Було це в часи правління імператора Лева VI Філософа (886-912). Ого жінка Зоя дуже тяжко захворіла, що навсть найславніші лікарі нічого не могли вдіяти. Тоді, після довгих молитов, цариця удостоїлася Божого об’явлення, що одужає, якщо на неї покладуть чесний пояс Пресвятої Богородиці. Цей пояс імператор Аркадій (395-408) переніс з Єрусалиму до Царгорода, а його дочка свята Пульхерія, згодом цариця, зложила його в золотому ковчезі у церкві Пресвятої Богородиці. І коли Бог об’явив цариці Зої, що має шукати допомоги у тому поясі, то патріярх відкрив ковчег і побачив чесний пояс цілком неушкодженим. З молитвою його поклали на хвору царицю і вона чудом одужала, підвелася з ліжка і стала голосно величати Пресвяту Богородицю.
Потім чесний пояс поклали назад у ковчег і запечатали царською печаттю. З того часу в пам’ять програм з руку в тверт святкуємо свято Положення чесного пояса, який ще нз раз оберігав Царгород від небезпек.
Я. Луцик, „ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Ряд.: Апостол: ДО КОРІНТЯН ДРУГОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ.
Браття, тому що відзначаєтесь у всьому, у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у вашій любові до нас, треба вам відзначатись і в цій благодійній справі.
Не даю це як наказ, але щоб дбайливістю до інших випробувати щирість вашої любови. Ви знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що ради вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли. Даю в цьому лише раду: воно бо вам личить, вам, що перші минулого року почали цю збірку не тільки робити, але про неї думати. Тепер же кінчіть її, щоб, як гаряче бажали, так і довершили по вашій змозі. Бо коли є охота дати, то вона приємна в міру того, хто що має, а не того, чого не має. Тут не йдеться про те, щоб інші були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність; щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і, таким чином, щоб панувала рівність, як написано: Хто був зібрав багато, не мав над міру, а хто мало, не мав нестачі.
Богородиці: Апостол: ДО ЄВРЕЇВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ.
Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і мав святиню земну. Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби предложення; він зветься Святе. За другою завісою був намет, званий Святе святих, зо золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, що був увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. Зверху же над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол умилостивлення. Але про це не час тепер говорити докладно.
І от як усе це так було уряджено, в перший намет увіходили завжди священики, виконуючи службу; в другий же раз на рік – лише первосвященик, і то не без крови, яку приносив за свої і людські провини.
Ряд.: Євангеліє: ВІД МАРКА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ.
В той час фарисеї раду радили з іродіянами проти Ісуса, як би його погубити.
Тоді Ісус пішов до моря зі своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, і з Юдеї, з Єрусалиму, з Ідумеї та й геть із Зайордання, і з околиць Тиру та Сидону; велика юрба людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. Тоді він сказав своїм учням, щоб приготовили йому човен задля народу, щоб не тиснув його. Бо він багато з них оздоровив, і ті, що мали які недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. І духи нечисті бачивши його, падали ниць перед ним і кричали: – Ти – Син Божий!
Він, однак, суворо наказав їм, щоб вони його не виявляли.
Богородиці: Євангеліє: ВІД ЛУКИ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ.
В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже: – Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
Озвався Господь до неї і промовив: – Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього: – Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. Він озвався: – Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
2 Кр. 8, 7-15. „Щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і щоб так панувала рівність”
Погляньмо на наше життя. Те, ким ми є чи що ми маємо, це все-таки частково сила обставин. Ми могли б не бути тими, ким є, могли б народитися в зовсім інших обставинах – гірших чи ліпших. Вони не припадкові, ці обставини дав нам Бог, щоб ми служили для інших. І тому завжди тим усім, що ми тепер маємо, треба ділитися з тими, хто потребує, бо не знаємо, що буде з нами в майбутньому. І ділімося не тільки з тими, хто потребує матеріальних статків, але з тими, хто потребує нашого досвіду, знань й іншого.
Можливо, будуть ситуації, коли хтось інший матиме якісь земні достатки, досвід чи інші здобутки, і зможе поділитися з нами.
Що більше ми ділимось з іншими, то більше будемо спосібні отримати на майбутнє в наших потребах.
Мр. 3, 6-12. „Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли Його”.
У Євангелії читаємо, що Господь забороняє говорити про ті оздоровлення, які отримали люди. Нас це може здивувати: чому Господь не хотів, щоб люди дізнавалися про ці чуда, а дізнавшись, наверталися, щоб люди, переживаючи зцілення, могли говорити про це іншим? Певно, тут йдеться про щось інше.
Дуже часто, коли в нашому житті стається щось довгоочікуване, ми радіємо, але не завжди готові, а може, і не спроможні побачити за цим Бога, який це дав. І коли Господь забороняє розповідати про зцілення, то це тому, що бачить: люди захоплені лише чудами, лише зціленнями, лише тим, що вони отримали. Але оскільки Ісусові Христові найбільше йдеться про те, щоб люди за цим усім, що відбувалося, насамперед побачили Бога, то Він просить їх мовчати.
Для нашого життя дуже важливо бачити Бога в кожній обставині, оскільки Він повсякчас присутній у нашому житті. Звичайно, не завжди легко розпізнати Божу присутність та його втручання в наше життя, але цього можна й треба навчитися, варто вправлятися в цьому.
Згодом це принесе для нас велику радість, і тоді ми навчимося зустрічати Бога у всьому, що відбувається в нашому житті.
Владика Венедикт (Алексійчук)
Стихири на „Господи, взиваю я”
Своїм божественним заступництвом * ти зберігаєш і покриваєш від ворожих нападів тих * що з любов’ю святкують твоє преславне свято Покладення пояса і кличуть до тебе : * Ти наша кріпость і твердиня, і радість богоподібна; * єдиний Син твій і Бог наш, * якому кланяємося і кажемо: * Ісусе всесильний, * спаси, як милосердний, душі наші!
Сьогодні, зібравшись побожно, * прославмо Богородицю: * Пресвята Діво! Велика твоя слава * і чудес твоїх глибока безодня * Ти свята охорона і похвала * і джерело зцілень нам, що святкуємо твій празник * Тож молимось, промовляючи:. * Ісусе всесильний * спаси, як Милосердний, душі наші!
Святими твоїми молитвами * укріпи й ласкаво захисти нас, Пречиста; * захорони перед страшними ворогами * і їхньою неволею тих * що святкують твій празник * щоб ми кликали до твого Сина: * Ісусе всесильний * спаси нас, * як милосердний!
Визнаємо, Богородице * що ти Богом насаджений рай * і місце дерева життя, зрошене Святим Духом. * Бо ти породила всіх Творця * що кормить вірних живим хлібом. * Тому з Предтечею * моли його за нас, * захищаючи Церкву й вірних * від усякої напасти.
Освячується небо і земля * і храм освітлюється * а всі вірні веселяться. * Ось бо з ангельськими хорами * з Предтечею і Богословом * з пророками й апостолами невидимо входить Мати Божа * і молиться до Христа за християн * щоб він помилував місто й людей, * які звеличують свято її покрову.
Краса Якова * і небесна драбина * якій Господь зійшов на землю * були колись, Богородице, прообразами твоєї чести та слави. * Тому тебе, що породила всіх Бога * ублажають ангели на небі і люди на землі * бо ти молишся за ввесь світ, * покриваючи ласкою тих, * які святкують твій світлий празник.
Твоїм празником, пречиста Богородице * немов світлим вінком, завінчалась сьогодні Церква Божа * яка радісно сяє і таїнственно веселиться * та кличе до тебе, Владичице: * Радуйся, небесна діадемо і вінче божественної слави ! * Радуйся, єдина повното слави й вічна радосте! * Радуйся пристановище тих, що до тебе прибігають, * заступнице і спасіння душ наших!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар, глас 8:
Богородице приснодіво, людей Покрове,* Ти ризу й пояс пречистого Твого тіла* як загороду могутню городу Твоєму дарувала* безсіменним Різдвом Твоїм, нетлінною перебуваючи.* В Тобі бо природа обновляється і час.* Тому молимо Тебе, мир городу Твоєму дарувати* і душам нашим велику милість.
Слава, і нині: Кондак, глас 2:
Пояс Твій чесний, що огорнув богоприйомне лоно Твоє, Богородице,* це сила непоборна городу Твого і скарб дібр невичерпний,* єдина Мати-Приснодіво.
Прокімен, глас 3, пісня Богородиці:
Величає душа моя Господа і возрадувався дух мій у Бозі, Спасі Моїм (Лк. 1,46-47).
Стих: Бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось бо віднині ублажать Мене всі роди (Лк. 1,48).
Алилуя, глас 8.
Стих: Воскресни, Господи, в упокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї (Пс. 131,8).
Стих: Клявся Господь Давидові істиною і не відречеться її (Пс. 131,11).
Причасний: Чашу спасення прийму і ім’я Господнє призову (Пс. 115,4). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, якої сьогодні пам’ять положення пояса торжественно звершуємо, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святого якого є храм і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1262607684184425
о. Петро Фостик
