Христос Раждається!
Всечесніші Отці, Преподобні Сестри,
дорогі у Христі Сестри і Брати,
Тиждень тому, в часі недільного Євангелія, ми чули розповідь про зустріч Ісуса Христа з чоловіком, який був названий знатним, чи достойником. Цей чоловік, який за словами Євангелиста Лики прийшов щоб спокушати Христа, остаточно відійшов цілковито переміненим. Хоча не здобувся на радикальний крок, так як дораджував йому Христос, тобто, щоб продав і роздав увесь свій маєток бідним та пішов за Ним, то однак щось в ньому помінялось. Євангелист говорить, що відійшов задуманий і засмучений. Був це момент, який примушував його серйозніше застановитись над своїм спасінням, подумати про наслідування Христа та про своє ставлення до ближнього і до багатства. Не знаємо як склалась дальша доля цього чоловіка, але, без сумніву, зустріч з Христом мала величезний вплив на його життя.
Сьогоднішнє Євангеліє від св. Луки, з цього самого вісімнадцятого розділу, розповідає нам про чергову зустріч Ісуса Христа. Цим разом Спаситель зустрічається не з достойником, чи багатою і впливовою людиною, але з жебраком, з калікою, зі сліпцем.
Порівнюючи обі згадані зустрічі, зауважуємо що вони є різні. Ми готові зрозуміти, що Христос зустрічається і розмовляє з людиною поважаною, яка має престиж у громаді. Зустріч та розмову Спасителя з бідняком, з безпритульним жебраком, з людиною, яка знайшлась на вулиці та на маргінесі суспільного життя, важче нам сприймається. Трапляється, що й ми самі обминаємо таких людей широким колом, чи переходимо на другий бік вулиці. Важко таку зустріч було також уявити собі безпосереднім свідкам цієї події. Коли сліпий жебрак почав кричати за Христом і просити про помилування, ті, які були найближче нього, мали, за словами Євангелиста Луки, успокоювати його. Читаємо: А ті, що йшли попереду, зупиняли його, щоб замовчав (Лк. 18, 39). Однак зустріч відбулась. Христос каже привести цього чоловіка до себе та питає його: Що хочеш, щоб я зробив тобі? (Лк. 18, 41). Христос не робить різниці поміж достойником та прошаком. Оба мають можливість стрінутись зі Спасителем. Оба можуть також поставити Христові свої запитання, які стосуються найбільш важливих для них справ. Достойник питає про дорогу яка веде до спасіння а жебрак просить про милосердя. Кричить за Христом: Ісусе, сину Давидів, змилуйся надо мною! (Лк. 18, 38). Якщо людина хоче то може стрінути Христа та станути перед Ним віч-на-віч.
Подібно як тиждень тому, також і сьогоднішня зустріч мала великий вплив на життя Христового співрозмовника. На початку був це звичайний, сумний, скривджений долею, чоловік. Євангелист говорить про нього: один сліпий сидів край дороги і просив милостині (Лк. 18, 35), чи як читаємо в іншому перекладі – який жебрачив. Це сумна доля нещасної людини. Коли однак цей чоловік почув, що в його напрямі наближається Христос, починає відзиватись зовсім по-іншому. Він кричить. В його голосі даються чути впертість, радість, віра та надія. Називає Вчителя з Назарету Сином Давида, тобто відзивається до Нього, як до Месії, бо у Старому Завіті очікуваного Месію називано часто власне Сином Давида, відкликаючись до його кровного та юридичного походження від жидівського царя. Сліпий жебрак, просвічений та скіплений Божою благодаттю використовує шанс, який несподівано стає перед ним. Перед Христом та перед усіма присутніми голосно заявляє про свою віру, називаючи Ісуса з Назарету Христом, тобто очікуваним Месією. Віра дозволила йому відзискати втрачений зір. На прохання про привернення зору чує від Спасителя: Прозри! Віра твоя спасла тебе (Лк. 18, 42). Так і сталось. Євангелист Лука говорить: І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. Ввесь народ, бачачи те, воздав хвалу Богові (Лк. 18, 43).
На місце первісного смутку вступила радість і веселість та молитва на прославу Бога. Його радість була також причиною радості і зростання у вірі всіх безпосередніх свідків цієї події. Тепер всі, оздоровлений сліпець, люди зібрані біля Христа, раділи і веселились та прославляли Бога. Тому, що сліпому жебракові вдалось стрінути Христа помінялась його доля. Він стає радісною людиною, яка славить Бога та яка вміє ділитись радістю з іншими, приводячи їх до віри та до пізнання Єдиного Бога. Вміло використана нагода до зустрічі приносить багато радості, скріплення у вірі та причинюється до зростання у вірі інших людей.
Варто зауважити ще одну річ. Сліпий жебрак сидів при дорозі та жебрав. Що міг найчастіше отримати? Мабуть ті, які проходили біля нього кидали часами якийсь дрібний гріш, або ділились з ним харчами. Те все що з милосердя давали йому люди, не міняло однак його долі. Навіть коли вдалось назбирав йому стільки, щоб купити харчів, він дальше залишався сліпим жебраком. Наступного дня був знова примушений приходити на своє місце та жебрати. Проживав з дня на день завдяки отриманій від добрих людей милостині, але це не міняло його долі. Видавалось, що було йому присуджено до кінця свого життя бути жебраком.
Дар, який отримав від Христа був зовсім інший як те, що досі отримував. Христос привернув йому зір. Це радикально поміняло його долю. Не мусів вже більше жебрати та просити милостині, але міг вже сам заробляти на свій прожиток. Міг також допомагати іншим потребуючим.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Протягом одного тижня ми є свідками двох Христових зустрічей, які повинні бути для нас дуже повчаючими. Передовсім мусимо навчитись дивитись на інших людей Христовими очима, щоб не ділити їх на кращих, гірших, на достойників та на жебраків. В Божих очах ми всі є рівні. Христос дає кожному можливість приступити до Нього та готовий кожного вислухати. Вислухання людини, яку відкинули всі, може деколи відкрити нам круті дороги людської недолі, пережиті страждання, але також часами й цікавий та глибокий світ її духовних переживань. Христос не відкинув достойника, який прийшов спокушаючи Його та не відкинув сліпого жебрака з його недолею. Також і ми не повинні цього робити у своєму житті.
З сьогоднішньої Євангелі ми повинні запам’ятати й те, що не можемо втрачати нагоди до зустрічі з Христом. Сліпий жебрак робив усе, щоб стрінутись з Христом, який проходив побіч, хоча ціле довкілля хотіло унеможливити йому цю зустріч. Сьогодні двері наших храмів відкриті. Хоча з причини пандемії дуже обмежена кількість осіб які можуть одночасно молитись в храмах, але, особливо в більших наших парафіях, служиться переважно більша кількість недільних Служб Божих. Можемо знайти для себе відповідню годину, щоб вміститись в число дозволене санітарними обмеженнями. Не втрачаймо свідомо і добровільно моживості стрінутись зі Спасителем, який проходить поруч нас. Якщо навіть справді не будемо спроможні прийти до храму то пам’ятаймо, що недільна Літургія транслюється також через телебачення. А на приватну молитву не потребуємо навіть телебачення, тільки трохи охоти та бажання стрінути Христа. Вчинім своїми щоденними словами крик сліпого жебрака: Ісусе, сину Давидів, змилуйся надо мною! (Лк. 18, 38).
Ще одне. Не забуваймо допомагати потребуючим, про що я говорив тиждень тому. Пам’ятаймо однак, що допомагати можна по різному. Можна кинути гріш жебракові, який дальше залишиться жебраком. Однак гріш цей може допомогти йому прожити бодай сьогоднішній день. Можемо підтримати різні добродійні установи, які допомагають більш систематично та впорядковано. Тут також пригодиться наша допомога. Але дивлячись на Христа, який сьогодні привернув зір сліпому, що повністю увільнило його від недолі жебрака, пам’ятаймо, що також і ми можемо допомогти людині повністю увільнитись від біди, яка чинить з неї духовного жебрака. Це може бути всяке узалежнення з якого людина не в силі сама визволитись. Це може бути прив’язання до конкретного гріха, який відбирає їй гідність Божої дитини. Це може бути всяка інша недоля, яка позбавляє людину її гідності. Може є такі люди біля нас, які без нашої простягнутої зичливої руки не в силі самі піднестись. Будьмо уважі до них та в разі потреби допоможім їм станути на ноги та визволитись, на постійно, від рабства гріха і узалежнення. Пам’ятаймо про них також у нашій щоденній молитві.
Всім бажаю гарної неділі. Якщо буде можливість та нагода то знайдім в часі сьогоднішнього дня також хвилину часу на зустріч, яка внутрішньо будує та яка приближає нас до Бога та взаємно до себе.
Христос Раждається!
