Христос Раждається!
Всечесніші Отці, Преподобні Сестри,
дорогі у Христі Сестри і Брати,
Коли в наших церквах чуємо євангельську розповідь записану євангелистом Лукою, про Закхея, зверхника над митарями, який видряпався на дерево, щоб побачити Ісуса, знаємо, що входимо в час безпосередньої підготовки до Великого посту. Щоправда, від першого дня Великого посту відділяє нас ще повний місяць, але літургійний годинник почав вже відчислювати поодинокі тижні та неділі. За Юліанським календарем наступна неділя буде Неділею про Митаря і Фарисея. Пізніше прийде Неділя про блудного сина і перед самим початком цьогорічного Великого посту, тобто перед 15. березня, залишаться ще тільки дві останні неділі: м’ясопусна і сиропусна.
Без сумніву знаємо також, що назви згаданих найближчих двох неділь пов’язані з головними героями про яких розповідають євангельські читання, тобто з митарем, фарисеєм і блудним сином. Пізніше Неділя м’ясопусна поставить перед наші очі картину Остаточного суд а Неділя сиропусна буде закликати до взаємного прощення, щоб ми могли розпочати великопосний подвиг без тягару на душі, яким є гнів, ненависть чи брак примирення з ближніми. Одним словом, входимо в час, який ми повинні належно використати, як період духовної підготовки до пережиття Чотиродесятниці. Кожна з найближчих неділь буде підказувати нам на що ми повинні звернути особливу увагу, щоб винести якнайбільшу духовну користь з цілого посту перед Христовою Пасхою.
Сьогодні Неділя про Закхея, тобто про багатого наставника над митарями. За словами євангелиста Луки Закхей був людиною невеликого росту та мав на совісті багато гріхів проти справедливості та проти любові ближнього. Все ж таки дуже хотів він стрінути Христа. Розпочинаючи безпосередню підготовку до Великого посту всім нам варто сьогодні застановитись чого повинна навчити нас ця євангельська розповідь.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Приходячи до церкви на недільне богослужіння ми часто розглядаємось довкола себе, бажаючи стрінути, бодай зором, подібних як ми, християн, які прийшли у храм помолитись. До храму, на недільну Божественну Літургію, приходять звичайно члени місцевої парафіяльної громади та гості, які відчувають душевну потребу недільної зустрічі з Богом та потребу спільної молитви з цілою спільнотою. До храму не приходять ті, які неспроможні цього зробити з огляду на похилий вік, недугу, чи інші серйозні перешкоди. З другого боку в храмі не бачимо осіб, для яких присутність на недільній Службі Божій не становить великої вартості і тому легковажать нею. Вони, у найкращому випадку, обмежуються до відвідин у храмі раз, чи кілька разів у рік, при нагоді найбільших церковних празників. З цієї причини, ми, наче підсвідомо, ділимо себе на тих, які ходять до церкви, для яких молитва у храмі становить дуже важний елемент життя і на тих, які, з власного бажання, ставляють себе поза церковною громадою. Деколи приходить навіть спокуса уважати себе за кращих, ближчих і приємніших Богові, як ці, яких немає в неділю, разом з нами, на Божественній Літургії. Тим часом сьогоднішня євангельська подія показує як на людину дивиться Бог та який сенс має Христове післанництво.
З-поміж великого натовпу людей, які тиснулись біля Христа, Спаситель звернув в особливий спосіб свій зір на одну людину, на грішного Закхея. Він не є праведником, його ненавидять люди. Слушно мають супроти нього застереження, бо він доробився маєтку на несправедливості та на кривді інших. Однак то його власне Христос достерігає і поіменно викликує з натовпу та заявляє, що ще сьогодні хоче відвідати його дім. Більшості присутніх таке рішення Спасителя видавалось несправедливим та було причиною їхнього згіршення. В цьому однак проявляється найглибший сенс Христового післанництва. Спаситель приходить на світ щоб віднайти і довести до Бога також тих, які найбільш погубились у своєму житті, тобто великих грішників. Він хоче спасти також тих, яких люди вже засудили та призначили на вічне відкинення. Для Христа кожна людина, навіть найбільш грішна, є вартою Його крові, бо в очах Божих також і вона є сином Авраама, прабатька Ізраїльського народу.
Одночасно Христос не применшує вартості та заслуг праведників, які ходили за ним та слухали його повчань. Спаситель тішиться їхньою присутністю, до них звертається у притчах, їм проповідує Добру Новину про спасіння і життя вічне, оздоровляє їхніх недужих. Власне тих праведних, які ходили за Ним і слухали Його повчань, хоче увражливити на другу людину, також грішну і таку, яка заслужила своєю поведінкою на критику та людський осуд.
Місія Спасителя має на меті довести до спасіння кожну людину, бо перед Богом ніхто не знаходиться у безнадійній ситуації. Однак, щоб це могло статись, Христос очікує від людини бодай крихітки доброї волі. Бог очікує щоб людина відкрилась на діяння Божої благодаті. Тоді вона зможе отримати прощення гріхів та осягнути спасіння.
Власне тому Христос достеріг на дереві Закхея та підійшов до нього. Закхей робив усе, щоб бодай з далека подивитись на Вчителя, який прибув до Єрихону. Він, як державний урядовець, не боявся насмішок і кпини, виходячи на дерево. Він теж радо прийняв Ісуса у своєму домі та рішив почвірно направити заподіяну другим людям кривду. Його обіцянки є конкретні. При свідках заявляє: Господи, ось половину майна мого даю вбогим, і коли я чим кого покривдив, верну вчетверо (Лк. 19, 8). І хоча за словами євангелиста Луки праведні шемрали: Бачачи те, всі стали нарікати й казали: – До чоловіка грішника зайшов у гостину (Лк. 19, 7), ми є свідками, що грішник, стрінувшись з Христом, радикально міняється. Він не заперечує що в його житті було багато злого, але старається направити заподіяну кривду та поділитись з потребуючими своїм маєтком. Ми переконані, що Закхей, під впливом зустрічі з Христом, хоче також радикально поміняти свою поведінку в майбутності та стати чесною і справедливою людиною.
Описану в сьогоднішній Євангелії подію всі можемо віднести також й до себе. Можемо прирівняти себе до митаря Закхея, тобто до грішної людини, яка потребує навернення та Божої благодатті, щоб отримати прощення і заслужити на спасіння. Можемо також прирівняти себе до тих праведних, які ходили за Христом та слухали його повчань. Коли однак побачили, що Христос зайшов до хати Закхея, почали шемрати і нарікати, бо не були спроможні здобутись на прощення та не були в силі достерегти в дотеперішньому грішникові сина Авраама.
Всі потребуємо навернення, бо немає людини без гріха. Всі потребуємо навернення, бо не завжди вміємо дивитись на другу людину Божими очима. Всі потребуємо навернення, бо не вміємо глянути на себе у правді. Всі потребуємо навернення, бо не вміємо так, як Закхей, піднятись радикальних рішень, щоб цілковито поміняти своє життя. Всі потребуємо навернення, бо не завжди вміємо бути відкритими на діяння Божої благодаті, яка здібна довести кожного до навернення та до життя вічного. Перед нами довгий час передпостя. Докладім потрібних духовних зусиль, щоб не змарнувати цього часу та належно підготовитись до пережиття Великого посту, стаючи в правді перед Богом, перед ближнім та перед самим собою.
Всім бажаю гарного недільного дня та пригадую, що завтра Празник Стрітення Господнього. Приносимо до церков свічки, щоб їх посвятити та від завтра перестаємо колядувати. Завтра будемо також молитись за Богу посвячені особи – за монахів і монахинь та за покликання до монашого життя з-поміж нашої молоді. Також ще тільки сьогодні вітаємось святочним поздоровленням: Христос Раждається! – яким закінчую сьогоднішню проповідь.
