Ангел Господній з’явився у сні Йосифові (Мт. 2, 13-23)
У Євангелії цієї неділі, яка називається – неділя по Різдві, євангелист Матей розповідає про долю Ісуса у перші тижні його земного життя: убожество, терпіння, а зокрема переслідування і втечу до Єгипту разом з опікуном Йосифом і його Матір’ю Марією. Як бачимо, Ісус переживав все те саме, що переживає кожен з нас у цьому земному житті. Опис втечі святої родини до Єгипту показує, як Небесний Отець опікується своїм Сином. У розповіді про втечу Йосифа з Ісусом і Марією до Єгипту важливою річчю є те, що Бог надає свою поміч не безпосередньо, а часто через посередників: людей, ангелів, а зокрема у снах. Апостол Павло пише про це так: „Багато разів i багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же цих днів Він промовляв до нас через Сина” (Євр.1, 1-2).
І сьогодні Бог іноді промовляє до людей через сни. Однак сни декому завдають більше клопотів, ніж різні життєві справи.
Розважмо, як правильно ставитися до снів, що означають сни і яке їхнє походження.
Найперше треба сказати, що снів не потрібно боятися. Снам не потрібно надавати якогось магічного значення, вбачати в них обов’язково нещастя, або дію злих сил. Багато людей негативно оцінюють сни, бо вважають їх провісниками якоїсь біди чи нещастя.
Сни можуть мати подвійне походження: є природні сни або надприродні – пророчі.
Сни часто є відтворенням певних життєвих подій, зокрема сильного емоційного пережиття, які стаються під час дня. Інформація про ці події відкладається у підсвідомості людини і виринає з підсвідомості у нічному відпочинку у вигляді снів. Отже, сни, є відтворенням минулих подій, які мали сильне емоційне забарвлення.
Якщо у сні з’являються наші померлі родичі, то це може мати подвійне значення:
– це означає, що померлі потребують нашої допомоги – молитви, духовної поживи, оскільки душі померлих в чистилищі вже не можуть самі випросити собі у Бога ласку милосердя і прощення гріхів. Цю ласку можуть надати їм люди, що живуть на землі.
– з’явлення померлих родичів у сні може бути для нас певною пересторогою чи захистом від можливих випробувань, нещасть, підступів злого духа. Цим вони закликають нас до більшої пильності у житті, ревнішої молитви, надії на Бога – духовного зміцнення.
У подружжі Тимофія і Ольги народився син Денис. Батько був затятим атеїстом і не дозволив христити дитину. Після народження син часто хворів і, проживши два роки, помер. У першу річницю смерті сина, Тимофій і Ольга збиралися поїхати на могилу сина. Тато перед дорогою приліг на диван і заснув. Тоді йому приснився сон і він побачив гарний сад, багато дітей, а в кінці саду свого сина Дениса, який сидів під кущем увесь в поросі. Коли тато запитав, чому він не бавиться разом з дітьми, син відповів: „Мене туди не пускають, бо я не хрещений”. Після цих слів батько пробудився, а пізніше навернувся до Бога, покаявся за свої гріхи, охрестився, взяв шлюб зі своєю дружиною.
Прикладом Божого способу сприйняття і розуміння снів є святий Йосиф. Як бачимо в Євангелії, Йосиф одержує наказ від Бога про втечу до Єгипту під час сну, коли його свідомість напівприспана, а виконання наказу має бути свідоме, рішуче і негайне. Однак він був чуйним на голос Божий не тільки вдень, але й вночі, так що Бог міг сміло кожної миті наказувати, бо Йосиф завжди слухняний, і після одержання наказу не дрімає. Такою поведінкою Бог виховує в нас покору, щоб ми не покладали надії на себе, а лише на Господа Бога.
Бог дає наказ Йосифу серед ночі, під час сну і відпочинку, коли-то людині найтяжче взятися до праці. Але тут проявляється дух Євангелії, яка вимагає від нас постійного чування і готовності виконувати Господню волю.
Роздуми про сни пригадують нам про важливість стану святості, досконалості нашого духовного життя, наповнення душі різними дарами Святого Духа, які допомагають нам орієнтуватися в житті.
Нехай сни будуть для нас спонукою до освячення, поглиблення духовного життя, нагодою здобути нові ласки і дари Святого Духа, щоб могти краще розпізнавати і розуміти знаки, з допомогою яких Бог об’являється нам, промовляє до нас, посилає нам свою поміч і опіку і вповні використати їх для свого добра. Все це має зміцнювати наше довір’я Божому провидінню, яким Бог безпечно провадить нас через земне життя до вічного щастя.
о. Михайло Чижович, редемпторист
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ 1, 11-19.
Браття, сповіщаю вас, що Євангеліє, яке я вам проповідував, не від людей; бож я його не прийняв, ні навчився від людини, а через об’явлення Ісуса Христа.
Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я жорстоко гонив Божу Церкву та руйнував її. Я визначався серед багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, я негайно, ні з ким не радившись, не пішов у Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, але пішов в Арабію і потім знову вернувся в Дамаск.
Три роки після того пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і пробув у нього п’ятнадцять день. Іншого ж з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕЯ 2, 13–23.
Як відійшли мудреці, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: – Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай у Єгипет, і пробудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.
Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де пробув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: з Єгипту я покликав мого сина.
Тоді Ірод, побачивши, що мудреці насміялись з нього, розлютився вельми й послав убити у Вифлеємі й по всій окрузі всіх дітей, що мали менше ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. Тоді збулось те, що сказав був пророк Єремія: В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання : то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.
Як же вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: – Встань, візьми дитятко та його матір і вернися в ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.
Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в ізраїльську землю, але почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, боявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.
Гл. 1, 11-19 «Євангеліє, яке я вам проповідував, не є за людською мірою»
Що таке Євангеліє? Це та Добра новина, яку пізнали свого часу апостоли, коли перебували з Ісусом Христом, котрий і приніс цю Новину. А саме, що зло і гріх не може вже панувати над людиною, бо в Ісусі Христі людина покликана до життя вічного, до Царства Небесного.
Євангеліє, яку ми проповідуємо, це не лише те, що ми прочитали про Ісуса Христа, почули, чи нам хтось переповів. Остаточна суть Євангелія – це те, що ми особисто зустрілись з Ісусом Христом. Який жив історично і воскрес, однак який є Богом і з яким ми можемо пережити цю зустріч кожної миті нашого життя.
Євангеліє ми не сприймаємо лише з людського досвіду, лише від людей, ніби хтось нас цьому навчив. Бо навіть коли хтось нам вказав шлях до Бога, допоміг, то зустріч із Богом, досвідчення Господа має бути в кожного з нас особисте, і тоді лиш ми стаємо правдивими носіями Євангелія.
Наше свідчення про Бога, наше проповідування про Нього живе настільки, наскільки ми самі живемо Богом!
+ Владика Венедикт (Алексійчук)
Стихири на „Господи, взиваю я”
Того, що дає воскресіння людському родові,* ведено на жертву, немов ягнятко.* Його настрахались адські володільці і відчинилися брами плачу,* бо ввійшов Цар слави − Христос, кажучи в’язням: Виходьте!* – а тим, що в темноті: З’явіться!
Велике чудо! Творець невидимого* постраждав видимо з-за свого чоловіколюбства,* і воскрес як безсмертний.* Тож прийдіть, племена народів, і поклоніться йому,* бо його милосердям ми визволились з омани* і навчились величати єдиного Бога в трьох особах.
Прийдіть і радіймо з Господом,* розповідаючи про оце таїнство:* перегороду від раю знищено, вогняний меч зникає,* херувим відступає від дерева життя* і ми, прогнані з раю задля непослуху, причащаємося райської поживи.* Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд слуги;* прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни.* Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був,* і приймає те, чим не був, ставши людиною заради чоловіколюб’я.* Тому до нього закличмо:* Народжений з Діви, Боже, помилуй нас! ти
Коли Господь Ісус народився від святої Діви,* усі просвітилися:* пастухи пригравали, мудреці поклонялися, ангели співали,* Ірод же затривожився, бо появився в тілі Бог,* Спаситель душ наших.
Царство твоє, Христе Боже, царство всіх віків,* влада ж твоя від роду до роду,* бо ти прийняв тіло від Святого Духа* і став людиною від Вседіви Марії.* Світлим розсвітом став нам твій прихід, Христе Боже* – світло від світла, сяйво Отця.* Ти просвітив усе створіння і все живуче прославляє тебе,* бо ти − образ слави Отця,* ти той, хто був і завжди є, і засяяв нам від Діви.* Боже, помилуй нас!
Чим тобі, Христе, віддячимось за те,* що ти задля нас з’явився на землі як людина?* Кожне бо створіння, що тобою постало, воздає тобі подяку:* ангели − співання, небо − зорю,* мудреці –дари, пастухи − сповіщення чуда,* земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір-Діву.* Споконвічний Боже, помилуй нас!
З життя твого, Славний, здивувалися ангельські хори,* бачивши тебе в тілі.* Ти, сяючи ангельським життям, подружжям з’єднався* і блистиш зіркою дівицтва;* ремесло твоє смиренне, але достойністю ти перевищуєш усіх святих.* Срібла й золота в тебе не було,* але перлинами чеснот ти оздобився.* І нам, явленний Обручнику Йосифе, випроси з неба благодаті,* щоб посудину тіла чесно берегти для Господа,* земними речами нехтувати,* а небесними збагачуватися.
Хто досягне славу твоєї гідности, Вельмидостойний?* Ти – батько воплоченого Сина Бога живого!* Ти − обручник Обручниці Святого Духа!* Ти – голова святої Родини, дорученої тобі Отцем небесним!* Тому всі ангельські хори й увесь збір святих, що на небі,* з подивом прославляють велич твоєї гідности.* З ними й ми на землі піснями оспівуємо тебе і кличемо:* Слава тому, хто вивищив тебе* достоїнством понад усіх святих!
Котрого прихід Авраам бачив і зрадів,* і кого чимало царів і праведників бачити бажали,* того був ти очевидцем, вихователем й опікуном.* Той, кого передано на руки Симеона один раз,* того ти як дитину часто носив в обіймах і цілував,* проживши з ним понад тридцять років.* Слава тому, хто вивищив тебе* достоїнством понад усіх святих.
Хто досягне висоту твоєї святости, Верховнику патріярхів?* Бо ж праведним тебе засвідчено в заручинах зі святою Дівою Марією.* На яку ж то висоту святости ти піднісся впродовж тридцяти років* з такими світилами, як Ісус і Марія,* оглядаючи їхні вчинки, вслухуючись у їхні слова і вдосконалюючись їхніми молитвами?* Тому і нам, смиренним слугам твоїм, зволь своїми бездоганними молитвами* мати перед собою постійно образ Ісуса і Марії,* а разом з ними і твій, та поступати у святості.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар воскресний, глас 6:
Ангельські сили на гробі твоїм* і ті, що стерегли, змертвіли* і стояла Марія у гробі,* шукаючи пречистого тіла твого.* Полонив Ти ада, та не спокусився ним,* зустрів єси Діву, даруючи життя.* Воскреслий з мертвих Господи, слава Тобі
Також свята, глас 4:
Різдво твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові світло розуміння:* в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися* поклонятися Тобі – Сонцю правди,* і пізнавати Тебе – Схід з висоти.* Господи, слава Тобі.
І святим, глас 2:
Благовістуй, Йосифе, чудеса Давидові, богоотцю.* Ти бачив Діву, що родила;* з пастирями славословив Ти,* з волхвами поклонився Ти, від ангела вістку прийнявши.* Моли Христа Бога спасти душі наші.
Слава: Кондак святим, глас 3:
Днесь радости сповняється божественний Давид,* а Йосиф хвалу з Яковом приносить;* вінець бо прийнявши через споріднення з Христом, радуються,* і несказанно на землі родженого оспівують, і кличуть:* Щедрий, спасай тих, що Тебе почитають.
I нині: Кондак празника, глас 3:
Діва днесь преістотного родить* і земля вертеп неприступному приносить.* Ангели з пастирями славословлять,* а волхви зо звіздою подорожують,* бо ради нас родилося дитя мале – предвічний Бог.
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, у вертепі народженого царя – Христа.
І ірмос, глас 1:
Таїнство чудне бачу і преславне: небо – вертеп, престол херувимський – Діву, ясла – вмістилище, в яких возліг невмістимий Христос Бог. Його оспівуючи величаємо.
о. Петро Фостик
