Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Дуже сердечно вітаю всіх присутніх в нашій катедрі на недільній ранішній Божественній Літургії а також всіх, хто єднається з нами у молитві за посередництвом прямої телевізійної трансляції.
Слава Ісусу Христу!
В п’ятницю минулого тижня ми відзначали один з найбільших празників церковного року: Святе Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Традиційно, в цей день, ми освячували яблука, виноград та інші фрукти і овочі, дякуючи Богові за цьогорічний врожай. За тиждень, в наступну неділю, 28 серпня, будемо відзначати інший великий, цим разом, Богородичний Празник: Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Це дуже популярний празник в нашій Церкві. Багато наших парафій є під покровом цього Богородичного Свята. Будемо його відзначати між іншими в нашому конкатедральному соборі в Кошаліні, але також в Лігниці, у Варшаві, в Катовіцах, Ряшеві, в Асунах, Устриках Долішніх та в Гаях біля Перемишля.
Точно за місцяць, 21 вересня, будемо відзначати черговий великий Богородичний Празник: Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Щорічно, при нагоді цього празника, проходить всецерковна проща вірних нашої Церкви до Марійського Санктуарію у Білому Борі та до Ікони Божої Матері, яку почитаємо як Матір Скитальців, тобто Матір, Опікунку і Покровительку всіх нас: виселенців акції Вісла але також всіх воєнних втікачів і заробітчан, які прибули до Польщі з України. Всі ми скитальці. В цьому році святкування і проща до Білого Бору будуть проходити за чотири тижні. В суботу 17 вересня вечером буде служитись Велика Вечірня з Литією а в неділю 18 вересня будемо служити Архієрейську Божественну Літургію. Буде теж традиційна процесія з Іконою довкола храму, посвячення води та нагода до сповіді. Щиро та сердечно запрошую всіх наших вірних, не тільки з Кошалінщини але також з південних деканатів нашої єпархії та вірних всіх трьох наших єпархій у Польщі, приїхати цього дня з парафіяльною прощею, або індивідуально, до Білого Бору. Прошу священників, монашество та мирян організувати парафіяльні прощі, щоб в цьому році, в якому відзначаємо 75-ліття від акції Вісла, ми дали свідоцтво нашої віри але також свідоцтво живучості і сили нашого народу та нашої Церкви.
Користаючи з нагоди хочу також запросити всіх до Явожна, щоб в суботу 10 вересня, тобто за три тижні, взяти участь у Службі Божій та в інших торжествах, які будуть проходити на місці бувшого, так званого, Табору праці в Явожні. Цей табір, який був знаряддям комуністичного режиму, вписався дуже болюче в історію багатьох наших родин у Польщі а також в життя нашої Церкви. В Явожні, в 75-ті роковини акції Вісла, будемо молитись за всі жертви комуністичного режиму та за теперішні жертви російської агресії на Україну. Хто тільки буде мати таку моживість сердечно запрошую прибути в суботу 10 вересня, о годині 10.00, до Явожна і взяти участь у торжествах біля пам’ятника Жертвам табору праці.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Після цих повідомлень хочу нав’язати до сьогоднішнього недільного Євангелія. Перед хвилиною був відчитаний фрагмент з 17. розділу Євангелія св. Матея. При нагоді невдалого оздоровлення апостолами хворого хлопчини виникає ціла акція та під адресою апостолів даються чути тверді Христові слова. Слова жалю і здивування випливають також з уста батька хворого хлопця і від самих апостолів.
Наведу їх. Найперше батько хворого хлопця припадає до ніг Ісуса з проханням: – Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити (Мт. 17, 15-16). Реакція Христа була дуже гострою: – Роде невірний та розбещений, – відповів Ісус, – доки я маю бути з вами? Приведіть мені його сюди! (Мт. 17, 17). У свою чергу приступають до Христа збентежені і засоромлені апостоли. Євангелист Матей каже: Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: – Чому ми не могли його вигнати? (Мт. 17, 19). Христос дає їм відповідь: – Через вашу малу віру; бо істинно кажу вам: коли матимете віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом (Мт. 17, 20-21). На цьому дискусія Христа з апостолами ще не закінчується. Євангелист дальше розповідає: Як вони зібралися в Галилеї, Ісус сказав до них: Син чоловічий має бути виданий у руки людям і вони його уб’ють, але третього дня він воскресне. І вони тяжко зажурились (Мт. 17, 22-23).
Всі розуміємо біль батька хворого хлопчини та його розчарування фактом, що апостоли не здолали оздоровити його сина. Ми готові зрозуміти і сприйняти гострі Христові слова, які Євангелист Марко наводить ще у більш гострій формі: О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? (Мр. 9, 19). Він дав їм силу і владу а вони не вміли з неї скористати. Розуміємо теж збентеження апостолів, коли питають свого Вчителя про причину їхньої невдачі. Останнє речення з сьогоднішнього Євангелія кидає світло на цілу причину замішання. Коли апостоли почули від Христа що він буде мусів терпіти і страждати, що помре та третього дня воскресне, їхньою реакцією була журба: І вони тяжко зажурились (Мт. 17, 23).
Виявилось, що так насправді, на даний момент, апостоли нічого не зрозуміли з цього всього що досі Христос їм говорив. Не допомогли їм також Христові чуда, яких вони були свідками і які також самі могли творити завдяки отриманій від Нього силі. Виглядає, що вони тішились як діти коли могли оздоровляти хворих, виганяти злих духів але не усвідомлювали до кінця ким є Вчитель, який дав їм таку силу. Не розуміли також що Його місією було перейти Хресну дорогу включно зі смертю на хресті та воскреснути третього дня для нашого спасіння, хоча Він про це їм не один раз говорив. Вони перебували на людському рівні. Насправді вони в цей час ще не зрозуміли по що Христос прийшов на світ та до кінця Йому ще не повірили.
Без сумніву Христос знав про цю слабість своїх апостолів. На Горі Тавор, про що ми чули минулої п’ятниці, в Празник Господнього Преображення, Христос перемінився перед трійкою апостолів: Петром, Яковом та Іваном. Вони мали можливість оглядати Його у славі Його божества. Його божество підтвердили присутні там Мойсей і Ілля та сам Бог Отець. Це мало утвердити апостолів у вірі, головно у важких часах, які для них мали щойно надійти.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
За Христовими словами справді віруюча людина може дійсно робити великі речі. Може навіть діяти проти прав природи, тобто, за Христовими словами, може навіть гори переносити. Для цього однак потрібно найперше бути людиною справді віруючою. Апостолом забракло справжньої віри і тому вони стали безсильними, не здолали оздоровити дитини. Христос називає їх родом невірним та розбещеним.
Потрібно однак також пам’ятати, що Божа сила, яку отримує людина не діє автоматично. Вона вимагає співпраці людини з отриманою Божою благодаттю, яку кожний з нас отримав вже в Таїнстві Хрещення. Але навіть і цього може бути мало. Христос пояснює своїм апостолам, що конечним є також піст і молитва. Піст, це добровільне відречення від цього всього, що могло б відділяти нас від Бога. Молитва, це постійне перебування у духовній злучі з Богом. Без цих засобів ми не будемо спроможні творити великих Божих діл. Можемо опинитись у подібній ситуації як згадані сьогодні апостоли.
Пропоную, щоб в часі сьогоднішньої вечірньої молитви зробити собі іспит совісті, звертаючи особливу увагу на три речі: чи ми є людьми віри, чи ми постимо і яке місце займає в нашому житті піст та чи ми є людьми щоденної відданої молитви, тобто, чи і як ми молимось?
Бажаю гарного дня та глибоких роздумів над своєю вірою, постом і молитвою.
Слава Ісусу Христу!
