Сьогодні 14 січня відданя свята Богогявлення Господнього, пригадаємо собі значення Тайни Хрещення для нас. Хрещення очищає нас від первородного гріха і дає доступ до інших Святих Тайн – джерел Божих дарів. Ми звільняємося у ньому від духовної темряви: незнання Бога і стаємо на дорогу правди – правдивого життя. Так отримуємо нове життя завдяки Божій ласці та любові: життя віри, життя духовне як улюблених дітей Божих. У Хрещенні народжуємося до нової родини християн, спільноти, яка носить назву – Церква Божа.
Через Хрещення приймаємо рішення, вибираємо Ісуса основою й скарбом свого життя і з Ним хочемо його будувати, наслідувати приклад Христа. Вибираємо новий спосіб життя відповідно до науки Ісуса, де на першому місці є Божа воля, а не людська. Таким чином довіряємо, віддаємо себе в руки Божі, щоб під Його надійною опікою йти у житті й впевнено прямувати до його мети – Божого Царства. Йдемо життєвою дорогою з Ісусом, за світлом Його правди та любові, щоб разом із Ним бути у Царстві Небесному, осягнути щастя вічне.
ДО ЄВРЕЇВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Євр. 321 зач.; 9, 8–10, 15–23.
Браття, Дух Святий показує, що дорога у святиню ще не відкрита, поки стоїть перший намет. Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари й жертви, які не можуть зробити досконалим у совісті того, хто служить. Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу зміни на краще.
Тому він посередник нового завіту, щоб, після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту, вибрані одержали обітницю вічного насліддя. Де є заповіт, там мусить наступити смерть заповітника, бо заповіт має силу лиш по смерті; він не варт нічого, поки живе заповітник. Тому й перший завіт був освячений кров’ю. Коли Мойсей був проголосив за законом усі заповіді усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу та окропив і саму книгу, і ввесь народ, кажучи: це кров завіту, що Бог установив для вас. Так само і намет, і ввесь служебний посуд окропив кров’ю. Зрештою, по закону майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття немає відпущення.
Треба, отже, було, щоб подоби речей небесних очищувались таким чином, а самі небесні речі очищувались жертвами, багато ліпшими від тих.
ВІД МАРКА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Мр. 34 зач. 8, 22–26.
Одного разу прийшов Ісус у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого і просять його, щоб його доторкнувся. Узявши сліпого за руку, вивів він його за село і, помазавши йому слиною очі, поклав на нього руки і спитав його: – Чи бачиш що?
Глянув той і каже: Бачу людей – наче б дерева ходячі.
Тоді він знову поклав йому руки на очі, і той прозрів, і одужав, і бачив усе ясно й далеко. Послав він його додому, кажучи: – Не входь у село.
Євр. 9, 8–10.15–23. «Тому навіть і перший Завіт був освячений кров’ю»
Через смерть і Воскресіння Ісуса Христа ми викуплені від неволі гріха, нам дароване вічне Царство. Але бачимо, як ми легко цим нехтуємо, легко грішимо, інколи поводимось так, як нам до вподоби, а не так, як вчить Господь. Це свідчить про те, що ми несерйозно ставимось до того, якою дорогою ціною ми відкуплені. Бог заплатив за нас найдорожчим, щоб викупити нас, хресною смертю свого Сина.
Знаємо, що майже за все в нашому житті мусимо платити, віддячуватися, але коли йдеться про Бога, завдяки якому ми існуємо і маємо шанс на вічність в Його Царстві, то чи замислюємось, що неможливо нічим віддячитись за Його добродійства до нас?
Ісус Христос заплатив за нас своєю кров’ю, віддав за нас своє життя ще тоді, коли ми були грішниками. Якщо щодня роздумувати над цим фактом, то щораз менше будемо грішити, а щораз більше станемо відкритими на Бога.
Мр. 8, 22–26. «Бачу людей, – наче б дерева ходячі!»
Цей євангельський уривок показує нам дуже цікавий приклад того, як Ісус Христос зцілює сліпого – зовсім інакше, ніж зцілював інших осіб, – як би ми тепер сказали, поетапно. Цей уривок дуже важливий для кожного з нас, бо показує, що часто Бог у нашому житті діє не зразу, наша зміна, зцілення, переображення відбуваються в часі. Саме тому, завжди маємо бути витривалі в довірі до Бога, звертаючись до Нього зі своїми проханнями, благаннями, воланнями, молитвами. А з іншого боку – маємо «дати» Богові час, щоб діяти.
І так, як у цьому Євангелії Господь поволі зцілював сліпого, але той не зневірився й чекав повного прозріння, так і в нашому житті Бог нас зцілює і змінює не за одну мить.
Лиш стараймось очищуватися, довіряючи Богові, пам’ятаючи, що Він ніколи не забуває про нас і краще знає, коли дати нам повне оздоровлення.
Вл. Венедикт Алексійчук
Тропар (г. 1):
Коли́ в Йорда́ні хрести́вся Ти, Го́споди, * Тро́їчне яви́лося поклоні́ння: * бо Роди́теля го́лос свідчи́в Тобі́, * возлю́бленим Си́ном Тебе́ назива́ючи; * і Дух у ви́ді голуби́нім засві́дчив тве́рдість сло́ва. * Яви́вся Ти, Хри́сте Бо́же, * і світ просвіти́в, сла́ва Тобі́.
Слава, і нині: Кондак (г. 4):
Яви́вся єси́ днесь вселе́нній * і сві́тло Твоє́, Го́споди, знаменува́лося на нас, * що зі зрозумі́нням оспі́вуємо Тебе́: * Прийшо́в єси́ і яви́вся єси́ – Сві́тло непристу́пне.
Прокімен (г. 4): Благослове́нний, хто йде в ім’я́ Госпо́днє, Бог – Госпо́дь, і появи́вся нам. (Пс. 117,26-27)
Стих: Іспові́дуйте Го́спода, бо Він благи́й, бо на ві́ки ми́лість Його́. (Пс. 117,1)
Алилуя (г. 4): Принесі́ть Го́сподеві, сини́ Бо́жі, принесі́ть Го́сподеві молоди́х баранці́в. (Пс. 28,1)
Стих: Глас Госпо́дній над во́дами, Бог сла́ви загремі́в, Госпо́дь над во́дами вели́кими. (Пс. 28,3)
Замість Достойно, приспів:
Велича́й, душе́ моя́, Царя́ – Христа́, що хрести́вся в Йорда́ні.
І ірмос (г. 2):
Не зумі́є нія́кий язи́к досто́йно благохвали́ти, триво́житься й ум, і то надсві́тній, коли́ оспі́вує тебе́, Богоро́дице, одна́че ти, блага́я, прийми́ ві́ру, бо любо́в на́шу божестве́нну зна́єш, бо ти є христия́н засту́пниця, Тебе́ велича́ємо.
Причасний: Яви́лася благода́ть Бо́жа * спаси́тельна всім лю́дям. (Тт. 2,11). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, істинний Бог наш, що в Йордані христитися зволив від Івана спасіння нашого ради – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і преподобних отців наших, у Синаї і Раїті повбиваних, святої рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20250114&liturgy
о. Петро Фостик
