Народження Марії було дивом не лише з духовного погляду – вона була збережена від первородного гріха, а й з погляду фізичного. Знаємо, шо в такому віці, у якому свята Анна народила її, жінки не народжують, бо в старості настає період фізіологічної неплідності. Але бачимо, що неможливе для людей можливе для Бога. Наскільки це гарний приклад для життя кожного з нас!
Ми також, на наш погляд, по-людському, уже не здатні змінитися. Не можемо самі собі зарадити, часто переконані, що себе змінити неможливо. Але немає неможливих речей для Бога, для Нього – усе можливе.
Каже нам Господь, що все можливе для того, хто вірує. Тому наскільки багато всього, що по-людськи нас обмежує, настільки більше уповаймо на Бога.
І Бог за нашою вірою, без сумніву, дасть нам!
ДО ГАЛАТІВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Гал. 204 зач.; 2, 21 – 3, 7.
Браття, я не відкидаю Божої благодаті: бо коли оправдання через закон, тоді Христос умер даремно.
О нерозумні галати! Хто вас зачарував, вас, у яких перед очима був зображений Ісус Христос розп’ятий? Одне лиш хочу від вас знати: чи ви прийняли Духа, виконуючи діла закону, чи тому що повірили проповіді? Невже бо ви такі безглузді? Почавши духом, завершуєте тепер тілом? Невже ви стільки терпіли марно? Коли б лиш марно! Чи той, хто дає вам Духа і творить чудеса між вами, робить це завдяки ділам закону, чи тому що ви повірили проповіді? Як Авраам увірував у Бога, і це було зараховано йому за оправдання, знайте, що ті, що мають віру – правдиві діти Авраама.
ВІД МАРКА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Мр. 22 зач. 6, 1-7.
Одного разу прийшов Ісус у свою батьківщину, і слідом за ним пішли його учні. Як же настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувалися, кажучи: – Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? Хіба він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його – хіба не тут між нами?
І брали йому це за зле. Але Ісус промовив до них: – Нема пророка без пошани, як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі. І не міг зробити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; І дивувався їх невірству. І ходив кругом по селах і навчав.
Покликав він дванадцятьох і став їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
Церква не має звичаю святкувати день народження святих на землі, але їхній день народження для неба — день смерти. Виняток становлять двоє найбільших святих у Церкві: Пречиста Діва Марія і святий Йоан Хреститель. Ми святкуємо не тільки їхнє небесне, але й земне різдво.
Один з великих празників, що стоїть на початку нашого церковного року це празник Різдва Пресвятої Богородиці. Як видно зі слів тропаря празника, то це свято особливо радісне і важливе. Радісне, бо це день народження Божої Матері і Владичиці неба й землі. Важливе, бо доводить велику правду святої віри у богоматеринство Пречистої Діви Марії, з якої „засіяло Сонце Правди, Христос Бог наш”. Вже зійшла рання зірка, тож і схід сонця недалекий. На велике значення цього празника вказує і його велична назва в наших богослужбових книгах: „Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії”.
На чому базується встановлення цього празника? Яка його історія та значення?
ОСНОВА ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА
Святе Євангеліє записало нам дуже мало подій із життя Богородиці. Тут нічого не сказано про її різдво, про її молоді літа чи про її святе успення, ані навіть не подано імен її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з традиції Церкви та апокрифів. Апокрифи — це такі книги, що розповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Богородиці, про що не сказано у Євангелії. Хоча свята Церква не вважає апокрифів за автентичні книги ані за певне історичне джерело, але все-таки вони містять у собі багато чого з традиції та вірувань первісної Церкви.
Головне джерело вісток про життя Пресвятої Богородиці — це апокрифічна книга, написана близько 170-180 року, що її називають Протоєвангелієм Якова. Ця книга дала мотив для встановлення таких празників: Зачаття Богородиці святою Анною, Різдва Пресвятої Богородиці, Введення в храм та свята в честь Иоакима й Анни. Звідси довідуємося про обставини різдва Пречистої Діви Марії, хто були її батьки та що вони звалися Иоаким і Анна.
Апокрифічне Протоєвангеліє Якова було в давнину у великій пошані, його цитують або пояснюють багато святих Отців, між ними святий Епіфан, святий Андрій Критський, святий Софроній, патріярх Герман І, святий Йоан Дамаскин і патріярх Фотій.
У Протоєвангелії Якова читаємо, що Пречиста Діва Марія по лінії свого батька походила з царського роду Давида, а по матері — зі священичого роду Арона. Її батьки жили в Назареті і були маєтні, але відзначалися великою праведністю та жертвенною любов’ю до Бога і ближнього. Свої плоди Йоаким ділив на три частини: одну частину давав на жертву для Бога, другу для бідних, а третю залишав для себе. Великою журбою для Йоакима й Анни була їхня бездітність. У жидів бездітність уважалася не тільки за брак Божого благословення, але й за Божу кару. З тієї причини вони зазнавали багато прикростей. Тож нічого дивного, що вони безнастанно благали в Бога дитини. Це була головна мета їхніх молитов, постів і милостині. І вкінці Господь Бог на схилі літ дав їм дитину, що була призначена на Матір Божого Сина.
ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ ПРАЗНИКА
Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже давніх Богородичних празників, хоча не можна точно визначити часу, коли він з’явився. Про нього згадують святий Йоан Золотоустий, святий Прокл, святий Епіфан, святий Августин і святий Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що свята Єлена († 330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Геласія (492-496).
Стихири і гимни на честь цього празника уклали патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (VI ст. ), святий Андрій Критський і патріярх Сергій (VII ст. ), святий Йоан Дамаскин і патріярх Герман (VIII ст. ), святий Йосиф Студит (IX ст. ). Офіційне введення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).
Зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід, спочатку в VII ст. до Риму, а звідси в пізніших віках поширився на цілу латинську Церкву. Восьмого вересня стало празником тому, що того дня сповнилося дев’ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні святої Анни, а також тому, що того дня мало бути посвячення храму на її честь в Єрусалимі. Наша Церква святкує цю подію 9 грудня. Празник належить до 12 великих свят нашого церковного року. Він має один день передпразденства і тільки чотири дні попразденства з огляду на празник Воздвиження Чесного Хреста.
РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ — ДЕНЬ ВСЕСВІТНЬОЇ РАДОСТИ
Прихід на світ тієї, що мала бути Божою Матір’ю, є особливим джерелом радости для її батьків, Йоакима й Анни, для неба, для землі і всього створіння. Цю духовну радість з Різдва Богородиці підкреслюють різні святі Отці. Святий Андрій Критський у своїй проповіді на цей празник величає Пресвяту Богоматір як ту, через яку сповнилися всі пророцтва і прообрази Старого Завіту. І гідно звеличивши її найкращими похвальними титулами, він взиває до участи в радості небо, землю, море і всяке створіння та закінчує словами: „Бо сьогодні родилася дитина, від якої спасення Христос Бог і Слово, який був і приходячи перебуває на віки”. А святий Йоан Дамаскин у проповіді цього дня каже: „День Різдва Богородиці є днем всесвітньої радости, бо через Богородицю увесь людський рід обновився і смуток праматері Єви перемінився у радість”.
Так і богослуження цього дня повні радісних тонів, наче б це було Христове Різдво або Його світле Воскресення. Головні мотиви цієї радости — це кінець бездітности праведних Йоакима й Анни, початок нашого спасення, предивна гідність богоматеринства, особлива роль і значення Богородиці в ділі спасення людського роду.
З Різдва Пречистої Діви Марії найперше радіють її батьки. На стихирах Стиховні малої вечірні Церква закликає їх: „Радійте, Йоакиме й Анно, радійте, бо від неплідної родиться Причина нашої радости і спасення”.
З Різдва Богородиці радіють ангели й люди: „Всечесне твоє Різдво, Пресвята Діво чиста, — співаємо на „Господи возвах” малої вечірні, — множество ангелів на небі і людський рід на землі славить, бо ти стала Матір’ю Творця всіх Христа Бога. Того благаючи, не переставай молитися за нас, що на тебе по Бозі надію покладаємо, Богородице Всехвальна і Непорочна”.
У цій радості беруть участь усі святі Старого й Нового Завітів: „Обновися, Адаме, — каже світилен утрені, — веселися, Єво, радійте пророки з апостолами і праведними, бо сьогодні загальна радість ангелів і людей засіяла від праведних Йоакима й Анни: Богородиця Марія”.
Укінці Церква закликає всіх вірних на Стиховні вечірні, щоб віддали належну честь Божій Матері: „Прийдіть усі вірні і прибіжімо до Дитини, бо родиться та, що ще перед зачаттям своїм вибрана на Матір Бога нашого. Вона це посуд дівства, розцвілий жезл Арона з кореня Єссея, проповідана пророками і плід праведних Йоакима й Анни. Вона родиться і з нею світ обновляється. Вона родиться і Церква у свою велич одягається. Вона — храм святий, що містить Божество, дівственний посуд, царська світлиця, в якій доконалося дивне таїнство невисказаної злуки природ об’єднаних у Христі. Віддаючи честь Йому, оспівуємо Різдво всенепорочної Діви”.
КУЛЬТ СВЯТИХ ЙОАКИМА Й АННИ
Наступного дня після празника Різдва Пресвятої Богородиці наша Церква вшановує пам’ять: „Святих і праведних богоотців Йоакима й Анни”. Як батькам Марії і предкам Ісуса Христа, їм свята Церква віддає особливу честь. Тому й звуться вони в нашому богослуженні „богоотцями”. їхнього молитовного заступництва просимо кожного дня на відпусті церковних служб.
У богослуженнях в їхню честь Церква радіє їхнім празником, оспівує їхню роль відносно нашого спасення та величає їх як найбільш щасливих батьків. „Прийдіть сьогодні, любителі празника, — співаємо на стихирах вечірні 9 вересня, — радіймо співаючи й ревно почитаючи пам’ять Йоакима й Анни, чесної двійці, бо вони породили нам Богоматір, Діву чисту… О, блаженна двійце, ви всіх родителів перевищили, бо зродили найкращу з усього створіння! Істинно, ти блажен, Йоакиме, будучи батьком такої Дівиці! Блаженне твоє лоно, Анно, бо ти видала Матір нашого життя. Блаженні груди, що кормили молоком ту, що кормила Того, який кормить всяке створіння. Тож просимо вас, блаженні, моліть Його за спасення душ наших”.
Культ святих Йоакима й Анни почався досить швидко після установлення празника Різдва Богородиці. У VI ст. з’являються храми в честь святої Анни. Цісар Юстиніян І (527-565) 550 року посвятив в її честь церкву в Царгороді. У тому ж сторіччі побудовано в її честь храм в Єрусалимі, місці її народження. Ті церкви мали великий вплив на поширення культу батьків Пречистої Діви Марії, а передусім святої Анни. Їхню пам’ять Східна Церква починає вшановувати 9 вересня в кінці VI століття. В їхню честь написані давні грецькі гимни. У листах святих Отців, а особливо у святого Епіфана і святого Йоана Дамаскина знаходимо похвали в честь святої Анни.
Під впливом Сходу розвивається культ святої Анни в VIII віці і на Заході в Римі. Він стає загальним у цілій Європі щойно в XIV ст. Латинська Церква святкує пам’ять святої Анни 26 липня, а святого Йоакима 16 серпня.
У нашому церковному календарі, крім пам’яти святих Йоакима й Анни 9 вересня, маємо ще два святкові дні в честь святої Анни: 9 грудня — день зачаття Пречистої Діви Марії, і 25 липня — день її смерти.
Християнська іконографія присвятила багато уваги батькам Богоматері. Досить часто можна бачити ікону святої Анни з дитиною-Марією на колінах або, як обидвоє батьків приводять молоденьку Марію до храму, щоб віддати її на службу Богові.
- o. Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд
Святий Андрей Критський у своєму слові на день Різдва Пресвятої Богородиці говорить так: “Нинішне свято є для нас початком усіх свят. Воно є дверми до ласки і правди. Нині зведено для Творця всього одушевлений храм і створіння готується стати Божественним житлом свого Сотворителя”. А святий Йоан Дамаскин каже, що “день Різдва Богородиці є днем всесвітньої радости, тому що через Богородицю весь людський рід обновився і печаль праматері Єви перемінилася в радість”. “Обновися, Адаме, веселися, Єво, радійте пророки з апостолами і праведними, бо сьогодні загальна радість ангелів і людей засіяла від праведних Йоакима і Анни: Богородиця Марія”. Так співає і славить Церква: “Всечесне Твоє Різдво, Пресвята Діво чиста, множество ангелів на небі і людський рід на землі славить, бо Ти стала Матір’ю Творця всіх Христа Бога. Того благаючи, не переставай молитися за нас, що на Тебе по Бозі надію покладаємо, Богородице Всехвальна і Непорочна”.
Тому з глибини душі своєї взиваймо нині:
Радуйся, вселенної похвало, Радуйся, храме Господній, Радуйся, горо, тінню сповита, Радуйся, всіх прибіжище, Радуйся, світильниче золотий, Радуйся, славо православних всечесна, Радуйся, Маріє, Мати Христа Бога, Радуйся, раю, Радуйся, божественна трапезо, Радуйся, тіне, Радуйся, посудино всезолота, Радуйся, всіх уповання.
Початок нашого спасіння починається, ось народжується на світ Та, що зітре голову диявола і спасіння принесе роду людському. Батьками Пречистої Діви були святі Йоаким і Анна. Йоаким походив з роду Давида, з покоління Юди, а Анна – з роду Арона.
І ось Господь благословить цих нащадків царського і священичого роду, у Назареті народилася Пречистая, дочка їх. Назарет, по-арабськи “ен-Назіра” – називають “цвіт Галилеї”. Лежить він в Галилеї, з усіх боків оточений горами. Містечко потопає у виноградниках і оливних деревах, всюди спокій, тиша і мир Божий.
Тут, серед того раю Галилеї, зацвів цвіт райський, тут народилася Пренепорочная, Пресвятая і Преблагословенная Діва Марія. І прийшла радість у хату праведних Йоакима і Анни, бо це на старості літ Господь поблагословив їх дитиною. А ще більша радість настала в небі. З утіхою дивився на Неї Бог Отець, бо бачив у Ній Матір свого єдинородного Сина, повний любови дивився на Неї Син Божий і Дух Святий, на ту найзнаменитішу скинію, яка мала стати храмом і святинею самого Бога. А хори ангелів ликували, бо ж народилася їх Цариця, бо на світ прийшло найдосконаліше, найсвятіше, найкраще сотворіння Божої могутности.
А нині, що нам лишається, як не припасти на коліна і тішитися разом з цілим небом; бо Вона і для нас народжується, щоб стати Матір’ю Спаса нашого і щоб бути Матір’ю нашою. Прославляймо і величаймо Пречисту Діву, бо така є воля Бога, який хоче, аби ми все, що просимо, отримували через Марію. Молімо й просімо Її нині про поміч і покров у стражданнях та спокусах, бо сміливо можемо надіятися на Її ласку нині, коли вся вселенна Їй честь і славу воздає. Але пам’ятаймо, аби ні нині, ні завтра – ніколи – з нашого боку не було нічого, що засмутило б Пречисту Діву. Чистими будьмо нашою душею, якщо хочемо служити Марії і чистими устами молитися до неї.
Гал. 2, 21 – 3, 7. «Бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно»
Чому апостол Павло такий категоричний? Бо вказує на основу християнської віри, що людина спасається не своїми зусиллями і стараннями, а що спасення людині подарував Бог. Бачимо, що через усю історію Старого Завіту людина прагнула виконати закон перед Богом і не могла. Бо не була здатна до цього через свою гріховну природу, яку успадкувала від Адама і Єви. Ісус Христос як одночасно досконалий Бог і людина міг цю прірву, яка постала між Богом і людиною, «засипати» і подолати, міг цю людську природу піднести до божественного життя.
І тому в нашому житті ми мали б робити все, що в наших силах, але маємо розуміти, що нашими зусиллями і стараннями ми не можемо дати собі ради. Саме Господь обдаровує нас благодаттю, досконалістю і святістю. Ми не своїми силами, а лише Божою благодаттю можемо творити великі діла на цій землі!
Мр. 6, 1–7. «І заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами»
У покликанні апостолів не можемо знайти ніякої логіки чи розуміння, чому саме їх покликав Господь, адже було багато більш освічених, мудріших: фарисеї, садукеї, книжники. Але Бог вибрав їх, звичайних людей, здебільшого рибалок, та сповнив божественною силою. Завдяки цьому покликанню сьогодні у світі є понад як мільярд християн, і це почалося лише дві тисячі років тому.
Бог дав апостолам силу відповісти на це покликання, і так є в житті кожного. Бог кличе нас до цього праведного життя, коли ми отримуємо ласку святого Хрещення. Коли ми сповідаємося, причащаємося, молимося, Бог сповнює нас силою жити свято і праведно. Силою, щоб панувати, мати владу над нечистими духами. Завдяки цій силі жодні найбільш складні, драматичні, проблематичні обставини не можуть нас знищити духовно. Подібно до свічки: якою б сильною не була темрява, вона не може її затемнити. Так і обставини ніколи не можуть керувати нами, лиш би ми не піддавались їм.
Яскравим прикладом є життя святих: вони завжди панували над обставинами, хоча їх могли навіть знищувати тілесно, відбирати їм життя. Господь дав владу апостолам над нечистими духами, тому й ми маємо цю владу повсякчас. Про це каже апостол Павло: «Усе можу в тому, хто мене укріплює».
Вл. Венедикт Алексійчук)
Стихири на „Господи, взиваю я”
Сьогодні Бог, що на духовних престолах перебуває,* приготував собі святий престол на землі.* Той, хто премудро утвердив небеса,* з любови до людей живе небо сотворив.* Бо з неплідного кореня зростив нам живоносний сад – свою Матір.* Господи Боже, що твориш чуда* і зневіреним подаєш надію, – слава тобі!
У цей Господній день радійте, люди!* Бо появилася світла палата і книга Слова життя* і народилася та, що є брамою до Сходу,* яка чекає на вхід великого Святителя.* Вона єдина, що на спасіння душ наших* вводить єдиного Христа у вселенну.
Великий дар з Божої волі отримали неплідні жінки,* які видали світлий плід,* але Марія Божою красою заясніла понад усіх людей.* Вона бо, преславно народившись з неплідної матері,* з безсіменного лона надприродно породила в тілі всіх Бога.* Вона − єдина брама єдинородного Божого Сина,* через яку він пройшов і її зберіг замкненою.* Він усе це мудро установив за своїм задумом* і подав усім людям спасіння.
Нині неплідна брама відчиняється,* а дівичі двері випереджують божественне.* Нині благодать починає приносити плід,* появляючи світові Божу Матір,* заради якої земля об’єднується з небом* – на спасіння душ наших.
Нинішнє народження – провісник спасіння* – звіщає всесвітню радість.* Розв’язується неплідність нашої природи,* бо неплідна стає матір’ю тієї,* яка залишається дівою й після того, як з неї народився Творець.* З неї Бог приймає те, що чуже його природі,* і заблуканим вчиняє спасіння своїм тілом,* − Христос чоловіколюбець і визволитель душ наших.
Нині неплідна Анна народжує божественну Діву,* що з усіх поколінь була наперед вибрана* на житло всіх Царя і Творця, Христа Бога* – на здійснення Божого задуму, яким ми, земляни, відродилися* і з тління обновилися для життя безконечного.
Нині, вірні, настав початок нашого спасіння.* Бо ось з неплідної родиться* сповіщена ще з прадавніх поколінь Мати Діва,* Божа палата, з якої вийде паросток із пня Єссея* і вітка з його коріння.* Хай радіє прабатько Адам, і Єва хай веселиться.* Це ж бо створена з Адамового ребра, явно звеличує дочку і внуку:* Народилось моє спасіння!* Заради нього я визволюся від адових узів.* Нехай радіє Давид, ударяючи в гуслі,* і нехай благословить Бога, бо ось з неплідного лона народжується Діва* на спасіння душ наших.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Всесвітня радість засяяла нам* від праведних Йоакима й Анни − всехвальна Діва.* Вона задля превеликої чистоти стала живим Божим храмом* та її єдину визнаємо справжньою Богородицею.* Її молитвами, Христе Боже, зішли світові мир* і душам нашим велику милість.
Згідно зі сповіщенням ангела,* сьогодні від праведних Йоакима й Анни* народився пречистий плід: Діва* – небо й Божий престол та кивот чистоти,* що всьому світові сповіщає радість.* Захиснице нашого життя!* Звільнення від прокляття й подателько благословення!* У день твого народження, Богозванна Діво,* вимоли всьому світові мир і душам нашим велику милість.
Неплідна й бездітна Анна нехай сьогодні радісно заплеще руками!* Нехай заясніє земля, царі нехай заграють,* святителі нехай радіють і величають,* нехай увесь світ святкує!* Бо ось з Єссеєвого кореня виросла Цариця* і непорочна Отцева Невіста.* Тому й жінки вже не народжують дітей у смутку,* бо зацвіла радість і життя людям у світі вділяється.* Дари Йоакимові прийнято,* ридання Анни перемінилося в радість, і вона каже:* Радійте зі мною, всі вибранці Ізраїля,* бо ось Господь дав мені одуховлену палату* божественної своєї слави − на загальну втіху і радість* та спасіння душ наших.
Прийдіть, усі вірні, біжім до Діви!* Бо ось з Єссеєвого кореня родиться сповіщена перед народженням Матір Бога нашого;* скарбниця дівства, розквітла Аронова палиця,* пророча проповідь і паросток Йоакима й Анни.* Її народженням світ оновляється і Церква прикрашується пишністю:* Вона − храм святий і кивот Божества,* дівственна посудина, царська палата,* в якій збулося таїнство несказанної злуки об’єднаних у Христі природ.* Поклоняючись йому, оспівуймо й різдво Всенепорочної Діви.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар (г. 4):
Різдво Твоє, Богородице Діво,* радість звістило всій вселенній,* з Тебе бо засяяло Сонце правди – Христос Бог наш.* Він, розрушивши клятву, дав благословення* і, ударемнивши смерть,* дарував нам життя вічне.
Слава, і нині: Кондак (г. 4):
Йоаким і Анна з неслави бездітности* і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста,* у святім Різдві твоїм.* Його празнують люди твої,* з провини прогрішень ізбавлені,* як кличуть до Тебе:* Неплідна родить Богородицю* і кормительку життя нашого.
Прокімен, пісня Богородиці (г. 3):
Величає душа моя Господа і возрадувався дух мій у Бозі, Спасі моїм (Лк. 1,46-47).
Стих: Бо зглянувся на смирення раби своєї, ось бо віднині ублажать мене всі роди (Лк. 1,48).
Алилуя (г. 8): Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє (Пс. 44,11).
Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи (Пс. 44,13 ).
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, з неплідної народжену Діву Марію.
І ірмос (г. 8): Чуже матерям дівство і чудне дівам дітородження. На Тобі, Богородице, обоє довершилося. Тому Тебе ми, всі племена землі, безустанно величаємо.
Причасний: Чашу спасення прийму і ім’я Господнє призову (Пс. 115,4). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, якої Різдва празник звершуємо, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, св. свщмч. Автонома і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
о. Петро Фостик
