ЗВЕРНЕННЯ ВЛАДИКИ ВРОЦЛАВСЬКО-КОШАЛІНСЬКОГО
ВОЛОДИМИРА (ЮЩАКА) ДО МОЛОДІ
З НАГОДИ ЮВІЛЕЙНОГО 2025 РОКУ
Вроцлав, дня 9 квітня 2025 р.
Число: 2025/105
Студентам та шкільній і працюючій молоді,
Духовенству, монашеству та вірним
Вроцлавсько-Кошалінської єпархії
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати
У душпастирському порядку Вроцлавсько-Кошалінської єпархії на 2025 рік, який Папа Франциск проголосив Ювілейним Роком Надії, можемо знайти час, призначений на святкування ювілеїв окремих груп вірних нашої Церкви. Позаду вже ювілей монашества, який ми відзначали на початку лютого з нагоди свята Стрітення Господнього. У Великий Четвер будемо відзначати ювілей духовенства, а в неділю, 27 квітня – ювілей біженців, виселенців, воєнних утікачів та емігрантів. Наступним, у суботу, 24 травня, будемо святкувати ювілей дітей, молоді, вчителів, катехитів та вихователів. У неділю, 1 червня, будемо дякувати Богові за батьків, дідусів, дітей та онуків. Блаженніший Святослав та єпископи Синоду Єпископів УГКЦ запрошують усіх вірних нашої Церкви взяти участь у всецерковній прощі до Риму, щоб у днях 28–29 червня, в серці Католицької Церкви, велично відзначити ювілей усієї Української Греко-Католицької Церкви.
Кожен з ювілеїв, який ми відзначаємо протягом Ювілейного 2025 року, повинен бути для всіх нас особливою нагодою уважніше приглянутися до того, яке місце в нашій Церкві займають діти й молодь, особи похилого віку та хворі, духовенство і монашество, вихователі й учителі, батьки, дідусі та їхні діти й онуки, а також представники інших груп, які творять нашу Церкву, наші родини та нашу громаду в Польщі.
Найчастіше ми приглядаємось до інших критично, вказуючи на їхні справжні чи вигадані недоліки й хиби, а набагато рідше дивимося на інших із подивом, надією та вдячністю за їхній внесок у будування здорового християнського суспільства. Ювілейний рік — це для всіх нас неповторна нагода зробити своєрідний перегляд у нашому сприйнятті інших людей, з якими щодня перетинаються наші життєві дороги.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
У згаданому вище душпастирському порядку на 2025 Ювілейний рік, Вербна неділя, 13 квітня, визначена як день особливого святкування в нашій єпархії ювілею молоді. Ми наслідуємо цим рішенню святого Папи Івана Павла ІІ з грудня 1985 р., згідно з яким кожного року у Квітну неділю відзначається у Католицькій Церкві Світовий День Молоді. Рік перед тим Іван Павло ІІ так пояснив потребу встановлення цього дня:
«В ентузіазмі паломників, що прямують до Єрусалиму разом із Христом, особливу участь брали молоді: діти та молодь. Pueri Hebreorum. Це також пояснює особливу участь молодих у літургії Вербної неділі на площі Святого Петра. Так є щороку. Але особливе значення має це в поточному Році Відкуплення, коли Вербна неділя стала центром надзвичайного ювілею молоді. (…) Тому молодь оточує Ісуса Христа в літургії Вербної неділі, щоб виразити той ентузіазм, який викликає Його Особа в усе нових поколіннях» (L’Osservatore Romano, 4/1984, с. 12).
Однак стало вже майже нормою, що зазвичай кожне старше покоління висловлюється критично або принаймні з певними застереженнями щодо молодого покоління, яке має перебрати від них відповідальність за матеріальну та духовну спадщину, за народ, віру й Церкву. Представникам кожного нового покоління доводиться вислуховувати, що все надбане попередниками пропаде, бо сучасна молодь не цікавиться духовною спадщиною народу і Церкви, дбає лише про матеріальні справи, легковажить Божими й церковними заповідями, поводиться інакше, ніж повинна. Буває, що старше покоління втрачає через це надію, зневіряється, не сподіваючись, що знайдеться хтось, хто зможе продовжити їхні духовні й національні надбання, їхнє служіння громаді, збереження мови, любов до Церкви й Батьківщини.
Я пригадую, як деякі з наших священників, які прийняли ієрейські свячення ще до Другої світової війни та яким ми завдячуємо відновлення і збереження нашої Церкви після 1947 р. на землях західної та північної Польщі, з болем говорили, що після їхнього відходу вічне церковне й національне життя в Польщі занепаде. Вони не вірили, що після них прийде молоде покоління священників, монахів і мирян, здатне перейняти відповідальність за парафіяльні громади, за громадське життя та за всю духовну і матеріальну спадщину нашого народу.
Сьогодні, після п’ятдесяти років із тих непростих часів, можемо сміливо сказати — дякувати Богові — чорні сни наших попередників не здійснилися. Наша Церква в Польщі має свої єпархіальні та митрополичі структури, живе й розвивається. Ми спроможні прийняти та духовно опікувати новоприбулих до Польщі наших братів і сестер з України. Церковні й громадські структури, за які відповідає нове молоде покоління, діють і беруть на себе відповідальність за виклики сучасності. Ми віримо, що після нас прийде ще молодше покоління духовних і громадських лідерів, готових очолити нашу громаду в Польщі.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Наприкінці березня цього року я провів онлайн-зустріч із молодими людьми — членами Єпархіальної молодіжної комісії нашої єпархії. Молодь говорила про своє місце в Церкві, про готовність до співпраці зі священниками у парафіях, про бажання брати участь у церковному житті. Вони свідомі, що мають найбільший вплив на своїх ровесників як друзі та товариші. Наше молоде покоління усвідомлює, що повинне бути свідками й апостолами для інших, заохочувати їх до відповідального залучення в життя Церкви. Вони також розуміють свій обов’язок заохочувати ровесників до відваги — «випливати на глибінь», беручи на себе частку відповідальності за церковні й громадські справи.
Молодь звертається також до духовенства з проханням помічати її в парафіях, прислухатися до її голосу, включати до парафіяльних рад і створювати простір для активності на парафіяльному рівні.
У житті молодої людини важливі моменти прийняття рішень — вибір студій і праці, покликання до священства чи монашества, створення сім’ї. У ці моменти вона потребує не тільки поваги до своїх рішень, але й делікатного супроводу, підтримки — також молитовної — як з боку духовенства, так і старшого покоління.
Члени Єпархіальної молодіжної комісії звертають увагу на те, що більшість молоді проживає у великих містах, де є змога навчатися та працювати. Вони просять душпастирів надавати таким осередкам душпастирську опіку, створюючи можливість організовуватись у духовні братства чи товариства.
Наша молодь готова бути живою частиною нашої Церкви та заохочує своїх товаришів не боятись давати радісне свідчення віри й надії — не лише в церковному середовищі, але й у щоденному навчанні та праці. Молодь сподівається на відкритість і доброзичливість духовенства та старшого покоління, щоб бачити одне в одному партнерів, а не конкурентів. У нашій молоді є великий дух, здатний оживити та збагатити нашу Церкву.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Святий 2025 рік, який ми проживаємо, є Роком Надії. Ми всі хочемо дивитися в майбутнє з надією. Але розуміємо, що не може бути надії в церковному та національному житті без заангажованої, відданої, готової до молитви та дії молоді. Саме таку молодь ми маємо в нашій єпархії, у парафіях і громаді. Вона є нашою надією на майбутнє.
Нашим молодим хлопцям і дівчатам хочу щиро побажати Божого благословення, щоб вони усвідомлювали цей виклик і не боялися брати на себе відповідальність за нашу Церкву та за наш народ, розсіяний через війну по всьому світу. Старших же закликаю не занепадати духом, а допомагати молодому поколінню ставати щораз більш живою й відповідальною частиною нашої Церкви.
З архиєрейським благословенням на Страсний Тиждень та на радісне переживання Христової Пасхи
+ Володимир Р. Ющак
Владика Вроцлавсько-Кошалінський
