Було це в часи правління імператора Лева VI Філософа (886-912). Ого жінка Зоя дуже тяжко захворіла, що навсть найславніші лікарі нічого не могли вдіяти. Тоді, після довгих молитов, цариця удостоїлася Божого об’явлення, що одужає, якщо на неї покладуть чесний пояс Пресвятої Богородиці. Цей пояс імператор Аркадій (395-408) переніс з Єрусалиму до Царгорода, а його дочка свята Пульхерія, згодом цариця, зложила його в золотому ковчезі у церкві Пресвятої Богородиці. І коли Бог об’явив цариці Зої, що має шукати допомоги у тому поясі, то патріярх відкрив ковчег і побачив чесний пояс цілком неушкодженим. З молитвою його поклали на хвору царицю і вона чудом одужала, підвелася з ліжка і стала голосно величати Пресвяту Богородицю.
Потім чесний пояс поклали назад у ковчег і запечатали царською печаттю. З того часу в пам’ять програм з руку в тверт святкуємо свято Положення чесного пояса, який ще нз раз оберігав Царгород від небезпек.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Ряд.: Апостол: ДО КОРІНТЯН ДРУГОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ.
Браття, боюся, що коли прийду, не застану вас такими, як хочу, та що ви не застанете мене таким, яким би хотіли; щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя, щоб, коли знову прийду, мій Бог задля вас не принизив мене і щоб я не оплакував тих багатьох, які передніше згрішили і не покаялись у нечистоті, розпусті та в безсоромності, яких були допустилися.
Оце втретє йду до вас. Кожна справа рішиться за словом двох або трьох свідків. Я вже перед тим сказав і ще раз кажу, як за другої моєї присутності, так і тепер у відсутності: як прийду знову, не щадитиму тих, які раніш згрішили, і усіх інших.
Богородиці: Апостол: ДО ЄВРЕЇВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ.
Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і мав святиню земну. Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби предложення; він зветься Святе. За другою завісою був намет, званий Святе святих, зо золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, що був увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. Зверху же над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол умилостивлення. Але про це не час тепер говорити докладно.
І от як усе це так було уряджено, в перший намет увіходили завжди священики, виконуючи службу; в другий же раз на рік – лише первосвященик, і то не без крови, яку приносив за свої і людські провини.
Ряд.: Євангеліє: ВІД МАРКА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ.
Сказав Господь своїм учням: – Вважайте, що чуєте. Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, візьмуть і те, що має.
І казав їм: – Із царством небесним воно так, як з чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, чи вдень, насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.
І мовив: – До чого прирівняємо царство Боже – або у якій притчі ми його представимо? Воно – немов гірчичне зерно, що коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. А як посіяне зійде, стає більшим від всякої городини і пускає таке велике віття, що птаство небесне може сховатися в його тіні.
І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, наскільки вони могли зрозуміти. Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.
Богородиці: Євангеліє: ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ.
В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже: – Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
Озвався Господь до неї і промовив: – Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього: – Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. Він озвався: – Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
2 Кр. 12, 20 – 13, 2. «Щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілості, безладдя»
Християнам має бути притаманний мир, радість, порозуміння. І коли в наші стосунки закрадаються протистояння, гнів, заздрощі, маємо бути свідомими, що це не Божий Дух. Утікаймо від цього й не дозволяймо, щоб у нас зростала зарозумілість, обмова. Такий стан нашої душі свідчить, що ми далекі від християнського життя і християнського розуміння стосунків.
Є дуже просте правило – дивитися перше на себе, досліджувати власні вчинки і думки, а не шукати в усьому цьому вини ближнього.
Стараймося засівати любов, порозуміння, прощення, доброзичливість. Бути носіями того, що миле Богові! (Вл. Венедикт Алексійчук)
Мр. 4, 24-34. «Чи спить він, чи встає, чи вночі, чи вдень – насіння те кільчиться і росте».
Коли хочемо досягти чогось у матеріальному житті, усвідомлюємо, що для того потрібно докладати чимало зусиль, старання й часу. Адже просто так не можемо мати нічого. Знаємо, що людина, яка хоче придбати житло, авто та інше, має багато для цього потрудитися. Тому все й одразу, в одну мить у неї не з’являється, а збирається усе життя, цеглинка до цеглинки.
Так само відбувається і з нашим духовним життям. Ми, звичайно, хотіли б змінити себе в одну мить, але часто забуваємо, що зміни, яких ми прагнемо, відбуваються крок за кроком. Ніхто не стає в один момент ні грішником, ні праведником.
Цей уривок з Євангелія вказує саме на те, що Царство Небесне починається з малих речей. Кожна мить нашого життя, кожний наш вчинок, кожне слово, навіть кожна думка – це або наближення до Бога, або віддалення. Немає в житті справ нейтральних, як ми дуже часто собі думаємо.
Кожна справа, навіть, здавалось би, найменш значна, є або кроком до Господа і Царства Небесного, або кроком у протилежному напрямку.
(Вл. Венедикт Алексійчук)
Стихири на „Господи, взиваю я”
Своїм божественним заступництвом * ти зберігаєш і покриваєш від ворожих нападів тих * що з любов’ю святкують твоє преславне свято Покладення пояса і кличуть до тебе : * Ти наша кріпость і твердиня, і радість богоподібна; * єдиний Син твій і Бог наш, * якому кланяємося і кажемо: * Ісусе всесильний, * спаси, як милосердний, душі наші!
Сьогодні, зібравшись побожно, * прославмо Богородицю: * Пресвята Діво! Велика твоя слава * і чудес твоїх глибока безодня * Ти свята охорона і похвала * і джерело зцілень нам, що святкуємо твій празник * Тож молимось, промовляючи:. * Ісусе всесильний * спаси, як Милосердний, душі наші!
Святими твоїми молитвами * укріпи й ласкаво захисти нас, Пречиста; * захорони перед страшними ворогами * і їхньою неволею тих * що святкують твій празник * щоб ми кликали до твого Сина: * Ісусе всесильний * спаси нас, * як милосердний!
Визнаємо, Богородице * що ти Богом насаджений рай * і місце дерева життя, зрошене Святим Духом. * Бо ти породила всіх Творця * що кормить вірних живим хлібом. * Тому з Предтечею * моли його за нас, * захищаючи Церкву й вірних * від усякої напасти.
Освячується небо і земля * і храм освітлюється * а всі вірні веселяться. * Ось бо з ангельськими хорами * з Предтечею і Богословом * з пророками й апостолами невидимо входить Мати Божа * і молиться до Христа за християн * щоб він помилував місто й людей, * які звеличують свято її покрову.
Краса Якова * і небесна драбина * якій Господь зійшов на землю * були колись, Богородице, прообразами твоєї чести та слави. * Тому тебе, що породила всіх Бога * ублажають ангели на небі і люди на землі * бо ти молишся за ввесь світ, * покриваючи ласкою тих, * які святкують твій світлий празник.
Твоїм празником, пречиста Богородице * немов світлим вінком, завінчалась сьогодні Церква Божа * яка радісно сяє і таїнственно веселиться * та кличе до тебе, Владичице: * Радуйся, небесна діадемо і вінче божественної слави ! * Радуйся, єдина повното слави й вічна радосте! * Радуйся пристановище тих, що до тебе прибігають, * заступнице і спасіння душ наших!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар, глас 8:
Богородице приснодіво, людей Покрове,* Ти ризу й пояс пречистого Твого тіла* як загороду могутню городу Твоєму дарувала* безсіменним Різдвом Твоїм, нетлінною перебуваючи.* В Тобі бо природа обновляється і час.* Тому молимо Тебе, мир городу Твоєму дарувати* і душам нашим велику милість.
Слава, і нині: Кондак, глас 2:
Пояс Твій чесний, що огорнув богоприйомне лоно Твоє, Богородице,* це сила непоборна городу Твого і скарб дібр невичерпний,* єдина Мати-Приснодіво.
Прокімен, глас 3, пісня Богородиці: Величає душа моя Господа і возрадувався дух мій у Бозі, Спасі Моїм (Лк. 1,46-47).
Стих: Бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось бо віднині ублажать Мене всі роди (Лк. 1,48).
Алилуя, глас 8.
Стих: Воскресни, Господи, в упокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї (Пс. 131,8).
Стих: Клявся Господь Давидові істиною і не відречеться її (Пс. 131,11).
Причасний: Чашу спасення прийму і ім’я Господнє призову (Пс. 115,4). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, якої сьогодні пам’ять положення пояса торжественно звершуємо, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святого якого є храм і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1509435676168290
о. Петро Фостик
