Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Дуже сердечно вітаю всіх присутніх на нашому храмовому Празнику Успення Пресвятої Богородиці в Кошалінській парафії. В першу чергу вітаю о. мітрата Богдана Галушку, місцевого пароха, та всіх отців, присутніх на сьогоднішніх торжествах. Отцю Мітрату щиро дякую за запрошення очолити сьогоднішнє свято та за теплі слова привітання. Вітаю Сестер, які служать при цьому храмі та нащодень моляться за всіх нас. Мабуть, привітання від молодих членів парафії на початку цієї Божественної Літургії, були також підготовлені під проводом Сестер. Дуже сердечно вітаю наших дітей та нашу молодь. Вітаю всіх кошалінських парафіян, молодших і старших, та всіх гостей, які прибули на сьогоднішнє свято до Кошаліна.
Два дні тому, в п’ятницю, 28 серпня, в день Успення Пресвятої Богородиці, я очолював Успенський відпуст в парафії у Лігниці. Подібно, як сьогодні в Кошаліні, лігницькі святкування були обмежені тільки до Великої Вечірні з Литією у навечіря Празника та до Архієрейської Божественної Літургії в сам день свята. Подібно буде виглядати в цьому році також Білобірський Празник. На нашому єпархіальному сайті є приміщений Комунікат, який стосується порядку цьогорічних білобірських святкувань та традиційної прощі до Ікони Білобірської Матері Божої – Матері Скитальців. Святкування будуть мати вийнятково локальний характер і не будемо планувати зорганізованих прощ до цього нашого святого Марійського місця.
Робимо це з причини небезпеки зараження коронавірусом, тим більш, що попри піврічний час від початку світової епідемії, загальне число хворих не зменшується. Маючи на увазі, передовсім, добро наших вірних, які приходять до церков, обмежуємо, до необхідного, наші різні храмові святкування. Сподіємось одночасно, що зараза не буде тривати вічно і прийде час, коли не будемо вже боятись можливого зараження.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Епідемічні обставини, в яких приходиться нам жити від початку цього року, є для всіх нас, навіть для найстаршого покоління, чимось новим, зовсім новою реальністю. Можемо їх прирівняти до світової пандемії грипу, іспанки, яка перекотилась через світ приблизно сто років тому, і забрала зі собою, згідно з підрахунками, від 25-ти до 100 мільйонів людей.
Подібно як тоді, також і сьогодні, пандемія має величезний вплив на життя цілої людської спільноти. Не знаємо хоча б, як насправді буде виглядати після вакацій навчання у школах та в університетах. Не знаємо, чи не причиниться воно до перенесення віруса зі шкіл на цілі родини. Питання про вплив віруса на наше життя ставить економіка, ставить світ культури, спорту. Мабуть, немає такої ділянки людського життя, яка би могла заявити, що на неї коронавірус не впливає. Таке питання завдає собі також Церква, бо пам’ятаємо, що на початку пандемії власне Церква почала дуже сильно відчувати на собі наслідки санітарних рестрикцій, зв’язаних, передовсім, з обмеженням можливої кількості учасників церковних богослужень. З такою ситуацією ми зустрічалися в часі цьогорічного Великого Посту та в часі Великодніх Свят. З чимось таким не зустрічались досі навіть найстарші особи з нашої церковної спільноти. Впроваджені різні обмеження та забезпечення, також у сфері релігійного життя, дозволяють нам сьогодні почуватись в міру безпечно в наших церквах, тим більше, що нащодень нормально функціонуємо в житті – ходимо до праці, робимо закупи, виїжджаємо на вакації, ходимо на весілля, відвідуємо близьких і знайомих. Просто вчимось нормально жити і функціонувати, також в релігійній площині, в цьому ненормальному часі. Думаю, що важним сьогодні є те, щоб не думати тільки про те, де може чигати на нас небезпека можливого зараження. Потрібно думати позитивно. Ми, як людство, зобов’язані подолати фізично і психічно віруса, а не він нас.
Сьогодні, тут, в Кошаліні, святкуємо празник Успення Пресвятої Богородиці. Після виповнення дорученої Їй місії – стати Матір’ю Божого Сина, Пресвята Богородиця залишає цей світ. Вона вмирає, але, як Матір Божого Сина, вибрану Богом до цієї місії ще перед віками, Вона мала ще окремий привілей – була захоронена перед первородним гріхом. Тому, після смерті, Пресвята Богородиця була забрана з тілом і душею до неба, щоб стати поруч свого Сина.
В день празника Успення Пресвятої Богородиці читаємо в часі Служби Божої два короткі уривки з 10-го та 11-го розділів Євангелії від св. Луки. Цей фрагмент читаємо переважно теж й в інші Богородичні свята. Ми до нього, мабуть, звикли і, можливо, навіть, слухаючи його, не застановляємось глибше над його сенсом. А варто це зробити, бо може він також бути нам помічним в часі актуальної світової ситуації, про яку я перед хвилиною говорив. Це розповідь про перебування Ісуса Христа у домі двох сестер – Марії і Марти. Це, одночасно, також повчання про можливі різні людські постави зглядом Ісуса Христа та нашого ставлення до Нього та Його навчання.
Відвідуючи дім Марії і Марти, Христос зустрічається з двома різними поставами. Марта – це добра і зарадна господиня. Старається всіма силами гідно прийняти дорогого Гостя. Від початку порпається в кухні, щоб належно пригостити Ісуса та його учнів. Марія – це учениця. Вона сіла при ногах Ісуса і слухає його, стараючись вловити кожне слово. Навіть на думку не приходить їй, щоб піти та допомогти своїй сестрі в кухні. Це викликає реакцію Марти, яка скаржиться Вчителеві на свою сестру, просячи Христа пригадати їй, щоб допомогла сестрі. Відповідь Христову знаємо. Звертається Він до Марти: Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї (Лк. 10, 41-42). Видається, що Христова оцінка постав обох сестер, є однозначна. Це Марія вибрала кращу частку.
Однак, сьогодні богослови не є вже так однозначні в оцінці поведінки обох сестер. В різних поясненнях біблійних текстів можна вичитати думку, що Христос похвалив обі постави сестер, але також обі дещо скоригував – виправив. Постава Марти, яка старалась Йому якнайкраще послужити, є милою Христові, бо наслідує Його самого. Христос прийшов на світ, не лише на те, щоб проповідувати Добру Новину про спасіння, але теж, щоб служити іншій людині. Він справді служить, головно найбільш потребуючим. Він достерігає кожну людську нужду та старається їй зарадити. Народ ішов за Ним, щоб послухати Його, але ішов також тому, щоб отримати від Нього допомогу – чудесне оздоровлення, привернення здоров’я і сил, відпущення гріхів, увільнення від злого духа, а, навіть привернення життя.
Христові милою є також постава Марії. Вона стає Його ученицею. З увагою ловить кожне Його слово. Христос прийшов на світ власне на те, щоб всім звіщати Добру Новину про спасіння. Постава Марії – це постава людей, які вміють слухати і стараються запам’ятати кожне почуте Боже Слово. Завдяки таким людям як Марія, Христос має можливіть виповнювати свою місію, бо має до кого проповідувати. Є люди, які радо Його слухають та опісля впроваджують почуте слово у життя.
Однак відчуваємо, що Христос одночасно кориґує, тобто виправляє обі постави сестер. Марта повинна знати і пам’ятати, що суть бути Христовим учнем не полягає в тому, щоб бути якнайбільше активним, робити, діяти, будувати, ремонтувати, займатись щораз новими проектами. Це часто трапляється нам, священникам, головно тоді, коли ми є ще молоді. Починаємо від ремонтів, будов, направ. Вони потрібні, але тут Христос дає ясно до зрозуміння, що Його учневі треба, передовсім, навчитись слухати. Потрібно навчитись слухати Боже Слово, яке в неділю лине до нас в церкві, потрібно вчитись слухати того, що Господь говорить до нас у Святому Письмі та в часі особистої молитви, коли промовляє прямо до нашого серця, а часами й до вуха. Надмірна активність може зробити нас глухими на спрямований до нас Божий голос. Тому не можемо забути, що ми повинні вміти не тільки працювати і діяти, але також і передовсім слухати Боже слово. Бо зі слухання Божого Слова родиться віра, яка веде нас до спасіння.
Марія в свою чергу повністю віддалась слуханню того, що говорив до неї Господь, але, одночасно, забула про цілий світ. Забула про свою запрацьовану сестру, забула про голодних апостолів і, парадоксально, забула про самого, також голодного, Христа. Вона тільки слухала, а зовнішній світ ніби перестав для неї існувати. Слухання є конечним, але воно становить тільки частину цієї дійсності, якою є будування Божого Царства. Щоб воно могло родитись і зростати потрібно слухати Боже Слово та доповнювати Його ділами. Обі сестри були зайняті тільки однією, крайньою, частиною цієї нової дійсності, яку прийшов творити Христос. І це була їхня помилка.
Христос є тим, який найкраще вміє в собі поєднати ці дві крайності. Він вміє слухати Бога, свого Небесного Отця, з Яким так часто розмовляє у молитві. Він вміє, водночас, також слухати простих людей, які звертаються до Нього у своїх потребах. Вислуховує їх навіть тоді, коли вони не промовляють до Нього жодного слова. Він, одночасно, є тим, який не тільки слухає, але також діє. Він постійно в дорозі, він постійно в дії. Він є поміж народом і не забуває про його потреби.
Подібну поставу репрезентує також Марія, Пресвята Богородиця, яка вміла досконало поєднати в собі ці дві крайності. Вона вміла слухати Господа, коли промовляв до Неї через Архангела Гавриїла, вона вміла слухати св. Йосифа, вона вміла слухати свого Сина, вона вміла слухати інших людей, якими послуговувався Бог. Вона слухала уважно і все почуте зберігала у своєму серці. Святий Євангелист Лука говорить: Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці (Лк. 2, 19). Але Вона теж працювала і діяла. Їй завдячуємо перше Христове чудо, яке Спаситель вчинив в Кані Галилейській. Вона вплинула на свого Сина, який почав діяти.
Нав’язуючи до цього, що я говорив на початку про епідемічне загроження, можемо сказати, що сьогоднішнє Євангеліє також підказує нам, яку ми повинні прийняти поставу в часі пандемії. Потрібно сказати, що також тут не повинно бути крайностей. Не можна легковажити загроження, говоривши, що це все неправда, все видумане. Двох наших семінаристів та їхні близькі заражені коронавірусом. Три дні тому я почув вістку, що у Львові дівчина 19 років заразилась коронавірусом і протягом кількох днів відійшла,хоча не мала жодних інших захворювань. Але не можна також попадати у відчай і замикати всі двері і вікна перед вірусом, залишаючись так тижнями і місяцями. На жаль, це не рідкісне явище в наших парафіяльних спільнотах. Наші отці говорять, що частина наших вірних, головно місцевих, досі не вийшли ще зі, свого роду, епідемічного підпілля. Виглядає, що від коли почались захворювання у Польщі, деякі наші вірні, не тільки старші, не були ще ні в церкві, ні у Святій Сповіді, ані не приступали до Святого Причастя. Прикре це … .
Сьогоднішня коротка Євангельська розповідь є для нас особливим повчанням і пересторогою. Не можемо попадати в крайність, займаючись тільки слуханням Божого Слова, забуваючи, одночасно, про практичну любов ближнього. Не можна також займатись тільки активною діяльністю, занедбуючи час і можливість слухати Боже Слово. Християнське післанництво полягає в тому, щоб уважно слухати Боже Слово та, опісля, впроваджувати його у життя через служіння ближнім. Як взір до наслідування є для нас сам Ісус Христос та Його Мати, Пресвята Богородиця, якої Празник Успення сьогодні відзначаємо тут в Кошаліні.
Просім у Пресвятої Богородиці допомоги, щоб ми вміли єднати в собі активну діяльність та, водночас, слухання Божого Слова.
Слава Ісусу Христу!
