ВСІХ ПРЕПОДОБНИХ ОТЦІВ, ЩО В ПОДВИЗІ ПРОСІЯЛИ.
“Мавши сміливість перед Христом Богом, основоположником подвижництва, випросіть і нам прощення гріхів і велику милість” (З вечірні).
У сиропусну суботу Східна Церква згадує пам’ять преподобних Отців, що прославились у подвизі, тобто тих які за свого земного життя уподібнилися Богові і стали праведниками. Недаремно цей спомин відбувається напередодні великої чотиридесятниці. В такий спосіб Церква хоче нам подати за взір тих які так само як і ми тепер, молилися і працювали, терпіли і боролися із спокусами та пристрастями і заохотити до мужнього духовного подвигу у часі Великого Посту.
Преподобні у своєму житті постійно шукали Бога, Йому вірно в любові служили, а через хрест і відречення самих себе його знаходили і дійшли до неба. Таке саме завдання стоїть і в кожного з нас: приносити плоди добрих діл. Час посту – це рівно ж час активної боротьби з гріхом. Тільки Бог може нам подати силу і міць для знищення гріха. Сорок днів посту – це гарний період щоб оновити наші душі і помисли, які часто бувають відчуженими від праведності. Звичайно що і сатана в цей час буде більше спокушати (згадайте піст Христа у пустині), однак з Божою допомогою можемо подолати різноманіття його підступів.
Бог дає можливість нам людям що маємо тіло через піст та аскезу стати рівноангельними. Постили усі праведники: Мойсей, Ілля, Іван Христитель, зрештою сам Ісус! То чому не маємо постити і ми..
За молитвами преподобних отців наших, Боже, допоможи нам звершити добрий подвиг і витривати у вірі. Добрий Господь допровадив нас до ще одного Великого Посту у нашому житті..не змарнуймо цей час, але використаймо його для молитви, покаяння і добрих діл, щоб оновлені як душею так і тілом “до спасительного притулку славної страсті Христа Твого, щоб деревом хреста вповні озброєні, явились ми гріха переможцями і удостоїлись благословенного тридневного воскресіння, молитвами і заступництвом всесвятої, непорочної Богородиці і приснодіви Марії і всіх святих Твоїх, нині і повсякчас і на віки віків” (із Заамвонної молитви Сиропусної суботи).
Пам’ять преподобних Отців, що прославились у подвигу – Джерелo: https://dyvensvit.org/testimony/1033425/
Сиропусна субота
Душам праведників приснопам’ятним
Слова прославлення в дар приношу. Стихи
У цей день ми звершуємо пам’ять усіх преподобних, чоловіків і жінок, що просіяли в пості, бо богоносні отці, поступово наставивши нас попередніми святами, заздалегідь підготувавши до поприща (посту), відвернувши від ситості і насолод, настрашивши майбутнім Судом, очистивши наперед як слід сиропусною седмицею, доречно встановили посеред неї і два дні (за чином) посту [1], щоб потроху привчити нас до нього. Ось і всіх чоловіків і жінок, що жили праведно, до того ж з багатьма скорботами і трудами, вони представляють нам, щоб нагадуванням про їхні змагання надати нам сил для поприща (посту), і щоб ми, маючи перед собою їхнє житіє як певний образ і шлях, отримуючи від них підкріплення і допомогу, прагнули до духовних подвигів, думаючи, що і вони були з нами одного єства.
Бо як воєводи заохочують своїх воїнів, озброєних і вже стоячих в строю, промовами, знаменами і згадуванням предків, що хоробро і відважно воювали, і воїни, що укріплюються цим, надихаються надією на перемогу, – так нині премудро творять і богоносні отці: зміцнивши до духовних подвигів і мужів, і жінок (прикладом) преподобних, таким чином підводять до посного поприща, щоб ми, дивлячись на їхнє достойне наслідування, безгрішне життя, здійснювали різноманітні чесноти, кожен згідно з силами, – переважно любов і свідоме ухилення від неправедних діл і вчинків. І піст – це не тільки дієта, але стриманість і язика, і очей, і від гніву, і, простіше кажучи, віддалення від всякого зла
З цієї причини святі отці і встановили тут справжнє святкування всіх преподобних, приводячи (нам на пам’ять) тих, що угодили Богові постом та іншими добрими ділами, наставляючи нас їхнім прикладом на шлях чеснот, щоб ми сміливо озброїлися проти пристрасті і демонів, і пропонуючи нам деякий зразок: якщо і ми докладемо однакове з ними старання, то зможемо безперешкодно зробити все, що і вони зробили, і сподобитися тих же вінців, – адже і вони були одного з нами єства.
Про сиропусну ж (седмицю) деякі кажуть, що її встановив імператор Іраклій [2], – а раніше вона була м’ясоїсною, – бо він, шість років воюючи з Хозроєм [3] і персами, дав обітницю Богові: якщо здолає їх, заснувати таку (седмицю), по уставу середню між м’ясоїдінням і постом, – що і виконав.
Я ж думаю, що, може бути, і так сталося, а може бути, і вона була задумана святими отцями заради деякого приготування, щоб ми, відразу перейшовши від м’яса і щедрої їжі до крайньої стриманості, не сумували і, крім того, не пошкодили тілу, але, повільно і потроху відмовляючись від жирної і солодкої їжі, як незвиклі до вузді коні, через відняття їжі сприйняли і вудила посту.
Таким чином, як душу (отці) налаштували притчами, так само майстерно подбали і про тіло, потроху видаляючи перешкоди до посту.
Христе Боже наш, молитвами всіх преподобних Твоїх помилуй нас. Амінь.
[1] Тобто середу і п’ятницю. У ці дні сиропусної седмиці богослуження відбуваються за постовим уставом.
[2] Іраклій – візантійський імператор (610-641 рр.). Робив спроби примирити вчення Православної Церкви з монофізитами.
[3] Хозрій I, великий перський цар з династії Сасанідів. Він взяв у полон Хрест Христовий, Єрусалимського патріарха Захарію і багатьох християн. Скинутий із престолу і убитий сином Сіроєм в 628 р.
Синаксар у суботу Сиропусної седмиці, всіх преподобних отців, що у подвизі просіяли – Джерелo: https://ukr-parafia-roma.it/uk/nascosto-43/802-synaksar-u-subotu-syropusnoi-sedmytsi-vsikh-prepodobnykh-ottsiv-shcho-u-podvyzi-prosiialy.html
ДО РИМЛЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Ряд.: Рим. 115 зач.; 14, 19-26.
Тож стараймося про те, що веде до миру і до обопільного будування. Не руйнуй Божого діла задля їжі. Все чисте, та горе чоловікові, що їжею призводить до упадку. Добре не їсти м’яса і вина не пити, ні того, об що твій брат спіткнувся б. Ту віру, що ти маєш, тримай її для себе перед Богом. Блажен, кому совість не закидає в тому, що рішив робити. Хто ж вагається, коли їсть, уже засуджений, бо не чинить по добрій вірі; все бо, що не по добрій вірі – гріх.
Тому ж, хто може вас утвердити згідно з моїм Євангелієм і з проповідуванням Ісуса Христа, згідно з відкриттям тайни, промовчаної протягом відвічних часів, тепер же об’явленої через писання пророків, за велінням предвічного Бога, і розголошеної для всіх народів, щоб вони корились вірі, — Богові, єдиному мудрому, через Ісуса Христа, слава на віки віків. Амінь.
ДО ГАЛАТІВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Отцям: Гал. 213 зач.; 5, 22 – 6, 2.
Браття, плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння; лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. На все це нема закону. Котрі ж Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та похотями. Коли живемо духом, духом ходімо. Не будьмо суєславні, задиркуваті між собою, завидущі одні одним.
Брати! Коли б хто попав у яку провину, ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности; але вважай, щоб і ти не впав у спокусу. Носіте тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Ряд.: Мт. 16 зач. 6, 1-13.
Сказав Господь: Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які б вас бачили, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі.
Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі.
А коли молитеся, не будьте як лицеміри, що люблять молитися перед усіма по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що в тайні, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі. Коли ж молитесь, не говоріть зайвого, як погани; гадають бо, що за своїм многословієм будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього. Моліться, отже, так: Отче наш, що єси на небі!
Нехай святиться твоє ім’я; Хай прийде твоє царство; нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насушний дай нам днесь.
Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.
Не введи нас у спокусу, але визволь нас від лукавого.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Отцям: Мт. 43 зач. 11, 27-30.
Сказав Господь своїм учням:. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.
Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.
Рим. 14, 19–26. «Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування»
У наших взаєминах ми завжди свідомо чи несвідомо завдаємо одні одним болю, ран, прикростей. Ми маємо тих чи інших осіб, які нас підтримують, підпирають, а потім, з часом, можемо відкрити для себе їхні слабкості, їхні недобрі сторони. Наші друзі іноді стають невірними нашій дружбі. І тоді впускаємо у своє серце розчарування щодо цих осіб.
Маємо бути свідомі, що кожна людина вражена гріхом. Ніколи не треба знеохочуватись, коли відкриваються якісь недоліки чи вади іншого. Навпаки, маємо розвивати в собі здатність виявляти добрі сторони тих людей, які нам прикрі, немилі.
Завжди легко побачити недоліки інших, вони немовби самі нагору лізуть. Але варто зауважити добрі риси одні в одних.
І тоді ці добрі риси, ці позитивні сторони розвивати, щоб ними ми всі збагачувалися на славу Божу!
Вл. Венедикт Алексійчук
Гал. 5, 22 – 6, 2. «Носіть тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа»
Кожен із нас знає, як нелегко змінюватись. Є звички чи гріхи в нашому житті, які ми можемо добре бачити й розуміти, гаряче бажати їх позбутися, однак, довгий час не досягати у цьому успіхів. Можливо, ми також свідомі того, чим саме приносимо болі, страждання, терпіння і незручності іншим людям, але не так легко нам змінитись. Не здатні й не спроможні це одразу зробити, хоч дуже цього хочемо.
Коли бачимо іншу особу з її немочами, чи ми до неї такі ж поблажливі, як і до себе? Чи радше поспішаємо виправити її, вказати на помилку, зробити зауваження? Чи ми замислюємось у той час, що ця особа, яка чинить гріх, чи просто дратує нас своєю поведінкою, може бути такою ж слабкою, як і ми, може прагнути змін і не досягати одразу успіхів?
Апостол же нагадує, щоб ми з любов’ю приймали одні одних, щоб ми носили тягарі одні одних, щоб ми виявляли любов та милосердя одні до одних. Бо знати Божі Закони і судити через їхню призму наших ближніх нескладно для будь-кого з нас. Однак стати для них Христовим учнем, апостолом, помічником у немочах – вимагає значних зусиль.
Тож докладаймо всіх зусиль щоб огортати любов’ю кожну людину і з любов’ю приймати і зносити слабкості, обмеження і недоліки кожної особи!
Вл. Венедикт Алексійчук
Мт. 6, 1–13. «Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі»
Людина має тіло, душу й духа. У людській, тілесній, сфері ми начебто вміємо собі зарадити, суспільство нас цього навчило. І дуже часто, коли говоримо про людину, то саме ідентифікуємо її лише з тілом, а на духовний аспект її життя звертаємо дуже мало уваги.
Коли в Євангелії сказано, якщо людина щось робить, то йдеться про те, що вона нерідко це щось робить так, щоб виглядало гарно назовні. Ми часто не усвідомлюємо, що наш християнський принцип поведінки, наші добрі діла завжди спочатку зароджуються всередині нас, щоб потім виявитися назовні. Пам’ятаймо, що найважливішим є те, що носимо всередині себе. Адже навіть коли ми цього не реалізуємо назовні, коли його ніхто не побачить, то перед Богом все стане явним.
Лише тоді наші діла сповняться справжньою добротою, коли будемо дбати про те, щоб подобатися Господеві у всіх своїх думках, переживаннях і планах.
Вл. Венедикт Алексійчук
Мт. 11, 27–30. «Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим»
У своєму житті ми завжди прагнемо змін, хочемо досягати якихось нових вершин у кар’єрі, навчанні, добробуті. І часто не можемо повірити, що те, що Господь уже послав у цю мить, у наше життя, і є тим, що найкраще для нас.
Найважче це нам усвідомлювати, коли настають труднощі, проблеми й клопоти. Саме про це й говорить Господь: взяти своє ярмо на себе – значить прийняти життєву ситуацію, прийняти кожну людину і подію, яку Господь послав. Прийняти – це повірити, що їх дав нам Господь.
Якщо усвідомимо, що все стається не випадково, а за всім у нашому житті стоїть Господь, тоді будемо готові чинити Його волю у кожній хвилині свого життя.
Коли зуміємо все це приймати, тобто взяти це ярмо на себе, тоді в нашому серці запанує радість і мир.
Вл. Венедикт Алексійчук
Тропар (г. 4):
Бо́же отці́в на́ших,* що чи́ниш завжди́ з на́ми за Твоє́ю ла́гідністю,* не віддали́ ми́лости Своє́ї від нас,* але́, молитва́ми їх, у ми́рі спряму́й життя́ на́ше.
Кондак (г. 8):
Як благоче́стя пропові́дників* і нече́стя загнузда́телів,* собо́р богоно́сних просвіти́в Ти, Го́споди,* — тих, що вселе́нну ося́юють;* їх молитва́ми в ми́рі сове́ршеннім* тих, що Тебе́ сла́влять і велича́ють, охорони́,* щоб співа́ли Тобі́: Алилу́я.
Богородичний (г. 8):
Неперемо́жній Влада́рці на честь перемо́ги* ми, слу́ги твої́, врято́вані від ли́ха,* подя́чні пісні́ склада́ємо тобі́, Богоро́дице.* А ти, що ма́єш си́лу нездола́нну,* від уся́ких бід нас охорони́,* щоб взива́ти до те́бе:* Ра́дуйся, Неві́сто неневі́сная.
Прокімен (г. 4): Восхва́ляться преподо́бні у сла́ві і возра́дуються на ло́жах свої́х. (Пс. 149,5)
Стих: Просла́влення Бо́га в уста́х їх і мечі́ обосі́чні в рука́х їх. (Пс. 149,6)
Алилуя (г. 2): Наса́джені в до́мі Госпо́днім, у двора́х Бо́га на́шого процвіту́ть. (Пс. 91,14)
Стих: Веселі́ться в Го́споді і ра́дуйтеся, пра́ведні, і хвалі́ться, всі пра́ві се́рцем. (Пс. 31,11)
Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́. (Пс. 32,1)
Священник: Христос, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, силою чесного і животворчого Хреста, заступництвом чесних небесних сил безтілесних, чесного і славного пророка, предтечі і хрестителя Йоана, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Миколая, архиєпископа Мир Ликійських, чудотворця, святих славних і переможних мучеників, преподобних і богоносних отців наших, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, святих і праведних богоотців Йоакима й Анни, і святого, якого є храм, і святої преподобномучениці Євдокії, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20250301&vita
Стихири на „Господи, взиваю я”
Прийдіть, усі вірні, возхвалімо лики преподобних отців:* Антонія першого серед них, світлого Євтимія:* і кожного окремо, і всіх разом;* і мислено проходячи їх житіє, ніби через другий рай блаженства, красно закличмо:* ці дерева, які насадив Бог наш, принесли Христові оці розквітлі плоди нетлінного життя,* окормляючи наші душі. До них же закличмо: «Богоносні блаженні, моліться, щоб нам спастися».
Прийдіть, усі вірні, возхвалімо лики преподобних отців:* Антонія першого серед них, світлого Євтимія:* і кожного окремо, і всіх разом;* і мислено проходячи їх житіє, ніби через другий рай блаженства, красно закличмо:* ці дерева, які насадив Бог наш, принесли Христові оці розквітлі плоди нетлінного життя,* окормляючи наші душі. До них же закличмо: «Богоносні блаженні, моліться, щоб нам спастися».
Радуйся Єгипте вірний,* радуйся Лівіє преподобная, радуйся Фіваідо вибраная,* радуйся всіляка місцевість, і країна, і місто-поселення,* що виховали громадян Царства Небесного* і зростили їх важкими трудами стриманості-посту,* і появили їх Богові, як досконалих мужів бажань.* Вони бо явилися світилами нашим душам.* Вони ж проміннями чудес і дивовижними знаменнями діл* мисленно-духовно просіяли всі кінці землі.* Тож закличмо до них: «Отці всеблаженні, моліться, щоб нам спастися».
Радуйся Єгипте вірний,* радуйся Лівіє преподобная, радуйся Фіваідо вибраная,* радуйся всіляка місцевість, і країна, і місто-поселення,* що виховали громадян Царства Небесного* і зростили їх важкими трудами стриманості-посту,* і появили їх Богові, як досконалих мужів бажань.* Вони бо явилися світилами нашим душам.* Вони ж проміннями чудес і дивовижними знаменнями діл* мисленно-духовно просіяли всі кінці землі.* Тож закличмо до них: «Отці всеблаженні, моліться, щоб нам спастися».
Хто із жителів землі може розповісти про дивовижні ваші житія,* отці всесвяті;* і який язик висловить священнодуховно ваші подвиги,* ваші поти, і страждання, і чесноти,* таїнственні діла і ворожі утиски.* Чуваннями, молитвами і сльозами ви явилися в світі воістину, як ангели,* а ті ж бісівські сили до останку повалили, вчинивши дивовижні і невимовні чуда.* Тому моліться за нас, всеблаженні, щоб знайти нам велику милість.
Хто із жителів землі може розповісти про дивовижні ваші житія,* отці всесвяті;* і який язик висловить священнодуховно ваші подвиги,* ваші поти, і страждання, і чесноти,* таїнственні діла і ворожі утиски.* Чуваннями, молитвами і сльозами ви явилися в світі воістину, як ангели,* а ті ж бісівські сили до останку повалили, вчинивши дивовижні і невимовні чуда.* Тому моліться за нас, всеблаженні, щоб знайти нам велику милість.
Зберігши неушкодженим образ Божий* подвижницьки поставивши ум володарем* проти пагубних пристрастей, до того, що на подобу, на скільки можна вийшли;* бо мужньо природу примусивши, ви постаралися гірше підчинити ліпшому* – і плоть підкорити духові.* Тому явилися вершиною для іноків,* жителі пустині подвизателі, вчителі, помічники тим, котрі благодатно проходять подвизання,* досконалі правила чеснот.* І нині на небесах, де вже нема потреби бачити «як через дзеркало»,* ви, всепреподобні, чисто споглядаєте Святу Трійцю,* без посередників молячи за тих, що вірою і любов’ю вас почитають, щоб нам спастися.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Очистимо себе, браття, від усякої скверни тіла і духа,* світила наших душ просвітимо любов’ю до вбогих,* не поїдаючи один одного заздрістю, обмовами,* бо наблизився час, коли прийде Наречений,* віддаючи всім за їхніми ділами.* Разом з мудрими дівами увійдімо з Христом, взиваючи до Нього отим виголосом розбійника:* «Пом’яни і нас, Господи, коли прийдеш у царстві своїм».
Очистимо себе, браття, від усякої скверни тіла і духа,* світила наших душ просвітимо любов’ю до вбогих,* не поїдаючи один одного заздрістю, обмовами,* бо наблизився час, коли прийде Наречений,* віддаючи всім за їхніми ділами.* Разом з мудрими дівами увійдімо з Христом, взиваючи до Нього отим виголосом розбійника:* «Пом’яни і нас, Господи, коли прийдеш у царстві своїм».
Святими мучениками, які моляться за нас* і Христа оспівують,* всяка омана припиняється* і людський рід вірою спасається.
Почитаємо нині вас, наставників численних монахів, отці преподобні,* бо через вас ми побачили, як ходити дорогою воістину правдивою.* Блаженні ви, що Христові послужили і посоромили ворожу силу,* ангелів співбесідники, святим співпричасники.* З ними ж моліться Господеві, щоб помилувані були душі наші.
Радуйся, скарбе чистоти,* радуйся чистая оселе надприродного світла,* радуйся осново нашого спасіння,* радуйся апостолів проповідування,* радуйся мучеників похвало,* радуйся пророків сповнення, Всенепорочная,* радуйся подвижників і монахів окрасо і спасіння вірних.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
о. Петро Фостик
