Бог бо так полюбив світ,
що Сина свого єдинородного дав,
щоб кожен, хто вірує в Нього,
не згинув, а жив життям вічним (Ів. 3, 16).
Дорогі в Христі брати і сестри!
У сьогоднішньому читанні Господь Бог звіщає нам глибоке послання надії. Нашою надією є Христос, Його любов і слова, Його смерть і воскресіння. Надія — це те, чого прагнемо ми всі, кожна людська душа, яка долає життєві виклики та моменти відчаю. Мігранти-біженці, безхатченки, безробітні, батьки чи діти наркоманів, жертви расизму, ті, що голодують в Африці, християни в Китаї, жінки в Афганістані, сім’ї, які переживають кризу або страждають через тяжку хворобу близької людини, суспільство, розірване на частини поляризаційним публічним дискурсом, ті, що стоять перед лицем власної гріховності — усі потребують надії!
Надія — це те, чого прагне серце українського народу. Вона підтримує солдатів в окопах, які захищають свободу співгромадян і Богом дану гідність своїх рідних, військовополонених, мирних жителів в умовах окупації, скорботних матерів і батьків, молодих вдів, сиріт і травмованих дітей, які мужньо переносять щоденні сирени повітряної тривоги під час навчання в школі.
Бажаючи нині бути їхнім голосом, висловлюю подяку католикам у США та всьому світі, зокрема високопреосвященному архиєпископові Нью-Йорка Тімоті Майклу кардиналові Долану та організації «Церква в потребі», за підтримку, яку наш народ відчуває щодня. Гуманітарна допомога, яку ви надаєте, годує, зігріває і зцілює мільйони.
Кардинал Долан — перший американський єпископ, який відвідав Україну після повномасштабного вторгнення Росії. Ваше високопреосвященство, ваш візит до України навесні 2022 року був глибоким виявом солідарності зі стражденним українським народом.
Багато єпископів і більшість священників нашої Церкви були підтримані стипендіями від жертводавців організації «Церква в потребі». Серед тих щасливих студентів був і я. «Церква в потребі» демонструє особливу щедрість до Української Греко-Католицької Церкви протягом трьох поколінь. Дякуємо вам за молитву, заступництво та допомогу. З Божою милістю ми вистоїмо. Завдяки Богові і вам Україна бореться за свободу, мир, справедливість і переможе!
У Посланні до ефесян святий Павло нагадує нам про незмірне багатство Божої благодаті. Він підкреслює, що ми спасаємося тільки нею, а не власними заслугами чи ділами. Ця благодать є даром, безоплатно нам даним з великої Господньої любові. Апостол народів проголошує, що ми є Божим творінням, і кожен з нас має власну мету. Бог підготував для нас добрі справи. Наше покликання — жити згідно з Його волею.
Євангеліє від Івана виражає безмежну, найвищу Божу любов до нас. Бог посилає у світ свого єдинородного Сина, який добровільно віддає життя на хресті, щоб нас спасти. Великий піст запрошує нас до пасхального паломництва Христа від смерті до життя, до мандрівки, яка відвертає нас від гріха і приносить нам спасіння.
Водночас Спаситель визнає те, що деякі люди вибирають темряву замість світла, тому що їхні діла є злими. Ми всі маємо зробити вибір: або прийняти Христове світло і жити в правді, або жити в темряві й гріху.
Бажаю звернутися до українських вірних, солдатів, поранених, травмованих і біженців, присутніх тут, у Великому Яблуці, і розсіяних по всьому світу. Дорогі сестри і брати, у час болю, страху й відчаю Господь дає нам надію та обіцяє життя. Це не проста обіцянка, вона підкріплена Божою дією — щоб ми могли жити, Він віддає свого єдинородного Сина. Незбагненна таїнственна жертва Сина Божого дарує нам життя…
Бог дуже любить світ і нас, тому жоден ворог не може нас подолати. Протягом двох останніх років ми це відчуваємо, — відчуваємо взаємну любов, опіку, захист. Дякую, що ви увиразнюєте цю любов своєю молитвою, дією та жертовністю. Не опускайте рук! Тримайте свій блокпост! Не дозвольте, щоб диявол чи ворожа пропаганда полонили ваше серце, а моліться і працюйте, як заповідав нам світлої пам’яті патріарх Любомир Гузар! Божа правда переможе, Україна переможе, не сумнівайтеся.
«Бог бо так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Це одні з найсильніших євангельських слів, які дають нам надію в часи відчаю — ми не загинемо, а матимемо вічне життя в Христі. Бог дарував вічне життя всім, хто страждає за правду: чоловікові в Бучі, якого розстріляли зі зв’язаними руками за спиною в березні 2022 року; матері, яку тиждень тому в Одесі вбив російський безпілотник, коли вона тримала на руках свого чотиримісячного малюка; безпорадним військовополоненим і тим, кого замучили до смерті за вас і за мене.
Згадаю ще одну потужну цитату з Євангелія від Івана: «Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (15, 13). Українці називають своїми друзями всіх, хто віддає життя, захищаючи світ від диявольського зла, що проявилося в цьому геноцидному вторгненні. Уже більше як два роки Україна жертвує своїми дорогоцінними людьми, багатими землями, школами, лікарнями, дорогами та мостами.
Від імені народу України — пораненого, але незламного, втомленого, але стійкого — прошу вас бути знаком надії. Як професор морального богослов’я, я часто пояснював своїм студентам, що надія — це богословська чеснота. Вона означає довіряти Христовим обітницям і покладатися не на власні сили, а на допомогу благодаті Святого Духа. Надія — наша зброя, наш щит. Українські воїни, які захищають невинних у Часовому Ярі, Роботині, Куп’янську, саме в цей момент «надягають броню віри та любови й шолом надії на спасіння» (I Сол. 5, 8).
За своєю суттю надія є практичною. Для її розквіту потрібні ми — наші руки, голоси, молитва і зусилля. Прошу вас зробити все, що у ваших силах (повірте, ви можете дуже багато!), щоб закликати Божу силу заступитися за народ України, за мир і справедливість. Прозорливий американець Мартін Лютер Кінг, молодший, сказав, що ніхто не вільний, поки ми всі не вільні. Ніхто не буде в мирі, поки ми всі не будемо в мирі. Немає справедливості, якщо хтось продовжує страждати від несправедливості. Будьте людьми надії, зберігаючи у розумі й серці найвищу надію та обітницю — ми не загинемо, а матимемо вічне життя. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
