Христос Раждається!
Всечесніші Отці, Преподобні Сестри,
дорогі у Христі Сестри і Брати,
В цьому році Празник Христового Воскресіння за юліянським календарем, будемо святкувати досить пізно, бо аж другого травня. Тим самим Великий Піст розпічнеться також пізніше як звичайно, бо щойно 15-го березня. Перед нами ще півтора місяця карнавалу та запустів. Жаль тільки, що радісний характер цього часу нівечить пандемія коронавіруса з тим усім, що вона несе з собою, тобто зі страхом перед зараженням, страхом перед другою людиною, як можливим джерелом зараження, страхом перед осамітненням, терпінням в часі недуги а також і нерідко смертю, відкликаними богослуженнями та на пів порожніми, з причини санітарних обмежень, церквами. Сподіємось однак, що чим ближче Христової Пасхи, тим більше цей понурий настрій буде поборювати душевна, але і спільна, громадська, радість з перемоги життя над смертю, до якої веде нас Воскреслий Христос.
Сьогодні, в часі Божественної Літургії, читаємо в наших церквах уривок Євангелія від св. Луки, з вісімнадцятого розділу. Це коротка розповідь про зустріч Христа з одним знатним чоловіком, якого в польському перекладі Святого Письма називається «достойником». Це правдоподібно хтось важний, багатий, хтось, хто має владу та мабуть і пошану серед людей. Деякі переклади сьогоднішнього читання суґерують навіть, що на початку наміри цього чоловіка супроти Христа не були зовсім щирі. Євангелист Лука говорить, що чоловік цей приступив до Ісуса, спокушаючи Його. Не був він отже зовсім щирим. Хотів мабуть чомусь зловити Христа «на слові», може хотів принизити Його перед людьми, доказати, що цей мандрівний Вчитель не має рації, що помиляється. Бачимо, однак, що вже по кількох реченннях спільної розмови, «достойник» радикально міняє своє ставлення до Христа, признає Йому рацію та починає серйозно застановлятись над своєю праведністю та над своєю майбутністю. Найперше отримує від Спасителя влучну відповідь на своє запитання, що для осягнення спасіння потрібно зберігати Божий закон, тобто Божі заповіді. «Достойник», здається, вже щиро, найперше стверджує, що заповіді зберігає, але хотів би зробити у своєму житті ще щось більше. Зразу отримує конкретну пораду: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді приходь іди слідом за мною (Лк. 18, 22). Христос знав що він був багатою людиною. Однак, Христовий виклик, був вже понад сили цього чоловіка. Не був він готовим на таку жертвенність.
Після короткої розмови нічого не залишилось з цього, гордого, на початку, чоловіка. Відійшов засмучений. Це стає нагодою для Христа, щоб народові, який був свідком цієї зустрічі, дати коротке повчання: Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в царство Боже! Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в царство Боже (Лк. 18, 24-25). Збентеженим та заскоченим слухачам пояснює однак, що спасіння всіх людей, також подібних до «достойника», залишається в руках Божих. Євангелист Лука говорить: Ті, що слухали, сказали: – Хто ж тоді може спастися? Він відповів: – Неможливе в людей – можливе в Бога (Лк. 18, 26-27).
Після прочитання сьогоднішнього Євангельського читання насуваються мені бодай дві рефлексії, якими хотів з вами поділитись. Перша: справжня зустріч людини з Христом мусить радикально поміняти людину, так, як поміняла сьогоднішнього «достойника». Друга рефлексія, чи радше запитання: що робити, щоб багатство, яке у якійсь мірі є уділом всіх нас, не стало перешкодою до нашого спасіння?
Справжня зустріч людини зі Спасителем завжди має великий вплив на людину, на її духовне життя. Однак мусить бути це дійсно справжня зустріч, яка доконується в особистій молитві, в часі читання Святого Письма, у Святих Таїнствах, головно у Таїнстві Покаяння, тобто у сповіді, у Пресвятій Євхаристії, але також у Таїнстві Подружжя чи у Таїнстві Хворих. Коли людина приходить до Христа зі щирим і відкритим серцем, без заміру спокушати Його, мусить відійти з такої зустрічі душевно збагаченою та переміненою. Таку нагоду маємо сьогодні ми всі, присутні фізично в цьому соборі, та всі, які єднаються з нами у молитві за посередництвом телебачення, чи Інтернету. Тут потрібно підкреслити ще раз: які єднаються з нами у молитві а не тільки оглядають цю передачу в часі недільного сніданку. Даймо собі шанс почути що хоче сказати до нас, до кожного з нас особисто, наш Спаситель, у почутому Божому Слові, у літургійних текстах, чи просто, що хоче Він сказати прямо до мого серця та які дає мені вказівки. Якщо буде в мене воля почути Боже Слово спрямоване до мене то воно напевно зачне діяти і приносити овочі у моєму житті.
Друга рефлексія торкається майна. Майно, багатство, само в собі, не мусить бути перешкодою до спасіння людини. Багатим були св. Миколай, чи св. Василій Великий. Великі родинні багатства припали Митрополиту Андрею Шептицькому. Христос також від початку знав, що «достойник», який приступив до Нього, є багатим. І коли цей сказав, що від дитинства виповнює Божі Заповіді, Євангелист Марко, який також наводить опис цієї зустрічі, каже, що: Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його (Мк. 10, 21). Одним словом, цей «достойник», з огляду на зберігання Божого Закону, був в очах Христових гідним спасіння, незважаючи на його багатство.
Однак, багатство може бути також перешкодою до спасіння, коли воно стане для людини ціллю самою в собі. Стане першкодою до спасіння, коли заслонить другу людини з її потребами, коли буде трактоване як свого роду особиста добич людини, забуваючи, що все є даром Божим і як такий дар повинно служити справжній потребі а не бути тільки помножуваним і замиканим в банку, коли частина світу голодує.
У Старозавітній Книзі Товита, старий Товит, відчуваючи що дні його наближаються до кінця, дає різні чудові поради своєму синові Товії. Поміж ними є також поради, які стосуються праведного життя та милостині. Наведу тут цей фрагмент:
У всі свої дні, дитино, згадуй про Господа, щоб не захотілось тобі згрішити й переступати заповіді його. Твори праведність усі дні життя свого і не ходи несправедливими дорогами.
Бо ті, що чинять правду, в ділах своїх будуть щасливі, як усі ті, що чинять справедливість.
Роби милостиню з того, що маєш. А коли милостиню робиш, око твоє нехай не буде скупим. Не відвертай свого лиця від усякого бідного, і обличчя Боже не відвернеться від тебе.
Милостиню роби згідно з тим, що маєш; коли у тебе є достатків повно, роби з них, а коли мало маєш, то не бійся й з того дати.
Бо так готуєш собі добрий скарб на день потреби,
тому що милосердя рятує від смерти й не дає ввійти у темряву.
Милостиня ж – приємний дар для всіх, що її чинять, перед Всевишнім (Тов. 4, 5-11).
Використаймо сьогоднішній недільний день не тільки для відпочинку, але також як нагоду до справжньої зустрічі з Христом, зустрічі з якої можемо вийти інакшими, переміненими. Справжня зустріч з Христом може вчинити кожного з нас зовсім новою людиною. Подумаймо також як нам орудувати нашим майном, на яке тяжко працюємо, щоб воно не стало нам перешкодою до спасіння, але, щоб за словами Товита, завдяки милостині, було воно нашим приємним даром перед Всевишнім.
Христос Раждається!
