Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Дуже сердечно вітаю всіх, які сьогодні разом з нами моляться в Каплиці Гохберґа при Вроцлавському соборі, а також всіх, які зібрані перед телевізорами у своїх помешканнях в Польщі, в Україні та в інших країнах світу. Сьогоднішня зустріч мала бути нашою останньою зустріччю на антені TVP Kultura. Однак, хочу повідомити, що мабуть протягом найближчих місяців будемо дальше зустрічатись щонеділі о годині 9.00. Будемо молитись у Вроцлавському соборі, а, якщо буде технічна можливість, то також в Перемиському соборі. Дозвольте, однак, що після трьох з половиною місяців наших молитовних недільних зустрічей поділюсь своїми рефлексіями та зауваженнями на тему цього особливого досвіду.
На каналі TVP Kultura зустрічаємось безперервно кожної неділі, починаючи від 22 березня цього року, тобто від ІІІ Неділі Великого Посту. Сьогодні є це вже наша п’ятнадцята неділя трансляції Служби Божої у прямому ефірі. Крім цього, у Великому Тижні, на каналі TVP Kultura, ми молились у Велику П’ятницю. У Великий Четвер та у Велику Суботу наші богослужіння також були трансльовані в прямому ефірі на каналі Вроцлавського телебачення TVP3 Wrocław. В загальному підсумку, протягом трьох з половиною місяців було вісімнадцять наших безпосередніх телевізійних трансляцій. Потрібно також сказати, що, ніколи ще в історії, наші недільні богослужіння не передавались у прямому ефірі протягом так довгого часу на каналах громадського телебачення. Але важко було б собі уявити, щоб у такому важкому часі наступу пандемії коронавіруса, забракло богослужінь нашої Церкви у медіальному просторі, якщо такі богослужіння мали вірні латинської, православної та євангелистської Церков.
Причиною, задля якої ми були змушені стати в часі недільної Божественної Літургії перед телевізійною камерою, була цьогорічна всесвітня пошесть коронавіруса. З огляду на епідемічну загрозу, всі ми були змушені повністю залишатись в наших домівках, а наші церкви були зачинені для вірних, які не могли їх відвідати. Телебачення, інтернетові камери он-лайн, встановлені в наших соборах у Вроцлаві, Перемишлі, та в інших наших парафіяльних церквах, інтернетовий канал Ю-туб, давали нам можливість бути разом, спільно молитись та надалі, у таких складних обставинах, творити церковну спільноту. В такий спосіб ми разом пройшли Великий Піст та Страсний Тиждень. Завдяки присутності в медіах ми спільно прожили Великодні Свята та змогли засісти при святкових столах з віртуально посвяченою паскою. Спільно ми також пережили Празник Зіслання Святого Духа. За посередництвом телебачення були передавані повідомлення про зобов’язуючі санітарні обмеження, ціллю яких була охорона здоров’я вірних перед зараженням вірусом КОВІД-19. Думаю, що вдалось нам, без дуже великих втрат, успішно пройти період найбільшої епідемічної загрози коронавірусом. Використовуючи нашу присутність в телебаченні ми також вчились, як поволі, після відкликання раніше уділеної диспензи, повертати до наших храмів та до звичайного церковного життя. Сьогодні бачимо, що у 70-80% ми осягнули стан з-перед пандемії.
Як я говорив кілька тижнів тому, наші недільні зустрічі в часі Божественної Літургії, мали, передовсім, душпастирський характер. У призначеному нам, 55-ти хвилинному часі, ми спільно молились та мали можливість вислухати Боже Слово. Я старався, щоб мої проповіді, обмежені часово, були зрозумілими, передавали благовість про спасіння, нав’язували до актуальної дійсності та допомагали нам віднайтись у новій, складній ситуації. Щоб не змінювати парафіяльний порядок у нашому Вроцлавському соборі, в якому щонеділі служиться п’ять Служб Божих, ми цю телевізійну Службу Божу служили, переважно, в Каплиці Гохберґа. Ми не надавали їй величної хорової та повної архієрейської оправи, щоб таким чином мати можливість поміститись у, призначений нам, антенний час.
Пройдений спільно, від 22 березня цього року, час, був також для всіх нас, як і особисто для мене, часом корисного навчання. Всі ми вчились дисципліни, щоб виконати вимоги телебачення та поміститись у, призначений нам, час. Я вчився проповідувати Боже Слово так, щоб мої проповіді були для наших вірних, свого роду, духовним дороговказом, як ступати по бездоріжжях непевності і страху, несподівано заподіяних пандемією. Ми, душпастирі, вчились, як дійти до наших вірних, щоб в часі епідемічної загрози вони не залишались самі, без духовного супроводу єпископів та священників. В цьому, очевидно, дуже корисним був для нас телевізійний канал TVP Kultura, керівництву та працівникам якого, хочу щиро подякувати за успішну співпрацю. Одночасно, в багатьох парафіях двох наших єпархій, священники самостійно проводили інтернетові відео- та аудіо-трансляції. В такий спосіб, в половині цьогорічного Великого Посту, з нашого Вроцлавського собору проводились віртуальні великопосні реколекції, яких щоразу слухали біля тисячі осіб, хоча наш Собор був в той час порожнім. В часі щонедільних Служб Божих на каналі TVP Kultura молилось разом з нами одночасно приблизно 25-30 тис. людей. З нами є не лише греко-католики, але також латинники, православні і представники інших віровизнань. Всіх вітаю та дякую за молитовний супровід.
Напевно пандемія кононавіруса залишить в нас, в нашій свідомості, болісні рани, які будуть довго загоюватись. Але, без сумніву, з цього досвіду вийдемо також мудрішими, духовно, організаційно, як також і технологічно, багатшими. Сподіваюсь, що здобутий досвід зможемо успішно використати у нашому дальшому душпастирському служінні.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Хочу ще нав’язати свою проповідь до сьогоднішнього недільного Євангелія з ІІІ Неділі після Зіслання Святого Духа. Перед хвилиною ми чули Христові слова, записані Євангелистом Матеєм у шостому розділі: Сказав Господь: Світло тіла – око. Як, отже, твоє око ясне, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то якою великою буде темрява! (Мт. 6, 22-23). Знаємо, що без очей людина не може спостерігати світла та цілого світу, який є освітлюваний сонячним світлом. Без очей людина потребує провідника: іншої людини, собаки, палиці. У нашому духовному житті також потребуємо провідника, який підказав би нам, як відрізнити добро від зла. Таким Світлом (Провідником) повинен бути для кожного з нас Ісус Христос та, проповідувана Ним, Добра Новина про спасіння. Маємо також «духовні очі» – совість, яка, сформована в Євангельському дусі, повинна допомагати нам розпізнавати добро та переконувати нас, щоб ми пішли за ним.
Далі, Христос пригадує нам, що людина не може служити двом панам: Богові та мамоні: Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматися одного, а того знехтує. Не можете служити Богові і мамоні (Мт. 6, 24). Така постава мусить остаточно довести до гострого протиріччя. Треба нам остаточно рішуче визначитись, на якому боці хочемо стояти. Це стосується кожного з нас – або станемо за Христом та Його вченням, згідно з яким будемо жити, або відкинемо Його і підемо своїми дорогами, які остаточно не доведуть до Христа та Його Царства. Сама лише фізична участь у недільній Службі Божій може не вистачити для цього, щоб допровадити нас до життя вічного у Христі.
Остання частина сьогоднішнього Божого Слова – це заклик до глибокої довіри до Бога. Зацитую дуже чудовий, один з найгарніших Євангельських текстів: Ось чому кажу вам: не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більше їжі, тіло – не більше одежі? Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки; і Отець ваш небесний їх годує. Хіба ви не вартніші від них? Хто з вас, журячись, може добавити до свого віку хоч один лікоть? І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. І коли польове зілля, яке сьогодні є, а завтра вкидають до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? Тож не турбуйтесь, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше царства Божого та його справедливости, і все те вам додасться (Мт. 25-33).
Ці слова для всіх нас, головно тепер, коли світ тремтить зі страху перед зараженням вірусом КОВІД-19, повинні бути особливою потіхою та додавати нам відваги і сили. Так, на наше життя щоденно чигає багато різних небезпек, хворіб, вірусів, бактерій, смертоносної зброї, дорожніх аварій, а навіть ворожо наставлених до нас людей. І колись котрась з цих потенційних небезпек може бути причиною нашої смерті. Але, незалежно від всього, ми повинні пам’ятати, що ми все ж таки залишаємось в руках Доброго Бога, який так чудово зодягає польові квіти та зілля. А ми для Нього набагато вартісніші. Болючий досвід цьогорічної пандемії показує, що навіть завдяки ній ми можемо стати духовно збагаченими та мудрішими. Тому не турбуйтесь, маловіри, як говорить Христос. Бо ми не погани!
Бажаю всім вчитись шукати найперше Царства Божого, а тоді все інше також буде нам дано.
Слава Ісусу Христу!
