Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

14 СІЧНЯ – ВІДДАННЯ СВЯТА БОГОЯВЛЕННЯ.

14 СІЧНЯ – ВІДДАННЯ СВЯТА БОГОЯВЛЕННЯ.

Сьогодні 14 січня відданя свята Богогявлення Господнього, пригадаємо собі значення Тайни Хрещення для нас. Хрещення очищає нас від первородного гріха і дає доступ до інших Святих Тайн – джерел Божих дарів. Ми звільняємося у ньому від духовної темряви: незнання Бога і стаємо на дорогу правди – правдивого життя. Так отримуємо нове життя завдяки Божій ласці та любові: життя віри, життя духовне як улюблених дітей Божих. У Хрещенні народжуємося до нової родини християн, спільноти, яка носить назву – Церква Божа.

Через Хрещення приймаємо рішення, вибираємо Ісуса основою й скарбом свого життя і з Ним хочемо його будувати, наслідувати приклад Христа. Вибираємо новий спосіб життя відповідно до науки Ісуса, де на першому місці є Божа воля, а не людська. Таким чином довіряємо, віддаємо себе в руки Божі, щоб під Його надійною опікою йти у житті й впевнено прямувати до його мети – Божого Царства. Йдемо життєвою дорогою з Ісусом, за світлом Його правди та любові, щоб разом із Ним бути у Царстві Небесному, осягнути щастя вічне.

СОБОРНОГО ПОСЛАННЯ ЯКОВОГО ЧИТÁННЯ. Як. 55 зач.; 3, 11 – 4, 6.

Браття, хіба криниця з одного джерела б’є водою солодкою й гіркою? Хіба смоківниця, брати мої, може родити оливки, або виноград родити смокви? Ні солонець не може дати води солодкої.

Коли хто мудрий і досвідчений між вами, нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, не хваліться і не говоріть брехні проти правди. Це не мудрість, що сходить з висоти, а земна, тілесна, диявольська; бо де заздрість та чвари, там безлад і всяке лихо. Мудрість же, що походить з висоти, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння, нелицемірна. Плід праведности сіється в мирі тими, що мир чинять.

Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси: з похотей ваших, які воюють у ваших членах? Ви пристрасно жадаєте і не маєте. Ви убиваєте, завидуєте і не можете осягнути. Ви б’єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоб розтратити на ваші втіхи. Перелюбники! Хіба не знаєте, що любов цього світу – ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, стає ворогом Божим. Чи може думаєте, що Писання даремно каже: «До заздрощів прагне дух, що живе у нас»? І більша дається благодать, тому й сказано: Бог противиться гордим, смиренним же дає благодать.

ВІД МАРКА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Мр. 51 зач. 11, 23-26.

Сказав Господь своїм учням: Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так. Тому й кажу вам: усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, і буде вам так. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте що проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, який на небі, простив вам провини ваші. Коли ж ви не простите, і Отець ваш, що на небі, не простить провин ваших.

«Готуйте Господеві дорогу, Вирівняйте стежки його» (Мр. 1:3)

Хрещення Ісуса в Йордані – це приготування дороги у серці людини до Нового Єрусалиму, котрий можна побачити завдяки Божественному Світлу.

Богоявлення – це об’явлення Пресвятої Трійці людям. Хрещення Спасителя у Йордані від Івана, відкриває людям Ісуса як Сина Божого при свідоцтві Отця і Святого Духа. Господь охрестився тому, щоб люди прийняли особисте хрещення і так увійшли до Царства Божого. Кожна людина ставить перед собою питання: «Чи може вона через хрещення Святим Духом доторкнутися життя вічного та побачити Світло Боже?». Так може, тільки через особисту молитву та покаяння, котрі стають для неї духовним Світлом на дорозі до Царства Божого. Молитва і віра – це Світло Боже, яке допомагає побачити духовний сенс життя людини.

«Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його» (Мр.1:3). Головною перешкодою покаяння є диявол, який «осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий» (ІІ Кр. 4:4). Він направляє усі зусилля людської душі на покращення умов життя, непримиренну битву із зовнішніми ворогами, але тільки не на боротьбу із власним гріхом. Молодий юнак зробив дуже багато для свого спасіння. Коли Христос сказав роздати все, що має та йти за Ісусом, тоді він засумував, бо не захотів відмовитися від внутрішнього комфорту і багатства. Справжній християнин веде битву з гріхом у власному сумлінні. Така боротьба віднімає всі сили, весь час, усі ресурси особи, не залишаючи жодної можливості і часу для осудження ближнього. Виправити і врятувати людину можна тільки ціною Христового подвигу.

Головним євангельським закликом став клич до покаяння, тобто перемінити самого себе. Мабуть, найважче змінити самого себе і перестати одного разу судити ближніх і далеких, сусідів і начальників та самому зайняти місце підсудного. Згадати страшно, скільки разів за своє життя кожен з нас голосно і при свідках, з повною упевненістю у власній правоті заявляв: «Ненавиджу!». Неважливо до кого це відносилося, бо Христос помер на Голгофі за всіх людей.

Непросто визнати на сповіді гріх осудження ближнього, проте набагато важче принести плід достойний покаяння і на практиці відмовитися від постійного очорнення усіх навколо себе. Це дійсно подвиг і насправді труд, бо вимагає важкої і виснажливої праці над очищенням душі. Тому Предтеча закликає: «Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його» (Мр. 1:3). Приготовляти дорогу Господеві нам якраз допомагає Церква у якій ми сьогодні посвятили престіл та відновили іконостас.

Посвячення престолу й відновленого іконостасу. Іконостас у нашому храмі показує теперішним людям життя праведних Старого і святих Нового Заповітів до нашого особистого воскресіння. Храм – це місце особливого навернення людини до Бога. Він поділяється на вівтар, який відповідає Божій природі Христа Спасителя, а також на храм вірних та притвор, які відповідають людській природі. Хочемо звернути увагу на достойну поведінку людей при вході до храму, підхід до тетраподу, прийняття Причастя та значення нині посвяченого іконостасу.

Вхід до храму. Входячи до храму, християнин кладе на собі знак святого хреста, підкреслюючи тим самим, що він переступив поріг Божого дому і готовий розпочати молитву перед Господом. Це нагадує стародавній звичай, коли гість чи подорожній, зайшовши в дім, насамперед перехрестився у бік святих ікон, а опісля привітався з господарем.

На тетраподі – розміщена храмова ікона. Підійшовши до неї, кладемо на себе двічі знак святого Хреста, цілуємо ікону, робимо ще раз знак святого Хреста і відходимо на своє місце, де спокійно продовжуємо молитву. Підхід людини до тетраподу від притвору символізує наш життєвий шлях, на якому іде постійна боротьба зі злом, однак у наполегливій боротьбі ми осягаємо зустріч із Богом.

Пресвята Євхаристія – це початок божественного життя. Підходячи до Святих Тайн, завчасу робимо на собі знак святого Хреста із метанією (глибоким поклоном), приймаємо Пресвяту Євхаристію зі складеними руками на грудях. Відійшовши недалеко робимо на собі знак святого Хреста з метанією та відходимо на своє місце для подяки Богові, що сподобив нас свого Тіла і Крові.

Призначення храму вірних. Храм вірних призначений для мирян у якому християнин отримує всі Божі ласки через слухання Божого слова і Святі Тайни. Сюди дозволено заходити тільки охрещеним на молитву. Посередині храму вірних стоїть тетрапод – чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, по боках – свічки. При ньому відправляються Святі Тайни Хрещення та Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти і різні чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках є так звані крилоси, тобто місця, призначені для дяків, співців і хористів.

Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, що називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних – і цей півкруг називається амвоном. Він нагадує камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні диякон чи священик читає Євангеліє, проповідує Боже слово та виголошує єктенії.

Розписи на стінах храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого чи Нового Завітів, а також постаті святих подвижників, які своїм життям засвідчили відданість Богові. У наших галицьких храмах можемо побачити національних героїв, релігійних провідників і новітніх мучеників.

Святилище – головна частина храму. Саме в цьому місці приноситься Безкровна Жертва Нового Завіту. Найважливішим у святилищі є Престіл, що символізує самого Христа Спасителя, який сидить на Небесному Престолі. Свята Трапеза – це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.

Іконостас та його призначення. Іконостас – це висока стіна повна образів розміщених у відповідному порядку і подекуди сягаюча стелі. В іконостасі є троє дверей. Посередині є Царські Двері, що ведуть до престолу. Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос – Цар Слова, щоб подати людям своє Пресвяте Тіло і Кров. Святими двері називаються тому, що ними входить сам Божий Син. Царські двері мають бути вирізьблені у формі колосків пшениці та китиць винограду. Посередині Царських дверей в осібних іконах є зображені Пречиста Діва Марія і Архангел Гавриїл у сцені Благовіщення. На чотирьох кутах дверей є звичайно ікони чотирьох євангелістів з їхніми емблемами.

Поділ іконостасу. Згідно із приписом, іконостас повинен мати п’ять рядів ікон, розміщених у певному порядку. Починаючи із самого низу, під намісними іконами дуже часто зображують сюжети зі Старого Завіту. Невеличка ікона жертвування Ісаака, вказує на ту добровільну жертву Ісуса Христа любові до людей. Другий сюжет свідчить про вигнання наших прародичів Адама і Єви із раю. Святилище – це місце перебування правдивого Бога, тобто Раю. Метою цієї ікони є застерегти людину від гріха так, щоб не позбавити себе участі у житті із Богом. На іконі зображений херувим із вогненним мечем, який проганяє першого чоловіка з жінкою із Раю.

Однак у сьогоднішній час, завдяки жертві Ісуса Христа, Господь нікого не залишить без уваги. Він вже не проганяє людину, а бажає її повернення. Бог не хоче смерті грішника, а його спасіння. І, коли приходить Господь до нас через Євангелію та через св. Причастя, деколи люди не слухають його слова і не причащаються його Тіла і Крові. Тоді вони самі проганяють себе із Раю, позбавляють себе блаженного місця і життя.

Окрім цих двох ікон, у кожному ярусі іконостасу можна побачити ще ряд ікон – що представляють нам життя стародавніх праведників, а саме: потоп, перехід через червоне море, перехід вибраного народу через пустелю, передання Мойсеєві Божих заповідей, підняття мідяного вужа у пустелі і т.д.

Іконостас зображує цілу драму людського спасіння, яка переходить у воскресіння. Характер нашої Літургії є виразно пасхальний. Христос жертвує себе самого. Смерть Христа – це перемога життя над смертю. Пресвята Євхаристія – це найголовніше джерело преображення людини. Одначе вершиною цього культу є небесний Христос, друга Божа Особа, що «сидить праворуч Отця».

У Східній Церкві іконостас є символом Неба та Царства Пресвятої Трійці, який представляє прославлений всесвіт. Нині гріх підтинає коріння християнства та руйнує духовні вартості. Натомість іконостас повинен нагадувати воскресіння за вчинене покаяння і нагороду за те, «чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не прийшло, а що приготовив Бог тим, що люблять Його» (І Кор. 2:9).

«Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його» (Мр. 1:3). Ісус Христос нині продовжує бути мігрантом і політичним втікачем. Запитаймо кожний сам себе «Чи ми будуємо, а чи руйнуємо дорогу, якою Христос іде до наших душ?». Тільки покаяння має допомогти пізнати і вирівняти дорогу Господеві до наших власних душ та усунути всі перешкоди моєї правдивої віри і любові, покори і довіри Христові. Від часів Івана Хрестителя і довіку завжди буде актуальним заклик до покаяння і морального удосконалення людства і готовності почути голос Бога.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, за допомогою благословенних ікон допоможе прийняти Христа до свого життя.

Господи, допоможи нам розкаятися і прийняти Христа у своє життя Спасителя та благословити наших воїнів в окопах на Сході України.

Вл. Василь Івасюк в день Віддання свята Богоявлення

Тропар (г. 1): 

Коли́ в Йорда́ні хрести́вся Ти, Го́споди,* Тро́їчне яви́лося поклоні́ння:* бо Роди́теля го́лос свідчи́в Тобі́,* возлю́бленим Си́ном Тебе́ назива́ючи;* і Дух у ви́ді голуби́нім засві́дчив тве́рдість сло́ва.* Яви́вся Ти, Хри́сте Бо́же,* і світ просвіти́в, сла́ва Тобі́.

Слава, і нині: Кондак (г. 4): 

Яви́вся єси́ днесь вселе́нній* і сві́тло Твоє́, Го́споди, знаменува́лося на нас,* що зі зрозумі́нням оспі́вуємо Тебе́:* Прийшо́в єси́ і яви́вся єси́ – Сві́тло непристу́пне.

Прокімен (г. 4): Благослове́нний, хто йде в ім’я́ Госпо́днє, Бог – Госпо́дь, і появи́вся нам. (Пс. 117,26-27)

Стих: Іспові́дуйте Го́спода, бо Він благи́й, бо на ві́ки ми́лість Його́. (Пс. 117,1)

Алилуя (г. 4): Принесі́ть Го́сподеві, сини́ Бо́жі, принесі́ть Го́сподеві молоди́х баранці́в. (Пс. 28,1)

Стих: Глас Госпо́дній над во́дами, Бог сла́ви загремі́в, Госпо́дь над во́дами вели́кими. (Пс. 28,3)

Замість Достойно, приспів: 

Велича́й, душе́ моя́, Царя́ – Христа́, що хрести́вся в Йорда́ні.

І ірмос (г. 2): 

Не зумі́є нія́кий язи́к досто́йно благохвали́ти, триво́житься й ум, і то надсві́тній, коли́ оспі́вує тебе́, Богоро́дице, одна́че ти, блага́я, прийми́ ві́ру, бо любо́в на́шу божестве́нну зна́єш, бо ти є христия́н засту́пниця, Тебе́ велича́ємо.

Причасний: Яви́лася благода́ть Бо́жа* спаси́тельна всім лю́дям. (Тт. 2,11). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Священник: Христос, істинний Бог наш, що в Йордані христитися зволив від Івана спасіння нашого ради – молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і преподобних отців наших, у Синаї і Раїті повбиваних, святої рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.

І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/#20250114&liturgy

Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0Z9ojvSsEvso5wKaYsyXg9QtAafEJ7WHrvTy6qcuh12rd1kDmGvonM8mSf8848kqol&id=61585522936379

о. Петро Фостик

Dodaj komentarz