Ти – із Отця несказанно возсіявший Син – з жени родився подвійний єством. Його видячи, не відрікаємося виду зображення, але його, благочесно написавши, вірно почитаємо. І ради того Церква, держачи істинну віру, цілує ікону вочоловічення Христового.
(кондак Отців 7 Вселенського Собору)
Пам’ятні події завжди відзначені в наших календарях іншим кольором чи шрифтом. Для нас це є певним знаком, щоб звернути увагу і пригадати собі, про що воно пригадує. І ось сьогодні Церква споминає Святих Отців сьомого Вселенського Собору, оскільки саме вони підтвердили правдивість вшанування ікон Господа та святих.
У VIII столітті у Візантії поширився рух, прихильники якого почали викидати зі своїх домівок зображення Бога та святих на іконах. Вони почали наголошувати на тому, що жоден образ не може відтворити реальну сутність в усій її повноті. Проте, завданням зображення (ікони) не є повне відтворення цієї сутності, воно використовується лише як знак (символ), як засіб, який полегшує сприйняття сущого, подібно до того, як люди для цього використовують букви і тексти. Ось тому 787 року в м. Нікеї були зібрані єпископи на Вселенський Собор, який проголосив:
- іконошанування узгоджується з євангельською проповіддю, воно є доказом того, що Бог-Слово втілився істинно;
- ікони (зображення Ісуса Христа, Марії, ангелів, святих) мають пропонуватися віруючим для вшанування й поклоніння;
- споглядання ікон-образів спонукає віруючих згадувати про первообрази, вклонятися саме їм;
- проте, вшановуючи ікони, слід утримуватися від такого поклоніння, яке належить одному лише Богові.
Такі події пригадують нам про те, що і в минулі віки Христова Церква була зневажувана різними богословськими течіями, які відтягували людей від Бога. Чи в наш час нам таких «героїв» не бракує? Чи і сьогодні «пастирі» не провадять хибною дорогою?
В Євангелії від Івана (17, 1-17) чуємо Архиєрейську молитву Ісуса Христа за усіх нас: «Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони – твої» (Ів. 17,9). Господь звертає свою молитву до Небесного Отця за усіх нас. І саме Йому ми завдячуємо тій правді про Бога, саме Йому ми поклоняємося в іконах. Звертаємося своїми думками чи словами до Всевишнього у всіх своїх потребах, труднощах чи радощах, засмучені чи втішені…
Нехай сьогоднішній спогад про Отців VII Вселенського Собору наповняє наше серце радістю та вдячністю за те, що можемо сьогодні прославляти Бога єдиного, можемо «держачи істинну віру, цілувати ікону вочоловічення Христового».
о. Іван Горбань, ЧНІ – Джерелo: https://old.cssr.lviv.ua/word/?article=406
Три рази в літургійному році Церква святкує пам’ять святих отців. Неділя після Вознесіння – це споминання отців I вселенського собору, який відбувся в Нікеї 325 року; у липні споминаємо отців шести вселенських соборів, а сьогодні – отців VII вселенського собору. Його скликав патріярх Тарасій за підтримкою візантійської імператриці Ірини до Нікеї (нині Ізнік у Туреччині) у 787 році. Метою цього собору було пояснити і задекларувати науку Церкви щодо почитання святих ікон, що їх візантійські імператори забороняли вшановувати, бо, мовляв, поклонятися перед куском дерева, на якому намальований Ісус Христос, чи Мати Божа, чи святий – це ідолопоклонство. Цей рух називається іконоборством. На жаль, у той час дуже багато ікон було знищено, і тому збереглося мало ікон до восьмого сторіччя. Церква, однак, це вважала єрессю і вчила, що ікони можна почитати і молитися перед особами, які зображені на них. Оборонцями ікон у тих часах були головно святий Іван Дамаскин, святий Теодор Студит та інші.
На чому базується почитання ікон? Воно основується на правді про воплочення/втілення Ісуса Христа, коли Син Божий став людиною. Бог невидимий, але невидимий Бог в одному моменті в нашої історії став видимою людиною. Саме це є принципом, за яким можна зображати у мистецтві невидиму особу у видимий спосіб. Собор у Нікеї проголосив, що іконі віддаємо пошану, почитання, а не богопоклоніння, яке належить тільки одному Богові.
На ікону можна по-різному дивитися. Це твір мистецтва. Коли в музеї оглядаємо картини з життя Ісуса Христа, чи Матері Божої, чи святих, можемо подивляти високе мистецтво. Та, зазвичай, ми не молимося перед образами в музею, а перед іконою – так. Ікона відрізняється від образів з біблійними сюжетами чи з життя святих. Вона має також повчальне значення. У давніх часах люди, назагал, не були грамотними, не вміли читали, отож, дивлячись на ікони, вони навчалися правд віри. Це була «катехиза в образах».
Ікона – це, понад усе, присутність. Чому поклоняємося перед іконою, цілуємо її, виявляємо пошану перед іконою? Тому що наша любов, пошана й молитва не йдуть до куска дерева, але до особи, яка намальована на нім. Тому ікона має таїнственне значення. Важливо, щоб не тільки в церквах, а й у наших домах були ікони – навіть якщо вона не мальована, а друкована. Треба вдома перед іконами молитись, виховувати дітей у цьому дусі. Найголовніше, щоб, бачачи ікону, ми піднесли молитву до того, хто зображений на ній. Ікона пригадує нам присутність живого Бога в нашому житті. Бо, погодьтеся, ми постійно забуваємо про Бога. А ікона своєю таїнственною присутністю пригадує нам про нього.
Тому, дорогі сестри і брати, молімось перед іконами з новим розумінням. Нехай вони допомагають нам жити в Божій присутності.
Владика Гліб Лончина – у Неділю святих отців VII вселенського собору. – Джерелo: https://ugcc.fr/publications/propovyd-vladyky-hlyba-lonchyny-u-nedylyu-svyatyh-ottsyv-vii-vselenskoho-soboru/
ДО ЄВРЕЇВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Отців: Євр. 334 зач.; 13, 7-16.
Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру.
Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.
Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм.
Є у нас жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать.
Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м’ясо палиться за табором.
Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров’ю, страждав поза містом.
Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його,
бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм.
Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я.
Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
ВІД ЙОАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Отців: Йо. 56 зач. 17, 1-13.
В той час Ісус, підвівши очі до неба, сказав: – Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. Це – вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого послав єси. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.
Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли й таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав.
Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них. Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну.
Коментарі Отців Церкви – Євангеліє від св. Йоана 17:1-13 – Джерелo: https://dyvensvit.org/blogs/1034687/
Тропар: глас 7:
Розрушив Ти хрестом твоїм смерть, * створив Ти розбійникові рай, * мироносицям плач перемінив єси, * і апостолам проповідати повелів єси, * що воскрес Ти, Христе Боже, * даючи світові велику милість.
I Отців, глас 8:
Препрославлений Ти, Христе Боже наш, * світила на землі – отців наших оснував Ти * і ними до істинної віри всіх нас направив Ти. * Багатомилосердний, слава Тобі.
Кондак: глас 7:
Вже більше влада смертна не зможе людей держати, * Христос бо зійшов, сокрушаючи й розоряючи сили її. * Зв’язується ад, * пророки согласно радуються, * представ Спас, мовлячи тим, що в вірі: * Вийдіть, вірні, у воскресення.
Слава: Кондак Отців, глас 6:
Ти – із Отця несказанно возсіявший Син * – з жени родився подвійний єством. * Його видячи, не відрікаємося виду зображення, * але його, благочесно написавши, вірно почитаємо. * I ради того Церква, держачи істинну віру, * цілує ікону вочоловічення Христового.
I нині: Богородичний, глас 6:
Заступнице християн непостидна, * молитвенице до Творця незамінна, * не погорди голосами молінь грішників, * але випереди як благая з поміччю нам, що вірно співаємо Тобі: * Поспішись на молитву і скоро прийди на моління, * заступаючи повсякчас, Богородице, тих, що почитають Тебе.
Прокімен воскресний. глас 7: Господь кріпость людям своїм дасть, Господь благословить людей своїх миром (Пс. 28,11).
Стих: Принесіть Господеві, сини божі, принесіть Господеві молодих баранців (Пс. 28,11).
Прокімен Отців, глас 4: Благословен єси, Господи, Боже отців наших, і хвальне, і прославлене ім’я Твоє на віки (Дан. 3,26).
Стих: Бо праведний єси в усьому, що створив Ти нам (Дан. 3,27).
Апостол: дня. 2 Кор. 6, 1-10
Отців: до Євреїв 13, 7-16.
Алилуя: глас 7: Благо є сповідуватися Господеві і співати імені Твоєму, Всевишній (Пс. 91,2).
Стих: Сповіщати зарання милість твою і істину твою на всяку ніч (Пс. 91,3).
Отців, глас 1: Бог богів, Господь мовив, і призвав землю від сходу сонця до заходу (Пс. 49,1).
Стих: Зберіть Йому преподобних Його, що заповідують завіт Його в жертвах (Пс. 49,5).
Причасний: Хваліте Господа з небес, хваліте Його в вишніх (Пс. 148,1).
Другий: Радуйтеся, праведні, у Господі, правим належить похвала (Пс. 32,1). Алилуя, тричі.
Молитовник „Прийдіте поклонімся!” – За благословенням блаженнішого патріярха Мирослав Іван Кардинал Любачівський, Дано в Римі у Сиропусну неділю, дня 17 лютого 1991 року Божого. – Джерелo: https://kom.if.ua/uk/book/molytovnyk-pryydite-poklonimsya
11 ЖОВТНЯ – Неділя Святих Отців VII Вселенського Собору – проти іконоборців.
Примітки
Якщо 11 жовтня випаде в неділю, то служба Святих Отців співається в ту саму неділю; якщо – в інший день, то співається в найближчу неділю, чи то попередню, чи то наступну. В попередню, якщо 11 жовтня випаде в середу, вівторок або понеділок; в наступну, якщо випаде в четвер, п’ятницю або суботу. Службу святого, що випаде в ту саму неділю, треба перенести на інший день, за рішенням еклезіярха, як подає мінея.
Устав служби Святих Отців той самий, що й полієлейного святого. Однак, на утрені, від початку до канону, береться все тільки недільне, за звичаєм; Отцям – тільки тропар на «Бог Господь», після недільного. Після світильного Отців не береться богородичний недільного світильного, бо богородичний Отців – окремий. На Слава хвалитних не буде євангельської стихири, але свв. Отців; а євангельська береться на відпусті утрені.
За цим уставом береться служба свв. Отців також 16 липня.
ТИПИК Української Католицької Церкви Укладений о. Ісидором Дольницьким, духовником Львівської семінарії. – Джерелo: – https://bibl.com.ua/pravo/6474/index.html?page=2
о. Петро Фостик
