Духовенству, монашеству та вірним
Вроцлавсько-Кошалінської єпархії
Слава Ісусу Христу!
Всесвітліші та Всечесніші Отці,
Дорогі у Христі Сестри і Брати,
Кінець літа та початок осені – це час, коли наша Церква відзначає найбільші Марійські празники. П’ятнадцятого серпня ми відзначали празник Успіння Пресвятої Богородиці, який є храмовим празником нашої конкатедральної парафії в Кошаліні, а також храмовим празником наших парафій у Лігниці та Катовицях. Першого жовтня будемо відзначати празник Покрови Пресвятої Богородиці, який, як свій храмовий празник, святкуватимуть парафії в Зеленій Горі, у Щецині, в Познані, Колобжеґу, Патоці та Волові. Поміж цими празниками будемо святкувати ще один Марійський празник – Різдво Пресвятої Богородиці. Як своє парафіяльне свято його щорічно відзначають наші парафіяни в Олаві.
Однак найбільш знані святкування цього празника проходять щороку у Білому Борі. Вони традиційно, вже майже сімдесят років, пов’язані з всецерковною прощею вірних до цього святого місця та до Ікони Матері Божої «Матері Скитальців». Щороку святкування, які відбуваються в найближчу неділю цього празника, стягають до Білобірського Санктуарію тисячі наших вірних не тільки з нашої єпархії, а й із сусідніх: Перемисько-Варшавської архієпархії та Ольштинсько-Ґданської єпархії. Відпустові моління у Білому Борі розпочинаються щороку в суботу ввечері Панахидою за покійних священників, які служили нашим вірним після виселення з рідних земель у 1947 р. Традиційно згадуємо у молитві також наших монахів і монахинь, мирян та захисників України, які полягли під час загарбницької війни, викликаної сусідом зі Сходу. Після Панахиди розпочинається традиційно Велика Вечірня з Литією, під час якої можна почути перше пастирське слово одного з наших владик. Вечірня з Литією цього вечора проходить в особливій духовній атмосфері, витвореній інтер’єром Білобірського храму та молитовним настроєм вірних. Цю атмосферу не можна прирівняти ні з чим іншим.
Головні святкування відбуваються в неділю, найближчу до дати празника Різдва Пресвятої Богородиці. Від самого ранку наші вірні мають нагоду скористатися на прицерковній площі та в храмі з Таїнства Святого Покаяння. Від ранку цього дня служаться також Служби Божі, Утреня, Молебні та Акафісти до Пресвятої Богородиці. Головна Архієрейська Божественна Літургія розпочинається традиційно об 11-ій годині. Моління закінчуються процесією з Іконою Пресвятої Богородиці довкола Білобірського храму, благословенням народу та опісля обрядом освячення води. Щороку наші вірні повертаються з Білобірського празника до своїх домів не тільки зі свяченою водою, але передусім відновлені душевно у Таїнстві Покаяння, скріплені Божим Словом та Пресвятою Євхаристією. Велику духовну силу надає також сильне відчуття спільноти духовенства, монашества і мирян, яке цього дня бачимо зібраним при престолі, у храмі та на прицерковній площі.
Болить і тривожить однак те, що наші щорічні білобірські святкування вже не збирають такого числа Божого народу, як у попередні роки. Можна, очевидно, пояснювати це тим, що частина старшого, найбільш відданого покоління вірних уже відійшла до Господа. Знову ж велика частина наших вірних, головно молодшого покоління, вирушила у далекий світ, де знайшла нове місце для життя. Не завжди потім є можливість приїхати у вересні до Білого Бору, щоб взяти участь у всецерковній прощі та інших наших моліннях. Дехто ж, хоча й не має серйозних перешкод, просто не хоче завдавати собі труду, щоб вибратися на білобірський відпуст, і залишається цього дня вдома.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
З сьогоднішньою неділею, ХІІ після Зіслання Святого Духа, збігається ще один Марійський празник – Положення чесного пояса Пресвятої Владичиці нашої Богородиці. Історія цього празника нав’язує до подій, що мали місце у IX–X століттях у Константинополі. Дружину тодішнього імператора Лева VI, яку змогла важка недуга, оздоровила Пресвята Богородиця, чий пояс цісар наказав привезти з Єрусалиму і покласти на свою хвору дружину Зою. Жінка імператора була зцілена від тяжкої недуги.
З нагоди цього свята сьогодні, під час Божественної Літургії, читаємо два Євангельські уривки: недільний, з 19-го розділу Євангелія від святого Матея – про молодого юнака, який прийшов запитати Христа, що має робити, щоб осягнути життя вічне. Остаточно він не зважився виконати пораду Спасителя: продати все своє майно, роздати гроші бідним та піти за Ним як один з Його учнів. Друге Євангельське читання – знаний нам Марійський текст. Він походить з 10-го та 11-го розділів Євангелія від св. Луки. Христос відвідує дім Марії та Марти. Марта, яка хотіла якнайкраще пригостити у своєму домі Спасителя, скаржиться на свою сестру Марію, котра присіла біля ніг Ісуса та уважно слухала Його слів. На думку Марти, Марія мала б допомогти їй у підготовці гостини, а не втрачати час на слухання Христових повчань. Христос однак відповідає Марті: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї» (Лк. 10, 41–42).
Видається, що ці Христові слова дуже пасують для роздумів напередодні цьогорічного свята Різдва Пресвятої Богородиці, білобірського відпусту та всецерковної прощі до Ікони Матері Божої «Матері Скитальців». Праці та різного роду занять ніколи нікому з нас не забракне. Однак, коли трапляється нагода присісти біля ніг Господа та послухати Його повчань, ми повинні залишити все інше й відкрити свій слух, розум і серце на слова, які Спаситель хоче нам передати.
За тиждень, у суботу 6-го вересня ввечері та в неділю 7-го вересня, кожен і кожна з нас матиме таку нагоду у Білому Борі. Як дві тисячі років тому Христос відвідав дім Марти і Марії, так і за тиждень Він прибуде до Білого Бору, щоб навчати, уздоровлювати, обдаровувати всіма потрібними ласками. Вже сьогодні Він запрошує нас, щоб ми прибули туди та «вибрали кращу частку, яка не відніметься від нас».
Вже сьогодні хочу запросити всіх – наше духовенство, монашество і мирян – прибути за тиждень до Білого Бору та стати учасниками молитовних заходів, які тут відбуватимуться. Запрошую принести в молитві Матері Божій перед Її Іконою, як «Матері Скитальців», свої болі, радості, прохання та повністю віддатися під Її Покров.
Запрошую до Білого Бору наших вірних із Помор’я, від Щеціна до Ґданська, які традиційно десятки років щорічно прибувають у вересні до цього святого місця. Якщо тільки можливо, запрошую взяти участь у цьогорічному білобірському празнику також наших вірних із південних, більш віддалених від Білого Бору, частин нашої єпархії. Запрошую до Білого Бору вірних Перемисько-Варшавської архієпархії та Ольштинсько-Ґданської єпархії. Сьогодні маємо чим доїхати до Білого Бору, бо, дякувати Богові, у кожній нашій хаті є принаймні одна машина. Зрештою, до Білого Бору можна доїхати також поїздом через Щецінек або автобусом у зорганізованій парафією прощі.
До участі в цьогорічній прощі дуже заохочую також наших вірних, які останніми роками прибули до Польщі з України. Сьогодні Україна переживає своє воєнне жахіття. Багато наших людей через обов’язкове воєнне законодавство не може поїхати в Україну та приєднатись до прощ, організованих до українських святих місць – чи то до Зарваниці, чи на Ясну Гору в Гошеві, чи до інших духовних центрів. Тому заохочую прибути за тиждень до Білого Бору. Так Зарваниця, Ясна Гора в Гошеві, Унів, Крехів в Україні, як і Білий Бір чи Ярослав у Польщі, є нашими спільними духовними центрами, де завжди можемо прислухатися до Христових слів та віддатися під Покров Його Пресвятій Матері. Білий Бір чекає на кожного і кожну з нас.
Всім уділяю благословення на щасливу дорогу та мандрування через тиждень до нашого Санктуарію Матері Божої «Матері Скитальців» у Білому Борі. Нехай жодні обов’язки не стануть для нас перешкодою, щоб присісти у Білому Борі при ногах нашого Спасителя та прислухатися до Його слова.
Наших отців-душпастирів заохочую всюди, де ще цього не зроблено, зорганізувати спільний виїзд на святкування до Білого Бору та прибути туди самим разом зі своїми вірними. Нехай Господь щедро всіх благословить і дозволить нам зустрітися на молитві перед обличчям Білобірської Божої Матері «Матері Скитальців».
Благословення Господнє на Вас!
+ Володимир Р. Ющак
Владика Вроцлавсько-Кошалінський
Дано у Вроцлаві, 28 серпня 2025 Року Божого.
