Свята Меланія була велика, дуже побожна жінка, яка також називала Меланію та церкву, яка вела себе на службу Богові, вона побудувала в Єрусалімі жіночий монастир і впровадила тридцять семи літніх приймачів. А її внучка, дочка одної з найславніших родин в Римі, вже в молодості засяяла чема четами. За пораду батьків, скористайтеся їхніми проханнями, вона в чотирнадцять років вийшла за межі багаторічної юності. Але вже невдовзі Меланія так вплинула на її чоловічий, що на сьогодення спільне життя підружжя вирішила посвятитися життю монасто. Вони продають свої величезні, розкішні в різні краї посілості і все роздавалися вбогім.
Коли Італії ставки займатимуться, тоді Меланія з чоловіком і своєю матір’ю Альбіною подається до Африки, а Картага, і з великим поселенням в Тагасті, де проживає сім літ життя святим і власникам. Вони побудували два монастирі, чоловічі і жіночі. Часто втіхою їм була наука свята Августа, бо вони будуть жити поблизу Іппону, міста, де, як знаю, цей великий святий був єпископом. Були так, що мешканці Іппону конче хотілі, щоб Апініяна висвятили на священика і залишили в місті, але смиренний слуга Божий утік, бо не вважає себе достойною такої гідності.
За час побудови в Тагасті вони продають свої африканські посілості, а гроші роздягаються. Тут у великому святості померла мати святої Меланії Альбіна. Після її смерті обоє супругів переїхали до Єрусаліму. Свята Меланія осіла в одному жіночому монастирі, біля Єлеонської гори, де впроваджується чотирнадцятий літ життя одним хлібом, спала на голій землі і безнастанно молиться Богу. Афінія вступила до чоловічого монастиря, де провадила свято затворницького життя.
Преподобна Меланія одного разу їдуть до Царгорода, куди її звертаються до важливих справах її власників, відомих Волузіян. Вона застала його у вашому житті, з Божою поміччю, навернула його з поганства до Христової віри. Потім повернулася до Єрусаліму. Її людина тоді була спонсорованою у Бозі, а свята Меланія зайняла колись безліч його майна, яка впала в пам’ять про його чоловічий монастир. Сама вона жила в монастирі, яка також була побудована, однак, як така, як одна з сестер монахинь. Бог об’явив свою годину смерті, вона, попрощавшись і поблагословивши всіх сестер, спочила в Бозі 31 грудня 439 р.
Тропар:
Діагностика чистоти поважних обручників слів благими укладами, безліччю багатств, що розкривають необхідність монашества, Богоблаженна і обителі збудувала єси. Тому в небесні обителі вселюдство, поминай і нас, Меланіє всечесна.
Кондак:
Божественная поведінка захоплюючого зверху, роздала тисячі золота твого вбогіму. У всьому світі хочеться розібратися, Меланіє, разом з тим перейдуть до кінця Христового, плотника розплату, єдиного Богу нашого.
Стихири на „Господи, взиваю я”
Прийдіть і радіймо з Господом,* розповідаючи про оце таїнство:* перегороду від раю знищено, вогняний меч зникає,* херувим відступає від дерева життя* і ми, прогнані з раю задля непослуху, причащаємося райської поживи.* Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд слуги;* прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни.* Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був,* і приймає те, чим не був, ставши людиною заради чоловіколюб’я.* Тому до нього закличмо:* Народжений з Діви, Боже, помилуй нас!
Коли Господь Ісус народився від святої Діви,* усі просвітилися:* пастухи пригравали, мудреці поклонялися, ангели співали,* Ірод же затривожився, бо появився в тілі Бог,* Спаситель душ наших.
Царство твоє, Христе Боже, царство всіх віків,* влада ж твоя від роду до роду,* бо ти прийняв тіло від Святого Духа* і став людиною від Вседіви Марії.* Світлим розсвітом став нам твій прихід, Христе Боже* – світло від світла, сяйво Отця.* Ти просвітив усе створіння і все живуче прославляє тебе,* бо ти − образ слави Отця,* ти той, хто був і завжди є, і засяяв нам від Діви.* Боже, помилуй нас!
Чим тобі, Христе, віддячимось за те,* що ти задля нас з’явився на землі як людина?* Кожне бо створіння, що тобою постало, воздає тобі подяку:* ангели − співання, небо − зорю,* мудреці –дари, пастухи − сповіщення чуда,* земля – вертеп, пустеля – ясла, а ми – Матір-Діву.* Споконвічний Боже, помилуй нас!
Мудреці, перські царі,* пізнавши відкрито небесного Царя, що на землі народився,* ведені ясною зорею, прийшли у Вифлеєм,* несучи добірні дари: золото, ладан і миро;* побачивши, що у вертепі лежить немовля,* йому вони, впавши ниць, поклонилися.
Отець змилувався, і Слово тілом стало,* а Діва народила Бога, що став людиною.* Зоря сповіщає, мудреці поклоняються,* пастухи дивуються, створіння ж радується.
Коли Август єдиний володів землею,* багатовладдя людей скінчилося;* коли ти став людиною з Чистої,* знищене було ідольське багатобожжя.* Під єдиним мирським царством міста опинились,* а тут народи повірили в єдину владу Божу.* З веління цісаря записувались люди,* записались і ми, вірні, в ім’я Бога нашого, що став людиною.* Велика твоя милість, Господи, − слава тобі!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар:
Різдво Твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові світло розуміння:* в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися* поклонятися Тобі – Сонцю правди,* і пізнавати Тебе – Схід з висоти.* Господи, слава Тобі.
Слава, і нині: Кондак, глас 3:
Діва днесь преістотного родить* і земля вертеп неприступному приносить.* Ангели з пастирями славословлять,* а волхви зо звіздою подорожують,* бо ради нас родилося дитя мале – превічний Бог.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
о. Петро Фостик
