Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Христос Воскрес!
Приємно мені вітати усіх Вас, Дорогі: отців, сестер та вірних, присутніх у нашому Вроцлавському соборі. Але приємно мені також, вже у чергову, шосту неділю, гостити з молитвою та Божим Словом в помешканнях наших вірних, які єднаються з нами за посередництвом телебачення. Сподіємось, що ще до кінця травня будемо зустрічатись таким способом у кожну неділю. Прошу, однак, слідкувати за актуальними повідомленнями на нашому єпархіальному сайті.
Від минулого понеділка санітарні служби та державні органи наводять деякі полегшення у дотеперішніх антиепідемічних обмеженнях. Це торкається також і релігійного життя, головно участі вірних у недільній Службі Божій. Замість п’яти осіб, в церквах може тепер молитись більша кількість вірних, згідно з засадою: одна особа на 15 м2. В малих церквах не поміняє це багато, але у більших храмах зможе тепер молитись більше число вірних. Священники повинні визначити кількість осіб, які зможуть особисто брати участь у богослужіннях в конкретних парафіяльних храмах. Тому прошу бути в контакті зі своїми парохами, щодо визначення години можливої участі у Службі Божій.
Ми повинні також пам’ятати, що теперішня ситуація, коли залишаємось у своїх домівках, і, користаючи з диспензи, оглядаємо трансмісію недільної Служби Божої у телебаченні чи інтернеті, не є нормальною і не може такою залишитись. Нашою метою не може бути також перенесення релігійного та церковного життя з храмів до інтернету. Нормальною повинна бути ситуація, коли ми всі разом творимо живу Євхаристійну спільноту у наших церквах, де спільно молимось, слухаємо Божого Слова та приступаємо до Господнього Жертовника, щоб кормитись Христовим Тілом та Кров’ю. У нормальному часі, віртуально користати з недільної Служби Божої, повинні мати можливість лиш особи старші, хворі, та ті вірні, які з серйозних причин, не мають змоги особисто бути присутніми у церкві. Уділеної тимчасової диспензи від обов’язку участі у недільній і святочній Службі Божій з причини епідемічної загрози, не можна трактувати, як взагалі звільнення від обов’язку особистої участі у Службі Божій, тим більш, що не знаємо, як довго ще буде тривати такий стан. Чекаємо з нетерпінням на закінчення епідемії та на повернення до нормальності, також у нашому релігійному і церковному житті. Керуючись актуальними нормами епідемічної безпеки, пам’ятаючи, в тому числі, про обов’язок ношення масок, про потребу збереження безпечної відстані між особами, про дезинфекцію рук та про засади гіґєни, ми повинні, однак, вже починати вчитись поверненню до нормального життя у всіх його сферах, в тому також, і до життя церковного.
Найбільш загроженими небезпекою коронавіруса є особи старші, і на них ми повинні звертати особливу увагу. Вони повинні, передовсім, залишатись в хатах та користати з уділеної диспензи. Ми повинні теж уникати паніки та перебільшеного страху. Ходимо у крамниці чи маркети, щоб купити потрібні речі та їжу. Тому, в межах можливостей, які дають нам актуальні епідемічні норми, ми вже повинні також поволі повертати до наших храмів.
Маючи можливість брати участь у телевізійній трансляції недільної Служби Божої, запрошую всіх до спільної молитви. Нехай буде це справді наша спільна, хоча і на відстані, молитва, а не тільки оглядання ще одної релігійної програми.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогодні, у першу неділю після Господньої Пасхи, Церква ставить перед нашими очима постать св. апостола Томи. Він представлений в конкретному контексті. Не було йому дано бачити Воскреслого Христа, так, як бачили Його інші апостоли. Словам своїх товаришів він не хотів, однак, повірити, з причини чого отримав прізвисько «невірний Тома». Він ставить конкретні умовини, від яких узалежнює свою віру у Христове Воскресіння: Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його – не повірю (Йо. 20, 25). Знаємо, що для апостола Томи остаточно все закінчилось щасливо. Коли Христос прийшов вдруге, то найперше звернувся власне до нього словами: Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий (Йо. 20, 27). Євангелист Йоан записав також дальшу частину діалогу поміж Воскреслим Спасителем та апостолом Томою: І відказав Тома, мовивши до нього: Господь мій і Бог мій. І каже йому Ісус: Побачив мене то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували (Йо. 20, 29).
Сьогодні, з впевненістю, можемо сказати, що Христос, називаючи блаженними, тобто щасливими, тих, які не бачивши, все ж таки увірували, мав на думці також і нас. Ми є тими, які не бачили власними очима Воскреслого Христа, а повірили у Його воскресіння. В Божих очах ми сьогодні є щасливішими від апостола Томи, одного з дванадцяти, який повірив лише тому, що побачив на власні очі рани на тілі Воскреслого Господа. Ми ж повірили, хоча такої нагоди не мали.
Думаю, що сьогоднішня євангельська подія є доброю нагодою, щоб застановитись над тим, що означає справді повірити у Христове воскресіння. Ми ще знаходимось в піднесеній атмосфері Великодніх Свят. Хоча в цьому році ми святкували їх зовсім інакше, ніж у минулому, то все ж таки, мабуть, в душі кожного з нас залишили вони позитивні відчуття. Хоча більшість з нас не могла особисто бути присутніми в церкві на Пасхальній Утрені та на Воскресній Службі Божій, то ми старались, бодай віртуально, творити святочну спільноту з вірними нашої Церкви не лише у Польщі, але також в інших закутках світу. Ми віртуально ділились свяченим яйцем з рідними та близькими, радісно співали тропар Христос Воскрес. Тепер, коли поволі проминає атмосфера Господньої Пасхи, повертаємось до нормальності, забуваючи часами про ці високі емоції, якими ми досі жили.
Варто, однак, глянути до тексту Катехизму УГКЦ «Христос наша Пасха», щоб побачити, чого про віру навчає наша Церква в контексті Господньої Пасхи та нашого щоденного християнського життя. Наведу повністю 839 число Катехизму: У неділю Христова Церква святкує День Господній, який Отці Церкви називають «малою Пасхою». Причасником пасхального таїнства віруючий стає у Хрещенні. Тим самим він внутрішньо пов’язується з Літургією Церкви, тому кожен християнин є покликаний до участі в її звершенні. Наша участь у Божественній Літургії в неділі та святкові дні є виявом і підтвердженням єдності у вірі та любові з Богом і Церквою. Тому Господь у третій заповіді наказує: «Пам’ятай день святий святкувати» (див. Вих. 20, 8-10; Втор. 5, 12-15). Крім участі у Божественній Літургії та інших богослужіннях, віруючий християнин святкує святий день, глибше пізнаючи свою віру, утримуючись від важкої праці та чинячи діла милосердя (відвідує хворих, немічних, допомагає нужденним тощо). Святкуючи святий день, християнин видимо сповідує свою віру, визнає себе новим сотворінням у Христі, членом Його Тіла – Церкви та очікує Нового Неба та Нової Землі (пор. Од. 21, 1).
Думаю, що немає потреби глибше пояснювати цитований перед хвилиною текст. Кожна неділя є «малою Пасхою». Через Хрещення ми стали учасниками Пасхального Таїнства та є пов’язані з Літургією Церкви, в якій повинні брати живу участь. Ми зобов’язані святкувати Господній день особистою участю у Літургії Церкви та інших богослужіннях, але також утримуватись від важкої праці, використовуючи час на глибше пізнавання своєї віри. Недільний день є також нагодою до здійснення діл милосердя. Святкуючи День Господній, християнин підтверджує свою єдність з Богом та Церквою і очікує життя вічного. Це все має бути практичним свідоцтвом нашої віри. Питання, як наша віра насправді виглядає у щоденному християнському житті, можна залишити собі до передумання, як свого роду духовне завдання на сьогоднішній день та на найближчий тиждень.
Можу лиш підказати, що на початку цього місяця у нашій Єпархії була проголошена фінансова збірка на підтримку медиків, які змагаються у боротьбі з коронавірусом. Досі ми зібрали 16, 5 тис. золотих. Дякую всім дотеперішнім жертводавцям. Збірка триває ще до 9 травня. Всі додаткові відомості можна знайти на нашому сайті. Ця інформація може бути однією з можливостей використати День Господній також для творення діл милосердя.
Всім бажаю радісного, але також глибокого духовного пережиття сьогоднішнього дня, як чергової «малої Пасхи».
Христос Воскрес!
Томина Неділя, Вроцлав, 26 квітня 2020 р.
