Вроцлав, дня 11 вересня 2020 р.
Число: 2020/310
Духовенству, монашеству та вірним Вроцлавсько-Ґданської Єпархії
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Почавши від 1958 року, щорічно, в неділю, найближчу до 21 вересня, тобто Празника Різдва Пресвятої Богородиці, до Білого Бору спішать тисячі наших вірних, щоб взяти участь у відпустових Богородичних торжествах, щоб тут висповідатись, приступити до Пресвятої Євхаристії та бути учасником всенародної прощі. Початково, учасниками Білобірських празників були місцеві парафіяни та сусіди з інших, тодішніх недалеких греко-католицьких душпастирств. Поступово учасників Білобірського відпусту ставало щораз більше і приїздили вони з різних, навіть найбільш віддалених, закутків Польщі.
Торжества, які, до половини дев’яностих років минулого століття, проходили у каплиці на місцевому цвинтарі та на площі біля неї, притягали до Білого Бору тисячі наших вірних – виселенців акції Вісла та їхніх нащадків. Щорічний Білобірський відпуст був також святом, в якому, спочатку на запрошення блаженної пам’яті о. мітрата Степана Дзюбини – першого білобірського пароха, пізніше – на запрошення його наступників, завжди брала участь велика кількість наших священників, які приїздили сюди разом зі своїми вірними. На місці вони не лише відправляли Божественну Літургію, Вечірню чи Молебні, але, передовсім, служили паломникам у Святій Тайні Покаяння. Коли врешті, у 1989 р., наша Церква дочекалась свого першого Владики, центральною точкою Білобірських торжеств стала щорічна Архиєрейська Божественна Літургія. У 2013 році, в Ювілейному Році 1025-ліття Хрещення Руси-України, Білобірські святкування очолив Глава і Батько УГКЦ Блаженніший Святослав. Хоча майже протягом двадцяти років Білобірські святкування ретранслюються Польським Телебаченням, власне тодішні храмові святкування, які проходили під проводом Патріарха, мабуть привернули до Білого Бору найбільшу увагу цілого світу. Якщо сьогодні захочемо пошукати в інтернеті інформацію про греко-католицьку прощу у Польщі, то на першому місці буде Білий Бір, з місцевою нашою парафією, її храмовим Празником Різдва Пресвятої Богородиці та з прощею до Ікони Пресвятої Богородиці, Матері Скитальців. Незважаючи на те, що раніше, в другій половині вересня часами бувало вже холодніше, а навіть траплялись заморозки, ніколи не було це для наших вірних перешкодою, щоб бути учасником Білобірської прощі та Білобірських Богородичних торжеств.
Рік 1997 – був роком посвячення новопобудованої, вже своєї, парафіяльної церкви у Білому Борі. Її проектант, блаженної пам’яті професор Юрій Новосільський, від початку передбачив її функцію, як паломничого центру. Фронтова стіна, в задумі цього митця, була запроектована як особливий зовнішній іконостас, який дозволяв, згідно з традицією Східної Церкви, проводити торжественні богослуження для народу, зібраного на прицерковній площі. Так насправді і відбувалось кожного року в часі Білобірських святкувань з того часу, як вони почали проходити у новій церкві.
Білобірські прощі та відпустові Марійські святкування вже понад шістдесят років гуртують у вересні наших вірних, які приїжджають сюди, щоб скріпити свою побожність, церковну і національну свідомість та особисту гідність. Щорічний багатотисячний здвиг народу є для учасників Білобірських святкувань, як старшого, так і молодшого покоління, особливим духовним пережиттям, яке дає надію на майбутнє та душевно зміцнює. Кілька років тому один з учасників Білобірського відпусту так говорив до одного з польських журналістів, про цей празник: «До Білого Бору приїжджаю від малого. Коли жила ще моя мама, завжди говорила, що Матінка Божа, яка є тут, у Білому Борі, випрошує спокій та очищення. Вона дійсно дає силу на цілий рік. Мама підготовлялась до приїзду сюди, мабуть, вже пів року раніше. Я пам’ятаю це дуже добре і тепер сам сюди приїжджаю з дітьми і онучкою. Ця проща є, передовсім, великою релігійною подією. Я направду вірю, що Бог ,є і, що Мати Божа є і діє. Приїжджаю сюди, щоб очиститись від гріхів, та, щоб молитись за цілу свою сім’ю».
Справді, щорічна Білобірська проща – це, передовсім, велика релігійна подія. Відзначаємо храмовий Празник Різдва Пресвятої Богородиці та вшановуємо Пресвяту Богородицю в Її Іконі, яку ми назвали Матір’ю Скитальців. Скитальці – це ми, виселенці акції Вісла, сучасні еміґранти, прибулі з України, це молоде покоління, яке у пошуках праці та кращого життя, шукає нового місця для себе, нерідко також у широкому світі. Скитальцями є ми, коли залишаємо родинний дім, батьків, близьких та їдемо у світ. Вона, Пресвята Богородиця, яка з Назарету мандрувала до Вифлеєму, з Вифлеєму втікала до Єгипту, з Єгипту знов поверталась до рідної Палестини, Вона, яка супроводила в мандрівці Свого Сина аж на Голготу, – розуміє нас, скитальців. Тому спішимо у вересні до Білого Бору, щоб у молитві припасти на коліна перед Її Іконою, щоб на Її руки скласти всі наші болі, проблеми, непевності, а також радості, жалі і турботи. Ми переконані, що Вона нас зрозуміє, заплаче і возрадується разом з нами та огорне нас своїм омофором. Власне з цієї причини у 2007 р. білобірський Храм з Іконою Пресвятої Богородиці Матері Скитальців був проголошений Богородичним Санктуарієм нашої Вроцлавсько-Ґданської Єпархії.
Наведу ще слова однієї, знаної всім нам монахині, яка три роки тому так говорила про наше щорічне мандрування до Ікони Матері Божої – Матері Скитальців: «Назва Ікони Пресвятої Богородиці, як Матері Скитальців, є завжди актуальною. Пригадує вона про нашу сумну історію, про яку не можна нам забути. Але стосується вона також духового стану кожного християнина, який живе в конкретному місці та часі. Ми всі є на цій землі скитальцями», – пригадує сестра.
За свідченням чергового учасника Білобірських святкувань, щорічна молитовна зустріч в часі Празника Різдва Пресвятої Богордиці, скріплює нас також, як громаду та як народ. У одному польському часописі, який описує Білобірську прощу, читаємо такі слова нашого прочанина: «Щорічний приїзд сюди є також важним для підтримання нашої свідомості. Якщо не будемо зустрічатись, перестанемо існувати» – признає. «Маємо тут свою малу батьківщину. Колись наші батьки привозили нас сюди, тепер ми привозимо сюди наших дітей» – додає його дружина.
Щорічні Білобірські святкування вписались так сильно у наш щорічний єпархіальний душпастирський план, що ми навіть не можемо припустити, щоб котрогось року не відбулась традиційна проща наших вірних на Празник Різдва Пресвятої Богородиці. Якщо б ще минулого року хтось нам сказав, що у 2020 році Білобірські святкування будуть мати лише локальний, тобто місцевий, парафіяльний характер, що до Білого Бору не будуть організовані традиційні прощі, що не буде можливості там висповідатись, то ми уважали б такого за божевільного. Виявляється, однак, що життя спроможне написати такий сценарій. Цьогорічні парафіяльні прощі до Білого Бору відкликані. Керуючись відповідальністю за здоров’я і життя наших вірних, разом з білобірськими отцями ми вирішили, щоб Білобірський храмовий празник відзначити тільки на місцевому, парафіяльному рівні. Наші вірні не мандрують сьогодні до Білого Бору, лише моляться у своїх парафіяльних церквах. У Білобірських святкуваннях є можливість брати участь віртуально за посередництвом камери на ю-тюб. Так було вчора, на Великій Вечірні з Литією, і подібно є сьогодні, в сам день Білобірських святкувань. Єднатись з учасниками Божественної Літургії можемо через інтернет. Трансляції будуть також опісля доступними на нашому єпархіальному сайті. У найближчий вівторок, о год. ……, Перша програма Польського Телебачення також буде передавати ретрансмісію з цьогорічних Білобірських торжеств. Будемо мати нагоду бодай в такий спосіб стати їхніми учасниками.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Без сумніву, дуже прикрим є, що в цьому році ми не можемо спільно зустрітись на паломничих стежках у Білому Борі. Такого року, в якому ми не могли б піти чи поїхати на Білобірський празник, досі ще не було. Напевно, були такі роки, коли ми не хотіли, з різних причин, паломничати до Білобірської Ікони Матері Божої. Може, навіть, декому з нас приходила спокуслива думка про безсенсовність нашої участі в цих щорічних святкуваннях, хоча добратися до Білого Бору нам тепер набагато легше, ніж колись нашим батькам і дідам, бо маємо свої машини і можемо поїхати без проблем. Спостерігаємо сьогодні, що часами вигода, а навіть і лінивство, затримують нас в хатах, в той час, коли інші ідуть з прощею до Ікони Матері Скитальців, яка очікує нас у Білобірському Санктуарії.
Сьогоднішній день болісно показує нам, що через неможливість бути присутніми у Білому Борі, ми, як Церква, як парафіяльні громади, як народ та, врешті, як окремі одиниці, греко-католики, дуже сильно зубожіли. Не можемо бути разом як церковна спільнота, не можемо бути разом як народ. Переривається понад шістдесятилітня традиція. Якщо таке явище мало б повторюватись в наступних роках, то ми були б на простій дорозі до повного церковного і національного затрачення. Якщо така ситуація могла б повторюватись і в подальшому, то могло б це свідчити про остаточне закінчення акції Вісла, кінцевою ціллю якої була ліквідація нас як народу та знищення нашої Церкви.
Сподіваємось, однак, що брак нашої цьогорічної Всенародної прощі до Білого Бору є тільки одноразовим явищем. Маємо надію, що в наступному році, якщо Господь дозволить дочекати, епідемічна ситуація буде настільки доброю, що не буде потреби обмежувати нашої прощі до парафіяльного рівня.
Пам’ятаймо також, що наша Церква, разом з цілим багатсвом її традиції, буде живою тоді, коли ми будемо живими її членами. Від нас залежить, чи Білобірські прощі і святкування будуть нас скріпляти та додавати сили і надії, чи будуть поволі, але систематично, разом з нами завмирати. Паломництво до Білобірської Матінки Божої, – як назвав Її один з прочан, може бути в якомусь році перешкоджене, але паломники будуть повними віри і тужитимуть за тим, щоб в наступному році продовжувати своє фізичне і молитовне паломництво. Можливим, однак, є також і такий варіант, що, якщо навіть не буде жодних фізичних перешкод, щоб взяти участь у паломництві до Білобірського Санктуарію, то площа перед храмом може бути порожньою, або тільки частинно заповненою нашими вірними. Від нас залежить, як буде у майбутньому виглядати наше паломництво до Пресвятої Богородиці, та, яке місце воно буде займати в нашому житті. Тільки від нас самих залежить, чи взагалі буде воно нам потрібне.
В цьому особливому та важкому році бажаю всім Божого благословення. Пресвята Богородиця, Матір Скитальців, яку, більшості з нас, не вдалось в цьому році відвідати з молитвою та прощею, нехай захищає Вас своїм омофором на всіх стежках Вашої життєвої мандрівки. Не забувайте про Неї у своїх молитвах. Випрошуйте у Неї заступництва для цілої нашої Церкви та для цілого нашого Народу. Цьогорічний болючий досвід нехай буде для нас стимулом на майбутнє, щоб всі ми могли і хотіли мандрувати стежками, які у вересні ведуть до Білого Бору та до Ікони нашої Матері, Опікунки та Захисниці Скитальців.
+ Благословення Господнє на Вас!
+ Володимир Р. Ющак
Владика Вроцлавсько-Ґданський
