Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Брати і Сестри,
про подію з сьогоднішній Євангелії розповідає аж трьох Євангелістів. Видно, це дуже важлива подія якщо Матей, Марко і Лука про неї згадують в своїх Євангеліях. Звернім дорогі увагу на деякі деталі. А саме хто такий прийшов до Ісуса? Матей, як ми перед хвилиною чули розповідає про юнака що приступив до Ісуса, Марко пише що до Ісуса прибіг один, а Лука що один знатний спитав Ісуса. Отже цією особою яка сьогодні приступає до Ісуса Христа з питанням мабуть є кожен із нас.
В юнака сьогодні дуже важливе питання, настільки важливе що він неспроможна просто далі жити оскільки не почує на неї відповіді. Тому так і поводиться прибіг, упав перед Ісусом навколішки й почав питати. Знаєте зроблено таку анкету серед молоді, де одним з питань було: Чи в Тебе є якесь питання до Бога? Багато осіб тут в тому місці написало що немає жодного. Виринає питання чи справді воно так. Мабуть ті питання які мають ставлять кому іншому. Нам приходиться себе самих запитати яку картину Бога змальовую перед молодою людиною на катехизі, в дома, в церкві? Що робимо для того щоб мали відчуття Його близькості і довіряли Йому свої питання.
Учителю! Що доброго маю чинити щоб мати життя вічне? Звідки в людині повстають такі питання ? Він видно вже збагнув, що в житті хоча мається гроші не все можна купити; не все полагодиться хоча мається владу та добрі знайомства. Дійшов до висновку, що маючи це все і водночас живучи доволі чесно чогось все ж таки Йому не вистачає. Ісус до нього каже: додержуй заповідей не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого як себе самого. А юнак тоді відповідаючи: Все це я зберіг із малку. Чого мені ще бракує? Хочеться чогось більше, чого сам ніяк не спроможній здобути. Неспокійне людське серце доки не спочине в Господі (св. Августин). Не все можна купити, а можна тільки дістати. Св. Іван пише: І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя у його Сині. Хто має Сина, життя має хто ж Сина Божого не має, життя не має. (1 Ів 5,11-12).
Юнак має в собі неймовірне бажання, то великий потенціал який має молодь і кожен хто почувається молодим, але однак попри це в остаточному розрахунку відходить вельми зажурений. Що є тим що остаточно не дозволяє іти йому за Ісусом? Пригадується мені пантоміма поставлена молоддю. Бачимо особу яка іде до Ісуса, однак після кількох кроків зупиняється так би мовити в половині дороги. Глядачі бачать що до нього прив’язані різноманітні речі. Повстає питання що заважає мені піти за Ісусом так на 100 % ? В одному з журналів можна було прочитати що Польща у 2018 р. перша у світі серед країн які дуже скоро секуляризуються. Серед молоді тільки 16 % заявило що релігія дуже важлива в їхньому житті. Якою буде Церква на просторі наступних 40 років – питає редактор. Можна тут думаю навести позитивний приклад того що ми пережили на зламі минулого року коли у Вроцлаві проходила європейська зустріч молоді Taize.
Коли маєш перед очима цілу нашу церкву виповнену молоддю яка молиться співаючи канони, це духовий досвід якого не вільно забути. Це палке бажаннях молодих людей на молитві зустріти Бога надихає надією і водночас є нам викликом. Таж щороку близько 70 тис. молоді приїжджає в це невеличке французьке селище долаючи всілякі труднощі шукаючи там відповіді на свої питання, шукаючи там Бога.
Богові все можливо – почули ми нині. Господь стежить за людиною, виглядає за нами як батько чи мама. Для кожного ще є шанс на новий початок. Сьогодні неділя дає нам таку добру нагоду зустріти Господа, ставити Йому питання і одержати на них відповідь, тут на Літургії, на сповіді, приймаючи Його. Бог говорить до нас також словами наших близьких скористаймося цією нагодою щоб зустрітися з близькими і почути їхню відповідь на наші питання. Не біймося. дадуть відповідь щирo і з радістю. Василь Стус ось так писав своєму синові:
Дмитре учися жити то високе мистецтво якого чимало людей так і не навчилося хоч прожили життя. Але тут і дивувати ніяк. Хто вчить жити? Люди народившись вважають що жити вони вміють. Для багатьох це прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками давай купимо те чи те. Оце і все життя. Заслонити свою порожнечу громаддям машин телевізорів ітд. Але це смішне вміння. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насолода і не є задоволення воно має свій насушний житній із остюками смисл. (…) Ти повинен бути освіченою людиною бо теперішня людина тільки освічена. Людина це обов’язок, а не титул народився і вже людина. Людина твориться, самонароджується. Власне хто ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної бери цей кавалок в обидві жмені і мни доти поки з нього не вийде щось тверде окреслене. Цілую, вірю в тебе, тато.
Дорогі, варто скористатися цією нагодою яку дає нам неділя і бодай подзвонити, порозмовляти. Життя людини прекрасний дар за який треба вміти дякувати добре його використовуючи, бо воно має в собі ту частинку вічності до якої крокуємо.
Слава Ісусу Христу!
