мова
Врешті, третім викликом, за словами Святішого Отця, є вираження віри й розвиток доктрини. Він нагадав, що Нікейський Символ віри зумів виразити суть віри тогочасними культурними й філософськими категоріями, а вже через кілька десятиліть його доповнив Константинопольський Собор. З цього вчимося, що «завжди потрібно виражати християнську віру мовою та категоріями, а яких живемо». «Водночас ми повинні розрізняти суть віри та історичні формули і форми, що її виражають, які завжди залишаються частковими і тимчасовими і можуть змінюватися в міру поглиблення віровчення», – підкреслив він.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Папа церковній спільноті Туреччини: сила Церкви полягає не в кількості – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2025-11/papa-turkiye-zustrich-z-dukhovenstvom-i-chernetstvom-syla-malist.html
ПАПА: ПОКЛИКАНІ НЕ ПРОСТО СЛУЖИТИ БЛИЖНІМ, А СТАВАТИ ДЛЯ НИХ БРАТАМИ Й СЕСТРАМИ.
У другий день свого перебування в Туреччині Папа Лев XIV відвідав притулок для похилих віком, який провадять Малі Сестри Вбогих, доглядаючи за немічними, хворими, особами з інвалідністю, різних національностей і віросповідань.
«Гостинність – це дар цього дому! Дар, який походить від Бога і який приносить плоди завдяки Малим Сестрам Убогих, працівникам і доброчинцям, а також усім гостям у їхньому щоденному співжитті», – так Папа Лев XIV описав діяльність осередку для похилих віком, який у Стамбулі провадять черниці Згромадження Малих Сестер Убогих. До нього він завітав у п’ятницю, 28 листопада 2025 р., після зустрічі з католицькими душпастирями Туреччини, що відбулася в римо-католицькому катедральному соборі Святого Духа.
Святішого Отця при вході зустріли теперішня та колишня настоятельки спільноти разом із провінційною настоятелькою. Осередок став домівкою для похилих віком з недугами Паркінсона і Альцгеймера, з інвалідністю, тих, хто вже не може самостійно себе обслуговувати або ж є покинутими. Тут отримують допомогу, незалежно від походження та віросповідання. Зустріч з підопічними, персоналом і доброчинцями відбулася в каплиці.
Перше ніж «для», бути «з»
Промовляючи до присутніх, Папа розпочав із назви згромадження, яке було засноване 1839 року саме із харизмою піклуватися про літніх людей. «Ви називаєтеся “Малими Сестрами Вбогих”. Прекрасна назва, яка спонукає замислитися! Так, Господь покликав вас не тільки допомагати бідним. Він покликав вас бути їхніми “сестрами”! Як Ісус, якого Отець послав до нас не тільки для того, щоб допомагати нам і послужити нам, але й щоб бути нашим братом. У цьому полягає таємниця християнської любові: перш ніж бути для інших, бути з іншими, у спільності, що ґрунтується на братерстві», – сказав Святіший Отець.
Багатство народу
Другий аспект, який виокремив Папа, пов’язаний із гостями цього будинку. Йдеться про старших людей, а це слово сьогодні «ризикує втратити своє найсправжніше значення». «У багатьох соціальних контекстах, де домінують ефективність і матеріалізм, втрачено почуття поваги до літніх людей. Натомість Святе Письмо і добрі традиції вчать нас, що – як любив повторювати Папа Франциск – літні люди є мудрістю народу, багатством для онуків, для сімей, для всього суспільства!» – наголосив Лев XIV, складаючи цьому дому подвійну подяку: за гостинність во ім’я братерства та за гостинність для похилих віком.
Для блага всіх релігійних спільнот
Повернувшись до резиденції, Папа прийняв на приватній аудієнції Головного Рабина Туреччини. Як повідомила пресслужба Святого Престолу, зустріч тривала приблизно 15 хвилин. Обговорювалося, серед іншого, те, що візит Папи Лева є знаком миру та підтримкою для всіх релігійних громад країни.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Папа: покликані не просто служити ближнім, а ставати для них братами й сестрами – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2025-11/papa-oseredok-malykh-sester-ubogykh.html
БАЗИЛІКА СЕРЕД ОЗЕРА: ІЗНІК МІЖ ПАМ’ЯТТЮ ТА ВІДКРИТТЯМ.
У 1700-у річницю Нікейського собору Папа Лев XIV прибуває до Ізніка, щоб зупинитися біля базиліки Святого Неофіта, яка в останні роки виринула з вод озера. Тут, де перетинаються історія і віра, простежуються сліди міста, яке було перехрестям віровчення і мучеництва. Недавні дослідження відтворюють ландшафт, який не перестає ставити запитання про його походження.
Maria Milvia Morciano – Città del Vaticano
Під час своєї подорожі в Туреччину з нагоди 1700-ї річниці Нікейського собору Папа Лев XIV відвідає Ізнік – стародавню Нікею. Ця зупинка нагадує про зібрання, скликане імператором Костянтином у 325 році, на яке з’їхалися близько трьохсот єпископів Сходу. Папу зустріне Вселенський Патріарх Вартоломей I, і ця зустріч повертає місту його первісний горизонт. Серед тихих вод озера, за кілька метрів від берега, видніються обриси базиліки святого Неофіта: пізньоантичної споруди, яка нещодавно знову виступила на поверхні і поєднує в собі пам’ять про мучеників та традиції собору. Візит Папи співвідноситься з цим ландшафтом каміння, води і текстів, в якому археологія постійно відкриває нові шари історії.
Місто й озеро
Форма міста виникла завдяки озеру. Ізнік розкинувся на східному березі водойми, захищений пагорбами на півночі та півдні; західна частина стін виринає прямо з води, наче дамба з цегли та каменю. Чотири головні брами – Істанбул, Єнішехір, Лефке та Ґьоль – визначали основні шляхи проїзду, а понад сто веж утворювали оборонний периметр довжиною близько п’яти кілометрів. Географія навколишньої місцевості визначила обов’язкові маршрути. Озеро, завдяки своїй площі та розташуванню, було одночасно бар’єром і ресурсом: його було важко контролювати з суші, з долинами, що сходяться до міста, і озерними шляхами, що відкриваються до Мармурового моря.
Столиця християнського мислення
Засноване в елліністичну епоху і відновлене Лісімахом під іменем його дружини Нікеї, місто в пізньоантичну епоху стало осередком розробки доктринальних визначень. У 325 році, скликаний Костянтином, перший Нікейський Собор затвердив текст Символу віри; у 787 році, в місцевій церкві святої Софії, другий Собор остаточно поклав край іконоборству. Римський амфітеатр, некрополі на околицях міста та керамічні майстерні османської епохи свідчать про міське полотно, пронизане безперервністю та перетвореннями. У новітні часи керамічні майстерні Ізніка виробляли глазуровані кахлі, які стали візитною карткою османського мистецтва, вивівши місто на ширшу культурну арену.
Стародавні дороги, сучасні напрямки
Дороги, що сходяться в Ізніку, не є простими сполученнями. Топографічні дослідження показали, що маршрути на цій території — між мостами Карасу-Дересі та Куру-Кепрю, етапи «Дороги паломників» та шляхи до Ґемліка — пролягають коридорами, які використовуються з доісторичних часів, з мінімальними відхиленнями від сучасних доріг. Камені-віхи імперської епохи та наскельні написи підтверджують безперервність шляхів та роль міста як сполучної ланки між внутрішньою Анатолією та морською мережею.
Базиліка святого Неофіта
У 2014 році археолог Мустафа Шахін з Університету Бурса-Улудаґ, аналізуючи аерофотознімки озера, виявив правильну форму тринефної базиліки, розташованої приблизно в п’ятдесяти метрах від берега і в декількох метрах під поверхнею води. Будівля, зведена близько 390 року н. е., стояла на місці, пов’язаному з мучеництвом святого Неофіта, страченого в 303 році під час гонінь Діоклетіана. Вона має тринефний план, орієнтований зі сходу на захід, довжиною 41,32 метра і шириною 18,61 метра; апсида напівкругла всередині і кутова зовні, відповідно до типології, поширеної в пізній античності. В рамках постконстантиніанських перетворень, коли місця мучеництва стали центрами літургійних зібрань, це місце було монументалізовано, щоб інтегрувати пам’ять про Неофіта в сакральну топографію міста. Базиліка втілювала в архітектурі пам’ять про мученика та зміцнення християнської громади в пізньоантичний період. Останні дослідження також прояснили функцію U-подібної споруди на південному боці, яку було ідентифіковано як баптистерій завдяки наявності каналу для подачі води та стратиграфії заповнення.
Руйнування і вода
У 740 році регіон зруйнував землетрус, а храм обвалився; місто вже зазнавало руйнівних землетрусів у IV столітті, зокрема у 358 і 368 роках, які змінили його міський ландшафт і зробили цю місцевість особливо вразливою. У наступні століття поступове підвищення рівня озера затопило базиліку, мимовільно зберігши її структуру. Вікові коливання рівня води, задокументовані в різні епохи, перетворили будівлю, що стояла на березі, на затоплену пам’ятку. З 2015 року підводні археологічні кампанії, очолювані самим відкривачем Мустафою Шахіном, задокументували мурування, уламки підлоги та літургійні елементи, незважаючи на обмежену через озерну рослинність видимість.
Поховання, монети, пам’ять
Під бемою – піднесеною частиною пресвітерію, призначеною для літургії та привілейованих захоронень – було виявлено численні поховання. Монети імператорів Валента та Валентиніана II свідчать про будівництво базиліки до кінця IV століття. Антропологічні аналізи виявили переломи кісток, що свідчать про насильницьку смерть, що в контексті цього місця підкріплює гіпотезу про те, що ця територія пов’язана з пам’яттю про мучеництво. Серед найдавніших знахідок є матеріали, які вказують на можливу наявність попереднього місця язичницького культу – ймовірно, святилища, присвяченого Аполлону, – на якому згодом було збудовано християнську базиліку. Джерело 183 року н. е. згадує храм грецького бога, який приписують архітектору Бактіану, який, судячи з матеріальних свідчень, розташовувався саме в районі, де постала затоплена культова споруда. Деякі пізньовізантійські джерела також ідентифікують за межами стін Нікеї «церкву Отців»: її розташування, хронологія та структурні особливості збігаються з тими, що характерні для затопленого місця богопочитання, що дозволяє припускати їхнє ототожнення.
Берег, що змінюється
Сучасне зниження рівня озера дозволяє побачити частини будівлі, змінюючи її сприйняття та сприяючи новим дослідженням. Місцева влада розпочала проект з благоустрою, створивши туристичний центр та облаштувавши впорядковані маршрути, щоб поєднати збереження та доступність. Базиліка вже не просто підводний образ, а архітектурний об’єкт, пропорції якого можна розгледіти.
Етап подорожі
Перед базилікою святого Неофіта знову складається структура Ізніка: пізньоантичний міський устрій, топографія соборів, шляхи, що з’єднують місто з озером і морем, пам’ять про мучеників. Зупинка Лева XIV вписується в цей цілісний комплекс знаків, де археологія відтворює контекст, який не припиняє ставити запитання про християнські витоки.
Базиліка серед озера: Ізнік між пам’яттю та відкриттям – Джерелo: – https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2025-11/bazylika-svyatogo-neofita-iznik.html
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid0c7gGMLSTox8MFnNR4mLWBRkr523nExKnqMPcypy9LzqTmigPGXWeNGuRRDcihd8xl
о. Петро Фостик
