В суботу 14-го червня Тиждень 1-й по Зісланні – віддання свята П’ятидесятниці.
ДО РИМЛЯН ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Рим. 79 зач.; 1, 7-12.
Браття, благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі. Свідок бо мені Бог, якому я служу моїм духом, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую вас і завжди прошу в моїх молитвах, чи нарешті пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас, бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами яким духовним даром, щоб вас укріпити, тобто підбадьоритись разом з вами, спільною вірою, вашою й моєю.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Мт. 15 зач. 5, 42-48.
Сказав Господь: Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.
Ви чули, що було сказано: люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу вам: любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на праведних і неправедних.
Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайне чините? Хіба не те саме й погани роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.
Рим. 1, 7–12. «Віра ваша славиться у всьому світі»
Хто такий християнин? Це той, який повірив у проповідь Христа; той, який повірив у Воскресення Христове; той, який своєю вірою ділиться з іншими. Не досить десь і щось почути про Бога. Ми багато чули усяких теорій. Але чи ми віруємо в Ісуса Христа і приймаємо ту Добру Новину, яку Він приніс? Ми багато знаємо, що інші говорять про це, але чи ми віруємо в це?
Наше життя завжди показує, наскільки наша віра міцна, наскільки ми її реалізовуємо, наскільки наша віра завжди виявляється у наших вчинках. Саме власною вірою та власним життям ми стаємо свідками Ісуса Христа для всього світу і для кожної людини, яку стрічаємо.
Вл. Венедикт Алексійчук
Мт. 5, 42–48. «Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий»
Нас часто непокоять наші недоліки та гріхи, які чинимо в житті. Тоді йдемо до сповіді, стараємося пильнувати молитву, ходити до храму. Але дуже рідко ми у своєму серці носимо бажання досконалости, святости. Хоч цей наказ ми отримали від самого Господа: «Будьте досконалі». Христос не каже: «Бажано, щоб ви були досконалі, було б непогано, щоб ви були досконалі», але дає чітку вказівку бути досконалими.
Через наші невдачі й падіння ми розчаровуємося в тому, що можемо бути бездоганними, але Господь певний, що ми спроможні досягти досконалости. Тож ці слова звернені до кожного з нас: «Будьте досконалі».
Вл. Венедикт Алексійчук
Стихири на „Господи, взиваю я”
П’ятидеся́тницю святку́ємо і прихі́д Ду́ха,* зді́йснення обі́тниці і спо́внення наді́ї.* Яке́ ж це вели́ке і святе́ та́їнство!* Тому́ й кли́чемо до Те́бе:* Тво́рче всіх, Го́споди, – сла́ва Тобі́!
Мо́вами чужи́ми наділи́в Ти, Хри́сте, Свої́х у́чнів,* щоб ни́ми пропові́дували Тебе́ – безсме́ртне Сло́во і Бо́га,* яки́й дає́ нам вели́ку ми́лість.
Усе́ подає́ Дух Святи́й:* проро́ків посила́є, свяще́ників удоскона́лює,* негра́мотних му́дрости навча́є,* риба́лок богосло́вами появля́є, * і єдна́є всю церко́вну спільно́ту.* Єдиносу́щний і співпресто́льний Отце́ві й Си́нові,* Утіши́телю, – сла́ва Тобі́!
Ми ба́чили сві́тло і́стинне,* ми прийняли́ Ду́ха небе́сного,* ми знайшли́ ві́ру і́стинну.* Нерозді́льній Тро́йці поклоня́ємось,* Вона́ бо спасла́ нас.
Тро́йцю єдиносу́щну пісня́ми звели́чуємо:* Отця́ і Си́на зі Святи́м Ду́хом,* бо так пропові́дували всі проро́ки* й апо́столи з му́чениками.
Посла́вши Твого́ Свято́го Ду́ха, * спо́внив Ти, Хри́сте, обі́тницю,* да́ну Свої́м у́чням,* – посла́ти си́лу з висоти́,* і доказа́в Ти нам, що Ти – І́стина.* Тому́ ті, що поклада́ються на Те́бе, До́брий,* воі́стину не засоро́мляться.
Сла́ва: і ни́ні: (г. 8): Прийді́ть, наро́ди сві́ту, поклоні́мся Бо́гові в трьох осо́бах:* Си́нові в Отці́ зі Святи́м Ду́хом.* Оте́ць бо споконві́чно ро́дить Си́на споконві́чного та співпресто́льного,* а Дух Святи́й є в Отці́ співсла́влений з Си́ном:* одна́ си́ла, одна́ приро́да, одне́ Божество́.* Йому́ поклоня́ючись, усі́ виголо́шуємо:* Святи́й Бо́же, що все тво́риш Си́ном,* за співді́янням Свято́го Ду́ха!* Святи́й Крі́пкий, що нам Отця́ об’яви́в* і в світ посла́в Свято́го Ду́ха!* Святи́й Безсме́ртний і Ду́ше – Утіши́телю,* що від Отця́ вихо́диш і в Си́ні перебува́єш:* Тро́йце Свята́, – сла́ва Тобі́!
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Стихири на стиховні
Господи, народи не зрозуміли сили пресвятого Духа,* що появилась у твоїх апостолах,* прийнявши різноманітність мов за похмілля.* Та ми, утверджені ними, безперестанно кличемо:* Духа твого Святого не відійми від нас,* – молимось тобі, Людинолюбче!
Господи, прихід Духа Святого* наповнив твоїх апостолів* і навчив їх говорити іншими мовами;* невірним це чудо здавалось похміллям,* вірним же стало засобом спасіння.* Тож і нас сподоби його просвічення* – молимось тобі, Людинолюбче.
Ца́рю небе́сний, утіши́телю, Ду́ше íстини,* що всю́ди єси́ і все наповня́єш,* скарбни́це благ і життя́ пода́телю,* прийди́, і всели́ся в нас,* і очи́сти нас від уся́кої скве́рни,* і спаси́, благи́й, ду́ші на́ші.
Сла́ва: і ни́ні: (г. 8): В давнину через горде й зухвале стовпотворіння,* Господь помішав мови,* а тепер у різноманітності мов дав пізнати свою славу.* Там Бог засудив нечестивців за прогріх, а тут Христос Духом просвічує рибалок.* Тоді різномовність була на покарання,* а нині відновлено співзвучність мов на спасіння душ наших.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Тропар (г. 8):
Благослове́н єси́, Хри́сте Бо́же наш,* що прему́дрими рибакі́в яви́в,* зісла́вши їм Ду́ха Свято́го,* і ни́ми улови́в вселе́нну.* Людинолю́бче, сла́ва Тобі́.
Сла́ва, і ни́ні: Кондак (г. 8):
Коли́ Ти, зійшо́вши, язики́ зміша́в,* розділи́в Ти наро́ди, Всеви́шній.* Коли́ ж вогне́нні язики́ Ти роздава́в,* у з’єдна́ння всіх Ти призва́в.* I одноголо́сно сла́вимо Пресвято́го Ду́ха.
Прокімен (г. 8): На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх і до кінці́в вселе́нної – глаго́ли їх (Пс. 18,5).
Стих: Небеса́ повіда́ють сла́ву Бо́жу, творі́ння ж рук Його́ сповіща́є твердь (Пс. 18,2).
Алилуя (г. 1): Сло́вом Госпо́днім небеса́ утверди́лися і ду́хом уст Його́ вся си́ла їх (Пс. 32,6).
Стих: З не́ба спогля́нув Госпо́дь, ви́дів усі́х сині́в лю́дських (Пс. 32,13).
Замість Досто́йно, приспів:
Велича́й, душе́ моя́, в трьох осо́бах су́ще єди́не Божество́.
І ірмос (г. 4):
Ра́дуйся, Цари́це, матероді́вственна сла́во, вся́кі бо легкомо́вні благоговірли́ві уста́ промо́вити не мо́жуть, щоб Тебе́ оспі́вувати досто́йно, і безси́льний ум уся́кий, щоб Твоє́ рождество́ розумі́ти. Тому́ Тебе́ одноголо́сно сла́вимо.
Причасний: Дух Твій благи́й наста́вить мене́ на зе́млю пра́ву (Пс. 142,10). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, істинний Бог наш, що в огненних язиках з неба зіслав Пресвятого Духа на святих Своїх учнів і апостолів спасіння нашого ради – молитвами пречистої Своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого пророка Єлисея, святого отця нашого Методія, патріарха Царгородського, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА. П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ. СТАРОЗАВІТНЯ П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ. ХРИСТИЯНСЬКА П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ. ЗНАЧЕННЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА.
Найбільшою і найважливішою подією, яка мала наступити в Церкві після Вознесіння Христового на небо, стало Зішестя Святого Духа. Христос-Спаситель вже від довшого часу приготовляв своїх апостолів на сприйняття Того таємного і виняткового гостя. Христос головно під кінець свого навчання багато говорив про прихід св. Духа і діяння його на землі. У своїй зворушливій прощальній промові в Вечірнику, після попереджень, повчань, і обітниць запевняв апостолів: „ Це мовив я до вас, коли в вами перебував. А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я мов зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам” (Ів. 14,25-26). А коли по воскресінні Ісус мав відійти до неба, наказав апостолам, щоби перед Зісланням св. Духа не розходилися з Єрусалиму, кажучи: „ Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти „ (Лук. 24,49), і аж тоді відійдете, „коли приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, і всій Юдеї і Самарії й аж до краю землі” (Діян. 1,8).
Апостоли послухали Христа. Протягом десяти днів перебували на молитві, зачинені в Вечірнику, очікуючи обіцяного Утішителя. І не завелись! Бо ось десятого дня „шугнув зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному 8 них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав ім промовляти „ (Діян. 2,2-4).
Зішестя Святого Духа супроводили й символічні знаки: як наглий вітер, полум’яний вогонь. Саме ці знаки узмисловили і унагляднили характер діяння святого Духа. Вони бо означають міць, наснагу, світло й енергію. Обітниця сповнилася. Апостоли у Святім Дусі віднайшли самі себе: пізнали докладно, хто вони є і які їхні завдання. Святий Дух, наче могутня блискавка, просвітлив їхні розуми, пригадав їм у:се, що коли небудь Христос їм говорив; міцнив у них віру, в серцях запалив палку любов до Бога, надихнув над земською відвагою, обдарував надприродними дарами й силою, дав їм нову наснагу до дії та побудив до чину. Вони стали правдивими апостолами, вірними свідками Христа його життя, вчення, чудес, смерти і воскресіння. Вони більш не боятимуться і не завагаються проповідувати та свідчити про Христа, спочатку перед ізраїльтянами у Палестині, а згодом перед поганами всього світу. Коли на шум буйного вітру, який супроводив Зішестя Святого Духа, надбігли прочани й відвідувачі Єрусалиму, що знаходилися недалеко Вечірника, Петро апостол негайно використовує цю нагоду і зачинає проповідувати Благовість Євангелії. Говорить він про життя, про смерть, воскресіння і вознесіння Христа Ісуса. Він кличе відважно: „ Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог вробив між вами черев нього, як ви самі знаєте, отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста;… той же Христос воскрес „ми всі цьому свідки”. „ Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його „ на нас, „ що ви бачите й чуєте „, у виді вогненних язиків, шуму буйного вітру та щедрих дарів його. Тому ввиває апостол Петро: „ Покайтеся, і нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа” (Діян. 2,22-40). Ї цього ж дня охрестилось до трьох тисяч людей, які стали першим зародком Церкви Христової.
День Зішестя Святого Духа тому й є подвійним святом: світом Зіслання святого Духа на Апостолів і святом народження першої християнської громади. Дух Святий зійшов на апостолів у виді вогня, бож вогонь найкращий символ усіх наслідків діяння Святого Духа. Вогонь бо проганяє темряву, очищує металі, запалює і перемінює речовини. Він проникає всі речі й уподібнює їх до себе, його могутнє полум’я знімається високо в гору. Дух Святий, зійшовши на апостолів, очистив, зміцнив і скріпив їхню віру, спалив у їхніх душах рештки злих схильностей і навиків, наповнив запалом, любов’ю, а й силою невтомної ревности про спасіння людських душ. Вони ще так недавно відрікалися Христа, під час Його розп’яття, сумнівалися про його воскресіння. Але тепер сміло і певно боронять пізнану істину перед найвищою радою жидівського народу, кидають у вічі гірку правду тим, які розпоряджалися владою, грішми, військом, які видали на смерть і замучили їх Учителя і Господа, і які спроможні те саме зробити й з ними. Після прийняття Святого Духа, апостоли Христові не уступають уже перед натиском брутальних сил; не уступають і їхні послідовники аж до кінця віків. Не одна потуга розсиплеться в порох, а Царство Боже, яким є Церква триватиме на віки. Апостоли цього свідомі, тому всім ворогам Христовим дають постійно коротку й рішучу відповідь: „ Більше треба слухати Бога, ніж людей!” „ Хто нас відлучить від Христової любови, кличе Апостол горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?… я певний, що ні смерть, ані життя!… „ (Рим. 8,35.38). Вогненні язики над головами апостолів Христових це смолоскип, який кидатиме вогонь світла Божої правди у темряву цього світу безперервно, аж до кінця віків!
Той самий Дух Святий в особливший спосіб прийшов і до всіх нас у хвилині нашого Хрещення, Миропомазання, так що ми стали, як каже Апостол „храмом Святого Духа”. Він і сьогодні, хоч на окремий лад, готовий прийти до наших втомлених душ і сердець, щоб прогнати темряву нашого духа, очистити забруднення наших пожадливостей, зміцнити нашу віру та по береги виповнити наші серця несхитною надією. „ Утішитель Святий Дух дасть вам у всьому повчання і все вам нагадає, що я сказав вам „ каже Христос-Спаситель. Він нагадає нам вчення Євангелії про вічні Божі правди, про велич і красу Бога-Творця, про остаточну ціль нашого туземного життя. Він навчить і переконає нас про те, що є один Бог, що все створив і всім управляє; що той Бог є справедливий суддя, який за добре нагороджує, а ва зле карає; що друга особа Божа, Син Божий, стався чоловіком і вмер на хресті задля нашого спасіння. Дух Святий навчить нас зосібна, що душа людська 6 безсмертна і що ласка Божа до спасіння в конечно потрібна. Саме тоді здійсняться на нас слова Господні: „ Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь. Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух мій і вчиню так, що ви будете ходити в моїх заповідях та берегти й виконувати мої установи „ (Ез. 36,25-27). Відроджені Духом Святим, ми інакше дивитисьмемо на світ, на своїх ближніх, на себе самих. Тож слушно попереджає нас святий апостол Павло: „ Духа не гасіте!” (Сол. 5,19); згідно в „ Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити” (Гал. 5,16); тоді на нас спочине „ Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання і страху Господнього „ каже пророк Ісая (11,2). Ці ж дари Святого Духа вчасно видадуть щедрі плоди цього ж Духа у нашій душі, а саме: „любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброту, вірність, тихість, здержливість” (Гал. 5,22). Цей Святий Дух стане правдивим обновителем подоби Божої у нас. Він стане світлом нашого розуму, надією нашого втомленого серця, вузлом тісної злуки з Ісусом. Він буде радістю наших душ, щастям усієї нашої істоти. Він бо жевріючий вогонь любови Божої та вода життя. Він потішає тих, що плачуть, утихомирює розбурхані пожадливості, додає розсудности. Він відганяє зневіру й подолує силу покус, вливає мир і спокій у людські душі. Тож, коли живемо за Духом, то духом ходімо… Не будьмо марнотратні, задиркуваті між собою, завидующі одні одним повчає Апостол „бо коли живете ва тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити! Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони сини Божі… Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми діти Божі „ (Рим 8,13-16). Тому й остерігає Апостол народів: „ Не засмучуймо Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення!” Не засмучуймо Духа Святого нашим грішним життям і земськими прив’язаннями! А з щирої груді взиваймо словами народної пісні: „Душе Святий, прийди із небес, люд просвіти, молим всі тя днесь! Боязнь гріха у нас вкоріни, добро вчини, нам допоможи!” Нехай ясність твого вогню прожене темряву сьогоднішніх скорботних днів гріха і беззаконня в наших рідних земель! Нехай просвітить наш розум світлом Божої правди і науки, нехай зміцнить нашу віру, збільшить надію, розпалить любов! Тож ще раз взиваймо: „Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе дібр і життя Подателю, прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверні, і спаси, Благий, душі наші”. Амінь.
о. Софрон Мудрий ЧСВВ
Празник Зіслання Святого Духа належить до найторжественніших свят церковного року. Цей Празник с днем народження Христової Церкви, бо в день Зіслання Святого Духа Церква Христова почала жити. У декреті Ватиканського Собору про Церкву читаємо: „Звершивши ж діло, яке Отець доручив Синові звершити на землі, в дні П’ятидесятниці посланий був Святий Дух, щоб постійно освячував Церкву й так щоб віруючі через Христа в одному Дусі мали доступ до Отця. Він є Духом життя…. через нього Отець оживлює людей мертвих гріхом, аж поки їх смертні тіла не воскресить у Христі. Дух мешкає в церкві і в серцях вірних немов у храмі” (Про Церкву, 4).
Святий Дух видимим способом зійшов на землю п’ятдесятого дня після Пасхи, після Воскресіння, тому Церква називає цей празник П’ятидесятницею.
Святий Дух зійшов на апостолів в Єрусалимі, у тій самій залі, в якій Христос із апостолами споживав останню вечерю, в якій Христос з’явився апостолам після Воскресіння із мертвих і, в якій апостоли перебували спільно на молитві враз з Пречистою Дівою Марією (ДІ. 1, 14). Святий Лука описав цю подію в Діяннях апостолів. „Аж ось шугнув зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них” (Ді. 2, 2-3).
Святий Дух з’явився у виді огненних язиків. Чому? В Старому Завіті Господь Бог об’являвся і промовляв до пророків у виді вогню. Святе Письмо каже, що „Бог є вогонь” (Втр. 4, 24). Вогонь очищує метал і вогонь палить, вогонь огріває, вогонь світить, і саме ці прикмети вогню є символом ділання Святого Духа. Бо Дух Святий очищає душі від гріхів, огріває душі і серця любов’ю і просвічує уми.
Святий Дух з’явився у виді язиків на знак, що апостоли мають уже проповідувати Христову благовість. Перед Вознесінням на небо Ісус Христос повчав апостолів словами: „Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі” (Ді. 1, 8). Святий Дух просвітив простеньких і невчених апостолів таким могутнім небесним світ лом, що вони зрозуміли глибокі тайни святої віри і стали найславнішими провідниками і богословами. Ласка Святого Духа була така могутня, що після першої проповіді апостолів в Єрусалимі три тисячі слухачів повірили в Христа і прийняли тайну святого хрещення. (Ді. 2, 41).
У день Зіслання Святого Духа Єрусалим був свідком дивного чуда. Апостоли промовляли до народу одною арамійською мовою, а кожен паломник з різних країн чув свою мову. На засіданнях Об’єднаних Націй у Нью-Йорку представник кожної держави промовляє своєю мовою, а ті, що не розуміють тієї мови, через телефон слухають переклад тієї промови. Святий Дух чудесним способом „перекладав” слухачам проповідь святого Петра і інших апостолів.
У книзі Буття сказано, що після потопу „уся земля мала одну мову й одні слова” (Бт. 11, 1). Але горді і зарозумілі люди почали будувати вежу верхом до неба. Господь мовив: „Зійдімо на низ і помішаймо їх мову, щоб не розуміли одне одного” (Бт. 11, 7). І розсіяв їх Господь по всій землі і те місце названо Бабел (Вавилон). Господь покарав людську гордість, помішавши людям мову. В день Зіслання Святого Духа різномовні паломники в Єрусалимі почули кожен свою мову. Святий Дух – Дух любови і єдності вчинив це чудо для об’єднання всіх народів. Це підкреслює наша Літургія словами: „Коли ти, Всевишній, зійшов і мови змішав, то поділив між собою народи. Коли ж вогненні язики ти роздавав, то до з’єднання всіх призвав; тому однодушне славимо Пресвятого Духа” (Кондак Празника). Ще точні ще це підкреслене на Вечірні у стихирі на стиховні.
Святий Дух постійно діє у Христовій Церкві. Він є душею Церкви, Він освячує її й опікується всіма членами Церкви. В тайні святого хрещення ми народилися для Бога водою і Духом Святим. У тайні миропомазання ми одержали „печать Святого, Всесильного і Поклоняємого Духа”. Святий Дух „під час Божественної Літургії перемінює хліб у тіло Христове і вино в кров Христа Богочоловіка. Силою Святого Духа ми одержуємо прощення провин у святій майні сповіді, як це сказав Христос-Спаситель своїм апостолам: „Прийміть Святого Духа! Кому відпустите гріхи відпустяться їм, а кому затримаєте затримаються” (Ів. 20, 22). – Всі добрі натхнення, всі просвічення душі, всі добрі постано ви походять від Святого Духа. Святий Дух дає силу мученикам та ісповідникам віри мужньо переносити всі переслідування ради Царства Небесного. У посланні до корінтян читаємо слова: „Ніхто не може сказати: „Господь Ісус”, як лиш під впливом Святого Духа” (1 Кр. 12, 3).
На Утрені Празника Зіслання Святого Духа наша Церква співає: „Дух Святий життя і життя творець, він світло і світла податель, сама доброта і джерело доброти…” (На похвальному псалмі). „Дух Святий – світло і життя, живе джерело духовне: Дух премудрости. Дух розу му: добрий, правий, мудрий, що володіє і очищує гріхи. Він – Бог і той, що обожнює. Він вогонь, що від вогню походить. Він промовляє, діє й розділяє дари. Ним прославилися всі пророки і божественні апостоли з мучениками”. Чудові і радісні слова на Утрені шостого голосу: „Причина всякого спасіння належить Святому Духові. Коли він на когось по заслузі дихне, то негайно піднесе його від земного, окрилить, зростить і направить вгору”. „Кожна душа живить ся Святим Духом”, – співаємо на утрені 4-го голосу.
Апостол Павло в посланні до корінтян пригадує радісну правду: „Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?” (1 Кр. 3, 16), а в посланні до римлян він пише: „Дух Божий живе у вас” (Рм. 8, 9). Ми, християни, є мешканням, храмом, живою церквою, бо Святий Дух мешкає в нас. Це наше щастя, наша велич, наш привілей, наша найвища гідність. Тому апостол закликає: „Не засмучуйте Святого Духа, що ним ви назнаменовані на день відкуплення” (Еф. 4, 30). Кожна наша невдяка, кожна провина і кожна невірність засмучує Святого Духа, нашого царя Небесного і нашого утішителя. Тож стараймося, щоб наша душа, наше серце було завжди приємним мешканням Святого Духа. Не забуваймо кожного дня набожно проказувати чудову молитву до Святого Духа: „Царю Небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш. Скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші”. Амінь.
Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ
Світлий празник Пасхи завершується не менш світлим і великим празником Святої П’ятдесятниці. Після Христового Різдва і Воскресення цей празник належить до найбільших празників нашого церковного року. Зіслання Святого Духа — це наче вінець і печать на справі спасення людського роду, що здійснив Божий Син. У дні святої П’ятдесятниці сам Святий Дух помазує апостолів на проповідників Христового Благовістя. У дні Зіслання Святого Духа зароджується і починає діяти Христова Церква. Святий Дух її провадить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди.
„Звершивши діло, — каже Другий Ватиканський Собор, — що його Отець доручив Синові звершити на землі, в дні П’ятдесятниці післаний був Святий Дух, щоб постійно освячував Церкву й так, щоб віруючі через Христа в одному Дусі мали доступ до Отця… Дух перебуває в Церкві і в серцях вірних, немов у храмі, в них молиться та дає свідчення усиновлення дітей… Силою Євангелія омолоджує Церкву та постійно її оновлює і провадить до повної злуки з Обручником” (Догматична Конституція про Церкву, § 4).
Празник святої П’ятдесятниці заслуговує на особливу увагу з огляду на свою історію, свої богослуження та своє значення.
СТАРОЗАВІТНЯ П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ
Жидівський народ ще здавна щорічно святкував три великі празники: празник Пасхи, празник П’ятдесятниці і празник Кучок. У книзі Виходу сказано: „Тричі на рік святкуватимете празники на мою честь. Ти пильнуватимеш свята опрісноків… Ти пильнуватимеш також свята жнив, перших плодів праці твоєї, того, що сієш у полі, і свята зборів, під кінець року, коли збиратимеш з поля працю твою” (23, 14-16).
Свою назву має празник від того, що це був 50 день після празника Пасхи, а також 50 день від початку жнив. Первісно П’ятдесятниця — це було свято жнив і подяки. Того дня за приписом закону приходила до Єрусалима велика кількість жидів з усіх-усюд, навіть з далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та скласти з них у храмі свою жертву. Пізніше до празника П’ятдесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай 50-го дня після виходу з Єгипту.
ХРИСТИЯНСЬКА П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ
Апостоли й перші християни як празник Пасхи, так і празник П’ятдесятниці перейняли від Старого Завіту й залишили його назву, але надали йому цілком иншого змісту і значення, бо і для них це був 50 день після Пасхи.
Головний мотив святкування П’ятдесятниці для новозавітньої Церкви — це подія зіслання Святого Духа на апостолів. Звідси цей празник має ще инші назви. День Зіслання Святого Духа, або День Святої Тройці.
Зіслання Святого Духа для первісної християнської Церкви було такою радісною, урочистою й важливою подією, що цей празник прирівнювався до празника Пасхи і Христового Різдва. Святкування цього празника, подібно як і празника Пасхи, з часом продовжується на цілий тиждень, який також набуває привілей загальниці. У третьому столітті цей празник стає загальновизнаним. Службу в його честь уклали у VIII столітті святий Йоан Дамаскин і святий Косма Маюмський.
Зміст богослужень цього дня повний радости і прослави Святого Духа і Святої Тройці. „Прийдіте, люди, триіпостасному Божеству поклонімся, Синові в Отці зі Святим Духом; бо Отець безлітньо родить Сина, співвічного і співпрестольного, і Дух Святий був в Отці, що прославляється з Сином, єдина сила, єдине єство, єдине Божество. Йому поклоняючися, всі говоримо: Святий Боже, що все вчинив через Сина, за співдіянням Святого Духа; святий кріпкий, через якого ми Отця пізнали, і Дух Святий прийшов на світ; святий безсмертний, утішальний Душе, що ізходиш від Отця і в Сині пробуваєш, Тройце свята, слава Тобі”. На хвалитних стихирах утрені славимо Святого Духа: „Дух Святий завжди був, є і буде. Він без початку і без кінця, рівносущний з Отцем і Сином. Він життя й оживляє, світло й давець світла, предобрий і джерело добра… „.
З богослужби П’ятдесятниці прийшла до наших щоденних молитов добре знана молитва до Святого Духа: „Царю небесний… „. Ця молитва починає кожне наше богослуження.
Старозавітня Церква мала звичай у дні П’ятдесятниці долівку своїх домів і божниць вкривати свіжою травою, а доми й божниці замаювати гілками дерев і квітами на знак, що в той час, коли був наданий Божий Закон, уся природа стояла в зелені. Треба сказати, що й апостоли, зберігаючи цей звичай, і свою горницю замаїли зеленню і квітами. Цей звичай перейшов і до новозавітньої Церкви. Звідси ще одна назва П’ятдесятниці: Зелені свята. Квіти й зелень дерев є ознакою життя, тож стали символом життєдайного Святого Духа. Як природа навесні оновляються зеленню і квітами, так і свята Церква та її вірні оновлюються силою Святого Духа.
У понеділок після празника П’ятдесятниці наша Церква святкує празник Святого Духа. Це через те, що Східна Церква з давніх-давен мала звичай наступного дня після великого празника віддавати честь тим особам, які відігравали головну роль у дні празника. День Святої П’ятдесятниці святкує саму подію зіслання Святого Духа на апостолів, а понеділок призначений на віддання особливої чести Святому Духові як третій Божій Особі. Про це Синаксар понеділка так каже: „У цей день, в понеділок П’ятдесятниці, празнуємо того всесвятого й животворного і всесильного Духа, єдиного з Тройці Бога, єдиногідного, єдиносущного і єдинославного Отцю і Синові… Задля почести для всесвятого Духа порішили божественні Отці, щоб осібно і в цій П’ятдесятниці мати празник для Того, хто все добро спричинив”.
Замойський і Львівський Синоди, згадуючи наші празники, називають цей день празником Святої Тройці. Устав о. Дольницького називає цей день тільки понеділком Святого Духа та каже, що в понеділок береться уся служба празника (тобто Зіслання Святого Духа), а на Літургії якщо долучається і служба Святої Тройці… як вважаємо. Він зауважує, що цієї служби не мають ані грецькі, ані слов’янські устави, крім наших служебників, і її треба правити в храмах Святої Тройці. Латинська Церква від середньовіччя святкує празник Святої Тройці восьмого дня після Зіслання Святого Духа, тобто в нашу неділю Всіх святих. Князь Максиміліян у своїх Викладах про східні Літургії каже, що „українці-католики (русини), наслідуючи римську Церкву, святкують свято Святої Тройці в понеділок П’ятдесятниці” (с. 99). Насправді, сам день П’ятдесятниці є справжнім празником Святої Тройці, як це видно з назви та змісту богослужень того дня.
На окрему увагу заслуговує вечірня понеділка, яка звичайно правиться не в неділю увечері, але відразу після святої Літургії близько полудня в сам день П’ятдесятниці. Вечірню поєднують з Літургією для того, — пояснює о. Дольницький, — щоб усі присутні на Літургії могли взяти участь у коліноприклонних молитвах. Ця вечірня відзначається тим, що, крім инших молитов, має три довші покутного змісту молитви, які уклав святий Василій Великий († 379). Візантійський каноніст Матей Властар (XIV ст. ) у своєму Номоканоні покликується на святого Василія Великого, який вимагав, щоб ті молитви проказувати на колінах задля великої пошани до Святого Духа.
ЗНАЧЕННЯ ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА
Подія Зіслання Святого Духа мала дуже велике значення для апостолів і перших християн. Вона і зараз має те саме значення і для усієї Христової Церкви. Святий Йоан Золотоустий у проповіді на празник П’ятдесятниці каже: „Преласкавий Бог сьогодні наділив нас великими дарами, що їх тяжко словами висказати. Тому всі разом радіймо й, радіючи, славімо нашого Бога… Бо що з того, питаюся, що належить до нашого спасення, не було нам дане через Святого Духа? Він нас звільнив з неволі, покликав до свободи, нас всиновив. З цього джерела (тобто Святого Духа) випливають пророцтва, благодать зцілення і все те від нього, чим Церква звикла прикрашуватися”. На стихирах великої вечірні П’ятдесятниці читаємо: „Все подає Святий Дух. Він виливає пророцтва, вдосконалює священиків, невчених навчив мудрости, рибаків явив богословами, об’єднує увесь збір церковний. Утішителю, єдиносущний і співпрестольний Отцю і Синові, слава Тобі”.
„Через Святого Духа, — каже святий Василій Великий, — відбувається повернення до раю, піднесення до небесного царства, привернення синівства. Через Нього можемо Бога звати Вітцем, можемо стати учасниками благодаті Ісуса Христа, зватися дітьми світла, брати участь у вічній прославі… ” (Про Святого Духа, гл. 15).
Святий Дух надав апостолам дар мови, дар розуміння святого Писання і дар мужности у проповідуванні і визнаванні святої віри. „У день П’ятдесятниці, — каже Другий Ватиканський Собор, — зійшов [Святий Дух] на учнів, щоб перебувати з ними повіки. Тоді Церква об’явила себе привселюдно серед народу, проповідь і поширення Євангелія взяли початок між народами, і на кінець Церква Нового Завіту стала прообразом об’єднання всіх народів у вселенськості віри, яка промовляє всіма мовами… ” (Декрет про місійну діяльність Церкви, § 4).
Дари Святого Духа справді великі й щедрі. Про них святий апостол Павло каже: „Плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість” (Гал. 5, 22-23). Святий Дух зійшов і на нас у таїнстві миропомазання зі своїми дарами й помазав нас на Христових борців, а наше тіло зробив своїм храмом. Про цю велику правду пригадує нам святий апостол Павло й наставляє нас, щоб ми так жили: „Хіба ж не знаєте, — каже він, — що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ж маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!” (1 Кор. 6, 19-20).
o. Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд – Джерелo: https://www.truechristianity.info/ua/books/know_your_devotion.php
о. Петро Фостик
