Cвята Церква сьогодні готує нас до завтрашнього празника Стрітення Господнього і взиває до нас словами тропаря: “Небесний хор небесних ангелів, приникши на землю, бачить як Мати, що не знала мужа, вносить до храму Первородного всієї тварі, що прийшов як немовля, і тому з нами співає передпразденственну пісню”.
Все духовне життя християнина має бути наповнене зустріччю з Богом. Лише одна зустріч може наповнити наше життя сенсом – зустріч з Ісусом.
Прикладом цього є праведний Симеон, який знаходиться в центрі свята Стрітення Господнього.
Старець Симеон багато років очікував зустрічі з Ісусом – справжнім щастям для себе, і вона відбулася.
Його приклад навчає нас, що успіх у праці, Божа допомога приходять завдяки нашій твердій вірі й наполегливому прямуванню до мети.
Про духовне значення празника Стрітення Господнього слухайте в рубриці, яку приготувала с. Емілія Вандич, СНДМ – СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ – СВЯТО ЗУСТРІЧІ З БОГОМ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=5r3s2a9vUxk
Отож намагаймося вже нині очистити наші почуття, зробити іспит сумління, щоб завтра з чистим серцем могли вступити в дім Божий, щоб кожен з нас з глибини душевної міг молитися словами канону: “Душевними руками, сподоби мене благодателю прийняти Тебе, як колись Симеон, і насолодитися Твоєю благодаттю”, а ви, двері небесні, відчиніться, бо “Христос у Церкву, як младенець, Матір’ю-Дівою Богу і Отцю приноситься”.
Тропар:
Небесний хор небесних ангелів,* приникши на землю,* бачить, як Мати, що не знала мужа,* вносить до храму Первородного всієї тварі,* що прийшов як немовля,* і тому з нами співає передпразденственну пісню,* радуючися.
Кондак:
З Отцем бувши, невидиме Слово нині ж видимим стало плоттю:* несказанно від Діви народилося і руками старечими дається святителеві.* Поклонімся Йому – істинному Богу нашому.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Готується священна Церква* прийняти в собі Господа,* що як Дитятко приходить* і благодаттю умозримо осяює* найвірнішу Свою й боголюбну громаду.* Тим-то взиває вона:* «Ти єси слава, і похвала,* і окраса повноти моєї, Слове,* що младенствував плоттю ради мене!»
Світлиця многосвітла,* і Скинія найцінніша,* і Храм святий і просторий* у чертоги Храму вводить Господа* й обручає Себе священній Церкві Його,* благаючи повсякчасно,* щоб від тління і бід були відкуплені* ті, що по праву Богородицею* Її безперестанно славлять.
Симеоне святобливий,* надію свою осягнути* – Христа побачити – сюди приступи,* щоб у храмі взяти Його на руки,* і возгласи: «Нині відпусти, Спасе,* із землі мене, раба Твого!»,* і призови пророчицю Анну,* хай прославить із тобою Доброчинця,* що плоттю дивоглядно младенствує.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Прийми, о Симеоне,* Господа слави,* як було тобі провіщено* від Духа Святого:* ось бо прийшов Він!
Творця і Владику* як Дитятко на руках* несучи, Чистая* і Пречистая Діва* до Храму входить.
Велике і страшне* і дивне таїнство Промислу:* Той, хто все обіймає* і младенців зрощує,* – як Дитятко на руках носиться.
Священного священна Діва* принесла у святиню священикові,* Симеон же, простерши обійми,* прийняв Його, радіючи, і закликав:* «Нині відпускаєш раба Твого, Владико,* за словом Твоїм, у мирі, Господи!»
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає„. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20250201&vita
о. Петро Фостик
