Слава Ісусу Христу!
Всечесніші Отці, Високоперподобні Сестри!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Вітаю всіх присутніх на цій Божественній Літургії. Сьогодні вже ІІ Неділя після Зіслання Святого Духа. Числення неділь після Зелених Свят є пов’язане з так званим подвижним циклем церковного року, тобто зі святами, які мають змінну дату святкувань. Осередком цього порядку є Пасха Христова – Великдень. Час в якому знаходимось означає, що переходимо у звичайний попасхальний літургійний порядок, який буде супроводжати нас аж до 32 Неділі після Зіслання Святого Духа та опісля будемо знов підготовлятись до чергового Великого Посту і до Великодніх Свят у 2022 р.
В неподвижному літургійному порядку, тобто в порядку свят, які мають незмінну дату, а якого головним празником є Христове Різдво, минулого понеділка ми розпочали Петровий піст, який завершиться празником Верховних Апостолів Петра і Павла. Пізніше, від 14 серпня, розпічнеться Спасівка, тобто піст перед Преображенням Господнім. В цьому порядку нерухомих празників, варто ще згадати 1/14 вересня, тобто початок Нового церковного року, який опісля впровадить нас у Різдв’яний піст – Пилипівку, який буде безпосередньою підготовкою до Христового Різдва. А пізніше будуть празники: Святого Василія Великого, Богоявлення, тобто популярний Йордан, стрітення і так дальше, аж дійдемо до цього літургійного часу, в якому ми є сьогодні.
Поміж празниками нерухомого циклу варто згадати наймолодший празник нашого церковного року, яким є Свято Матері Божої Неустанної Помочі, представленій у знаній всім нам іконі, присутній також в нашому соборі, по правому боці Ікони Матері Божої Зарваницької. Синод Єпископів УГКЦ, який відбувся у Львові, в перших днях вересня 2017 року, встановив це свято та постановив, що його святкування буде проходити в першу неділю липня. Сьогодні власне перша неділя липня та день цього нового празника встановленого Синодом Єпископів нашої Церкви.
Хочу однак затримаємось над змістом сьогоднішнього фрагменту Євангелія від Матея, з четвертого розділу. Це короткий текст, який говорить про покликання Христом перших апостолів. Пригадаю його: В той час, коли Ісус проходив попри Галилейське море, він побачив двох братів: Симона, що звався Петро, і Андрія, його брата, що кидали сіті у море, бо були рибалки, і мовив до них: – Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей. І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Івана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи добру новину про царство і зціляючи всяку хворобу та всяку недугу в народі (Мт. 4, 18-23).
Подивляємо Христову становчість коли Він покликав Петра і Андрія та ще других двох братів: Якова і Івана. Перші і другі, почувши Христовий поклик, без зволікання та без жодних зайвих слів і запитань залишили все: батька, рідних, працю, човни, порвані сіті та пішли за Христом. Подивляємо Христовий поклик але подивляємо і готовіть піти з Христом без оглядання за себе, згаданих чотирьох апостолів. Вони знали свою професію. Вміли закидати сіті щоб зловити рибу. Вміли виплисти на глибінь. Розуміли, що прожиття їхніх родин залежить від їхнього успіху в ловленні риби. Тепер отримали від Христа іншу пропозицію. Він запропонував їм, що зможуть ловити людей, тобто будуть проповідувати людям науку, яка дасть їм вічне життя. Без сумніву вони напевно вже скоріше чули про Христа та про Його навчання і мабуть вже зустрічали Його. Мабуть чули теж про Його хрещення в Йордані від Йоана та як Він проповідував до народу. Безпосередньо перед описом покликання перших апостолів Євангелист Матей говорить: З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько” (Мт. 4, 17). Зараз опісля цей же Євангелист Матей каже про Ісуса: І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі. Чутка про нього розійшлась по всій Сирії, і приносили до нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і він оздоровлював їх. А йшла за ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання (Мт. 4, 23-25). Можемо припускати, що також покликані брати чули про Христа і Його навчання і були свідомі що означає Христовий поклик та з чим буде пов’язане їхнє служіння.
З пізніших Євангельських переказів знаємо, що справді Петро, Яків та Йоан були тими поміж апостолами, яких Христос найбільше любив та яким відкривав більше зі свого вчення, як іншим з дванадцяти. Вони були між іншими з Христом на Горі Тавор, в часі Христового Преображення. Вони були теж свідками воскресіння дочки Яіра та Христових стаждань у Гетсиманському саду.
Четвертий зі згаданих апостолів, Андрій, є добре знаний в нашому народі. За словами легендарного передання, апостол Андрій, мандруючи на північ Дніпром, з місійним переданням до Варягів, мав прибути на територію на якій лежить сьогодні столиця України – Київ та благословити місцеві пагорби, заповідаючи, що колись повстане тут велике християнське місто.
Згадані апостоли, почувши що Христос кличе їх, пішли зразу за Ним, бо порушило їх Христове слово, як слово Боже, яке має силу. Покликаючи когось, Бог дає одночасно людині потрібну благодать та всі потрібні засоби, завдяки яким покликана особа спроможна виповнити доручене їй завдання. Це обдаровання доповнилось в День П’ятдесятниці, зісланням Святого Духа з цілим багатством духовних дарів. Тому покликані сьогодні апостоли, а з ними наступні з дванадцяти, та інші Христові учні, вміли слухати Боже Слово, розуміти і вивчати Добру Новину про спасіння та опісля ділитись нею з іншими людьми. Не боялись вони також страждати за прийняту особисто та несену іншим благовість про спасіння.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Як я вже згадав скоріше, до нашого народу Боже слово про спасіння у Христі дійшло тому, що принесли його покликані Христом апостоли, такі як св. Андрій Первозванний та опісля їхні наступники. Ця благовіть несеться до сьогоднішнього дня завдяки тому, що є люди, які почувши Христовий поклик: Іди за мною! – покидають усе та ідуть за Спасителем, стаючись рибалками людей.
Подібно як колись, також і сьогодні, люди потребують Божого слова та Доброї Новини про спасіння у Христі. Однак в людей трапляється переконання, що проповідування Божого слова є завданням виключно єпископів, священників, монашества, тобто людей, котрі, так би мовити, професійно зобов’язані проповідувати Добру Новину. Частина мирян уважає, що їхнім обов’язком є тільки ходити до храму на Божественну Літургію, молитись та слухати і приймати Добру Новину, яку проповідують їм інші. Деколи трапляється і таке, що людина стає байдужою супроти Церкви і християнських вартостей та починає жити так, якби Бога не було.
Тим часом варто звернути увагу не тільки на те, що Христос покликає своїх перших апостолів, але також на те, по що Він їх покликає. Ми чули перед хвилиною, як Христос каже до вибраних молодих людей: Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей!
Перші апостоли могли дозволити собі залишити все і піти за Христом, бо були інші особи, які перебрали на себе обов’язок дбання про їхні родини та рідних. Поміж ними був між іншими Заведей, батько Якова та Івана а також інші особи – передовсім їхні співпрацівники. Таким способом покликані брати могли стати Христовими учнями, бо в їхніх щоденних обов’язках були готові виручити їх інші особи.
Тому не тільки апостоли, але ми всі, безпосередньо, або посередньо, є покликані Христом іти за Ним та ставати рибалками людей та брати співвідповідальність за інших. В наші часи не менше потрібно ловити людей для Христа, як в апостольських часах. Сьогодні спричинює це споживацький стиль життя, різні ідеології, які підтримують чисто матеріалістичний підхід до життя, еміграція, яка неодноразово доводить до розлуки а навіть й до розбиття родин та до відчуття розгублення в чужому середовищі. Все це часто спричинює, що людина забуває про свої духовні потреби. Забуває про Церкву, про християнські вартості та зберігання їх у щоденному житті а навіть формально опиняється поза Церквою.
Тому пам’ятаймо, що на кожному з нас спочиває відповідальність перед Богом не тільки за себе, але також за інші особи, за наших ближніх. Кожний може стати апостолом та має можливість старатись привести до Христа тих, які затратили у своєму житті про дорогу до Спасителя. Таких людей можемо знайти в місці нашої праці, в часі подорожі але також при нагоді різних товариських зустрічей. Може такі люди є навіть і в наших родинах. Може вони проживають з нами під одним дахом? Якщо лише захочемо то Христос зможе кожного з нас вчинити рибалкою людей.
В цьому покликанні маємо також особливу підтримку з боку Пресвятої Богородиці. Вона в часі весілля в Кані Галилейській дискретно звернула Христові увагу, що молодята знайшлись у скрутній ситуації, бо забракло вина. Внаслідок цієї підказки Христос вчинив своє перше чудо – перемінив воду у вино. Вона, яка є Неустанною Поміччю, готова також заступатись за нас та підтримати нас, коли прийдеться брати у свої руки відповідальність за спасіння других людей. Не біймось в таких хвилинах шукати у Неї допомоги та підтримки.
Бажаю, щоб ми всі хотіли та старались бути рибалками людей і таким способом вносили свій вклад у те, щоб ніхто з наших ближніх, з нашого народу, з тих які опинились на еміграції, та взагалі ніхто з людей, не затратив дороги яка веде до спасіння у Христі Ісусі.
Слава Ісусу Христу!
