Проповідуючи під час Святої Меси з нагоди Ювілеїв мігрантів і місіонерського світу, Папа Лев XIV наголосив на тому, що кожен з нас покликаний стати засобом у руках Бога, Який довершує спасіння. Це потребує місіонерської співпраці та оновленого місіонерського пориву, розпізнаючи нові обставини, коли через явище міграції місія перестала означає лише необхідність «виїжджати», але й означає «залишатися», щоб свідчити Христову любов.
Спасіння, яке чинить Бог, здійснюється, коли ми особисто залучаємося та з євангельським співчуттям піклуємося про ближнього в його стражданнях. На цьому наголосив Папа Лев XIV, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 5 жовтня 2025 р., очолив на площі Святого Петра у Ватикані з нагоди Ювілею місіонерського світу та Ювілею мігрантів. На початку проповіді, промовляючи до численних молільників, які зібралися на площі, незважаючи на дощ, проповідник підкреслив, що ці заходи з нагоди Святого Року є «прекрасною нагодою оживити усвідомлення місіонерського покликання, яке випливає з прагнення нести всім радість і втіху Євангелія, особливо тим, хто переживає важку й поранену історію». У цьому контексті він вказав на мігрантів, які «мусіли залишити свою землю», проживши «ночі страху й самотності», зазнаючи дискримінації та насильства.
Зло не матиме останнього слова
Святіший Отець зазначив, що Святий Дух посилає нас продовжувати Христове діло в усі частини світу, «іноді позначені війнами, несправедливістю та стражданням». У таких ситуаціях знову й знову підноситься запитання до Бога: чому, Господи, не втрутишся? Чому здаєшся відсутнім? Така молитва прозвучала в читанні з Книги пророка Авакума, і коментуючи її Лев XIV навів слова Бенедикта XVI, сказані після відвідин Аушвіца: «Бог мовчить, і ця тиша розриває душу молільника, який безперервно кличе, але не отримує відповіді. […] Бог здається таким далеким, таким байдужим, таким відсутнім…». «Однак Господня відповідь відкриває нам надію. Якщо пророк засуджує неминучу силу зла, яке, здається, переважає, то Господь, зі свого боку, оголошує йому, що все це матиме кінець, крайній термін, бо спасіння прийде і не забариться», – сказав проповідник.
Спасіння, яке прокладає шлях у щоденних учинках
Отож, як вів далі Папа, існує нова можливість життя, спасіння, яке походить з віри, бо «вона не лише допомагає нам чинити спротив злу, залишаючись витривалими в доброму, але настільки перетворює наше життя, що робить його засобом спасіння, яке Бог також і сьогодні хоче чинити в світі». Йдеться, як каже Ісус у Євангелії, про лагідну силу. Віра не нав’язується силою, вистачає «гірчичного зернятка, щоб чинити немислимі речі». «Це спасіння, яке здійснюється тоді, коли ми особисто докладаємо зусиль і з євангельським милосердям піклуємося про страждання ближнього; це спасіння, яке прокладає собі шлях, тихо і, здавалося б, неефективно, у щоденних вчинках і словах, які стають подібними до маленького насіння, про яке говорить нам Ісус; це спасіння, яке повільно зростає, коли ми стаємо “непотрібними слугами”, тобто коли ми стаємо на служіння Євангелію і братам, не шукаючи своїх інтересів, а лише для того, щоб нести у світ любов Господа», – сказав проповідник, підкреслюючи, що саме з таким духом ми повинні наново оживити в собі «полум’я місіонерського покликання».
Нова місіонерська епоха
У цьому світлі Святіший Отець наголосив на тому, що «сьогодні в історії Церкви відкривається нова місіонерська епоха». Він зазначив, що якщо колись ми пов’язували місію з необхідність «виїхати», вирушити до далеких земель, щоб звіщати Євангеліє та служити бідним, то «сьогодні межі місії вже більше не є географічними», оскільки «вбогість, страждання та прагнення більшої надії прибувають до нас». Про це свідчать історії багатьох мігрантів. «Браття й сестри, ті човни, які надіються знайти безпечну гавань, де можна пристати, і ті очі, сповнені тривоги й надії, які шукають сушу, де можна висадитися, не можуть і не повинні знайти холодну байдужість або тавро дискримінації!» – закликав Лев XIV, додаючи, що сьогодні бути місіонерами означає також «залишитися», щоб звіщати Христа через прийняття, співчуття й солідарність. І, за словами проповідника, багато місіонерів і місіонерок, але також віруючих і людей доброї волі, працюють над тим, щоб допомагати мігрантам і поширювати «нову культуру братерства», яка вільна від стереотипів й упереджень. «Але це цінне служіння, – додав він, – ставить перед кожним з нас завдання, в межах наших невеликих можливостей: зараз саме час, як стверджував Папа Франциск, всім нам перебувати в “постійному стані місії”».
Два місіонерські зусилля
Все це, за словами Папи Лева XIV, вимагає «щонайменше, двох місіонерських зусиль: місіонерської співпраці та місіонерського покликання». Він закликав поширювати «оновлену місіонерську співпрацю між Церквами». «У спільнотах з давньою християнською традицією, таких як західні, присутність багатьох братів і сестер з півдня світу повинна сприйматися як можливість для обміну, який оновлює обличчя Церкви і породжує більш відкрите, живе і динамічне християнство. Водночас кожен місіонер, який вирушає в інші країни, покликаний жити в культурах, з якими він зустрічається, з священною повагою, спрямовуючи на добро все, що він знаходить доброго і благородного, і привносячи туди пророцтво Євангелія», – сказав Святіший Отець, нагадуючи також про «красу й важливість місіонерських покликань». Він скерував особливий заклик до Церква в Європі: «Сьогодні, сказав він, потрібен новий місіонерський порив, миряни, ченці та священики, які готові служити в країнах місій, нові пропозиції та досвід покликання, здатні пробудити це бажання, особливо у молодих людей».
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Папа: сьогодні в Церкві відкривається нова місіонерська епоха – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2025-10/papa-propovid-juvilej-migranty-i-misionery.html
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02jPxkHopsa5u6n12XqwrtDJ3Ug35384rdyYGjsFnefErsgukme5kEpvkX5dXvUA2ol
о. Петро Фостик
