ЗВЕРНЕННЯ
ВЛАДИКИ ВРОЦЛАВСЬКО-КОШАЛІНСЬКОГО
ВОЛОДИМИРА (ЮЩАКА) ДО СВЯЩЕННИКІВ
НА ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР 2021 р.
Всесвітлішим та Всечеснішим Отцям!
Дорогі Отці, співбрати у священстві!
Минулого року ми вперше переживали Великий піст, Страсний тиждень і Пасхальні свята в режимі санітарних обмежень. У Великий Четвер ми не могли традиційно стрінутись на Божественній Літургії Святого Василія Великого з Вечірнею та на Обмиванні ніг у Вроцлавському соборі. Не було також спільної священничої молитовної зустрічі в Кошалінському парафіяльному храмі. Пасхальні свята пройшли в загостреному санітарному режимі. На Великдень ми могли прийняти в наших церквах максимально п’ять осіб. Практично це означало, що на Пасху наші церкви були порожніми, а наші вірні були змушені залишитись вдома та єднатись у молитві за посередництвом телебачення та засобів сучасної комунікації. Без сумніву, для всіх нас було це сильне пережиття. Тоді, однак, ніхто не допускав думки, що така ситуація може повторись через рік.
Сьогодні, у Великий Четвер чергового вже 2021 р., і далі не можемо спільно дякувати Богові за дар Пресвятої Євхаристії та за переказаний кожному з нас Дар Таїнства Священства. Щоправда існуючі сьогодні санітарні обмеження дають нашим вірним більші можливості участі в богослужіннях, але щоденні ковідові статистики показують, що епідемічна загроза є сьогодні набагато більша від тієї, яка була весною минулого року. Виглядає тільки, що за рік щоденного стикання з пандемією ми звикли до неї та в якійсь мірі навчились із нею жити.
Однак ми є свідомі, що протягом останнього року наше церковне життя дуже помінялось. Передовсім спостерігаємо, що наші церкви стали порожніми. Причинились до цього санітарні обмеження, що визначають кількість людей, які можуть одночасно молитись у храмах. Причиною наших майже порожніх церков є також страх перед зараженням, який паралізує частину наших вірних і затримує їх в хатах. Спостерігаємо, що є частина наших вірних, які від початку пандемії, тобто від року часу, майже не приходять на недільну Службу Божу до свого парафіяльного храму. Частина наших вірних користає також із загального звільнення й не бере участі в недільних і святкових Службах Божих, хоча в міру нормально функціонують вони в інших сферах щоденного життя. У церквах немає також дітей і молоді, які, виглядає, перейшли не тільки на навчання в формі он-лайн, але маємо надію, що й у недільній Службі Божій беруть участь бодай у віртуальній формі. Всі відчуваємо також душевний біль із причини зменшення кількості осіб, які в минулому й у цьому році, приступили до Великодньої сповіді та до Святого Причастя. Із болем спостерігаємо також, що наш душпастирський порядок обмежений до мінімуму, тобто до цього, що випливає з порядку церковного літургійного року. Навіть щорічні храмові празники не відбуваються в традиційній формі, але часто переноситься їх на більш спокійний та сприятливий час.
Усі ставимо собі запитання: Коли закінчиться світова пандемія, та які сліди залишить вона в нас самих, у наших вірних, у наших парафіях, у нашій єпархії та в цілій нашій Церкві? Запитуємо також себе, що можемо зробити для наших парафій і для всієї нашої церковної та громадської спільноти, щоб наново їх оживити. Думаю, що Великий Четвер є для нас священників відповідним днем, щоб призадуматись над ситуацією нашої Церкви та над викликами, які сьогоднішня дійсність ставить перед нами.
Дорогі в Христі Брати в священстві!
Останній рік, мабуть, усім нам усвідомив, що в нашому щоденному, а також у церковному житті, ніщо не може бути певним. У Польщі ми завжди були невеликою, помісною Церквою. Однак протягом понад сімдесяти років від акції Вісла, ми навчились жити та діяти в такій дійсності. Протягом останніх десятиліть наша Церква змогла випрацювати для себе спосіб функціонування та активного діяння парафіяльних спільнот, деканатів, окремих єпархій та цілої митрополії. Хоча наші парафіяльні спільноти є в більшості невеликими громадами, але всі вони були досі живими та активними душпастирськими структурами. Деякі з них були навіть спроможні побудувати свої парафіяльні церкви. Всі утримували своїх парохів та запевняли функціонування всіх інших потрібних структур. Нам видавалось, що це все буде й надалі так існувати та діяти. Однак із приходом світової пандемії виявилось, що так зовсім не мусить бути. Практично з дня на день, з огляду на страх та введені санітарні обмеження, вся будована церковна структура почала відчувати наслідки світової пандемії. Це усвідомлює нас, що не можемо бути певними тривалості та стабільності дійсності, в якій проживаємо. Можна навіть ризикнути ствердження, що маємо тепер подібну ситуацію, як у роках після закінчення ІІ Світової війни. Тоді ціла наша Церква в Галичині, яка мала мільйони вірних, сильні митрополичі та єпархіальні структури, з причини комуністичного переслідування практично перестала існувати. Піднестись і відбудувати свої структури наша Церква змогла щойно під кінець двадцятого століття. Минуле однак залишило болючі втрати та численні жертви, як серед ієрархії, так теж серед духовенства, монашества й вірних.
Нам також потрібно сьогодні серйозно застановитись, які ми повинні прийняти рішення, щоб ми, як Церква, зазнали внаслідок пандемії якнайменших духовних, персональних і душпастирських втрат. Роздумуючи над цим питанням, хочу поділитись із Вами, дорогі Отці, бодай деякими своїми спостереженнями.
Перша думка, що напрошується, це потреба великого зусилля, яке ми повинні вкласти, щоб не втратити живого зв’язку з нашими вірними. Ми звикли, що вірні приходять до наших церков, де (як нам видається) маємо для них готову душпастирську пропозицію. Однак тепер, у час пандемії, значна частина наших вірних перестала приходити до церков. Ми, як їхні душпастирі, не можемо дозволити на те, щоб втратити з ними живий контакт. Якщо немає для цього санітарних перешкод кожний душпастир зобов’язаний відвідувати своїх вірних, особливо старших осіб, які потребують висповідатись і приступити до Пресвятої Євхаристії. Свідоцтвом духовної опіки та ознакою пам’яті душпастиря про своїх вірних може бути теж звичайний телефонний дзвінок до них. Має це особливе значення стосовно вірних, які перестали відвідувати недільні богослужіння. Щира розмова з такими особами, пригадування, що Церква пам’ятає про них, є дужі потрібні.
Особливе значення має сьогодні також дбання за вірних, які опинились у скрутній матеріальній ситуації та потребують допомоги. Парох повинен особисто підтримати таких потребуючих або зорганізувати для них підтримку за посередництвом парафіяльних структур. Особливо важливою є пам’ять про осіб, які хворіють. Телефонний дзвінок від пароха буде для них великою підтримкою та, без сумніву, наповнить їхні серця душевною радістю та вдячністю.
У час пандемії особливого значення набуває також підтримка душпастирських контактів із дітьми та молоддю. Очевидно, навчання он-лайн дуже психічно та фізично виснажує наймолодших наших парафіян. Не можна однак залишити дітей і молодь без духовного проводу. Спільна зустріч зі священником на катехизі, навіть якщо відбувається вона у віртуальній формі, повинна бути для молодих осіб не тільки наукою та засвоєнням правд віри, але повинна також допомагати їм віднаходити себе в цих важких часах. Катехиза повинна також усвідомлювати дітям і молоді, що не можуть вони залишатись тільки на віртуальному рівні релігійного життя, але повинні теж у молитві та через участь у недільній Службі Божій підтримувати свій особистий духовний зв’язок із нашим Спасителем.
Катехиза під час пандемії є також доброю нагодою до, бодай, телефонного контакту з батьками дітей. Батькам потрібно пригадувати, що навчання катехизму, Перша свята сповідь, Пресвята Євхаристія, до якої підготовляємо наших дітей двохрічним катехитичним навчанням, мусять іти в парі зі щоденною практикою християнського життя. Батьки не можуть тільки висилати своїх дітей на навчання катехизму чи підготовки їх до Першої сповіді та Урочистого Святого Причастя, не практикуючи одночасно щонедільної особистої участі в Службі Божій та не даючи дітям особистого прикладу в щоденній молитві та в щоденному християнському житті. Час пандемії є відповідним часом для безпосередніх розмов і для християнського усвідомлення.
Важливим є також традиційне залучування дітей і молоді в різного роду душпастирські програми. Однак на першому місці повинно бути плекання справжнього християнського життя у родинах, що, без сумніву, буде також перекладатись на практику справді християнського переживання неділі.
Однак на нас, священниках, особливо в час епідемічної загрози, спочиває також дуже велика й важлива молитовна відповідальність за доручені нашій душпастирській опіці парафіяльні спільноти. Пригадую, що єпископ, парохи та адміністратори є в совісті зобов’язані кожної неділі та в усі головні свята церковного року служити Божественну Літургію в наміренні своїх парафіян. Якщо з душпастирських причин не було б можливо відслужити Божественну Літургію в неділю, то ми є зобов’язані зробити це протягом тижня. Особливо тепер, в час епідемічної загрози молитва душпастиря є дуже потрібна нашим вірним. Щоденною молитвою за вірних є також щоденний молитвослов, до якого зобов’язаний є кожний священник. Пропускаючи Утреню, Вечірню чи інші частини щоденної священничої молитви, священник не використовує нагоди й можливості щоб помолитись за своїх парафіян, які цієї молитви дуже потребують.
Дорогі Отці, хочу дуже сердечно привітати кожного з Вас у Великий Четвер, який, із Христової волі, є нашим спільним священничим днем. Дякую за Ваш труд та за Ваше віддане душпастирське служіння нашій помісній Церкві, якою є Вроцлавсько-Кошалінська єпархія. Звертаюсь однак до кожного з Вас із гарячим проханням: бути й надалі в час пандемії підтримкою та опорою для доручених Вашій душпастирській опіці вірних. Пам’ятайте особливо про осіб старших, самітних і хворих. Пам’ятайте про тих, які внаслідок пандемії віддалились від Церкви. Пам’ятайте за дітей і молодь. Несіть допомогу всюди, де вона є потрібною. Всіх вірних нашої Церкви, особливо своїх парафіян, огортайте своєю щоденною молитвою. Нехай Вас постійно благословить Господь, а Пресвята Богородиця нехай захороняє Вас своїм омофором в усіх небезпеках, клопотах та спокусах, які приходять від злого. Бажаю всім Вам, Вашим парафіянам і рідним радісних та благословенних свят Христового Воскресіння.
Благословення Господнє на Вас!
+ Володимир Р. Ющак
Владика Вроцлавсько-Кошалінський
Дано у Вроцлав, у Великий Четвер, дня 29 квітня 2021 р.
