„Оце ти одужав – не гріши ж більше, аби що гірше тобі не сталося” (Ів. 5, 14).
Дорогі у Христі! Сьогоднішнє святе Євангеліє розповідає нам про чудесне оздоровлення хворого розслабленого (паралізованого), який 38 років страждав у своїй страшній недузі. Чуємо, що він лежав біля чудесної купальні – басейну, що знаходився за мурами міста, названий Ветесда або Ветцада (Дім милосердя), з величезною кількістю води, призначеної для різних потреб у храмі, що стояв поряд. Тут завжди був великий потік людей і збиралися численні хворі. Серед народу існувало повір’я, що ангел Господній сходив час від часу й заколочував воду; і хто встиг першим зануритися по тому, як вода зрушувалася, одужував, незважаючи на те, якою була його хвороба . Дотепер на стінах цього басейну збереглися поганські написи – подяки богам за зцілення.
Тут була і заздрість, і ненависть, і суперечки, і стогони хворих – важке, страшне місце. І, напевно, багато хто старався оминути його. Було там і п’ять притворів, глибоко вритих у землю; до них вели сходи в кілька поверхів і усюди лежали смердячі, скорчені хворі, видаючи стогони.
Серед цього люду перебуває наш паралітик, який страждає від наслідків своєї хвороби, але ще більше від покинення і самотності, про що відкрито заявляє: „Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль, коли зворушиться вода, бо, коли я туди приходжу, інший передо мною сходить” (Ів, 5, 7). Не знаходиться нікого ні серед здорових, а тим більше серед хворих, тому що кожен думає про себе самого – аби першим дістатися до води. На що сподівався цей немічний? Чого він чекав? Хто не бажав би отримати зцілення після скількох років страждань?
Чоловіка, якого євангелист залишає без імені, ідентифіковано лише довгим періодом хвороби. Однак несподівано, коли Ісус звертається до нього: „Бажаєш одужати?”, він стає кимось. Для хворого єдиним спасенним елементом є вода, а інший залишається лише знаряддям, завдяки якому він зможе увійти в купіль. Це вода має значення, каже паралітик, вода, яка щойно зрушилася. Але Ісус допомагає йому зрозуміти, що це не вода має значення, а сила слова та віри. Це потужне слово, творче слово, Боже слово, яке пролунало на початку світу. Так, як Слово з 1-шого розділу книги Буття дало початок життю, так і тепер те саме Слово повертає схиленому додолу хворобою життю його первісну силу.
Ось хворий чує голос Христа Спасителя, що звертається до нього. І голос каже йому: «Устань, візьми ложе твоє й ходи!» (Ів. 5, 8). А він, наче уві сні, почав підніматися. До рук знову повернулося життя і ноги знову почали все відчувати. Господь його зцілив. 38 років немочі перемінюються на особливий Божий дар для розслабленого, який самостійно не був здатний дійти до купальні, раптом був відвіданий сами Божим Сином, прощений та покликаний до спасіння.
Часто чуємо або й самі кажемо: «Доки людина здорова – все гаразд». Зазвичай люди за найбільше нещастя, найбільше зло вважають хворобу. Тому й жаліють того, кого хвороба прикує надовго до ліжка. В сьогоднішній євангельській розповіді чуємо слова Христа: «Оце ти одужав – не гріши ж більше, аби що гірше тобі не сталося» (Ів. 5, 14). Зі слів Христа випливає, що саме гріх є причиною нещастя, недуг у світі.
Але у нас є правдивий лікар душ і тіл – Ісус Христос. Він для нас стає живим джерелом води зцілення. Ми, християни, маємо цілющу купіль – Слово Боже, невичерпне джерело життя, святе Євангеліє, Святе Письмо, де уміщено все, що потрібне для життя. Наше джерело – свята чаша, до якої ми підходимо, молитва, наше життя в Церкві; це джерело оживлюється не раз у рік, а завжди. Кожен може приступити до нього у будь-який час. Лише торкнися, лише забажай, лише припади до Господа – і ти відчуєш цілющу силу.
Христос прийшов у світ, аби зцілити й спасти людину, щоб відновити втрачену людиною цілісність. Христос – лікар душ і тіл людських – під час Свого земного життя відпускав гріхи та зціляв хворих, а після вознесіння силою Святого Духа чинить це й далі через Свою Церкву у святих таїнствах Покаяння та Єлеопомазання (таїнства християнського зцілення).
Ось роздуми відомого вченого Ісаака Ньютона про Ісуса Христа:
„Будучи дитиною, Він збентежив царя, хлопчиною – здивував законовчителів, чоловіком – потряс усім народом та основами Римської імперії. Не написав жодної книги, та якби все поодинці записати про Нього, то і самий світ не вмістив би написаних книг (Ів. 21, 25). Не склав жодної пісні, але Своєю рощаючою любов’ю навчив співати мільйони людей. Не заснував релігійної школи ані наукового інституту, ані семінарії, проте жоден заклад не може похвалитися такою кількістю учнів, як Він. Не відкрив Свого кабінету лікаря, але зцілив більше хворих душ, як тисячі лікарів – хворих тіл. Панував над законами природи, ходив по воді, втихомирював бурю, п’ятьма хлібами нагодував п’ять тисяч чоловіків, зціляв словом, воскрешав мертвих. Вороги не могли перемогти Його, ані сатана – знищити, ані гріб – втримати.
Усе переміг, не командуючи жодною армією, не завоював ані клаптика землі, а все ж таки ніякий вождь не мав стільки добровольців, як Він. Силою Своєї любові, посланням Євангелія перетворив світ. Знані завойовники, полководці, політики при прийшли і відійшли, всіх розчарували, але Він – ніколи й нікого. Всі люди згрішили, але Він Єдиний – Святий, вічний, досконалий, найкращий між людськими синами. І цей Ісус – наш Спаситель світу, мій і твій Спаситель і заступник перед Богом-Отцем. Схилися лише перед Ним, проголоси Його Царем свого життя. Вибери собі Ісуса в друзі, бо ніхто з людей не є таким сильним, справедливим, вірним і люблячим, як Він».
Слушну думку на цю неділю подає нам протоієрей Олександр Мень: «Коли роки згорблюють спину, коли розлуки, образи, кривди, розчарування – все те, що замулює наше життя, – лягає, як камінь на душу, коли нас точить горе, і відчай, і порожня сірість життя, коли ми справді схожі на небіжчиків, на паралітиків, на невиліковно хворих, згадайте, що ми маємо єдине ім’я – ім’я Ісуса, що нас піднімає, зцілює, оживляє” .
Роздуми о. д-ра Мирослава Думича на неділю розслабленого
ДІЯННЯ АПОСТОЛІВ 9, 32-42.
У той час Петро, обходячи всі місця, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. Там він найшов одного чоловіка, на ім’я Еней, що лежав на ліжку вісім років, він був розслаблений. Петро сказав до нього: – Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!
І вмить той підвівся. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, й навернулися до Господа.
Була ж у Яффі одна учениця, на ім’я Тавита, що значить у перекладі Дорка, абож Сарна. Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці. А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: – Прийди до нас якомога скорше.
Петро встав і пішов з ними. І як прийшов, вони його повели у горницю, де всі вдови оточили його, плачучи й показуючи йому одежу, плащі, які робила для них Дорка, бувши з ними. Велівши всім вийти з хати, Петро впав на коліна й почав молитися і, обернувшись до тіла, мовив: – Тавито, встань!
І та відкрила очі, і, побачивши Петра, сіла. Він подав їй руку й підвів її, і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою. Довідалась про це вся Яффа, і багато увірувало в Господа.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЙОАНА 5, 1-15.
В той час Ісус прибув до Єрусалиму. А є в Єрусалимі Овеча купіль, що зветься по-єврейськи Витесда й має п’ять притворів. У них лежала сила недужих, сліпих, кривих і сухих, які чекали, коли зворушиться вода: бо ангел Господній сходив час від часу в купіль і зворушував воду, і хто перший по зворушенні води спускався у купіль, видужував, хоч би яка була його недуга.
Був там один чоловік, що нездужав тридцять вісім років. Побачив Ісус, що він лежить, і довідавшися, що він вже дуже довго нездужає, каже до нього: – Бажаєш видужати?
Відповідає йому недужий: – Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль, коли зворушиться вода, бо коли я туди приходжу, інший передо мною сходить.
Ісус мовить до нього: – Устань, візьми ложе твоє й ходи!
І відразу видужав той чоловік і взяв своє ложе, й почав ходити.
А був то день суботній. Юдеї кажуть тому, що видужав: – Таж то субота. Не личить тобі носити ложе.
Той їм відповів: – Той, хто мене оздоровив, сказав мені: візьми твоє ложе й ходи.
Спитали його: – Хто той, що сказав тобі: візьми й ходи?
Але той, що видужав, не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. Потім Ісус найшов його у храмі й мовив до нього: – Оце ти видужав, не гріши ж більше, щоб що гірше тобі не сталось.
Чоловік пішов і оповів юдеям, що то Ісус оздоровив його.
Ді. 9, 32–42. „Петро став на коліна й почав молитися”
Коли читаємо про Ісусових учнів й апостолів, маємо запитати себе, чому ми не діємо в такому авторитеті, як діяли вони. Чому не робимо чудес, не проповідуємо так, щоб народи наверталися… Хибно було б думати, що ці люди були незвичайними чи Бог тепер не дає нам того авторитету діяти в Його Ім’я, як давав колись своїм першим послідовникам.
Якщо їх щось і вирізняло, то це те, що вони, маючи досвід Бога, могли з такою довірою до Нього звертатись, що Бог творив все нові чудеса. А Бог, який був тоді, тепер той самий. Чому ж Бог тепер не чинить чудес? Хіба тому, що не може? Хіба тому, що дари Святого Духа зараз не потрібні в житті християнської спільноти?
Якщо знаємо, що Бог – Той самий, який був, отже проблема в нас, найімовірніше – в нашій довірі до Нього. А наша довіра зростає тоді, коли ми щораз більше на Нього уповаємо і маємо внаслідок цього плоди. Це немов би замкнене коло, якщо ми більше довіряємо Богові, то маємо більше плодів, а внаслідок цього зростає і наша віра.
Тож все більше покладаймося на Бога, а Бог як чинив чуда, про які читаємо на сторінках Євангелія, а не раз і в нашому житті, готовий ще не мало зробити чудес.
Йо. 5, 1-15. „Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль”.
Бачимо, що в особі Христа Бог «показує» себе людям і виявляє своє божество, свою любов до людини в конкретних обставинах, у конкретній потребі.
Це засвідчує і сьогоднішній випадок. Христос приходить і зауважує біля купелі недужого, який хворіє тридцять вісім років. Це була купіль, у якій люди зцілювалися. Але, як оповідає цей недужий, не було того, хто б його до цієї купелі допровадив, коли зрушується вода. Уявімо собі лише, що всі тридцять вісім років цей чоловік потребував допомоги іншої особи і не було нікого, хто б перейнявся його потребою!
Але ця історія не унікальна, погляньмо довкола себе: скільки є людей, які роками чекають на мою допомогу…
Відкриймо широко свої очі, аби побачити цих людей, які очікують на нашу допомогу не днями чи місяцями, а роками!
Владика Венедикт (Алексійчук)
Стихири на „Господи, взиваю я”
Пречистими руками створивши людину,* прийшов ти, добросердий Христе, вилікувати недужих.* Словом твоїм підняв ти з Овечої купелі розслабленого;* вилікував недугу кровоточивої;* помилував навіжену дочку ханаанянки* та й проханням сотника ти не погордив.* Тому й кличемо: Всесильний Господи, – слава тобі!
Коли побачив тебе розслаблений,* отой непохований мерлець, кликнув:* Помилуй мене, Господи, бо постіль стала мені гробом!* І навіщо ж мені жити?* Не потребую й Овечої купелі, бо не маю нікого,* хто б поклав мене в неї, коли заворушується вода.* Та приходжу до тебе, джерела оздоровлень,* щоб з усіма міг я кликати:* Всесильний Господи, – слава тобі!
При Овечій купелі лежала немічна людина* і, бачивши тебе, Господи, кликала:* Не маю чоловіка, що вкинув би мене в зрушені води!* Бо коли я доходжу, то інший мене випереджує* і стає здоровим, а я далі лежу немічний.* І змилувався Спас та й каже до нього:* Задля тебе я став людиною, заради тебе я воплотився,* а ти кажеш: – Не маю чоловіка.* Візьми твою постіль і ходи!* Все тобі можливе, все слухає тебе й підкоряється,* тож, як чоловіколюбець, пом’яни, Спасе, всіх нас і помилуй.
Прийшов Ісус до Єрусалиму в Овечу купіль.* Вона мала п’ять притворів і по-юдейському звалась Витесда.* Біля них лежало безліч недужих,* бо ангел Божий кожного року сходив і зрушував воду,* та й давав здоров’я тим, що з вірою приходили.* Господь, побачивши довголітнього чоловіка, каже до нього:* Хочеш бути здоровим?* А хворий відповів: Господи, не маю чоловіка,* щоб вкинув мене в купіль, коли зрушиться вода.* Роздав я лікарям усе моє майно* і не зміг осягнути тієї ласки.* Та Лікар душ і тіл каже до нього:* Візьми твою постіль і ходи,* проповідуючи всюди мою силу і велику милість!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар воскресний, глас 3:
Нехай веселяться небеснії, нехай радуються земнії,* бо сотворив владу рукою Своєю Господь,* подолав смертю смерть, первенцем мертвих став,* з безодні ада ізбавив нас і подав світові велику милість.
Слава: Кондак, глас 3:
Душу мою, Господи, у гріхах всіляких і безглуздими діяннями тяжко розслаблену,* воздвигни божественним Твоїм заступництвом,* як і розслабленого воздвигнув Ти древньо,* щоб я кликав до Тебе, спасаючись:* Слава, Христе, владі Твоїй.
I нині: Кондак Пасхи, глас 8:
Хоч і у гріб зійшов Ти, Безсмертний,* та адову зруйнував Ти силу,* і воскрес єси як переможець, Христе Боже,* жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся,* і Твоїм апостолам* мир даруєш,* падшим подаєш воскресіння.
Замість Достойно, приспів:
Ангел сповіщав Благодатній: Чистая Діво, радуйся. I знову кажу: Радуйся. Твій Син воскрес тридневний із гробу, і мертвих воздвигнув Він. Люди, веселіться.
І ірмос, глас 1: Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на Тобі возсіяла. Радій нині й веселися, Сіоне. А Ти, Чистая, красуйся, Богородице, востанням рождення Твого.
Коли ж священик мовить: Зі страхом Божим і вірою приступіть, ми, замістьБлагословен, хто йде в ім’я Господнє,
співаємо: Христос воскрес, один раз, цілий тропар.
Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх:
Ми: Христос воскрес:
Священик: Завжди, нині і повсякчас:
Ми: Христос воскрес ( 3 ). Потім єктенія.
А замість Будь ім’я Господнє, співаємо: Христос воскрес ( 3 ).
Священик: Благословення Господнє на вас:
Хор: Амінь.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже:
Хор: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував. Господи, помилуй ( 3 ). Благослови.
Священик мовить відпуст з хрестом.
Тоді співаємо кінцеве: Христос воскрес: тричі, цілий тропар.
А потім закінчуємо:
I нам дарував життя вічне, поклоняємось Його тридневному воскресінню.
о. Петро Фостик
