Слава Ісусу Христу!
Всечесніший Отче Парох, Доргий брате Піддияконе,
Дорогі у Христі Сестри і Брати присутні в цьому парафіяльному храмі,
Дорогі віртуальні учасники нашої молитви, які єднаєтесь з нами за посередництвом прямої трансляції на єпархіальному каналі YouTube!
Всіх дуже сердечно вітаю. Сьогодні в нашому церковному календарі ХХУ Неділя після Зіслання Святого Духа. Однак наша молитовна зустріч проходить зовсім з іншої причини, як всі дотеперішні. Не зустрічаємось ні з причини Храмового Празника, ні з причини канонічної візитації, ані не святкуємо жодного ювілею. Сьогодні, тут, в парафіяльному храмі в Патоці, служиться Архієрейська Божественна Літургія в часі якої дияконські свячення прийме місцевий парафіянин, піддиякон Роман. Мабуть це перші свячення, які єпископ буде уділяти у вашому храмі. Тому можна сказати, що це свого роду історична подія в житті вашої парафії.
Тим, хто прийме сьогодні дияконські свячення є один з-поміж вас, від кількох років парафіянин Патоки, з яким ви зустрічаєтесь в часі недільних Божественних Літургій. Піддиякон Роман, бо про нього іде мова, кілька років тому закінчив навчання в Івано-Франківській Духовній Семінарії в Україні, прийнявши скоріше нижчі свячення, включно з піддияконатом. Як багато інших громадян України він вирішив шукати для себе життєвого місця поза межами України. Опинився тут, у Польщі, на Долішній Сілезії, де знайшов також і нашу парафію, яка згодом стала його церковною родиною.
В часі одних із моїх попередніх відвідин у вашій парафії я розмовляв з піддияконом Романом про можливість, після вирішення його особистих справ, отримати вищі свячення та служити, як священник, в нашій єпархії. Піддиякон Роман повінчався та заложив родину. Я отримав всі потрібні опінії та посвідчення. Є також згода його дотеперішнього єпископа – Бучацького владики, Дмитра Григорака, щоб піддиякон Роман прийняв дияконські свячення та був приписаний до Вроцлавсько-Кошалінської єпархії.
В часі цієї Божественної Літургії, після освячення Найсвятіших Дарів Тіла і Крові Господньої, піддиякон Роман приступить до престола, щоб прийняти дияконат. Ваш парох приведе його, представить єпископові і буде просити про уділення йому дияконських свячень. Після глибоких поклонів кандидат привітається зі святителем а також з престолом, при якому буде служити як диякон. Обійде його довкола три рази та буде цілуючи за кожним разом чотири роги престола. Піддиякон клякне опісля перед престолом і зіпре свої руки та свою голову об престіл. Архиєрей, поблагословивши його, покладе свою руку на голову кандидата до свячень та голосно прочитає молитву установлення диякона: Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює, поставляє благоговійного піддиякона …. в дияконство. Тож помолімся за нього, щою зійшла на нього благодать Песвятого Духа, і промовмо всі: …. . Тоді хор буде співати потрійне: Господи помилуй! Від початку історії Церкви влючення до священничого стану та уділення Святого Духа доконується через наложення рук і молитву, найперше апостолів, а опісля їхніх наступників, тобто єпископів.
В дальшій частині обряду дияконських свячень єпископ відчитає ще дві молитви, в часі яких буде випрошувати для нового диякона всіх потрібних духовних благ, головно віри, любові, сили і святості. Єпископ буде молитись також, щоб новопоставлений диякон був вільний від усякого гріха, щоб став безвинним перед Богом та щоб остаточно прийняв правдиву нагороду Божої обітниці. В часі обряду свячень парох буде ще співати єктенію та буде молитись в наміренні єпископа та в наміренні новопоставленого диякона, за його спасіння та щоб Господь дарував йому чисте і бездоганне дияконство.
Обряд дияконських свячень завершиться врученням новому дияконові орара, тобто пояса, яким він буду перев’язаний в часі дияконського служіння а також кадильниці та рипіди. За кожним разом, коли ці предмети, властиві дияконському служінню, будуть подаватись йому, єпископ буде їх благословити та показувати вірним, промовляючи: Аксіос! – тобто: Гідний! Народ також голосно буде тричі відповідати: Аксіос! – підтверджуючи, що новопоставлений є справді гідний прийнятих дияконських свячень. Поцілувавши святителя в рам’я новопоставлений диякон виходить зі святилища, щоб перед іконостасом промовляти приписані єктенії та виконувати дальше дияконське служіння.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Про покликання перших дияконів читаємо у Новому Завіті. На початку шостого розділу Апостольських Діянь читаємо, що апостоли вирішили призначити з-поміж громади сімох мужів, доброї слави, повних духа та мудрості (Діян. 6, 3), яких першим завданням мало бути служіння потребуючим, тобто виконування діл милосердя. І як читаємо в Апостольських Діяннях: Вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки. (Діян. 6, 5-6). Мабуть з-поміж дияконів найбільш знаємо Стефана, першого мученика. Згадуємо його у третій день Свят Христового Різдва. Сьогодні дияконів знаємо як тих, які служать єпископові або священникові при престолі. Бувають диякони постійні, тобто ті, які не будуть пізніше приймати священничих свячень та диякони, для яких дияконські свячення є тільки черговим степенем перед прийняттям священничої хіротонії. Сподіємось, що поставлений сьогодні у диякони піддиякон Роман прийме священничі свячення та долучить до священства нашої єпархії.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
При нагоді сьогоднішнього свята хочу поділитись кількома думками. Перша думка стосується сьогоднішнього Євангельського читання, тобто Притчі про Милосердного Самарянина. Усвідомлюємо, що чоловік, який допоміг пограбованому та побитому подорожньому, виконав завдання, яке в первісній Церкві було призначене власне дияконам. Диякони були відповідальні за те, щоб ніхто не був голодним та щоб у християнській спільноті належно були забезпечені всі потребуючі. Також їхнім завданням було дбання, щоб людина скривджена, побита, хвора, могла отримати потрібну опіку. Сьогодні це старання виконують різні цивільні служби та харитативні установи. Однак бачимо, що нагоди і можливості послужити другій людині, ніколи не забракне. Потрібно тільки мати широко відкриті очі і хотіти достерегти потребуючих. Пригадує нам про це сам Христос, коли відповідає на закиди тих, які шемрали, що гроші за дорогоцінне миро, вилите жінкою на його ноги можна було продати а гроші роздати бідним. Тоді Спаситель говорить: Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте (Мт. 26, 11). Тому не забуваймо, що не тільки на дияконах, але також на кожному з нас спочиває відповідальність за людей, які потребують допомоги.
Чергова рефлексія, яка насувається мені при нагоді сьогоднішнього свята. Диякона в наших церквах бачимо передовсім при престолі, коли служить разом зі священником чи єпископом. Звичайно диякона бачимо теж рідше як священника, бо їх є дуже менше, як священників. До часу прийняття священничих свячень о. Роман буде в нашій єпархії другим дияконом. Нащодень диякони виконують різні обов’язки, в залежності від отриманого призначення у Церкві, або виконують іншу професію, тзв. цивільну, щоб утримати себе та свою сім’ю. Хочу підкреслити, що диякони повинні бути більше присутні в наших соборах та в наших парафіяльних храмах. Потрібно відновляти при наших парафіях інституцію постійного диякона, тобто диякона, який не стане священником, тільки протягом цілого свого життя буде виконувати дияконське служіння. Таке служіння можуть виконувати мужчини, які перейдуть відповідну підготовку, мають свої сім’ї, та які будуть готові прийняти на себе якусь частину служіння у Церкві та частку відповідальності за неї. Зацікавлені повинні зголоситись найперше до свого пароха та опісля до Єпископської Курії.
Ще одне, на що, при сьогоднішньому святі, потрібно звернути увагу. Наш кандидат до дияконських свячень прибув до Польщі з України. Дякувати Богові, що не загубився у чужому для нього середовищі та що він готовий служити нашому народові у Польщі дарами та підготовкою, яку отримав в Україні. Радіємо з цієї причини. На тридцять кількох священників, які служать сьогодні в нашій Вроцлавсько-Кошалінській єпархії, вісім, тобто одна четверта, це священники, які останніми роками приїхали з України. Всі чотири наші семінаристи також походять з України. Останній кандидат до священства з нашої єпархії вже від трьох років служить як священник. Нових кандидатів немає. Дякувати Богові з Вашої парафії походить двох наших священників. Але вже від кількадесяти років немає жодних покликань, ні до священничого служіння, ні до монашого життя з південної частини нашої єпархії, яку в більшості творять вірні вивезені в рамках акції Вісла з Лемківщини. Це тривожний та болючий факт. Господь напевно посилає робітників до свого виноградника, але виглядає, що немає відповіді на це Боже покликання з нашого боку, тобто з боку молодого покоління хлопців і дівчат, з боку наших родин, які повинні підтримати ці покликання та з боку наших парафій і єпархій, які повинні більше вимолювати ласку покликань для нашої Церкви.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогоднішня Служба Божа в нашому парафіяльному храмі в Патоці повинна бути для нас усіх нагодою до подяки Богові за покликання диякона Романа до священничого служіння. Сьогодні ми повинні бути вдячні Богові, що разом з народом, який прибуває до Польщі з України, їдуть також особи, які хочуть служити цьому народові, як священники та диякони. Потрібно також сьогодні дякувати Богові, що ваша парафіяльна спільнота в Патоці, була та є відкритою на новоприбулих до Польщі наших братів і сестер з України. Покликання отримане в Україні, диякон Роман зможе здійснювати тут, в нашій єпархії. Ще одне. Всі ми зобов’язані молитись за нові покликання до священничого та монашого життя серед членів наших родин, парафій та цілої нашої єпархії. Дай Боже, щоб нові покликання були свідоцтвом духовної живучості вашої парафії та цілої нашої Церкви у Польщі. Новопоствленому дияконові Романові нехай Господь благословить духовними дарами: вірою, любов’ю, силою і святістю, нехай буде він вільний від усякого гріха та безвинний перед Богом, нехай Господь дарує йому чисте і бездоганне дияконство.
Слава Ісусу Христу!
