Джерелo: Українська передача 21.12.2023 – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2023/12/ukrainian-programme-21-12-2023.html
Джерелo: Душпастир українців у Румунії про допомогу біженцям з України. – https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2023-11/intervju-dan-lucijan-pro-pryjnyatya-bizhentsiv-u-rumuniji.html
Пропонуємо вашій увазі спогади українського греко-католицького священика з півночі Румунії про те, як місцева громада відгукнулася на виклик, пов’язаний із прийняттям біженців, які шукали порятунку в перші тижні широкомасштабної війни в Україні.
Коли 21 місяць тому, вночі 24 лютого 2022 р., на міста по всій території України почали падати ракети, чим ознаменувався початок російського широкомасштабного вторгнення, до всіх прикордонних переходів на заході та півдні України рушили потоки тих, хто вирішив рятуватися від жахіть війни за кордоном. Не став винятком і прикордонний перехід між Солотвино на Закарпатті та Сіґету-Мармацієй (Сигіт Мармороський), що на заході північної Румунії.
Картини спонтанних проявів солідарності українських сусідів, які вже скоро стали належним чином організованими, вписалися до історії добросусідства. Прості люди, церковні і громадські організації, волонтери та богопосвячені особи поспішили до прикордонних пунктів, де організували пункти роздачі теплої їжі та обігріву, надання інформації й транспортні послуги, приймаючи біженців у домівках, монастирях, реколекційних домах, санаторіях й інших структурах. Про те, як це відбувалося в Сіґету-Мармацієй ми нещодавно мали нагоду розпитати в о. Дана Лукіяна Марущака, який очолює українську греко-католицьку громаду в Сигіті. Інтерв’ю записане в місцевому храмі Покрова Пресвятої Богородиці.
Ми знаходимося в нашій українській греко-католицькій церкві Покрови в місті Сіґету-Мармацієй. Тут гуртується маленька українська парафія, де, можемо сказати, будується ця українська спільнота і виховується український дух.
Ця парафія є частиною вікаріату для українців на півночі Румунії. Ви можете розказати, скільки є таких українських громад в цьому регіоні?
Для українців в Румунії є спеціальний вікаріат, який складається з двох деканатів: це Мармароський деканат і Буковинський деканат. В частині Марамороській є шість парафій, а на Буковині – вісім або дев’ять парафій. Тобто, тут в Румунії є приблизно п’ятнадцять українських греко-католицьких парафій.
Тут, на цій території, є українці, які жили з різних часів, але тепер, з причини війни, також приїхали нові. Як місцева громада зустріла цей виклик?
Від самого початку, коли настала ця жахлива війна агресії Росії проти України, ми тут, на місцевому рівні, священики разом із мирянами, разом із богопосвяченими особами, які є тут, в Мараморській єпархії, і румунські, і українські священики, об’єднали зусилля, щоб прийти на допомогу цим людям, які тікали від війни. І перший виклик для наших священиків як душпастирів був, щоби дати захист цим людям і моральну, духовну опіку. Тому що багато з цих людей були налякані тим, що сталося. І це був наш обов’язок, як священиків, які опікуються духовно своїми людьми.
Вже минуло понад півтора року від початку цієї великої війни. Напевно, ці терени були більше транзитними, але, можливо, хтось залишився? Яка подальша доля тих людей, яких ви приймали в перші тижні, в перші місяці?
Правда, що для деяких з них Румунія була лишень державою транзиту в інші держави, але деякі з них залишилися тут, в Румунії. І ці, які залишилися, то ми старалися підтримувати з ними зв’язок, щоби тримати їх близько до церкви, в стосунках із нашою громадою, щоби ми могли якнайкраще допомогти їм, щоб вони могли інтегруватися в румунське суспільство і могли знайти працю і те, що потрібно для кожного, щоб інтегрувати себе в суспільство.
Може є якась цікава історія, яка особливо зворушила, вразила, з досвіду зустрічі з цими людьми?
Власне, зустріч цих людей мене дуже збагатила особисто, тому що, певно, що це була провокація для кожного із нас: пізнавати людей. І також багато з них, які прийшли, були із східної частини України. Я також зустрів сім’ї, які прибули з Одеси. І в цих сім’ях були діти, які не були охрещеними. Й після того, як ми краще познайомилися, ми виховували їх у християнському дусі, й вони прийняли Хрещення. Це було великою сатисфакцією для мене як священика, й великою мотивацією далі працювати в цьому всьому, займатися душпастирською працею.
Взагалі, в ці перші місяці війни румунська спільнота, яка приймала людей, справила дуже позитивне враження. Дуже часто також бідні приймали бідних до своїх домівок чи по монастирях, інколи на межі ресурсів, які мали. Чи ви також отримували якусь допомогу і підтримку з-за кордону, чи мусіли своїми силами давати собі раду?
Від самого початку люди, маю на увазі тут, на місцевому рівні, приходили й приносили кожний, що хто мав, у своїй змозі дати, приносили продукти для харчування, одяг і те, що кожний мав. Я думаю, що це було позитивне, позитивне свідчення, тому що люди були вражені тим, що сталося в Україні, тим, що вони бачили да по телебаченню, що почалася жахлива війна і люди тікали. Й самі люди приходили. А після того, можемо сказати, інший етап цієї війни настав у тому, що все було більше організовано, й було вже на державному рівні. Тому що вже держава була більше організована, започаткувавши програми для цих людей, які давали їм допомогу фінансову, і так далі. І певно, що із за кордону привозили нам багато продуктів, різні речі. І тут централізовано приймали те все. Тут, у нашій церкві, в підвалі було багато речей, і звідси відправлялися вантажі, які їхали також в Україну.
Тут, в Сиґіті є прикордонний перехід, через який люди переходять, і був облаштований центр для надання тої першої допомоги, який минулого року відвідував кардинал Леонардо Сандрі, тодішній префект Дикстерії для Східних Церков. Чи він також відвідував, зустрічався з вами, які приніс побажання?
Кардинал Леонардо Сандрі відвідував Румунію як папський делегат, і то було все організовано, ми на рівні нашого вікаріяту також мали нагоду зустрітися із кардиналом. Але це все було так, на єпархіальному рівні. Ця зустріч відбулася тут, у Сиґіті в монастирі, в якому служать Сестри Служебниці Матері Божої. І там була ось така зустріч, формальна або навіть і неформальна, під час якої ми мали нагоду спілкуватися. І кардинал також відвідував українських біженців, які прибули сюди.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
ІНТЕРВ’Ю О. ДАНА ЛУКІЯНА МАРУЩАКА, ЯКИЙ ОЧОЛЮЄ УКРАЇНСЬКУ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКУ ГРОМАДУ В СИГІТІ – https://www.youtube.com/watch?v=ksEMJzzJl8w
Джерелo: Інформаційний випуск Радіо Ватикану 21.12.2023 – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/informatsiynyy-vypusk-radio-vatykanu/2023/12/ukrainian-news-21-12-2023.html
о. Петро Фостик
