Пам’ять святих Косми і Дам’яна, рідних братів, лікарів і безсрібників, Церква відзначає три рази в році. Так, 14 (1) липня обходимо пам’ять святих Косми і Дам’яна з Риму, а 30 (17) жовтня обходимо пам’ять святих Косми і Дам’яна з Аравії. А сьогодні окремою службою величаємо святих Косму і Дам’яна з Азії. Ймовірно, що це ті ж Косма і Дам’ян, пам’ять яких відзначаємо 14 (1) липня. Слава про них поширилася по всіх усюдах, а Церкви Азії вшанували їх окремою службою. Частина їх мощей зберігалася, вірогідно, в місцевості Фереман, і звідти поширилося передання про те, що святі Косма і Дам’ян жили в тих краях.
Cвяті брати, родом з Риму, немов одна душа у двох тілах, цілковито посвятили себе на службу Господу Богу, обидва жили задля добра ближніх. Косма і Дам’ян були лікарями, вони допомагали всім і всюди, а у винагороду за свій труд бажали лишень одного, щоб хворий увірував у Христа Спасителя. Бог наділив їх даром покладанням рук зцілювати хворих, при цьому брати навчали, що це Божа благодать повертає хворому здоров’я, а вони є лишень посередниками цієї благодаті. Віддячити зцілений повинен був глибокою вірою і сповненням Божих заповідей. Так вони ходили від міста до міста, не минали й сіл, а що но броли грошей, то стали їх усі називати безсрібниками.
Однак погани, а насамперед заздрісні лікарі, звинуватили їх перед імператором Карином в тому, що вони є християнами і чарівниками. Імператор велів поставити їх перед своїм судом. На суді брати сказали, що жодні чари їм не відомі, вони лиш мають глибоку віру в Христа Спасителя і оого Іменем несуть поміч своїм братам. А що силу лікувати хворих отримали в дар, то й задарма лікують, надіючись, що їх заплатою буде сам Бог. А жертви поганським богам не приносили, бо є лишень один Бог, могутній і сильний – Бог християнський, Творець неба і землі, якому поклоняється всяке творіння і честь воздадуть в усіх кінцях світу.
Святі не злякалися жодних погроз, а Бог возвеличив їх своєю силою перед судом, бо Карин раптом дуже тяжко занедужав і, пізнавши в тому Божу кару, голосно заволав: „Великий Бог християнський” – і хвороба, за молитвами святих безсрібників, враз покинула його . Імператор, за волею всього народу, відпустив їх на волю з почестю, а святі брати пішли собі далі, чинячи добро і навертаючи до Бога.
Та заздрість людська темна як ніч і на все готова. Один лікар, у якого вони навчалися, позаздрив їм, що їх усі величають, називають своїми добродіями, і, вдаючи щиру приязнь, запросив їх піти разом у гори збирати цілюще зілля. Святі Косма і Дам’ян послухали свого вчителя, та зрадливий зависник убив їх посеред лісу, а тіла сховав у гущавині. Сталося це близько 286 року. Почитання святих безсрібників поширилася у цілій Церкві. Папа Фелікс III на честь святих безсрібників Косми і Дам’яна побудував у Римі (526-530) величну церкву, де спочили їх мощі. Частину тих мощей було перенесено до Франції, де вони прославилися багатьма чудами. На Сьомому Вселенському соборі (Нікея, 787 р.) Були виголошені всі чуда, якими Господь прославив святих мучеників.
У той самий день
Преподобної Теодотії, матері святих Косми і Дам’яна
Із передання знаємо, що св. Теодотія, несподівано овдовівши, цілковито посвятила себе служінню Богу і синів своїх виховала на Його славу. Життя її було таке святе, сповнене чеснот і добрих діл, а милосердя таке велике, що Христова Церква причислила її до лику святих.
Тропар, глас 8:
Святі безсребреники і чудотворці, Космо і Дам’яне,* посітіть немочі наші.* Даром прийняли ви, даром дайте нам.
Кондак, глас 2:
Благодать зцілень прийнявши,* простираєте здоров’я тим, що в нуждах, лікарі, чудотворці преславні,* але вашим посіщенням ворогів зухвальство поконайте,* світ чудами оздоровляючи.
Я. Луцик, “ЖИТІЯ СВЯТИХ, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2011
Стихири на „Господи, взиваю я”
(г. 6): Всю відложивши* на небесах надію,* скарб невикрадний* собі святі заскар-били:* даром прийняли* – даром надають недужим лікування.* Золота або срібла по-євангельськи не надбали;* людям же і скотині* благодіяння дарували,* щоб, у всьому слухняними бувши Христу,* з дерзновенням молити* за душі наші.
Всім погордивши,* що на землі зотліває,* небесними громадянами у плоті,* наче ангели, явилися* однодумні спільножителі,* співдружність святих* одного звичаю й одної душі.* Тим-то страждальцям усім лікування подають вони,* безсрібно даруючи благодіяння потребуючим;* їх же щорічним цим достойно вшануймо святом* – перед Христом дерзновенних молільників* за душі наші.
Всю вселивши в себе Тройцю,* двойця, в піснях прославлена,* – Косма і Даміан богомудрі,* наче потоки, виточують* із Джерела Живоносного води вигойні;* їхні ж і мощі болісті через доторкання лікують;* і самі лиш імена* недуги од людей проганяють;* для всіх, хто вдається до них,* вони – спасительні керманичі до Христа,* і Його з дерзновенням молять* за душі наші.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1558278007950723
о. Петро Фостик
