«Випробування в пустелі виросло з досвіду Ісуса при хрещенні, коли Божественний Голос сповістив, що Він – улюблений Син Божий. Упродовж сорока днів Ісус постив і вирішував, як і для якої мети Він повинен використовувати ту надзвичайну силу, яку Він у Собі відчував. І тут перед Ним постали три спокуси.
Перша спокуса: перетворити каміння на хліб. Це зваба використовувати сили заради свого власного блага, іншими словами, зваба егоїстичної безпеки.
Друга спокуса: зістрибнути з крила Храму (очікуючи бути підхопленим, так би мовити, небесним парашутом). Це зваба одержати велику кількість послідовників шляхом чудес і магії, тобто зваба дешевої популярності.
Третя спокуса: тимчасово поклонившись дияволу, отримати усі царства світу цього. Це зваба здобути панування над секулярними державами, пішовши на компроміс зі злом, отже, це зваба світської влади»
ДО ЕФЕСЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Суботи: Еф. 233 зач.; 6, 10-17.
Браття, кріпіться в Господі та в могутності його сили. Одягніться в повну зброю Божу, щоб могли дати відсіч хитрощам диявола. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. Тому візьміть зброю Божу, щоб за лихої години ви могли протистати і, перемігши все, міцно стояти. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати євангеліє миру. Над усе візьміть щит віри, яким зможете згасити всі вогненні стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Суботи: Мт. 7 зач. 4, 1-11.
В той час Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: – Коли ти Син Божий, вели, щоб це каміння стало хлібом.
Він відповів: – Написано: чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.
Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже: – Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: він ангелам своїм велітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти ногою не спіткнувсь об камінь.
Ісус сказав до нього: – Написано також: не будеш спокушати Господа Бога твого.
Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: – Оце все дам тобі, як упадеш ниць і поклонишся мені. Тоді Ісус сказав до нього: – Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити. Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому служити.
Еф. 6, 10–17. «Кріпіться в Господі та в могутності Його сили»
Щодня ми опиняємось у ситуаціях, коли наша обмеженість стає нам очевидною і явною. Ми є свідками своїх падінь, своїх невдалих рішень, бачимо наскільки ми неспроможні дати собі раду з простими життєвими завданнями.
Часто така безвихідь пригноблює нас, ми розчаровуємось й опускаємо руки. Апостол Павло каже нам, щоб ми в таких ситуаціях кріпились у Господі та в Його могутності. Кожного Бог провадить своїми шляхами. У когось дорога, на перший погляд, проста і рівна, а в когось – вибоїста. Хтось може зберегти цю благодать хрещення через ціле своє життя, а хтось, як розбійник на хресті, останньої миті покаятись.
Ми не знаємо, чому Бог допускає саме це, а не інше в нашому житті, однак, знаємо точно – ніщо з того, що відбувається, не відбувається даремно, все має Божу логіку, яка нам деколи стає зрозуміла лише пізніше.
Тому будьмо витривалі в Господі, а Його план на наше життя лише один, – привести до Небесного Царства!
Вл. Венедикт Алексійчук
Тропар (г. 1):
Коли́ в Йорда́ні хрести́вся Ти, Го́споди,* Тро́їчне яви́лося поклоні́ння:* бо Роди́теля го́лос свідчи́в Тобі́,* возлю́бленим Си́ном Тебе́ назива́ючи;* і Дух у ви́ді голуби́нім засві́дчив тве́рдість сло́ва.* Яви́вся Ти, Хри́сте Бо́же,* і світ просвіти́в, сла́ва Тобі́.
Слава, і нині: Кондак (г. 4):
Яви́вся єси́ днесь вселе́нній* і сві́тло Твоє́, Го́споди, знаменува́лося на нас,* що зі зрозумі́нням оспі́вуємо Тебе́:* Прийшо́в єси́ і яви́вся єси́ – Сві́тло непристу́пне.
Прокімен (г. 4): Благослове́нний, хто йде в ім’я́ Госпо́днє, Бог – Госпо́дь, і появи́вся нам. (Пс. 117,26-27)
Стих: Іспові́дуйте Го́спода, бо Він благи́й, бо на ві́ки ми́лість Його́. (Пс. 117,1)
Алилуя (г. 4): Принесі́ть Го́сподеві, сини́ Бо́жі, принесі́ть Го́сподеві молоди́х баранці́в. (Пс. 28,1)
Стих: Глас Госпо́дній над во́дами, Бог сла́ви загремі́в, Госпо́дь над во́дами вели́кими. (Пс. 28,3)
Замість Достойно, приспів:
Велича́й, душе́ моя́, Царя́ – Христа́, що хрести́вся в Йорда́ні.
І ірмос (г. 2):
Не зумі́є нія́кий язи́к досто́йно благохвали́ти, триво́житься й ум, і то надсві́тній, коли́ оспі́вує тебе́, Богоро́дице, одна́че ти, блага́я, прийми́ ві́ру, бо любо́в на́шу божестве́нну зна́єш, бо ти є христия́н засту́пниця, Тебе́ велича́ємо.
Причасний: Яви́лася благода́ть Бо́жа* спаси́тельна всім лю́дям. (Тт. 2,11). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, істинний Бог наш, що в Йордані христитися зволив від Івана спасіння нашого ради – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і святого отця нашого Григорія, єпископа Ниського, преподобного Дометіяна, єпископа Мелітинського, преподобного Маркіяна, пресвітера й економа Великої Церкви, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
Субота по Богоявленні. Спокушування Ісуса (Мт 4:1-11) Джерелo: https://zhyty-slovom.com/lectio-divina/subota-po-bohoiavlenni-spokushuvannia-isusa-mt-4-1-11/
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0XsDRAKTsLTa3rJNptNZ13aj5MFYZ3noZPVSP99cBPQ6V2eFF29AkGe4UPKZwSpYrl&id=61585522936379
о. Петро Фостик
