Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Дуже сердечно вітаю всіх присутніх на цій Божественній Літургії в день храмового празника Різдва Пресвятої Богородиці нашої парафії в Олаві. Вітаю присутнього Вроцлавського декана о. Андрія Михалишина. Вітаю місцевого пароха о. Павла Добрянського, якому дякую за запрошення очолити святочну Божественну Літургію. Дякую також за слова привітання з боку місцевих парафіян.
Цьогорічні санітарні обставини є причиною різних змін в нашому душпастирському, особливо літургійному, порядку. Пригадаю тільки цьогорічні Великодні Свята, коли в наших церквах, у Службі Божій, могло брати участь максимально п’ять осіб. Паску ми святили віртуально, за посередництвом телебачення, а бувало і таке, що на початку святочного сніданку хтось один в наших хатах відчитував молитву замість посвячення Пасхального Агнця та інших великодніх страв. Сьогодні, дякувати Богові, в церквах може бути нас більше як п’ять осіб. Маємо також можливість використати телебачення та інтернет для прямої трансляції Божественної Літургії. Завдяки цим середникам, головно люди старші та хворі, можуть дальше брати живу участь у житті Церкви. Бо телевізійна трансляція Божественної Літургії це без сумніву велика підтримка для людей хворих і старших, які неспроможні піти до церкви. Для людей здорових, у силі віку та передовсім молодих, Літургія у телебаченні не є альтернативою для цього щоб піти, в неділю, до церкви. На молодих, людей середнього віку, але також і старших, які почуваються в силі, очікуємо на Службі Божій в наших парафіяльних церквах.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Цьогорічні святочні торжества в Олаві обмежені до літургійної частини, тобто до Молебня та Служби Божої. Ми однак не залишаємо наших парафіяльних святкувань, тим більш, що в цьому році минає 35 років, від часу, коли тут почали служитись наші богослуження. Хочемо, як кожного року, возвеличити Пресвяту Богородицю, складаючи Богові подяку за вибрання її на Матір Спасителя, а сьогодні, в особливий спосіб, за її прихід на світ. Це ознака, що наближається час виповнення Божої обітниці про прихід на світ жінки, якої потомство, має розчавити голову змієві, як читаємо у третому розділі Старозавітньої Книги Буття: Отож сказав Господь до змія: «За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоєму будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут. 3, 14-15).
Від часу первородного гріха та від вигнання людини з раю, де були висказані Богом наведені вище слова, проминуло багато часу. Людина, бувши в раю, не дотримала даного їй зобов’язання та піддалась спокусі диявола, стягаючи на себе, та на своє потомство, гріх і смерть. Щоб остаточно побороти диявола, гріх та смерть, потрібно було окремого Божого задуму. Щоб могла прийти на світ заповіджена ще в раю жінка, потрібно було покликати окремий народ, який виповнив би Божий план. Був це Вибраний, ізраїльський народ, з котрим Бог заключив окремий союз-договір. Бог мав стерегти цей народ та благословити йому а члени цього народу мали стати Божою власністю, чого знаком було обрізання, та мали жити згідно з Божим Законом – Божими заповідями, які Бог вручив Мойсеєві на Горі Синай. Бог дотримав свого зобов’язання, але члени Народу Вибраного часто ломили даний їм Богом Закон. Бог все ж таки довів цей народ до моменту коли мала прийти на світ обіцяна жінка, поміж якою та поміж якої потомством, з одного боку, а поміж змієм і його потомством, з другого боку, Бог поклав ворожнечу.
Євангелист Матей, на початку свого Євангелія, наводить родовід Ісуса Христа, вичисляючи три рази по чотирнадцять ізраїльських поколінь, почавши від Авраама, аж до народження Ісуса Христа. Наводжу тут тільки кінцевий фрагмент цього уступу: Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида – чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення – чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять» (Мт. 1, 17). Скоріше, довге вичислювання ізраїльських поколінь закінчується наступним словами: В Елюда (народився), – Єлеазар, в Єлеазара – Маттан, у Маттана – Яків, у Якова – Йосив, чоловік Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос (Мт. 1, 15-16).
Щоб узаконнити походження Ісуса Христа по чоловічій лінії, виводячи його від дванадцяти поколінь Ізраїля, Євангелист Матей зводить земне походження Ісуса Христа до св. Йосифа, зазначаючи, що він є чоловіком Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос (Мт. 1, 16). Традиція зберегла в пам’яті імена батьків Пресвятої Богородиці. Знаємо, що були це святі Йоаким і Анна. Подружжя бездітної пари, яку на старість Бог обдарував ласкою і привілеєм стати батьками. Отримали особливий дар, бо їхня доня мала стати Матірю Спасителя, жінкою, якої прихід Бог заповів ще в раю та якої потомство мало розчавити голову змієві.
На Вечірні сьогоднішнього Празника, одна зі стихир на Господи взиваю я до Тебе …, так описує значіння Різдва Пресвятої Богородиці в історії спасіння людини: Нинішнє народження – провісник спасіння – звіщає всесвітню радість. Розв’язується неплідність нашої природи, бо неплідна стає матірю тієї, яка залишається дівою й після того, як з неї народився Творець. З неї Бог приймає те, що чуже його природі, і заблуканим вчиняє спасіння своїм тілом, – Христос чоловіколюбець і визволитель душ наших (Стихира на Стиховні з Вечірні Різдва Богородиці).
Марія, дружина св. Йосифа, була від початку вибрана, щоб з неї народився Спаситель світу. Так і сталось. Однак Бог, шануючи вільну волю людини, також і від Марії очікував згоди. Її фіят: Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову! (Лк 1:38), було початком остаточного виповнення Божого задуму. Хоча головним героєм цього Божого задуму була Пресвята Богородиця, то все ж таки, протягом довгої історії Ізраїля, у здійснення Божого плану спасіння, вписалось також багато інших осіб, яким Бог призначив окремі завдання.
Ми сьогодні тільки користаємо з цього Божого задуму. Через хресну смерть нашого Спасителя та через його воскресіння, ми звільнені від неволі змія. Через Таїнство Хрещення ми звільнені від первородного гріха та вщіплені у Христа і маємо надію на життя вічне. Можна сказати, що Божий задум здійснений. Але варто приглянутись ближче Божим задумам щодо кожної людини.
Сорок два покоління народу жидівського були включені Богом у здійсення його задуму. Безліч людей співдіяла з Богом, хоча не завжди свідомо, у здійсненні цього задуму. Кожний мав призначене окреме завдання до виповнення. Без сумніву всі дивились на Божі плани в перспективі свого власного життя. Більшість з членів Народу Вибраного напевно також старалась бути в руках Божих, як добре вироблена глина, яку можна було формувати згідно з Божим задумом. Спротив Богові, нарушував рівновагу цілого Божого задуму і потрібно було міняти його. Шануючи вільну волю кожної людини, Бог остаточно закінчив свій задум. Прихід на світ жінки, яка мала стати матірю Спасителя, став фактом. Увільнення людства від гріха, смерті і сатани стало реальністю. Сьогодні дякуємо Пресвятій Богородиці та іншим, знаним і незнаним особам, за їхню відкритість і послух Богові.
Сьогодні однак варто також застановитись над питанням нашої відкритості та нашої слухняності Богові. Без сумніву кожний з нас має також призначене Богом окреме завдання до виповнення у своєму житті та у Божому плані щодо людства. Першим очікуванням яке має Бог супроти кожного з нас є те, щоб ми осягнули спасіння. Бог хоче щоб ми всі спаслись заради крові Його Єдинородного Сина, яку він пролляв задля нас на хресті. Богові залежить на кожній людині. Бог хоче, щоб кров Спасителя не була пролитою надаремно на хресному дереві, бо Він прийшов на світ не тому, щоб спасти всіх людей, але тому, щоб спасти кожну окрему людину, кожного з нас. Тому першорядним очікуванням Бога є наше спасіння. Зможемо виповнити це завдання сповнюючи у житті заповідь любові Бога і ближнього та зберігаючи на щодень Божі та церковні заповіді.
Друге очікування, яке Бог ставляє перед кожним з нас, це обов’язок ширити Боже Слово по цілому світі, тобто євангелизувати. Навести можна тут слова Христові спрямовані до апостолів, коли Він мав вознестись на небо: Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт. 28, 19-20). Бог очікує від нас, щоб ми не обмежувались лише до життя згідно з Божим законом, але хоче також, щоб ми несли Добру Новину про спасіння іншим людям по цілому світі. Єпископи, священики мають голосити Слово Боже офіційно, коли проповідують та навчають народ. Батьки мають бути вчителями Євангелія для своїх дітей від наймолодших років, у своїх хатах. Кожний хто прийняв Хрещення зобов’язаний проповідувати Добру Новину про спасіння, яку залишив наш Спаситель. Хто не спосібний проповідувати словом, може звіщати світові Добру Новину про спасіння прикладом свого життя. Ніхто не є звільнений від цього обов’язку.
Бог, у своїй мудрості поставив також кожного з нас в конкретне місце, у конкретному часі, та доручив йому конкретне завдання, чи як скажемо інакше, окрему місію. Нам прийшлось жити на зламі двох тисячоліть, в часі дуже великих технічних, технологічних змін, в часі цифризації світового суспільства та великих змін у ментальності людини. На наших часах наступає у світі радикальна зміна системи вартостей. Ще трохи і не буде можна говорити про гріх, щоб не наразитись на звання гомофоба. На наших очах доконується дуже глибока революція ментальна людського суспільства. До цього також, ми у Польщі, творимо специфічну громаду людей, як виселенці, або як нащадки виселенців акції Вісла, яким прийшлось вже понад сімдесят років жити поза рідною землею та постійно змагатись за те, щоб бодай ще трохи продовжити своє тривання, так на церковній, які і на національній ниві. Поміж нами присутні також новоприбулі, останнім часом, громадя України, які також, не ради приємності, знайшдись далеко від батьківщини. Годі зрозуміти та пояснювати чому прийшлось нам жити в таких обставинах та в таких часах. Але жодні часи не були і не будуть легкими. І незалежно що ще зустріне нас та покоління які прийдуть після нас, Бог очікує, що ми залишимось Йому вірними, та, незалежно від перешкод, будемо старатись зберегти ціле багатство нашого обдарування, яке ми отримали. Він очікує, що ми збережемо свідомість нашого походження, що збережемо приналежність до своєї Церкви, що у цій свідомості виховаємо наступні покоління, що не затратимо своєї мови, що не забудемо про своє коріння, що залишимось вірними тому, що ми прийняли від своїх предків. Перешкодою не повинні бути для обставини в яких приходиться нам сьогодні проживати.
В кінці сьогоднішнього Євангелія ми чули слова записані Євангелистом Лукою: Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього: Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. Він озвався: Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його (Лк. 11, 27-28).
З Христосвих слів виникає, що справді щасливою перед Богом може бути лише ця людина, яка старається слухати Боже Слово та опісля вводити його у практичне життя. Бог постійно промовляє до кожного з нас. Потрібно лише відкрити свої вуха та свою душу на це що говорить до нас Господь. Опісля, коли почуємо Боже повчання, потрібно ввести його у практичне наше житя. Тоді щойно зможемо здійснити Божий план, який Бог поставив на дорозі нашого життя.
Всім Вам, дорогі у Христі Сестри і Брати, бажаю при нагоді цього святкового дня, щоб ви вміли і хотіли зрозуміти і пізнати Божий задум, який Він має супроти вас. Бажаю, щоб ви завжди вміли почути голос Бога, коли промовляє до вас. Хочу також бажати, щоб ці Божі Слова спрямовані до нас не стрінулись з легковаженням з нашого боку та щоб не були приглушені іншими голосами, які приходять з боку світу. Вкінці хочу бажати, щоб ми ніколи у нашому житті не розійшлись з цим, що призначив нам Господь. Хочу бажати, щоб ми вписувались постійно у виповнювання Божого плану спасіння і щоб Господь не мусів ніколи шукати інших людей, які мали б заступати нас у здійсненні Його задуму щодо цілого людства.
Пресвята Богородиця, заслухана у голос Бога, нехай буде для нас у цьому постійним прикладом та заохотою тривати і зміряти шляхом який призначив нам Господь.
Слава Ісусу Христу!
