1 листопада Церква вшановує пам’ять блаженного священномученика Теодора Ромжі, єпископа Мукачівського.
Життя блаженного священномученика Теодора Ромжі, єп. Мукачівського.
Ще один мученик української землі, який не схилив своєї голови перед кривавим молохом комуністичного терору, славний син Закарпаття, великий мученик за віру…
Народився 14 квітня 1911 року в сім’ї службовця у с. Великий Бичків Рахівського району. Після завершення початкової освіти в рідному селі батьки віддають його на навчання до Хустської гімназії. Закінчивши гімназію, 19-річний юнак вступає до Ужгородської духовної семінарії.
З волі настоятелів молодий богослов простує до Вічного Міста, щоби там, у Столиці славних Верховних апостолів Петра і Павла, завершивши пізнання основних філософських та богословських наук, прийняти у 1936 році священичі свячення з рук російського католицького єпископа східного обряду Олександра Євреїнова.
Після повернення додому душпастирює спочатку в с. Березово, поблизу м. Хуста, а потім — як духівник — в Ужгородській духовній семінарії, де одночасно викладає також філософію. Незабаром після смерти єпископа Олександра Стойки (1943), довголітнього ординарія Мукачівської єпархії, Святіший Отець призначає Теодора Ромжу на вакантний єпископський престіл, а вже 24 вересня 1944 року відбувається його хіротонія.
Нелегкий тягар спочив на плечах молодого владики. Адже саме в ці дні Закарпаття з рук фашистських окупантів перейшло під командування радянської влади. Вже незабаром розпочався масовий наступ на Греко-Католицьку Церкву Закарпаття.
27 жовтня 1947р. коли єпископ разом зі своїм супроводом повертався додому після посвячення оновленого в с. Лохово Мукачівського району храму, вантажний „Студебекер”, який віддавна підозріло слідував за ними назирці, на пустинній дорозі, неначе вичекавши момент, на повному ходу врізався в кінну бричку і підім’яв під себе всіх шістьох подорожніх.
Здавалося б, випадковість, якби не поведінка „пасажирів” вантажівки: вмить вискочивши з автомобіля, вони заповзялися добивати потерпілих залізними прутами. На щастя, за яку хвилю-другу над’їхала поштова машина, тож невдахи-садисти вимушені були швидко відступити — вони сіли в „бобик”, що невідступно слідував за „Студебекером” і з поспіхом віддалились. Поштовики відвезли потерпілих до міської лікарні Мукачева та передали їх в дбайливі руки медперсоналу.
Стан владики був чи не найгіршим, адже після наїзду нападники вилили всю свою лють саме на нього. Одначе молитви вірних та жертвенність медперсоналу, до складу якого входило і кілька монахинь переслідуваної Церкви, робили своє — кир Теодор потрохи набирався сили, вже через два дні його стан більше не викликав ніяких побоювань за життя. Але такий поворот подій не був передбачений складеним сценарієм: єпископ повинен був померти!
Допуст Господній — рукою молодої дівчини диявол смертельно жалить владику, отрута миттєво робить свою справу, 1 листопада життя Преосвященного обривається… Але не в муках, а з блаженною посмішкою на устах, не зі стиснутими від відчаю чи ненависти кулаками, а з обвитими вервичкою пальцями — таким було його переставлення. Під час пастирського візиту Святішого Отця Івана Павла II в Україну його було беатифіковано.
о. Роман Тереховський
Ікона мовить. Свщмч. Теодора Ромжі, єп. Мукачівського – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/publish/38720-ikona-movyt-svshmch-teodora-romzhi-iep-mukachivskogo/
1 листопада – Життя блаженного священномученика Теодора Ромжі, єп. Мукачівського – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=W-ppw06kjiw
бл. свщмч. єп. Теодора (Ромжі) – Джерелo: https://ies.ucu.edu.ua/saints-life/bl-svshhmch-yep-teodora-romzhi/
Я. Луцик, “ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20241101&vita
ПРО ПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКУ БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА УГКЦ ТЕОДОРА РОМЖІ З С ДАМ’ЯНОЮ ГАЛУЩАК. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=hG0lQcQEsYo&t=1s
о. Петро Фостик
