Слава Ісусу Христу!
Преосвященний Владико Аркадіє,
Всечесніший Отче Парох,
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Приємно привітати мені сьогодні всіх хто прибув до парафіяльного храму у Шпротаві, щоб подякувати Богові за 60 років існування греко-католицької парафіяльної спільноти в цьому місті. В першій черзі сердечно вітаю владику Аркадія Трохановського, який очолює Божественну Літургію. Для владики Аркадія, першого Єпископа Ольштинсько-Ґданського, який прийняв єпископську хіротонію 23 січня цього року в Ольштині, сьогоднішня Архієрейська Божественна Літургія є свого роду приміційною Літургією у рідній парафії. Бо владика Аркадій походить зі Шпротави, тут виховувався, тут проживали його батьки та близькі з котрих залишилась тут тільки мама, пані Ольга Трохановська, яку також дуже сердечно вітаю.
Дуже сердечно вітаю також отця пароха Андрія Бунзило з його дружиною і сім’єю та з цілою Шпротавською парафіяльною родиною. Дуже дякую за запрошення та за підготовку сьогоднішнього свята. Вітаю гостей та всіх, хто прибув сьогодні до Шпротави щоб радіти Ювілеємо 60-ліття існування нашої парафії.
Будучи при голосі хочу також висловити щиру подяку всім нашим священникам та парафіянам і гостям, які у цьому храмі були вчора вечером, в часі Вечірні, яка літургійно розпочала наші святкування. Сьогодні неділя, день служіння священників у своїх парафіях, тому немає вже їх з нами. Але висловлюємо щиру вдячність за їхню вчорашню молитовну і священничу солідарність з отцем Парохом та з усією вашою парафіяльною спільнотою.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Храмовий Празник Преображення Господнього ви відзначали в серпні. Але сьогодні маємо можливість спільно подякувати Богові за дар 60-ліття від часу, коли у Шпротаві почала служитись наша Божественна Літургія. Мало це місце у 1961 р. Службу Божу почав тут служити отець Володимир Гайдукевич, бувший парох Кривої, села на Лемківщині, недалеко Пантної, який знайшовся на цих землях у 1947 р., разом з іншими виселенцями, депортованими з рідних земель в рамках акції Вісла. Отець Гайдукевич жив тут, у Шпротаві, і коли тільки появилась можливість служити Службу Божу для нашого народу, залишив послугу у латинському обряді і повністю віддав себе служінню в нашій Церкві. У 1957 році почав він доїздити до Лігниці та до Модли а також до віддаленого 10 кілометрів від Шпротави Лєшна Долішнього. Скоро однак виявилось, що доїзди до Лєшна є проблемою для розкиненого народу, розпочались пошуки можливості перенесення відправ до Шпротави. Здійснилось це у 1961 р. Від цього часу, раз у місяць, о. Гайдукевич, служив Божественну Літургію в костелі Успіння (Zaśnięcia) Пресвятої Богородиці у Шпротаві. В інші неділі він їздив поїздом до Лігниці та Модли. Я зустрічав його на почекальні РКР у Лігниці, де ми всі також чекали на Службу Божу о год. 14.00. Отець Гайдукевич служив нашому народові аж до своєї смерті у 1974 р. Пам’ятаю особисто о. Володимира Гайдукевича, бо він мене хрестив у Лігниці, я був теж одним з тих, які довгі роки прислуговували йому до Служби Божої. Раз я теж відвідав його в його помешканні, тут, у Шпротаві. Більшість з нас мабуть була теж на похороні о. Гайдукевича, який спочиває на міському кладовищі у Шпротаві. Можемо сміло сказати, що власне йому, покійному о. Володимирові Гайдукевичові, парафії у Лігниці, Модлі – тепер Патоці та у Шпротаві, завдячують своє існування та свої Ювілеї.
Після смерті о. Володимира Гайдукевича тодішня наша церковна влада робила всі можливі старання, щоб у Шпротаві дальше служились наші Божественні Літургії. Проблемою був великий брак священників. Особливо важким був перший рік після смерті дотеперішнього пароха, коли не було ще його наступника. Пізніше почав доїздити тут новий парох Лігниці, о. Іван Мартиняк, теперішній Архієпископ – Сеньор. Від року 1977 парафію у Шпротаві перебрав о. Андрій Рожак, якому від 1984 р. допомагав о. Юліян Гойняк. В роках 1987-1990 сотрудником у Шпротаві був також о. Богдан Міщишин. Остаточно, в році 1989, повну душпастирську відповідальність за Шпротаву, як новий парох, перебрав о. Юліян Гойняк. Передав її пізніше, у 2004 р., теперішньому парохові, о. Андрієві Бунзило.
Це головні дати з історії парафії. Для повної картини варто було б згадати також про придбання для потреб парафії будинку по радянській армії, в якому тепер знаходимось. Він був опісля ремонтований і пристосований для потреб власного храму, для потреб культурного центру та як помешкання для священника. Посвячення храму відбулось у 1993 р. Від цього часу парафіяльна спільнота у Шпротаві є у себе і не мусить тинятись по чужих кутах.
Важною подією в житті парафії було також те, що замешкав тут священник. Сталось це у 2003 р., майже двадцять років тому. Досі парафія у Шпротаві була дочерною парафією Зеленої Гори, де проживав священник а до Шпротави приїздив на відправи у неділі і свята та у дні, коли заходила інша душпастирська потреба. Така ситуація має зрештою місце до сьогоднішнього дня в багатьох менших наших парафіях, які не мають свого храму. Коли священник замешкав на місці поміняло це статус парафії та дало парафіяльній громаді у Шпротаві відчуття вищої самооцінки.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Не можна однак Ювілею, навіть коли є це шістдесятиліття існування парафії, збудувати тільки на датах та головніших подіях, тобто на історії. Парафія це не тільки історія, але передовсім це спільнота людей, це живий організм і тому потрібно звернути увагу на різні аспекти життя цієї церковної громади. Тому теж парафія у Шпротаві від самого свого початку була і дальше є спільнотою духовного життя та спільнотою в якій освячуються її члени. Від шістдесяти років парафіяни Шпротави, навіть тоді, коли ще не була це формально, у світлі державного права, парафія, тільки неофіційне душпастирство, збираються довкола престола на якому приноситься Безкровна Жертва нашого Спасителя. Пресвята Євхаристія гуртувала та до сьогоднішнього дня гуртує вас у храмі та творить з вас, розсіяних по великій території, духовну родину. Без Євхаристії, без щонедільної, без святочної та без щоденної Служби Божої не було б сьогоднішнього свята.
Духовний аспект парафії це також охрещені і миропомазані тут діти, це Святе Таїнство Покаяння, тобто численні сповіді, які мали місце в цій парафії і дар прощення гріхів, яким Бог привертає нам гідність Божих дітей після гріховного упадку. Духовний аспект Ювілею це також повінчані тут подружні пари, це Таїнство Єлеопомазання уділюване особам хворим, старшим та тим, які цього дару потребували на скріплення душі і тіла. У вашому храмі були теж уділені у 1998 р. дияконські свячення присутньому тут владиці Аркадієві. На духовний аспект сьогоднішнього свята складаються врешті також похорони покійних членів парафії. Вони пережили своє життя духовно поєднані з Богом, з нашою Церквою та з її духовними надбаннями. Ваша спільнота проводжала їх опісля в останню земську дорогу та одночасно на зустріч у вічності з нашим Спасителем.
Годі забути про голошення тут Божого Слова у формі Євангельських та Апостольських читань а також через священничі проповіді на Службі Божій. Коли б не було цього проповідування, коли б не було навчання катехизму дітей і молоді то не було б віри, яка зроджується від слухання. За кожним разом як проповідує священник є це проповідування Христа воплоченого, Христа розп’ятого та Христа воскреслого з мертвих. Якась частка цього священничого проповідування завжди залишається у серцях та душах поодиноких слухачів і без сумніву приносить духовні плоди. Духовне надбання парафії у Шпротаві це також три священничі та два монаші покликання до Чину Сестер Василіянок. Сестри, в цьому сестра Ольга, доня о. Володимира Гайдукевича, вже померли, так як і отець Євген Кузьм’як. Отець Іван Кащак служить нашій Церкві у Сполучених Штатах а вл. Акрадій очолив нову єпархію в Ольштині.
При нагоді Ювілею вашої парафії варто також згадати про різні душпастирські, культурні та національно-патріотичні ініціятиви, які тут народжувались та опісля були вами реалізовані. Варто отже згадати, що власне тут, у Шпротаві, завдяки ініціативі та вашій готовості послужити іншим, мали місце перші З’їзди жіноцтва нашої єпархії. Тут, протягом років проводились спортивні змагання для дітей і молоді з південних деканатів нашої єпархії. У Шпротаві ведеться не тільки навчання релігії але також рідної мови. У вас повстало одно з перших у Польщі Сестрицтв, тобто Жіноча церковна організація. Ви їздили на прощі у великих хвилинах нашої історії. Ви були у Римі та у Ченстохові на Святкуваннях 1000-ліття хрещення Русі – України. Ви були у 1989 р. в Ченстохові на єпископській хіротонії Лігницького і Шпротавського пароха – о. Івана Мартиняка. Двадцять два роки тому ви були також на моїй єпископській хіротонія у Вроцлавському соборі. Ваші представники брали участь в праці Соборів нашої Церкви у Польщі. Ви їздили на прощі до різних Марійських місць. Ви є кожного року на Святій Горі Явір, на Лемківщині, коли молимось там у п’ятницю перед Лемківською Ватрою. Ваша молодь брала участь у світових зустрічах молоді в TAIZE та у різних інших країнах світу. Ви маєте на горі цього будинку не тільки приміщення для спільних зустрічей але також малий музй – збірку речей привезених нашими людьми з рідних земель, переважно з Лемківщини. В цих приміщеннях відбуваються теж різні зустрічі, не тільки релігійного характеру але також різного роду культурні та заходи, вистави, концерти та наукові конференції. Можете також похвалитись численними громадськими діячами, які є знані та доцінювані поза межами парафії. Годі їх вичисляти з огляду на обмежений час. Багато цього назбиралось протягом останніх шістдесяти років. Воно не пропало. Духовні овочі ваших дій залишаться не тільки в пам’яті але вони також запишуться в історію нашої Церкви і нашої громади.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогодні в нашому літургійному календарі Неділя після Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Перед хвилинкою ми чули Христові слова наведені Євангелистом Марком у 37 розділі: Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною (Мр. 37, 34).
Наш народ, виселений з Лемківщини та з інших рідних земель, між іншими тут, на Зеленогірщину, звичайно не забував забрати зі собою Христового хреста. Хрест та ікони забрані з рідної хати зависли опісля на стінах у приділених понімецьких хат. Але кожний виселенець забрав зі собою також хрест болю спричинений виселенням та відірванням з корінням з батьківських земель, забрав зі собою хрест болю спричинений залишенням рідних церков, побудованих та омолених протягом віків минулими поколіннями наших попередників. Був це також хрест болю спричинений забороною діяння нашої Церкви на нових місцях поселеннях; був це хрест болю спричинений рішенням тодішньої влади про повну і швидку церковну та національну асиміляцію нашого народу на нових землях. Наш народ взяв на свої плечі цей важкий хрест але рішив дальше іти з ним за Христом. Ви, тут у Шпротаві несете його вже майже 75 років, бо в кінці квітня наступного, 2022 року, виповниться три чверті століття від початку акції Вісла.
Цей Христовий хрест мав в різний час і дальше має різний тягар. Дехто упав під його тягарем і не зміг вже піднестись. Інші падали і підносились, щоб крокувати з ним дальше, незважаючи на обставини життя та всякі труднощі. В цій мандрівці підкріпленням для нас повинні бути Христові слова: Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та євангелія, той її спасе. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу? Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромитися Син чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами. І сказав їм: Істинно кажу вам: є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють царства Божого, що прийде у могучості (8, 35 – 9, 1).
Один з наших владик пригадує у своїй проповіді, що екзорцист повинен завжди мати при собі хрест, щоб нагадати дияволу що він вже переможений Хрестом і немає вже жодної влади над людиною. Святкуючи сьогоднішній Ювілей, не забуваймо про Христовий хрест. Він допоміг нам дійти до сьогоднішніх Ювілейних святкувань. Без нього не може бути також надійної майбутності. Тільки з ним ми спроможні перемогти диявола, його приятелів та всі противності цього світу, які щораз більше і частіше пробують виступати проти Христа, проти Його Церкви та проти охрещених. Але ми здолали з Христовим хрестом досі їх подолати тому також і не повинні надто лякатись майбутності.
Нехай у ці Ювілейні святкування Господь щедро благословить всіх вас та нехай Його хрест буде для вас сильною духовною опорою у майбутньому.
Слава Ісусу Христу!
