Східна Церква святкує празник Переполовення, або Переділення. Синаксар цього дня так пояснює появу празника: „У середу Розслабленого празнуємо празник Переполовення П’ятдесятниці задля почести двох великих празничних днів — Пасхи і П’ятдесятниці. Переполовення обидва ці празники з’єднює і сполучує”. Празник Переділення має восьмиденне попразденство до середи після неділі Самарянки.
Основу цього празника Церква взяла зі святого Євангелія, де сказано, що Ісус Христос в половині свята Кучок „увійшов у храм і почав навчати” (Йо. 7, 14). Він говорив про Своє Боже післанництво та про таїнственну воду: „Моя наука не моя, — казав Христос, — а того, хто послав мене… Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!”. „Так Він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в Нього” (Йо. 7, 16 і 37-39).
Цей празник уже був у практиці за часів святого Йоана Золотоустого († 407). Укладення служби празника Переполовення приписують Анатолію, царгородському патріярхові 458), святому Андрієві Критському († 740), святому Йоану Дамаскину († к. 749) і святому Теофану Ісповіднику († 817).
Празник Переполовення має на меті скріпити нашу віру у воскреслого Христа, заохотити до виконання Божих заповідей та приготувати до Господнього Вознесення і Зіслання Святого Духа. На хвалитних стихирах утрені цього дня співаємо: „Просвітившися, брати, Воскресенням Спаса Христа, і досягши переполовення Господнього празника, щиросердечно зберігаймо Божі заповіді, щоб ми стали достойні і Вознесення празнувати й одержати прихід Святого Духа”.
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. „Пізнай свій обряд”
Стихири на „Господи, взиваю я”
Настала половина днів* від спасенного Воскресіння,* якими закінчиться божественна П’ятидесятниця.* Маючи світлість обох та обоє об’єднуючи,* заздалегідь вшановує і появляє прийдешню славу* вознесіння Владики.
Сіон почув вістку про Христове воскресіння і звеселився,* а вірні його сини зраділи, коли його побачили,* як Духом обмиває погань христоубивства.* Торжественно готовиться святкувати обох празників радісне переполовинення.
Наближається, як написано,* щедре злиття Божого Духа на всіх:* переполовинення наперед звіщає сповнення тієї святої обітниці,* яку Христос дав своїм учням після смерти,* поховання та воскресіння,* що справдиться через об’явлення Утішителя.
Явилось нині світле* і чудове Спасового воскресіння всесвяте переполовинення* – світле полудне,* що освітлює світ божественними благодаттями* Христового воскресіння.* Воно висвітлює чудеса нетлінности,* ясніє знаками й показує вознесіння на висоти,* та появляє багатозначний прихід Духа,* пресвітле торжество П’ятидесятниці,* тому й дає душам нашим мир і велику милість.
У половині сьогоднішнього празника* Господь дає всім струмки добросердя,* немов божественної слави річку,* і голосно кличе:* Хто спраглий, хай приходить до мене і п’є вдосталь!* Бо джерелом співчутливости* і безоднею милости бувши,* виточує світові прощення,* обмиває прогріхи й очищує недуги,* спасає тих, що прославляють Його воскресіння,* покриває любов’ю тих,* що прославляють його славне вознесіння,* і дає душам нашим мир* і велику милість.
Став посеред святині невисловний Бог і Господь.* Він бо був Бог своїм єством,* хоч заради нас воплотився* і видимо з’явився в тілі.* Він дав усім слова життя, кажучи:* Очистьте душі і жар пристрастей охолодіте,* щоб ніхто з людей не залишився без напою.* Дарую вам божественну благодать,* щоб стали ви учасниками безсмертного, кращого й ліпшого царства,* і прославилися разом зі мною – вашим Творцем.
Зібравшись, Христе, на свято* посередині між твоїм Воскресінням* і приходом твого Божого Духа,* оспівуємо тайну твоїх чудес:* Пошли нам твою велику милість!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар, глас :8
В переполовення празника спраглу душу мою благочестя напій водами, * до всіх бо, Спасе, закликав Ти: * Спраглий нехай гряде до мене і нехай п’є. * Джерело життя нашого, Христе Боже, слава Тобі.
Слава, і нині: Кондак, глас 4:
В переполовення законного празника, всіх Творче і Владико, * до предстоящих глаголив Ти, Христе Боже: * Прийдіть і зачерпніть воду безсмертя. * Тому до Тебе припадаємо і вірно кличемо: * Щедроти Твої даруй нам, * бо Ти є джерело життя нашого.
† СВЯТОГО АПОСТОЛА ЯКОВА, БРАТА СВЯТОГО ЙОАНА БОГОСЛОВА.
Ісус Христос “…побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за Ним” (Мт. 4, 21-22). Так оповідає євангелист Матей про покликання двох великих апостолів Якова і його рідного брата євангелиста Йоана. Спаситель “відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за Ним” (Мр. 1, 20). Покинули все: батька, дім, свої заняття, бо знали, що щасливий той, хто йде за голосом Спасителя, і що “…кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину” (Мт. 19, 29).
Святий Яків був сином Зеведея. Матір його звалася Саломія. Вона йшла за Христом на Голготу, вона страждала в душі з Ісусом, вона олією пахучою хотіла намастити Його тіло. Вона, разом з іншими жінками мироносицями, була одна з перших, кому ангел Божий возвістив при гробі воскресіння Ісуса. Батьки добре виховали синів, бо, як стверджує святий Епіфаній, святий Яків, як і святий Йоан, зберігав упродовж свого життя дівицтво. Тому вони так само, як і святий Петро, якого Спаситель любив за його непохитну віру і любов до себе, були Його вибраними учнями. Святий Симеон назвав синів Зеведея “Воанергес”, тобто сини грому, як знак, що їх будуть чути, як звуки грому, всі, яким проповідуватимуть Євангеліє. Петра, Якова і Йоана Спаситель брав зі собою у відповідальні хвилини; вони були присутні під час воскресіння дочки Яіра (“І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова” (Мр. 5, 37)); вони були свідками його преображення (“По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло” (Мт. 17, 1-2)); вони були на горі Єлеонській, коли Спаситель перед своїми страстями молився до Отця небесного (“І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити” (Мт. 26, 37)).
За це вони віддавали своєму Учителеві велику любов. Одне село в Самарії не бажало прийняти Ісуса Христа, коли Він з учнями йшов до Єрусалиму, Яків і Йоан хотіли випросити в покарання небесний вогонь на те село, та “Ісус, обернувшись, почав їм докоряти” (Лк. 9, 56).
В іншому місці Святого Письма читаємо, як вони звернулися одного разу з проханням до Спасителя: “Зволь нам, …щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від Тебе у Твоїй славі” (Мр. 10, 37). Не з гордости просили вони про це, а з великої любови до Ісуса, біля якого хотіли бути найближче. З тої ж таки любови, коли Спаситель запитав їх: “«Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і хреститися хрещенням, яким я хрещусь?» Ті Йому відповіли: «Можемо»” (Мр. 10, 38-39). Тоді Спаситель провістив їм майбутні страждання: “Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрещенням, яким я хрещуся, хреститиметесь” (Мр. 10, 39). А хто з Ісусом хрещенням мучеництва хрестився, той і засяде з Ним у Його небесній славі.
Після зіслання Святого Духа Яків проповідував Євангеліє в Іспанії, де, згідно з переданням, навернув лиш дев’ять осіб і повернувся до Єрусалиму. Тут навернув він поганського філософа і чарівника Єрмогена та його учня Філита, обидва вони стали його вірними учнями. У той час Ірод Аґриппа, піддавшись жидівським підшептам, став переслідувати вірних у Єрусалимі: “Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. Він стяв мечем Якова, Йоанового брата” (Ді. 12, 1-2). Засуджений на смерть, святий Яків мав утіху з того, що один з ворогів, які поставили його перед Іродом на смерть на ім’я Йосія, навернувся, визнав Ісуса і перед смертю попросив у Якова прощення. Святий Яків відповів коротко: “Мир тобі!” – і обидва нахилили свої голови під меч. Святий Яків був першим з дванадцяти апостолів, який через одинадцять років після вознесіння Спасителя (44 р.) отримав вінець мученика.
Його тіло забрали учні і перевезли до Йопії, а звідти до Ірії. Поблизу того міста (за словами папи Лев III) побудували вони невелику церковцю і там поховали тіло святого апостола, а самі пішли до Іспанії проповідувати Євангеліє. При гробі залишилися два учні, Теодор та Атанасій, вони заснували християнську громаду і заповіли, щоб після смерти їх тіла покласти при гробі святого Якова. І так сталося. Згодом у місті Компостела (провінції Галіція, в Іспанії) було побудовано величаву церкву, в якій склали мощі святого Якова, де вони спочивають і до нині.
Тропар:
Апостолом Христовим був Ти вибраний * і Богослова возлюбленого єдинородний брат, всехвальний Якове; * гріхів відпущення випроси тим, що співають Тобі, * і душам нашим велику милість.
Кондак:
Божественний голос, що кликав Тебе, почувши, любов отця відхилив Ти * і прийшов єси до Христа, Якове славний, з рідним твоїм * і з ним удостоївся Ти бачити Господнє божественне переображення.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
о. Петро Фостик
