Христос Воскрес!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Черговий раз вітаю дуже сердечно всіх, які за посередництвом телебачення єднаються з нами у молитві в Каплиці Гохберга при Вроцлавському соборі. Можемо вже, мабуть, говорити, що ця каплиця на час пандемії стала, у духовному вимірі, парафіяльним храмом для всіх, які протягом двох місяців, щонеділі, віртуально моляться тут з нами. Недільні богослужіння будуть передаватись на каналі TVP Kultura ще до кінця червня. Від наступної неділі закінчується однак диспенза від обов’язку участі у Службі Божій. Тому, в першій черзі, запрошую до спільної молитви за посередництвом телебачення, найстарших і наймолодших, та тих, які з оправданої причини не зможуть піти в неділю до церкви. Вроцлавське Телебачення TVP3 Wrocław, буде також правдоподібно передавати нашу Літургію у найближчий четвер, тобто на Празник Вознесіння Господнього. Точніші інформації будуть подані на нашому єпархіальному сайті www.cerkiew.net.pl .
Сьогодні Неділя про сліпонародженого, якому Христос привернув зір. Без сумніву, ми всі колись молились, щоб Бог вчинив для нас чудо. Найчастіше ішлось про оздоровлення когось з наших близьких, або і нас самих. Чи наша молитва була вислухана, кожен мусить дати собі відповідь індивідуально, у своєму серці. Мабуть, коли навіть чудо сталось, то не було воно так спектакулярним, як у випадку оздоровлення сліпого від народження чоловіка, про якого згадує сьогодні Євангелист Йоан у дев’ятому розділі. Якщо особа, за яку ми молились, повернула до здоров’я і то в ситуації, коли лікарі не давали вже їй шансу, то, правдоподібно, оздоровлення проходило поволі, рівночасно з цілим циклом лікування та, опісля, ще реабілітацією.
Ми, мабуть, хотіли б, щоб Спаситель в одну мить, одним словом чи жестом, привернув наших близьких, чи нас самих, до такого стану, в якому ми були перед захворюванням. Тоді ми були б справді щасливими та вдячними Богові. Сьогоднішнє євангельске читання вказує, однак, що навіть у Христових часах, тоді, коли Він оздоровляв, так не бувало. Парадоксально, оздоровлення часто приносило вилікуваним не тільки радість, але було також причиною смутку, болю, розчарування.
Гляньмо сьогодні на оздоровлення чоловіка сліпого від народження. Христос його оздоровив, привернув йому зір, якого цей нещасний чоловік ніколи не мав. Він ніколи не бачив оточуючого його світу. Він знав його з дотику, розпізнавав його по звуках та запахах. До цього, зі свого каліцтва, як жебрак, він жив і утримувався. Сьогодні Христос його оздоровляє, дає йому зір та ставить в один ряд зі здоровими, зрячими. Що тоді діється? Здорові, зрячі від народження, його відкидають зі спільноти, пояснюючи, що його оздоровлення не повинно вібуватись у суботу, та, що не знають, яку силу використовує для здійснення чудес Вчитель, який привернув йому зір. Дискусія, переслухання, сварки з фарисеями, тривали досить довго. Не були вони приємними. Також батьки оздоровленого, для власного спокою, не допомогли своєму синові, лише прийняли асекурантську поставу: Дорослий він, – самого спитайте (Йо 9, 23). Не цього, напевно, сподівався оздоровлений сліпець. Коли він став зрячим, всі, крім Ісуса, почали ставитись до нього вороже. Передше був жебраком, але на свій спосіб був щасливим, бо всі жаліли його та підтримували. Тепер почали відноситись до нього як до потенційного ворога.
З фізичним аспектом оздоровлення, мабуть, також не було легко. Євангелист Марко представляє подію, пов’язану з оздоровленням Христом іншої сліпої людини. Христос намастив слиною очі сліпому. На запитання Христове, чи бачить щонебуть, сліпий відповідає: Бачу людей, – наче б дерева ходячі! (Мр 8, 24). Оздоровлений сліпий почав добре бачити щойно тоді, коли Христос вдруге поклав свої руки на його очі. Але світу, якого сліпий ніколи не оглядав, він мусів щойно навчитись.
Один польський письменник, який написав, у формі роману, історію життя Ісуса Христа, представляє по своєму подію описану в сьогоднішньому євангельському читанні. Він говорить, що оздоровлений чоловік, одержавши зір, став ще більше непорадним, як тоді, коли був сліпим. Цього щойно побаченого світу він не знав і не розумів. Не знав як розрізнити людину від дерева, не говорячи вже про те, як відрізнити людину від людини. Він не знав в якому місці він знаходиться та як має знайти дорогу до дому, яку знав тільки з дотику. І каже цей письменник, що оздоровлений сліпонароджений мусів закрити очі, щоб способом який знав, як сліпий, трафити до свого дому. Побаченого світу він мусів щойно почати вчитись. Використовуючи сьогоднішню термінологію, ми би сказали, що йому потрібна була солідна регабілітація, яка навчила б його, як знайтись у світі людей які бачать.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогодні пробуємо наново почати жити після пандемії коронавіруса. Цей ненормальний стан не триває у Польщі довго, бо щойно два місці. Він розпочався у першій половині березня цього року. Тоді закрито школи, університети, магазини, галереї, різного роду підприємства. Закритими були також церкви. На Великдень могло молитись у храмі, незалежно від його величини, тільки п’ять осіб. Тепер, коли уряд постепенно вводить у громадське життя різні полегшення, у церковній площині ми дальше знаходимось немов у глибокому підпіллі. В багатьох наших храмах, які ще на початку березня були повними житя, тепер часто там болюча пустка або невеличка група вірних. Ми знаходимо дорогу до лісу, парку, вступаємо до різного роду маркетів, не боїмось їздити автобусами та трамваями а у церковному житті дальше користаємо з диспензи. Виглядає, що у повертанні до нормальності в церковному житті будемо також потребувати довгої та солідної регабілітації, як цей сліпонароджений, якого Христос обдарував даром привернення зору. Нашим життям часто ще володіє страх перед зараженням, побоювання, що можемо принести до хати небезпечного віруса. Так, захищатись потрібно. Для цього маємо практичні вказівки державних епідемічних служб. Однак, мусимо також вчитись жити у цьому світі в якому є різні загроження. Мабуть, на постійно вже долучить до них ще одно, нове – КОВІД 19. Будемо мусіли навчитись з тим жити нащодень, не тільки у церковному житті.
На початку минулого тижня, ми оба з Митрополитом Євгеном підписали черговий текст Розпоряджень, які стосуються церковного життя в час виходу з епідемічної ізоляції. Текст доступний на наших єпархіальних сайтах. Його також читається сьогодні в наших церквах. В єпископському Розпорядженні можемо між іншими прочитати, що вже від наступної неділі, тобто від 31 травня, перестає обов’язувати диспенза про звільнення з обов’язку фізичної участі у недільній Службі Божій. З Диспензи будуть могли ще користати лише малі діти та їхні опікуни а також люди старшого віку. Хворі, силою самого права, є звільнені з обов’язку участі у Службі Божій. Ми також пригадуємо священикам, щоб вони дали можливість вірним скористати з нагоди до сповіді, заки можна ще зробити це у великодньому часі. Там, де немає перешкод з боку державних чинників, можна вже також проводити похорони за звичайним порядком. Пригадуємо також, що потрібно відновити богослужіння у всіх храмах, особливо там, де є невеликі спільноти, щоб вони зовсім не завмерли. Важним є ще відвідування хворих, особливо тоді, коли у них немає зараження коронавірусом. Якщо батьки цього бажають то священик зможе також охрестити їхню дитину в хаті.
Ці та ще інші розпорядження подані в нашому документі, то повільне повертання до нормальності, можна мовити – духовна регабілітація. Всі відчуваємо, що вона потрібна, бо не можна постійно проживати у стані хронічного запалення. Минулої неділі Блаженніший Святослав сказав: «Влада має зрозуміти, що духовні потреби людини є фундаментальними потребами людської особи». Думаю, що можна це ствердження віднести і до нас: Всі ми мусимо зрозуміти, що духовні потреби людини є фундаментальними потребами людської особи.
Хочу закінчити сьогоднішню проповідь словами з нашого єпископського розпорядження: Сердечно запрошуємо всіх наших вірних, щоб цьогорічний Празник Зіслання Святого Духа, який будемо святкувати у першу неділю червня, та, який є пам’яткою народження Христової Церкви, був також для нас днем та нагодою до відновлення нашого церковного життя у Польщі. Вже від сьогодні запрошуємо всіх до спільної молитви у наших церквах в Неділю П’ятдесятниці, яку називають Малою Пасхою. Якщо ми зробимо перший крок, щоб прийти до наших церков то Дух Святий доповнить це своїми дарами, які вчинять нас сильними, відважними та готовими міняти не тільки себе, але також світ довкола нас. І так нехай воно станеться!
Христос Воскрес!
