ПРОПОВІДЬ ВЛАДИКИ ВОЛОДИМИРА (ЮЩАКА)
В ЧАСІ ХРАМОВОГО ПРАЗНИКА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ҐДАНСЬКУ ТА ПОКЛАДЕННЯ МОЩЕЙ
СВ. ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО – 28.09.2025 Р.
Слава Ісусу Христу!
Преосвященний Владико Аркадіє,
Всесвітліший Отче Мітрате Йосифе, Всечесніші Отці,
Преподобні Сестри,
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
На початку свого слова хочу дуже сердечно подякувати владиці Аркадієві та о. мітрату Йосифу за запрошення до Ґданська, до цього славного конкатедрального собору, на цьогорічні святкування храмового Празника Покрови Пресвятої Богородиці. Мені дуже приємно бути, після п’яти років, разом з Вами, в цьому місці. Ольштин дуже ближче Ґданська, як Вроцлав, тому, з душпастирського боку, це краща розв’язка. Але Ґданськ завжди займав особливе місце у моєму серці. Дуже сердечно всіх вітаю та дякую, молодшим і старшим, за слова привітання, які були висловлені на початку цієї Божественної Літургії.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Від нашої останньої зустрічі в цьому місці, тобто від 18 жовтня 2020 р., дуже багато довкола нас помінялося. Багато з нас, у 2020 і в наступних роках, перехворіло КОВІД-19. Нажаль, не всім теж дано було пережити цю пандемію. Невдовзі після наших останніх спільних святкувань Покрови Пресвятої Богородиці, бо 25 листопада 2020 р. прийшла вістка про зміну адмістраційного поділу нашої Церкви у Польщі. Утворено тоді трету єпархію, якої центром став Ольштин та призначено нового єпископа для нашої Церкви, в особі тодішнього пароха Валча о. доктора Аркадія Трохановського, теперішнього Вашого Владику. Ґданськ, з місцевою парафією та Конкатедральним собором, змінив єпархіальну приналежність: з дотеперішньої Вроцлавсько-Ґданської до актуальної Ольштинсько-Ґданської єпархії. Одночасно наша єпархія поміняла назву на Вроцлавсько-Кошалінську, що спричинило багато формальних проблем у зв’язку з потребою зміни всіх офіційних назв та записів, в цьому числі у нотаріальних книгах. Але Ґданськ скористав, бо з Вроцлава до Ґданська є приблизно 500 або 550 кілометрів, в залежності від цього, якою дорогою їхати а з Ольштина до Ґданська тільки 170. Владика Аркадій протягом неповних двох годин може доїхати з Ольштина до вас для вирішення актуальних душпастирських потреб. Вчора теж владика святкував Храмовий празник в Ольштині та приїхав до Ґданська, щоб святкувати також з нами.
Рік 2022 приніс дуже болючу подію – повномасштабну війну Росії проти України. Ця жорстока, кривава, несправедлива війна, яка досі забрала життя соткам тисяч людей, триває вже четвертий рік і годі дочекатись її закінчення. Одночасно мільйони воєнних втікачів з України знайшли тоді, у 2020 р., захист в Польщі та в польських родинах, які з відкритими серцями та розпростертими руками приймали тоді нещасних воєнних втікачів з України. Сьогодні нажаль щораз частіше чуємо інші слова: Polska dla Polaków та Ukraińcy won do domu. Справді прикро зрозуміти та слухати такі слова. Дякувати Богові, що це тільки поодинокі голоси, які походять з маргінесу польського суспільства.
Але були теж і радісні хвилини протягом останніх п’яти років. В Ґданську свій монастир заснували Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії. А потрібно пам’ятати, що для кожної парафії, яка має у себе монахинь, це особливе Боже благословення. Сестри не тільки допомагають в організації та проведнні душпастирських заходів, але передовсім моляться, на що нам, так духовним, як і мирянам, нажаль, часто бракує сьогодні часу.
В грудні 2023 р., ми вперше святкували Різдво Христове за григоріанським стилем – по новому. Попри різні побоювання ця зміна принесла нашій Церкві багато доброго. Всі, хто хоче, може тепер святкувати Різдво Христове та інші неподвижні празники, користаючи з вихідних днів. Тим самим теж храмовий Празник Ґданської Конкатедральної парафії відзначаємо на два тижні скоріше – у неділю найближчу 1 жовтня.
Неповний рік тому, бо 8 листопада 2024 р., вашу парафію відвідав Блаженніший Святослав, Отець і Глава нашої Церкви. Ваша спільнота мусіла тоді зробити на ньому дуже сильне і позитивне вражіння, бо в липні цього року, у Римі, нам чотирьом єпископам, членам Постійного Синоду Єпископів, разом з Блаженнішим Святославом, прийшлось голосувати про те, чи переказати частку мощей св. Володимира Великого, Князя Київського, між іншими до Ґданська. Признаюсь, я запитав: А чому не до Вроцлава? – Але я голосува ЗА. Блаженнішого Святослава і нас, членів Постійного Синоду, переконала жива Ґданська Церква, діюче тут від десятиліть Братство св. Володимира, утворений моїм Декретом у 2015 р. Єпархіальний Санктуарій св. Володимира Великого а також пам’ятник святому Володимирові, який стоїть на площі напроти входу до цього конкатедрального собору.
Сьогодні при нагоді цьогорічного храмового Празника, приходиться нам, разом з владикою Аркадієм та присутніми священниками, довершити введення мощей св. Володимира до цього Конкатедрального собору, де вони залишаться до почитання Божим народом.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Цьогорічний храмовий Празник Покрови Пресвятої Богородиці у Ґданську має тим самим двоє головних – Святих Покровителів: Пресвяту Богородицю та св. князя Володимира Великого, Хрестителя Київської Русі – сьогоднішньої України.
Принесена сьогодні до цього храму частинка мощей св. Володимира має свою особливу історію. Київський князь Володимир упокоївся у 1015 р. і спочив у Десятинній Церкві в Києві, яку скоріше побудував, призначивши на її утримання десяту частину зі своїх приходів. Десятинна Церква була зруйнована у 1240 р., разом з цілим Києвом, в часі монгольської навали. У ХУІІ столітті, в руїнах Десятинної Церкви, мощі св. Володимира Великого віднайшов православний митрополит Петро Могила та підтвердив їхню автентичність. Частину з цих мощей – долішню щоку – передав він до Москви. Нажаль, протягом наступних століть Москва використовувала мощі св. Володимира, як інструмент для поневолення і русифікації українського народу а передовсім для викорінення українців з їхньої власної історії. Однак, понад триста п’ятдесят років після віднайдення Володимирових мощей, бо у 2005 р., частинку з них поновно привіз в Україну тодішній Предстоятель Української Православної Церкви Московського Патріархату Володимир Сободан. Вони сьогодні у власності Православної Церкви України. На початку цього року, бо 23 січня, в Києві відбулася історична подія — митрополит Православної Церкви України Олександр Драбинко передав Главі УГКЦ, Блаженнішому Святославу, частину долішньої щелепи Святого Володимира, яку у 2005 році привіз в Україну митрополит Володимир Сабодан. В часі свого засідання, в п’ятницю 11 липня цього року, у Римі, єпископи – члени Постійного Синоду з Блаженнішим Святославом вирішили, щоб ці мощі поділити на менші частинки та передати їх до почитання у Патріаршому Соборі Воскресіння Христового у Києві, у Патріаршому Соборі Святій Софії у Римі, у Єпархіальному Соборі св. Володимира в Парижі та у Конкатедральному Соборі у Ґданську. Звідси теж сьогоднішня подія та святкування в цьому храмі.
Годі мені, тут у Ґданську, пригадувати постать св. Володимира Великого. Ви про нього знаєте напевно багато більше, як я. Але варто згадати, що до часу прийняття Святого Таїнства Хрещення св. Володимир був звичайною, грішною, навіть многогрішною, людиною. Був могутнім володарем великої середньовічної держави з усіма прикметами, також негативними, тогочасних володарів. Однак повністю міняється він з прийняттям Святого Таїнства Хрещення. Тоді виявився він, як грішна людина, яка насправді іде до Бога. Показується, як варвар, поганин – який остаточно справді стає апостолом. Дух християнства, який ввів він на українську землю, починаючи від себе, витривав там вже понад тисяча років, незважаючи на переслідвання та гонення. Своїм Хрещенням та вірним християнським життям св. Володимир дав початок християнству цілого українського народу.
Сьогодні по-різному споглядаємо на св. Володимира. Найчастіше спостерігаємо його виключно як політика, державника. Асоціюємо його з Тризубом – сьогодні державним гербом України. Це все правда. Але деколи призабуваємо, що він святий для правосланих, для греко-католиків і латинників. Буває і так, що стає він для нас тільки своєрідним вигідним знаряддям для підкреслення і збереження українства. Подібно, як деколи й нашу Церкву трактується виключно, як знаряддя для збереження українства, особливо у діаспорі, поза межами України. Святий Володимир справді був великим політиком, великим володарем, великим добродієм для бідних та для Церкви. Але міг це все осягнути тому, щоб справді перейнявся християнством, прийняв його щиро, не тільки формально. Жив ним нащодень, як Київський Князь та одночасно, як звичайний але правдивий християнин. Сучасні йому говорили, що ще за дочасного життя, заслужив собі в народі опінію святого.
Мабуть ми всі тут присутні є охрещені. Сьогодні, перед релікв’ями святого нашого Київського Князя Володимира варто запитати себе, як на наше життя вплинуло наше Святе Хрещення? Варто запитати себе також, як виховуємо своїх дітей, яких ми колись принесли до храму, щоб їх охрестити та просити у Церкви для них віри? Чи вони сьогодні живуть як справжні християни, так, як св. Володимир? Чи ми їх вчимо цього? Чи ми були та чи є для них справжнім взором христянського життя? Скажемо мабуть, що це не легко здійснити, бо світ несе свої загроження, спокуси та пропозиції альтернативного життя для сьогоднішньої людини. Але св. Володимирові прийшлось з хвилиною Хрещення відкинути багато більше з цього що мав, до чого був прив’язаний та що захоплювало його серце, душу і тіло. Він прийняв свідоме рішення, щоб прийняти Святе Хрещення та народитись на ново. Він це зробив, хоча по понад тисяча роках важко нам це зрозуміти і прийняти. Пам’ятаймо, саме оглядання і цілування мощей св. Володимира і будь-якого іншого святого, нічого не дасть, якщо прийняте колись Таїнство Хрещення не буде основою нашого щоденного мандрування до Бога.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Довколішній світ не надихає нас сьогодні до цього, щоб трактувати Святе Хрещення, як нове народження. Попри війну на українській землі, світ спокушає радше користати з життя стільки, скільки це можливо. Бо хто зна що буде завтра. Але є такі приклади з минулого і з сьогодення, які вказують, що можна жити інакше. Покровителем вашої Ґданської парафії є Пресвята Богородиця та Її Покров. Коли прийшла послужити своїй старшій родичці Єлисаветі, дізнавшись про її вагітність, Вона співала у своєму серці: Величає душа моя Господа, і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо від нині ублажатимуть мене всі роди (Лк. 1, 47-48). Розповідає про це сьогоднішнє Євангеліє, яке ми могли почути в часі Утрені.
Пресвята Богородиця може бути теж для кожного та кожної з нас справжнім Покровом. Потрібно тільки про це просити, завірити а не уповати тільки на свої людські сили та можливості. Переконання що сьогодні ми самі зможемо все, є проявом своєрідної зарозумілості та гордості, яка остаточно веде у пропасть.
Як віруючий народ, пам’ятайте: у сьогоднішніх важких, складних та небезпечних часах, не залишаємось самі. Вашою Покровителькою є тут у Ґданську, як теж і для цілого нашого народу в Україні та у діаспорі, Пресвята Богородиця, зі своїм Покровом. Від нині маєте також частку св. Володимира, Київського Князя, але одночасно теж справжнього християнина – нашого Святого. Це неймовірне вирізнення та духовне збагачення вашої парафіяльної спільнота та установленого тут десять років тому Санктуарію св. Володимира Великого. Пам’ятайте, що це велике вирізнення є одночасно великим зобов’язанням.
Нехай присутність Пресвятої Богородиці з Її Покровом та духовна присутність св. Князя Володимира Великого та їхня постійна опіка будуть для всіх вас особливим духовним даром та засобом у щоденній дорозі до Бога.
Всім бажаю гарного, здорового та благословенного сьогоднішнього святочного дня. Слава Ісусу Христу!
