Христос Раждається!
Всечесніші Отці, Преподобні Сестри,
дорогі у Христі Сестри і Брати,
В середу минулого тижня, разом з відданням посвяття, ми закінчили святкувати цьогорічний Празника Христового Різдва. За нами також другий празник, Святого Василія, як співаємо у популярній щедрівці. Разом з ним ми відсвяткували Господнє Обрізання і відзначили, за старим стилем, Новий Рік. Підготовляємось до третього січневого празника, яким, за словами цієї ж самої щедрівки, є Святі Водохрещі, тобто Богоявлення Господнє, або, як популярно кажемо – Йордан. Сьогодні Неділя перед Богоявленням, завтра Навечір’я Йордану і перше Велике Йорданське Свячення Води після Божественної Літургії св. Василія Великого з Вечірнею. В сам день Господнього Богоявлення, з причини світової пандемії, Йорданське Водосвяття буде мабуть відбуватись в наших церквах дещо скромніше як минулими роками.
В цьому році, вийнятково, будемо в січні відзначати ще четвертий празник, про який однак не говорить жодна колядка. В суботу 23 січня, в соборі новоутвореної Ольштинсько-Ґданської єпархії, під проводом Блаженнішого Святослава, Глави нашої Церкви, відбудеться чин єпископської хіротонії першого Ольштинсько-Ґданського єпископа, владики-номіната Аркадія Трохановського. Хоча в Ольштинському соборі, з огляду на епідемічні обмеження, буде могло перебувати тільки невелике число вірних, однак в цьому торжестві зможемо взяти участь всі, бо Літургія буде передаватись у прямій трансляції на реґіональних каналах Польського Телебачення (TVP3) Ольштина, Ґданська, Щеціна, Ґожова, Ряшева та Вроцлава. Початок торжеств в суботу 23 січня, о годині 10.00. Запрошуємо всіх єднатись молитовно з нами за посередництвом прямої телевізійної трансляції.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогодні, за юліянським календарем, Неділя перед Богоявленням. До глибокого, духовного пережиття Йордану, а не тільки до того, щоб якнайскоріше, швидше перед іншими, набрати і занести до своїх домів свяченої йорданської води, підготовляє нас Церква через почуте перед хвилиною Боже Слово. Святий Марко розпочинає свою євангельську розповідь від представлення постаті св. Йоана Хрестителя. За його словами святий Йоан це обіцяний Богом, ще у Старому Завіті, Господній Предтеча. Його прихід заповідали старозавітні пророки, в цьому числі, Малахія та Ісая. Євангелист наводить слова обох цих пророків: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу. Голос вопіющого в пустині: готуйте дорогу Господеві, вирівняйте стежки його (Мал. 3, 1; Іс. 40, 3).
Господній Предтеча закликає увесь народ до внутрішньої підготвки на прихід обіцяного Месії через навернення з дороги гріха та через покаяння – покуту. Покута має полягати в тому, щоб покинути грішне життя та жити згідно з Божим законом. Святий Йоан Хреститель є свідомий, що його місія завершується та що за ним іде той, який буде хрестити всіх Духом Святим: Слідом за мною йде сильніший від мене, якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів. Я вас христив водою, а він христитиме Духом Святим (Мк. 1, 7-8).
Справді, до Йоана, над Йордан, ішло дуже велике число людей, щоб визнати свої гріхи і прийняти з його рук хрещення, як знак покаяння. Натовп був дуже великий, так що юдеї послали до Йоана своїх людей запитати його, чи він є обіцяним Месією, чи мають іншого чекати? (див. Ів. 1, 19-28). Пізніше такий сам натовп ішов за Ісусом Христом, коли Він навчав, коли чинив чуда, оздоровляв недужих, воскрешав мертвих та коли розмножував хліб та кормив ним голодних. Велике число народу ішло також за Христом тоді, коли Він, у Вербну Неділю, в’їздив на осляти до Єрусалиму. Всі вітали Його як справжнього Месію, як царя та Божого Помазаника.
Не потрібно було однак довго чекати, щоб побачити зовсім іншу картину. Вже в оливному городі, коли військо і натовп зловили Ісуса, всі апостоли розбіглись а деякі навіть відреклись Його та заперечили, що Його знають. Нікого приязного не було біля Нього в часі суду в палаті Пилата та у первосвященника Каяфи. Ті, які ще тиждень скоріше вітали Його окликами: Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар! (Йо. 12, 13), тепер домагаються для Нього хресної смерті: Нехай буде розп’ятий! (…) Кров його на нас і на наших дітях! (Мт. 27, 23; 25). При хресті, на якому Він вмирав, стояла тільки Його Матір та наймолодший з апостолів, Йоан. Похорон відбувся також практично без присутності людей, подібно як тепер, в часі пандемії. Завдяки милосердній жертовності Йосифа з Ариматеї, знайшлось місце – гріб, в якому можна було покласти Його мертве тіло. А ще так недавно велика товпа народу ішла в ейфорії над Йордан, до Йоана, а пізніше поспішала у захопленні за Вчителем, якого Йоан назвав більшим від себе та який мав хрестити всіх Духом Святим.
Нажаль, так насправді до сьогоднішнього дня не багато помінялось в нашій поведінці. Коли щось дають, коли щось святять в наших церквах, коли привезуть чудотворну ікону, або чудотворні мощі, збігається велике число людей. Буває і таке, що перед храмами уставляються тоді черги, в яких народ стоїть вдень і вночі, щоб тільки на мить опинитись перед святощами. Коли немає Ковіду, у перший день Господньої Пасхи і Різдвяних свят, наші церкви звичайно заповнюються народом а навіть не вміщають люду, який хотів би увійти до храму. Кажемо тоді, що свята справді вдались. А пізніше, нажаль, повертає нормальність, аж до наступних свят, або до якоїсь наступної події.
А насправді потрібно прислухатись до голосу св. Йоана Хрестителя, який за словами Євангелиста Матея закликав народ: Покайтесь, бо наблизилось Небесне Царство (Мт. 3, 2). Щоб дійсно стрінутись з Христом Спасителем потрібно нам справжнього, постійного покаяння а не тільки принагідного, тимчасового, святочного. Потрібно нам щоденно бути з Йоаном над Йорданом, щоб виявляти там свою грішність; потрібно кожного дня з увагою прислуховуватись Христовому вченню, Божому Слову, щоб пізніше ним жити; потрібно бачити Його чуда, щоб утверджуватись у вірі; потрібно бути з Ним на оливній горі і там тривати на молитві, щоб навчитись як справді молитись; потрібно бути з Христом тоді, коли Його судять, зневажають, бичують; потрібно стояти під Його хрестом, разом з Пресвятою Богородицею і св. апостолом Йоаном, щоб брати на себе бодай частинку тягару Його хреста; потрібно брати участь у Його похороні та витривати аж до Його славного на третий день, воскресіння, щоб мати участь у вічному житті з Ним. Потрібно постійно, кожного дня, вдень і вночі, пам’ятати що Він є нашим Спасителем, який за нас, задля нашого спасіння, пролляв на хресті свою кров.
За нами час Різдвяних Свят. Йордан а з ним св. Йоан Хреститель пригадують нам, що входимо в час безпосередньої підготовки до Великого Посту. Заклик св. Йоана до покаяння спрямований є також до нас. Постараймось почути ці слова та взяти собі їх з глибокою увагою до серця, щоб ставати нащодень, а не лише принагідно, справжніми учнями і поклонниками Христовими.
Христос Раждається!
