Христос Раждається!
Всечесніші Отці, Преподобні Сестри,
Дорогі у Христі Сестри і Брати,
Дуже сердечно вітаю всіх присутніх в нашому вроцлавському єпархіяльному соборі на недільній Божественній Літургії. Вітаю також тих, хто єднаються з нами в молитві за посередництвом інтернетової камери, до якої доступ є можливим через наш єпархіяльний сайт www.cerkiew.net.pl . Пригадую одночасно, що віртуальна участь у недільній Службі Божій, чи то за посередництвом прямої трансляції в телебаченні, чи за посередництвом інтернетової камери, не є альтернативою для того, щоб, або піти до церкви, або залишитись в хаті та «пооглядати» Літургію в телебаченні, чи в компютері. З цих засобів можуть користати передовсім особи хворі, старші, які не в силі вже піти до церкви, чи теж особи справді перешкоджені, прикладово матері немовлят, які кормлять груддю та неспроможні піти до церкви з маленькою дитиною. Всі інші з нас, так духовні, як і миряни, є зобов’язані, Божими і Церковними заповідями, бути фізично присутніми в неділі і наказані свята в храмі та брати живу участь у Божественній Літургії. Повна і жива участь у Службі Божій це не тільки спільна молитва, але передовсім це участь у Пресвятій Євхаристії.
Пригадую про це тому, що два роки пандемії всіх нас дуже поміняли та залишили на нас свій слід. З одного боку слушно лякаємось зараження коронавірусом а з другої знов сторони стараємося жити в міру нормально. Ідемо кожного дня до праці, подорожуємо засобами масової комунікації, виїжджаємо на вакації, також за кордон, робимо, навіть щоденно, потрібні закупи в магазинах. Щоб не збожеволіти, будучи закриті в помешканнях, стараємось також повертати до міжлюдських реляцій та сутрічей. Тому, стараймося, щоб також у релігійному та церковному аспекті нашого життя повертати до нормальності.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Ті з нас, які є бодай трохи обізнані з церковним календарем та з літургійними обрядами, напевно усвідомлюють, що читання в часі недільної Божественної Літургії Євангелія від св. Луки про митаря Закхея, вказує на особливий час в церковному році. Передовсім усвідомляємо, що ми ще в карнавалі, тобто в запустах. Це час, коли можна бавитись, чи то на маланках, чи в часі весіль, чи інших забав. Щоправда, з причини епідемічного загроження стараємось уникати зустрічей, в часі яких важко зберегти протиепідемічні обмеження. Однак ми свідомі, що це є час для нас, для нашого відпочинку та для реляксу і забави. Якщо не беремо участі у забавах та інших розважальних зустрічах то все ж таки маємо можливість піти в ліс, або бодай в парк, щоб віддихнути чистим повітрям та фізично і психічно відпочити.
Повертаючи до Неділі про Закхея усвідомляємо також, що з кожним днем щораз більше наближаємось до початку Великого Посту. Наступна неділя буде Неділею про Митаря і Фарисея, пізніше прийде Неділя про блудного сина та ще дві неділі: м’ясопусна і сиропусна і вже за чотири тижні, в понеділок 7 березня, розпічнемо цьогорічний Великий Піст. Пасху, сподіємось, що вже без жодних, спричинених пандемією, обмежень, будемо святкувати 25 квітня, тобто вже тільки за одинадцять тижнів.
Додатково ще в цьому році, сьогоднішня неділя, є передостанньою неділею перед Стрітенням Господнім, яке випадає 15 лютого. Сьогодні та за тиждень можемо ще колядувати. Тому скористаймо з цієї нагоди також в часі цієї Божественної Літургії.
Крім місця в математичному порядку перед Великим Постом та перед Великодніми Святами, сьогоднішня неділя несе нам також глибоке духовне повчання. Пригадаю тільки коротко зміст сьогоднішнього Євангелія. Христос прибув до Єрихону, тобто до містечка в південній частині Палестини, в Юдеї, недалеко Єрусалиму та Мертвого Моря. Старозавітня Книга Ісуса Навина розповідає про облогу цього міста Ізраїлем, приблизно тисяча років перед народженням Христа, та про руйнування мурів Єрихону в часі обходу з голосними трубами і криком народу. Мури мали тоді обернутись у руїну (пор.: Кн. Ісуса Навина, 6:20).
Власне в цьому місті, бодай на відстань, Закхей, місцевий урядник, який займався збиранням податків, хоче побачити Ісуса Христа. Важко було йому стрінутись з Христом з кількох причин. Передовсім він був невисокого росту і в натовпі міг бачити тільки плечі інших людей. Не мав він також шансів допхатись ближче Ісуса, бо ніхто би його тут не пропустив. Всі, в Єрихоні, його знали та погорджували нам, як тим, який служив римлянам, окупантам Палестинської землі а також знали його, як того, який звичайно ошукував на митниці, щоб мати з цього інтересу також щось для себе. Така сучасна картина з минулого. Однак, як каже Євангелист: Бажав він бачити Ісуса (Лк. 19, 3). Тому, незважаючи на свою позицію та виконуваний уряд, незважаючи на те, що може осмішитись перед натовпом, вилазить на дерово сикомори, тобто на фігове дерово, щоб бодай з далека згянути на славного Вчителя. Це була його мрія. Він був свідомий своїх гріхів і недоліків та ставлення до нього ізраїльтян. Тому, навіть на думку не прийшло йому, що можна було б йому запросити Христа до свого дому. Однак Христос достерігає його і всупереч наріканню і згіршенню натовпу, який ішов за ним, заявляє, що сьогодні хоче бути власне в його хаті гостем, в хаті грішного та погорджуваного народом, митаря Закхея.
Закхей отримав дуже більше як очікував та мріяв. Але, мабуть він нічого би не отримав, коли б не старався бодай з далека побачити Вчителя, коли б залишився в хаті, коли б залишився в натовпі, коли б уважав на свою честь та на свій гонор, коли б не принизив і не осмішив себе на очах цілого міста, пробуючи вилізти на дерево, на якому були вже мабуть передовсім діти та молодші від нього, мужчини.
На початку мого слова я згадував між іншими про те, що за чотири тижні будемо розпочинати Великий Піст. Чим ближче буде сьоме березня тим частіше будемо мабуть також пробувати видумати для себе якесь цьогорічне великопосне завдання, великопосну постанову. Це потрібно і корисно. Однак уважаймо, щоб не пробувати видумувати чогось надзвичайного, чогось, що в практиці покажеться неможливим до здійснення. Гляньмо на Закхея і вчімся від нього як підготовитись та як пережити цьогорічний Великий Піст.
Передовсім потрібно хотіти особисто стрінути Христа. Щоб це могло статись, потрібно вийти з дому, потрібно шукати нагоди до зустрічі з Ним. Я також згадував сьогодні, що потрібно пробувати повернути з пандемічної ізоляції до наших храмів, до наших церков. Жодна трансляція, жоден інтернетовий переказ не заступлять нашої особистої зустрічі з Христом, передовсім у Пресвятій Євхатистії. Тому теж повернення до храму може бути одною з можливих наших постанов, коли ми ще повністю не повернули до церкви. Одним словом потрібно бажати зустрічі з Христом та потрібно підняти зусилля для цього, щоб наша зустріч зі Спасителем могла здійснитись. Потрібно побороти самого себе, свій страх, своє лінивство та почати діяти. Без цього не буде можливим осягнути будь-яку перемогу.
Щоб досягти успіху потрібно також побороти зовнішні перешкоди: широкі чужі плечі, які заслонюють нам Христа та світ, неприхильне а навіть вороже наставлений до нас натовпу інших людей, чужу заздрість, чуже шемрання і невдоволення а також можливі кпини і насмішки. Без сумніву, з чимось таким стрінемось, коли будемо давати свідоцтво, що Великий Піст є для нас дуже важним періодом, що постимо, що справді хочемо поміняти себе перед Господньою Пасхою. Тоді можемо бути впевненими, що крім людської реакції буде також реакція Христа, який достереже наше зусилля та прийнятий труд і захоче загостити в нашому серці. Можемо також сподіватись, що така зустріч зі Спасителем принесе ще інші користі, подібно як у випадку митаря Закхея: рішення поміняти себе, рішення направити заподіяну другим людям кривду та не бути байдужим на потреби інших.
Дорогі у Христі!
Маємо ще час на відпочинок, на розвагу та на забаву. Однак він дуже скоренько промине. Прийде Великий Піст. Навчені прикладом митаря Закхея вже сьогодні застановімся як пережити цей час, щоб не був це тільки час, великопосних реколекцій, великодньої сповіді і Святого Причастя, але щоб була це справжня нагода, для кожного і кожної з нас, до повної переміни та справжньої особистої зустрічі з Христом Спасителем.
Христос Раждається!
