Я мама — це моя місія. Потім я журналіст, волонтер… Все роблю заради того, щоб мої діти виросли достойними, справжніми, щирими, людяними і люблячими людьми. Такими думками ділиться Ксенія Клим — героїня документального проєкту «Жінки війни», в основі якого лежать реальні вісім історій жінок-українок, життя яких назавжди змінила російська агресія проти України.
Її син професійний військовий, артилерист. Чоловік також зараз на війні. Ксенія, як журналістка, з перших днів війни висвітлювала хід бойових дій на Донбасі і, як волонтер, починаючи з осені 2014 року, їздила на передову разом із сином. Це спонукало хлопця обрати військовий фах. З початком масштабного вторгнення жінка посилила волонтерську роботу — щотижня вирушає із допомогою на Схід та Південь країни.
Жінки війни ● Журналістка, волонтер, донька греко-католицького священника — Ксенія Клим. Історія 5 – https://www.youtube.com/watch?v=9r_-IqWf9pQ&t=254s
«До хлопців ніби прийшов святий Миколай»
Волонтерка Ксенія регулярно збирає допомогу для військових. Вже понад вісім років жінка щомісяця їздить на фронт як журналіст і волонтер. «Набрали черевиків, саперні лопатки — усе, що хлопцям точно пригодиться. Щоразу хлопці розпаковують посилки з дому з відчуттями, що до них прийшов святий Миколай», — розповідає жінка.
«Мамо — це Марко. Я живий. Передай всім»
В 14 років син Марко зібрав свого ранця і пішов з дому в абсолютно самостійне життя — у військовий ліцей. Згодом хлопець, який часто їздив з мамою на війну як волонтер вибрав для навчання Академію сухопутних військ України, факультет артилерії.
«Мене питали, за що я його віддала у військовий ліцей. Це випробування для дитини. Але це не за кару, це для нас велика честь», — каже жінка.
В одній з поїздок до 80-ї десантно-штурмової бригади, розповідає мама військового, десантники для її сина стали взірцем, еталоном військового.
Згодом Марко таки потрапив у 80 десантно-штурмову бригаду, про яку так мріяв.
«Мені дуже тривожно, я страждаю від того, що син на війні, а з іншого боку, це би не був мій син, не через моє бажання, а через те, що він такий. Я дуже сильно ним пишаюся», — каже зі сльозами на очах Ксенія.
Відтак ділиться своїми переживаннями, коли син без зв’язку кілька діб: «Чесно кажучи, що я їх вже не пам’ятаю. Я тільки пам’ятаю, як зривалася, падала на коліна і молилася: „Господи, відведи біду від Марка і від всіх, хто поруч з ним. Благаю Тебе, не забирай, вбережи“».
В цей момент, мовить далі Ксенія, приходить СМС-ка з чужого телефону: «Мамо, це Марко. Я живий. Передай всім».
Друга СМС вже з його телефону: «Мамо, ти ж знаєш, що я мріяв воювати з 2014 року, мріяв нас захистити і бити цю наволоч, яка прийшла на нашу землю і посміла робити з нами ці нелюдські речі».
6,5 тонн вареників для хлопців на День Незалежності
«На фронті варю їм борщ, коли до них приїжджаю. З 2015 року ми започаткували акцію, яку потім підхопили усі — „Вареники“! Ми по всіх хатах ліпили вареники, заливали смальцем і везли. На День незалежності у 2015 році ми приготували для хлопців 6,5 тонн вареників», — розповідає про рекорди волонтерської діяльності жінка.
І додає: «Практично в кожну поїздку веземо дві-три машини, які залишаємо там. Близько сорока машин ми завезли туди. Чоловіка також мобілізували від 24 лютого. Спочатку допомагав як волонтер, а після Великодня поїхав як військовослужбовець. Несе службу на Сході України. Найрідніші там. Я не уявляю, що могло б бути по-іншому».
Ксенія Клим також каже, що інколи дуже важко просити про допомогу для військових, бо люди вичерпалися у своїх ресурсах.
Але часом у моменти зневіри трапляються дива! «В минулу поїздку хлопці попросили два комплекти коліс, дорогих. Я вже подумала, що не справлюся, але написала у соціальних мережах і на обід мені привозять два комплекти цих коліс. Я щаслива!» — пригадує жінка-волонтер.
П’ять дітей, які створили блокпост і просять допомогу на 80-ту бригаду
Ксенія Клим зустрічається з дітьми, які збирають кошти для військових.
«Чула, що у вас був недавно ярмарок. Розкажіть, що ви робили», — каже до дітей Ксенія. «Ми продавали печиво і лимонад», — відповідають діти. «На минулі гроші ми купили глушник для автомату, а за ці кошти, які ви назбирали на ярмарку, ми купимо диски для машини. Ви робите дуже велику справу», — запевняє дітей волонтерка.
Діти з гордістю показують прапор України, на якому з вдячністю і побажаннями розписалися військові 80-ї бригади. «Я дуже вірю: якщо кожен житель України буде допомагати, то ми швидко зможемо перемогти», — стверджує один з дітлахів.
«Хоч би як було боляче від цих страшних втрат, світло є. Віра, що це все недаремно, що нам не байдуже і що ми нарешті будемо жити як гідні люди. Людина, яка втратила найдорожче у житті, запитує, чим я можу допомогти іншим хлопцям. Це найсвітліше, що може бути. Нам є за що дякувати. Які ж сильні у нас, правдиві і з Богом люди!» — констатує волонтерка Ксенія Клим.
https://ugcc.ua/data/ya-mama-tse-moya-misiya-kseniya-klym-zhurnalistka-volonter-1327/
Текст — Христина Потерейко,
Відео — Живе телебачення
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1551410395304151
о. Петро Фостик
