СПОКУШУВАННЯ ІСУСА (МТ 4:1-11). CВЯТИХ МУЧЕНИКІВ ЄРМИЛА І СТРАТОНІКА.
«Випробування в пустелі виросло з досвіду Ісуса при хрещенні, коли Божественний Голос сповістив, що Він – улюблений Син Божий. Упродовж сорока днів Ісус постив і вирішував, як і для якої мети Він повинен використовувати ту надзвичайну силу, яку Він у Собі відчував. І тут перед Ним постали три спокуси.
Перша спокуса: перетворити каміння на хліб. Це зваба використовувати сили заради свого власного блага, іншими словами, зваба егоїстичної безпеки.
Друга спокуса: зістрибнути з крила Храму (очікуючи бути підхопленим, так би мовити, небесним парашутом). Це зваба одержати велику кількість послідовників шляхом чудес і магії, тобто зваба дешевої популярності.
Третя спокуса: тимчасово поклонившись дияволу, отримати усі царства світу цього. Це зваба здобути панування над секулярними державами, пішовши на компроміс зі злом, отже, це зваба світської влади»
Джерелo: Субота по Богоявленні. Спокушування Ісуса (Мт 4:1-11) – https://zhyty-slovom.com/lectio-divina/subota-po-bohoiavlenni-spokushuvannia-isusa-mt-4-1-11/
ДО ЕФЕСЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Суботи: Еф. 233 зач.; 6, 10-17.
Браття, кріпіться в Господі та в могутності його сили. Одягніться в повну зброю Божу, щоб могли дати відсіч хитрощам диявола. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в небесних просторах. Тому візьміть зброю Божу, щоб за лихої години ви могли протистати і, перемігши все, міцно стояти. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости. і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати євангеліє миру. Над усе візьміть щит віри, яким зможете згасити всі вогненні стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Суботи: Мт. 7 зач. 4, 1-11.
В той час Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: – Коли ти Син Божий, вели, щоб це каміння стало хлібом.
Він відповів: – Написано: чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.
Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже: – Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: він ангелам своїм велітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти ногою не спіткнувсь об камінь.
Ісус сказав до нього: – Написано також: не будеш спокушати Господа Бога твого.
Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: – Оце все дам тобі, як упадеш ниць і поклонишся мені.
Тоді Ісус сказав до нього: – Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити. Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому служити.
Еф. 6, 10–17. «Кріпіться в Господі та в могутності Його сили»
Щодня ми опиняємось у ситуаціях, коли наша обмеженість стає нам очевидною і явною. Ми є свідками своїх падінь, своїх невдалих рішень, бачимо наскільки ми неспроможні дати собі раду з простими життєвими завданнями.
Часто така безвихідь пригноблює нас, ми розчаровуємось й опускаємо руки. Апостол Павло каже нам, щоб ми в таких ситуаціях кріпились у Господі та в Його могутності. Кожного Бог провадить своїми шляхами. У когось дорога, на перший погляд, проста і рівна, а в когось – вибоїста. Хтось може зберегти цю благодать хрещення через ціле своє життя, а хтось, як розбійник на хресті, останньої миті покаятись.
Ми не знаємо, чому Бог допускає саме це, а не інше в нашому житті, однак, знаємо точно – ніщо з того, що відбувається, не відбувається даремно, все має Божу логіку, яка нам деколи стає зрозуміла лише пізніше.
Тому будьмо витривалі в Господі, а Його план на наше життя лише один, – привести до Небесного Царства!
Вл. Венедикт Алексійчук
Cвятих мучеників Єрмила і Стратоніка
Було то за часів гонителя християн царя Ліцинія, а діялося в горішній Месії. На суд Ліцинія приведено було диякона Єрмила, і той визнав себе служителем Бога. Тож наказав мучитель бити його за це залізом по обличчю, а святий мученик голосно молився в часі муки, і коли закінчив молитву, то з неба озвався голос: “Амінь!” Кати задерев’яніли, онімів зі страху імператор, й наказав кинути святого у в’язницю, сторожем якої був Стратонік, таємний християнин. Наступного дня мучитель наказав бити св. диякона Єрмила по животі і роздирати його тіло гострими гаками. Побачив це. Стратонік, тоді його серце запалало спрагою мучеництва він і став голосно визнавати Христа. За це Ліциній наказав його роздягнути і довго бити палицями, а потім обох святих мучеників велів кинути до в’язниці. Це була остання ніч їхнього дочасного життя, і вони провели її у молитві, просячи Господа про витривалість у Христовій вірі. А коли настав день, то з ним почалися нові муки. Тіло святого Єрмила кати роздирали так, що аж було видно серце і нутрощі, а він у тих муках не припиняв молитися; у цьому наслідував його і святий Стратонік. Під кінець їх обох загорнули у великі сіті й утопили в ріці Дунаї. їхні тіла християни знайшли за кілька миль нижче, поблизу міста Сінґидон, і чесно поховали. Було то близько 309 р.
Тропар, гл.4:
Мученики Твої, Господи,* у страданнях своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого.* Мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства безсильні.* їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, гл. 4:
У водах блаженний кінець разом прийняли ви, мудрії, в них Веліара зануривши благодаттю Бога нашого, Мученики, тому вінці, як побідоносні, прийнявши, радуєтеся з ангельськими ликами, з якими і нас поминайте.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Тропар (г. 1):
Коли в Йордані хрестився Ти, Господи,* Троїчне явилося поклоніння:* бо Родителя голос свідчив Тобі,* возлюбленим Сином Тебе називаючи;* і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова.* Явився Ти, Христе Боже,* і світ просвітив, слава Тобі.
Слава і нині: Кондак (г. 4):
Явився єси днесь вселенній* і світло Твоє, Господи, знаменувалося на нас,* що зі зрозумінням оспівуємо Тебе:* Прийшов єси і явився єси – Світло неприступне.
Прокімен (г. 4): Благословен, хто йде в ім’я Господнє; Бог – Господь і явився нам (Пс. 117,26-27).
Стих: Сповідуйтеся Господеві, бо він благий, бо на віки милість Його (Пс. 117,1).
Алилуя (г. 4): Принесіть Господеві, сини Божі, принесіть Господеві молодих баранців (Пс. 28,1).
Стих: Глас Господній над водами, Бог слави загримів, Господь над водами великими (Пс. 28,3).
Замість Достойно, приспів:
Величай, душе моя, царя – Христа, що хрестився в Йордані.
І ірмос (г. 2):
Не зуміє ніякий язик достойно благохвалити, тривожиться й ум, і то надсвітній, коли оспівує Тебе, Богородице; одначе Ти, благая, прийми віру, бо любов нашу божественну знаєш, бо Ти є християн заступниця, Тебе величаємо.
Причасний: Явилася благодать Божа спасительна всім людям (Тт. 2,11). Алилуя, тричі.
Священик: Христос, істинний Бог наш, що в Йордані христитися зволив від Йоана спасіння нашого ради, молитвами пречистої своєї Матері, заступництвом чесних небесних сил безтілесних, чесного, славного пророка, предтечі і христителя Йоана, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Миколая, архиєпископа мирлікійського, чудотворця, святих славних і переможних мучеників, преподобних і богоносних отців наших, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, святих і праведних богоотців Йоакима й Анни, святого, якого є храм, свв. мчч. Єрміла і Стратоніка, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
о. Петро Фостик
