ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА ПОКРОВУ. ПРАЗНИК ПОКРОВУ В УКРАЇНІ. ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ ПРАЗНИКА.
З історії свята
Свято Покрови Пресвятої Богородиці можна впевнено назвати святом Марії – нашої духовної Матері. Сьогоднішнє свято вказує на важливу рису її духовного материнства – милосердя. Церква називає Марію Матір’ю милосердя [7]. На встановлення свята Покрову Пресвятої Богородиці у Східній Церкві, без сумніву, вплинула подія захисту вірних Пречистою Дівою Марією від ворогів-нехристиян, що напали на Константинополь (Царгород). Проте дотепер між дослідниками тривають суперечки щодо того, яка із двох відомих історичних подій нападу на столицю Візантії та чудесного порятунку міста Пресвятою Богородицею послужила причиною встановлення свята [1].
За однієї з версій, військо наших предків-русичів на чолі з князем Аскольдом у 860 р. взяло в облогу центр східного християнства – Константинополь і намагалося захопити місто [1]. Сили були нерівними, бо імператорське військо знаходилось в Малій Азії [2]. У той час мешканці столиці Візантії гаряче молилися до Богородиці з проханням про порятунок. І вона з’явилася перед ними та вкрила своєю преясною хусткою-покровом (омофором). Після чого вороги (русичі) вже не могли бачити їх і відступили. Вражений князь Аскольд та його дружинники прийняли хрещення та стали християнами. Князь Аскольд при хрещенні одержав ім’я Микола й став християнином-практиком. За іншою ж версією, військо мусульман-арабів взяло в облогу Царгород у 910 р. за часів правління імператора Лева Мудрого та патріарха Макарія. Під час облоги люди, налякані тим, що сталося, усвідомлюючи небезпеку, зібралися у храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах «і в сердечному благанні звернулися були за порятунком до Пресв. Богородиці». Разом зі всіма у храмі за порятунок міста молився і святий Андрій Юридивий та його учень святий Епіфаній. О 4-й годині проти ночі неділі, коли у храмі звершувалася Всеношна, святому Андрієві Юродивому було дане видіння. Він побачив в ясному світлі Пресвяту Богородицю, яка йшла від головних вхідних дверей церкви «у супроводі Св. Івана Христителя і св. Івана Богослова та при співі великого хору Святих». Під час видіння святий Андрій Юридивий підійшов до свого учня й запитав його, чи він теж бачить Пресвяту Богородицю, на що той відповів: «Так, отче мій духовний». Видіння тривало певний час, а опісля зникло. Звістка про чудо блискавично рознеслася по місту. Незабаром вороги відступили – місто врятоване. На спогад про цю подію, за словами деяких дослідників, і було встановлено свято Покрову Пресвятої Богородиці. Яка з двох подій мала вирішальний вплив на встановлення свята, точно сказати неможливо, але можна однозначно ствердити, що чудо покрову як в одному, так і в іншому випадку спричинилося до виникнення і поширення свята Покрову Пресвятої Богородиці у Східній Церкві1. Зазначимо, що у Візантії після падіння Константинополя у 1453 р. празник Покрова Пресвятої Богоматері перестав святкуватися, але в Україні-Русі став одним із найбільш шанованих [3].
Щодо виникнення та поширення Покровського культу на українських землях відомостей небагато [5]. Однак, з наявної інформації знаємо, що князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності будує в Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві Благовіщення 1037 р. він віддає увесь народ під опіку Божої Матері. Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і виконує свою обітницю. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями здобув завдяки Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо йдучи в похід проти половців 1103 р., складали обіти Богові і Пречистій Діві Марії [4]. Ймовірно, що в Києві свято Покрови Пресвятої Богородиці почали святкувати у 1103 р. з ініціативи київського князя Володимира Мономаха [5]. Князь Ігор Святославович, герой епосу «Слово о полку Ігоревім», після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та з поклоном складає Їй багаті дари. Деякі українські князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї [4].
Далі на еволюцію шанування Богородиці, на українських землях, очевидно, мав вплив надзвичайно розвинутий в західнохристиянській традиції Марійний культ, носіями якого були поляки-католики. В цій думці переконує і та обставина, що на українських землях, поряд з традиційним трьохярусним зображенням «Покрови», що ілюструє легендарне явлення Богородиці в Константинополі, також була поширена і західна іконографія. На зображеннях західного типу Богородиця стоїть на землі й покриває своїм плащем прикляклих людей. Така одноярусна іконографія виникла в Італії в XV ст., дістала назву «Мадонна милосердя» і була поширена в Західній Європі та на території Речі Посполитої. Розквіт шанування Покрови Богородиці припадає на XVIII ст. У XVII–XVIII стт. активними промоторами шанування Богородиці виступають козаки, які з особливим пієтетом розвивають Покровський культ. У XVII ст. свято Покрови стає одним з найголовніших на Запорозькій Січі, далі, разом із домінуванням в економічному, політичному, культурному та релігійному житті козаччини, воно поширюється в Гетьманщині. Головним доказом популярності Покровського культу в XVII–XVIII ст. виступає велика кількість ікон Покрови Богородиці, що побутують в цей час. Як особливо вагомий аргумент наводяться, зроблені ще Д. Яворницьким, підрахунки щодо кількості Покровських храмів на Запорозькій Січі, що становила 13 церков [5].
Що цікаво, Покровський культ був другим за популярністю в Київській митрополії після Миколаївського, і ще поступався, хіба лише, загальному шануванню Богородиці. Виняткове місце святу Покрови Пресвятої Богородиці належить в сакральній культурі Києва: з-поміж 27 церков міста дві Покровські, обидві закладені в кінці XVII ст. Реєстр храмів Київської митрополії 1780–1783 рр. статистично доводить особливу популярність культу Покрови Богородиці в Гетьманщині [5].
Що до нас мовить ікона Празника Покрову Пресвятої Богородиці
Історія іконографії цього свята бере свій початок з візантійської історії. Підставою для свята, а також для іконографії його зображення, послужив розглянутий нами вище переказ із Житія Андрія Юродивого про видіння у Церкві у Влахернах, в Константинополі. Як нам вже відомо, Пречиста тримала над людьми свій омофор, захищаючи від нападу ворогів, що в той час вторглись у місто [6].
Традиційно ікона розділена на дві частини. У нижній зображено народ, що молиться у Влахернському храмі. Перед Царськими Дверима посередині зображений Роман Сладкоспівець (хоч це анахронізм, святий зображається, бо він служив у Влахернському храмі, створював акафіст до Богородиці та його пам’ять святкується у той же день). Справа бачимо Андрія Юродивого що вказує рукою на Богородицю своєму учневі Епіфанію. Зліва зображено імператора з дружиною, єпископа та інших державних мужів. За звичаєм іконописець зображав правлячу в його час верхівку – короля (інколи – із родиною) та високе духовенство [2].
Основні іконографічні відмінності полягають у зображенні Богородиці, показаної або у положенні Оранта з двома ангелами, що тримають над нею покров, або з омофором, який тримає сама Богородиця. Значної популярності ця тема набула в українському мистецтві доби бароко, особливо у східноукраїнському малярстві, де вона набирає рис західноєвропейскої традиції ‒ так заного варіанту «Мати милосердя», який в Україні відомий також під назвою «козацька Покрова» [6]. «Misericordia» – сюжет, що походить з Греції і видозмінюється, поширюючись в Італії в XIII ст. і лише згодом, під впливом Західної традиції, потрапляє в Україну [2]. Богородиця зображалася на повен зріст, вкриваючи своїм плащем людей різного віку, стану, статі. Серед них часто зображували немічних, хворих, калік, лежачи на першому плані. У таких іконах нерідко вбачається портретна схожість з політичними і духовними діячами того часу. На східноукраїнських іконах цього типу зображено козацьку старшину. Історичні особи наділені портретними рисами [6].
«Покров Богородиці» належить до оригінальних явищ в українському іконописі, оскільки, як ніяка інша тема, вона представлена розмаїттям іконографічно-композиційних варіантів. Найдавніші зображення цієї теми сягають періоду Київської Русі, хоча до початку ХVІІ ст. вони відомі порівняно за небагатьма зразками [6].
Очевидно, що іконографія Покрови формувалася на київському грунті, де вже з ХІІ ст. споруджували храми на честь цього свята. Ікона цього прзника мовить до нас суттю свого сюжету, який полягає в молитві заступництва Богородиці перед Христом, що є віддзеркаленням культу Богородиці-Заступниці. Найдавніша відома пам’ятка походить з Галичини і датується початком ХІІІ ст. (зберігається в колекції Державного художнього музею України). Вона є однотипною українською іконою на тему домонгольського періоду, бо висвітлює ранній етап формування даного сюжету. Ікона представляє унікальний варіант Покрови, де Богородиця сидить на троні у положенні Оранта, а на її грудях зображений малий Христос. Два ангели тримають над Богородицею покров. У такий спосіб тут ідея Покрови поєднана з ідеєю Боговтілення [6].
Цікавим зразком зображення Покрову є кінця ХV – початку ХVІ ст. з Церкви Покрову Богородиці у Рихвалді. На ній доволі багатолюдне середовище, розгортається у двох ярусах. У центрі вгорі на тлі центральної частини Церкви зображена Богородиця з покровом-омофором, який тримає перед собою на рівні пояса. Богородиця стоїть на хмарці, схиливши голову вліво. Обабіч, теж на хмарках, в аркових обрамленнях стоять ангели з піднятими вгору брунатними крилами та святі в адоративних поставах. Внизу на амвоні – Роман Сладкопівець у червоному стихарі, з розгорненим вгору сувоєм у лівій руці; благословляючим жестом він звертається до духовних осіб, що щільною групою стоять навколо амвону. Зліва від них зображено єпископа, царя і царицю, за ними – жінку у блакитному мафорії і юнака, у групі справа ‒ Андрій Юродивий вказує Єпіфанію на видіння [6].
Наступні ікони датуються вже другою половиною ХVІ ст. Зауважимо, що саме тоді в українському іконостасі з’являється окремий празниковий ряд, у який увійшли 12 сюжетів основних свят церковного календаря, серед яких однак не було сюжету «Покрову Богородиці». Проте інколи в празникових циклах з’являлися й необов’язкові теми, а тому серед них трапляється і цей сюжет. Раннім прикладом слугує ікона 1560-х рр. Дійство на ній розгортається у двох ярусах на тлі подвійної сірої та рожевої стіни з двома вежеподібними спорудами по боках. У центрі верхнього ярусу зображена Богородиця, що стоїть на хмаринці, руки з відкритими долонями зосереджені на грудях. Два ангели на лету тримають над Богородицею білий покров. Внизу у центрі на тлі аркового отвору стоїть на підніжку Роман Сладкопівець, тримаючи у лівій руці розгорнений вверх сувій, вказівним пальцем правиці вказує вгору. Обабіч Сладкопівця показано дві групи людей, що стоять щільними рядами: на першому плані ‒ чоловіки різного віку у блакитних і цеглистих хітонах та гіматіях, ліворуч серед них – Андрій Юродивий в охристому гіматії, накиненому на оголене тіло, правицею вказує на Богородицю. У другому ряді ‒ чотири святителі, а за ними видніються голови чоловіків. Усі постаті в нижньому ярусі показані без німбів [6].
У спадщині українського сакрального мистецтва і духовної культури загалом тема Покрову Богородиці займає окреме важливе місце. Вона знайшла своє відображення в обрядах, звичаях, усній народній творчості. Покровська тема, зокрема в іконописі, належить до тих, що, з огляду на своєрідні національні особливості, стоїть в ряді найцікавіших явищ в його історії та заслуговоє на окрему увагу [6].
Джерела:
- http://xic.com.ua/z-istoriji-duhu/14-molytva/368-2015-10-12-11-34-02
- http://icon.org.ua/ikonografiya/pokrova/
- https://risu.ua/pokrova-presvyatoji-bogorodici_n51150
- https://risu.ua/pokrovu-presvyatoyi-bogorodici-v-ukrayini-vidznachayut-yak-religijne-ta-nacionalne-svyato_n122511
- https://risu.ua/kult-pokrovi-presvyatoji-bogorodici-novi-doslidzhennya_n51538
- https://risu.ua/ikonografiya-svyata-pokrovi-presvyatoyi-bogorodici_n51412
Підготував: бр. Вадим Поліщук, V курс КТДС
1 жовтня – Покров Пресвятої Богородиці – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=-RkC3khutmg
Ікона мовить. Покров Пресвятої Богородиці – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/our-publish/38601-ikona-movyt-pokrov-presvyatoi-bogorodyci/
Свято Покрови Пресвятої Богородиці можна впевнено назвати святом Марії – нашої духовної Матері. Сьогоднішнє свято вказує на важливу рису її духовного материнства – милосердя. Церква називає Марію Матір’ю милосердя. Сьогодні Церква звертається до Неї такими словами:
„Пречиста Богородице! Ти для скорботних – велика заступниця, негайна помічнице, спасіння та підпора людства, море ласки, джерело Божої мудрости, покров для світу”. А пізніше додає: „Тому покровом своєї милости покрий Церкву і ввесь народ”.
Коли пригадаємо собі історію сьогоднішнього свята, то побачимо що саме ця риса Богородиці стала основою свята Покрови. За переказами, йому передувала подія, що відбулася в місті Константинополі у Влахернському храмі 14 жовтня 910 року, де зберігалася велика християнська реліквія – риза Богородиці. Мешканці міста Константинополя були оточені турецькими військами і їхнє життя опинилося під великою загрозою. Тоді вся громада міста зібралася і місцевому храмі і ревно молилися до Богородиці про поміч і захист. Разом з народом молився святий Андрій Юродивий. Під час молитви святий побачив у яскравому світлі Богородицю разом з Іваном Христителем і апостолом Іваном, яка об’явилася у святилищі храму. Марія довго молилася перед престолом, а потім зняла з голови велику хустку – омофор і широко розпростерла її над народом у храмі. Цим Вона засвідчила свою поміч і опіку над людьми і цілим містом. Чутка про це чудо швидко рознеслась по всьому місті. Після цього вороги відступили від міста. Це був знак її опіки, духовного материнства і милосердя над людьми. Тут, можна сказати, виразно проявився заповіт Ісуса Христа на хресті:
„Сину, ось мати твоя” (Ів. 19, 27). Цю правду Церква потверджує у своїх молитвах на свято Покрови: „Її, єдину благословенну, він подарував своєму народові за помічницю, щоб вона провадила і захищала слуг своїх від усякої біди” (стихира вечірні).
Духовний покров і опіка Божої Матері над людьми знайшли своє відображення у молитвах. Прикладом цього є така молитва:
„Радуйся, Царице, Мати милосердя, життя, насолодо і надіє наша, радуйся! До Тебе ми кличемо вигнані діти Єви, до Тебе зітхаємо в стогонах і плачі на цій долині сліз. Тому Заступнице наша, милосердний погляд на нас зверни, і Ісуса, благословенний плід лона Твого, нам після цього вигнання покажи. О, щедра, о милостива, о солодка Діво Маріє!”.
Марія дарує нам милосердя, коли випрошує у Христа ласку очищення з гріхів, покаяння і навернення, оздоровлення з різних хвороб.
Церква вшановує святих не тільки за їх заслуги, а й старається наслідувати приклад їхнього життя, вчитися від них святості життя. Марія не тільки дарує нам Боже милосердя своїми молитвами, але також заохочує нас бути милосердними, дарувати милосердя своїм ближнім у терпіннях, прощенні, наверненні, хворобах згідно слів блаженства:
„Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя”.
Богородиця виявляє нам своє милосердя безпосередньо, а також і через інших людей.
В одній сім’ї міста Коломия виникло мале непорозуміння матері з батьком. Тато залишив сім’ю і останній час жив у своїх батьків. Була у них дев’ятирічна дочка, яка боляче переживала цю розлуку і не хотіла залишитися сама, без тата. У серпні 2015 року вона, за згодою мами, вирішила піти з парафіянами на прощу з Коломиї до Зарваниці, щоб випросити в Марії ласку навернення для батька. Місцевий священик відмовляв її, що вона ще мала і не має сили, бо дорога довга – два з половиною дні. Та дівчина наполягала взяти її, бо хоче помолитися, щоб тато повернувся до дому. Коли дочка була вже у Зарваниці, батько відчув в душі сильний голос, який казав взяти дружину і поїхати до Зарваниці. Коли тато приїхав у село, у каплиці біля чудотворного джерела, побачив свою дочку, яка молилася перед Зарваницькою іконою Божої Матері. Ця подія настільки зворушила серце батька, що він підбіг, взяв дитину на руки, поцілував і сказав, що вже більше ніколи не залишить сім’ї. Так молитвою дев’ятирічної дочки Марія принесла в сім’ю Боже милосердя, яке врятували її від зруйнування.
Такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави, ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помочі й опіки, проти якої не може встоятися жодна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії. Тому празник Покрови завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любові і вдячності Пресвятій Богородиці та днем радісної прослави і звеличення Її покрову й заступництва.
Ісус Христос вибрав Марію за свою Матір, щоб за її посередництвом прийти у цей світ і спасти нас. Через Неї Він опікується нами і захищає нас. Тому будьмо вдячними Богові за те, що дав нам Пречисту Діву Марію як Матір, що хоронить нас Своїм могутнім Покровом, і завжди з довір’ям звертаймося до Неї у молитві словами: „Пресвята Богородице, спаси нас” Амінь.
о. Михайло Чижович, ЧНІ
ПРОПОВІДЬ З НАГОДИ ПРАЗНИКА ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ, 1 ЖОВТНЯ 2024 Р., З КАПЛИЦІ БЛАГОВІЩЕННЯ У ВАТИКАНІ ВИГОЛОСИВ О. ПЕТРО ВЕНГРИН, ЧСВВ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=V_EqiB4_FkQ
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЄВРЕЇВ 9, 1-7.
Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і мав святиню земну. Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби предложення; він зветься Святе. За другою завісою був намет, званий Святе святих, зо золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, що був увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. Зверху же над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол умилостивлення. Але про це не час тепер говорити докладно.
І от як усе це так було уряджено, в перший намет увіходили завжди священики, виконуючи службу; в другий же раз на рік – лише первосвященик, і то не без крови, яку приносив за свої і людські провини.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 10, 38-42; 11, 27-28.
В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже: – Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
Озвався Господь до неї і промовив: – Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього: – Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.
Він озвався:– Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
Покров Пресвятої Богородиці
Від самих початків, від часу, коли наші землі прийняли християнство, свято Покрову Богородиці завжди вшановували з великою відданістю. «Ще не чувано ніколи, щоби ти не помогла», – співаємо в пісні-похвалі Марії.
У світському житті ми чудово знаємо, як шукати чийогось заступництва. Коли маємо якісь потреби чи складні ситуації, то звертаємося до осіб, які займають високі посади, мають владу в цьому світі, щоб вони нам допомогли. Погляньмо, кого маємо в особі Богородиці. Марія, яка дала життя Богові, одночасно є людиною, тобто їй відомі всі наші життєві труднощі.
Вона багато всього пережила, знесла у своєму серці. Марія була такою близькою до Ісуса, як ніхто інший, такою близькою вона є до Нього й зараз, у Небесному Царстві.
Саме тому Спаситель дав нам її за матір, покровительку, заступницю, до якої можемо прибігати по допомогу, звертатися з нашими просьбами та благаннями.
Владика Венедикт (Алексійчук)
Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на особливу увагу заслуговує празник Покрову Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж до сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земне і людське, але небесне й могутнє заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави ми постійно мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої допомоги й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії. Тому празник Покрову завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности до Пресвятої Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.
ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА ПОКРОВУ
Головний мотив, який причинився до встановлення цього празника, це видіння святого Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби. Ціле місто й народ перебували у великій тривозі. У храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де зберігалася її риза, правиться всеночне. Молячись, народ переповнив церкву. Між народом ревно молиться про охорону міста святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфанієм. Відправа закінчується. Святий Андрій бачить, як від царських дверей — так звалися у греків головні вхідні двері церкви — йде світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Йоана Хрестителя і святого Йоана Богослова та при співі великого хору святих. Божа Мати підходить до престолу, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор, по-грецьки мафоріон, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Святий Андрій та Епіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богомати прийшла, щоб врятувати місто. Звістка про чудо блискавкою розноситься по всьому місті. Вороги відступають. Місто врятоване.
Від тієї хустки-покрова і празник дістав свою назву. Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.
Ким був святий Андрій Юродивий? Назагал історики вважають, що він за походженням був скитом-слов’янином з південних земель Руси-України. Разом з иншими невільниками опинився в Царгороді в одного багатого пана. Тут пізнав і полюбив християнську віру. Роздумуючи над словами святого апостола Павла: “Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні” (1 Кор. 4, 10), — він почав поводитися, як нерозумний-юродивий, звідси і його назва. Діставши від пана свободу, він багато часу проводив у молитві й читанні святих книг.
Коли жив святий Андрій і коли було чудо покрова? На це питання тяжко дати чітку й задовільну відповідь. Думки істориків розділилися. Одні кажуть, що святий Андрій жив за панування цісаря Льва І Великого (457-474), тобто у V ст., більшість пересуває роки життя святого Андрія на часи цісаря Льва VI Мудрого (886-911), тобто на початок X ст.
Свято Покрову у греків було місцевим празником і після падіння Царгорода в 1453 р. його перестали святкувати. Не знати також, чому якраз 1 жовтня стало днем празника. Можливо, що того дня святий Андрій мав видіння, а можливо тому, як дехто думає, що того дня Східна Церква відзначає пам’ять святого Романа Сладкопівця, який склав багато гимнів у честь Пречистої Діви Марії. Наступного дня після празника наша Церква святкує пам’ять святого Андрія Юродивого.
Празник Покрову має службу великих свят зі всеночним, але не належить до 12 великих празників. Він не має ані перед- ані попразденства. Львівський Синод 1891 p., редукуючи празники, наказав цей празник переносити на неділю.
ПРАЗНИК ПОКРОВУ В УКРАЇНІ
Східна Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найбільші привілеї Пресвятої Богородиці: її богоматеринство, її вседівицтво і її заступництво за нас перед Богом. І якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народові. Наші князі, королі, військо, козаки й гетьмани радо вибирають Пречисту Діву Марію за свою покровительку й опікунку.
Князь Ярослав Мудрий у 1036 році розбиває печенігів і з вдячности до Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. У 1037 році у церкві Благовіщення він віддає увесь народ під опіку Божої Матері. І так, з волі нашого монарха Пресвята Богородиця стає офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею нашого народу.
До неї в тяжкі хвилини звертаються наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, що княжив у Тьмуторокані, у бою з черкесами обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю.
Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Він навіть укладає окрему молитву в її честь. Наші князі і їхнє військо, йдучи в похід проти половців у 1103 p., складають обіти Богові і Пречистій Діві Марії і вщент розбивають половців. Князь Ігор Святославич, герой епосу “Слово о полку Ігоревім”, після втечі з неволі, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері Пирогощі, щоб подякувати їй за допомогу і рятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію поспішає з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та складає до її стіп багаті дари.
Деякі наші князі на своїх печатках використовують іконки Божої Матері або молитви до неї. У нові часи в Україні знайдено дуже старовинні золоті, бронзові й мідні нашийні іконки, які по-грецьки називають енколпіями. Один з таких енколпіїв має грецький напис: “Богородице, будь моїм покровом і охороною, амінь”.
Наші славні запорожці на Січі збудували церкву в честь Покрову Пресвятої Богородиці з іконою її покрову. На іконі понад Пречистою був надпис: “Ізбавлю і покрию люди моя… “, а від запорожців, що під іконою, простягнена лента вгору до Божої Матері з написом: “Молим, покрий нас честним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла”. Вибираючись в похід на ворога, козаки вислухували молебень до своєї Покровительки і ревно співали “Под твою милость”. Вернувшись щасливо з походу, поспішали до неї зі щирою подякою. В їхній бойовій пісні “Нумо, хлопці, до зброї” є такі слова: “Нам поможе святий Юр ще й Пречиста Мати турка звоювати”.
Геройська Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 року проголосила празник Покрову своїм офіційним святом.
За прикладом своїх провідників й увесь наш народ плекав глибоку набожність до Пресвятої Богоматері як своєї Опікунки, Покровительки і Заступниці. Він завжди з великим довір’ям звертався до неї і благав її допомоги чи то в справах особистих, чи родинних, чи в часи всенародного лихоліття. Її свята ікона знаходиться в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала багато чудесних випадків допомоги Божої Матері, передусім під час нападу ворогів на нашу землю.
Хто не знає чудесну охорону почаївського монастиря в липні 1675 року перед турецькою облогою? На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з’явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіко-вічнила пісня в честь Божої Матері “Ой, зійшла зоря вечеровая, над Почаєвом стала”.
Почитання Пресвятої Богородиці в українському народі, як Заступниці і Покровительки, найкраще з’ясовує сільська хроніка Яжова Старого в Галичині. Згадуючи про страшні татарські напади і небесну опіку Пречистої Діви Марії, у хроніці сказано: “Нарід перестрашений і збідований втікав до своєї церковці, падав на коліна перед іконою Божої Матінки, молився гаряче й ніколи не був позбавлений її опіки”.
ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ ПРАЗНИКА
Богослуження цього празника віддзеркалюють глибоку і давню віру Східної Церкви й нашого народу в заступництво й опіку Пресвятої Богоматері.
На стихирах малої вечірні Церква закликає всіх вірних святкувати празник Покрову: “Прийдіть, всі любителі празника, і прославмо чесний покров Божої Матері. Вона бо до Сина благально руки простерла, а її святим покровом увесь світ покритий. Тому устами й серцем, піснями і співами духовними, з усіма, що прибігають, празнуймо світло”.
У стихирах вечірні й утрені, у тропарі й каноні свята Церква виливає і оспівує свою дитинну любов, беззастережне довір’я в її могутню опіку і швидку допомогу, її значення в нашому спасенні та превелике материнське милосердя. “Богородице чиста, — співаємо в першій стихирі великої вечірні, — ти велике заступництво для печальних. Ти скора помічниця, спасення й укріплення світу. Ти глибина милости, джерело Божої мудрости, для світу покров. Величаймо, вірні, і славімо невимовно її світлий омофор. Благодатна, радуйся з Тобою Господь, що подає світові велику милість”.
У сідалні на третій пісні канона сказано: “Ревна й непобідна Заступнице, уповання певне й бездоганне, стіно, покрове і пристановище прибігаючих до Тебе, Приснодіво чиста, моли з ангелами Твого Сина й Бога, дати світові мир і спасення і велику милість”.
Тропар дев’ятої пісні канона славить її привілей зціляти недуги душі й тіла та вибавляти від усіх бід: “Ти приняла від Бога дар, щоб, як Божа Мати, зціляти недуги всіх християн і від бід вибавляти і гріхи прощати і з неволі та від усякої нужди спасати. Тож і нами не погорди, Госпоже, бо ти знаєш, чого потребуємо: здоров-ля для тіла і спасення для душі”.
Святий Отець Пій X в 1912 році сказав до нашого єпископа Микити Будки такі слова: “Ваш народ не може загинути, бо має дві запоруки: ваш народ любить Євхаристійного Ісуса і Пречисту Діву Марію. З цими запоруками народ не може пропасти”.
Так, ми сильно віримо, що гаряча набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою, що вона ніколи не опустить нашого народу і заступиться за нього перед своїм Сином та випросить у Нього ту превелику ласку, що на наших рідних землях упаде царство тьми й неволі і знову запанує царство її Божого Сина. А тоді знову, як колись, наш народ сотнями й тисячами попливе до її престолів, щоб віддати їй честь, як своїй вірній і невтомній Заступниці, Опікунці й Цариці.
Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Пречиста Богородице!* Ти для скорботних − велика заступниця, негайна помічниця,* спасіння та підпора людства,* море ласки, джерело Божої мудрости, покров для світу.* Тим-то ми, вірні, урочисто прославмо* її світлий покров, співаючи:* Радуйся, Благодатна, з тобою Господь,* що через тебе подає світові* велику милість!
Дивний Ісая провістив був:* На останку днів станеться,* що гора дому Господнього буде поставлена на вершині гір.* І ми, Владичице, бачимо, що дійсно на тобі це здійснилося,* бо церкви з усілякими назвами твоїх празників* оздоблюють гори й узгір’я.* Тому радісно кличемо до тебе:* Радуйся, Благодатна, з тобою Господь,* що через тебе подає світові* велику милість!
Ти, Владичице, справжнє здійснення пророцтв,* слава апостолів, підпора мучеників,* похвала дівицтва, чудна прикраса всіх вірних* і для всього світу предивний покров.* Тому покровом своєї милости покрий Церкву* і ввесь народ, що співає:* Радуйся, Благодатна, з тобою Господь,* що через тебе подає світові* велику милість!
Визнаємо, Богородице,* що ти Богом насаджений рай* і місце дерева життя, зрошене Святим Духом.* Бо ти породила всіх Творця,* що кормить вірних живим хлібом.* Тому з Предтечею* моли його за нас,* захищаючи Церкву й вірних* від усякої напасти.
Освячується небо і земля* і храм освітлюється,* а всі вірні веселяться.* Ось бо з ангельськими хорами,* з Предтечею і Богословом,* з пророками й апостолами невидимо входить Мати Божа* і молиться до Христа за християн,* щоб він помилував місто й людей,* які звеличують свято її покрову.
Краса Якова* і небесна драбина,* по якій Господь зійшов на землю,* були колись, Богородице, прообразами твоєї чести та слави.* Тому тебе, що породила всіх Бога,* ублажають ангели на небі і люди на землі,* бо ти молишся за ввесь світ,* покриваючи ласкою тих,* які святкують твій світлий празник.
Радуються духовним хором, зібрані з нами всі ангельські сили,* бачивши як вірні великими похвалами славлять Царицю і Владичицю всіх.* Радіють теж і душі праведних, свідки явління,* як вона в повітрі благально підводить до неба пресвяті свої руки* та вимолює для світу замирення,* сили й утвердження Церкві, і спасіння душ наших.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар, глас 4:
Днесь благовірні люди, світло празнуємо,* отінювані Твоїм, Богомати, пришестям,* і, спозираючи на Твій пречистий образ, покірно мовимо:* Покрий нас чесним Твоїм покровом* і ізбав нас від усякого зла,* молячи Сина Твого, Христа Бога нашого,* спасти душі наші.
Слава, і нині: Кондак, глас 3:
Діва днесь предстоїть у церкві* і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу.* Ангели з архиєреями поклоняються,* апостоли з пророками ликують,* бо ради нас молить Богородиця предвічного Бога.
Прокімен, пісня Богородиці (г. 3): Величає душа моя Господа і возрадувався дух мій у Бозі, Спасі моїм (Лк. 1,46-47).
Стих: Бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось бо віднині ублажать Мене всі роди (Лк. 1,48).
Алилуя (г. 8): Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє (Пс. 44,11).
Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи (Пс. 44,13).
Причасний: Чашу спасення прийму і ім’я Господнє призову (Пс. 115,4). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, якої Покрову сьогодні торжественний празник світло звершуємо, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, і всіх святих, помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
о. Петро Фостик
